Ухвала суду № 55765900, 08.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23574/15 Головуючий у 1-й інстанції: Непомняща А.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02 жовтня 2015 року № 0005742202 та № 0005732202.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу від 03 вересня 2014 року та направлення від 04 вересня 2015 року, згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та відповідно до пункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Лайк Трест" та ТОВ "Нью Девелопмент Лімітед Лоу" , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 червня 2012 року по 30 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 15 вересня 2015 року № 4680/26-58-22-02-18/31059394.

Внаслідок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем ст.ст. 14, 138, 139, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 440 458 грн., також п.п. 14.1.178, 14.1.179, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, п. 44.1 ст. 44, п. 48.1., п.п. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7, п. 49.1, п. 49.2, п. 49.2, п. 49.11, п. 49.15 ст. 49, ст.. 138, ст. 188, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4437500 грн.

Вказаний висновок фіскального органу ґрунтується на тому, що при перевірці не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення від 02.10.2015 року: № 0005742202, яким ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 6660 687 грн., в тому числі: за основним платежем - 4 440 458 грн., за штрафними санкціями - 2220229 грн., та № 0005732202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6656250 грн., в тому числі, за основним платежем - 4437500 грн., за штрафними санкціями - 2218750 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення є предметом цього позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржуваних повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об»єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" є діяльність у сфері архітектури (а.с.18 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" та ТОВ "Нью Девелопмент Лімітед Лоу" та ТОВ «Лайк Трест» було укладено і реалізовано низку договорів на виконання проектних рішень, результати робіт за якими були використані позивачем у своїй господарській діяльності з метою своєчасного і повного виконання зобов»язань по здійсненню проектних робіт по певним будівельним об»єктам.

На підтвердження виконання укладених договорів позивачем до матеріалів справи надано первинні документи, які ретельно досліджені судом першої інстанції з метою встановлення факту реального здійснення спірних господарських операцій, при цьому, з»ясовано рух активів у процесі здійснення господарських операцій та встановлено зв»язок між фактом придбання товарів (послуг) за договорами і господарською діяльністю позивача.

На погляд судової колегії, суд першої інстанції правомірно прийняв у якості належних та допустимих доказів надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, при цьому, в акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям.

Водночас, перевірка ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" була проведена на підставі постанови слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у м.Києві, винесеної за матеріалами кримінального провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Вістобуд», який, в свою чергу, мав правовідносини з ТОВ «Лайк Трест», засновник, директор та головний бухгалтер якого повідомили, що не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Як зазначає апелянт, в постанові слідчого, серед іншого, встановлено, що у ТОВ «Лайк Трест» відсутні необхідні виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, зокрема, необхідне обладнання, техніка, устаткування, а також кваліфіковані працівники, а директор та головний бухгалтер ТОВ «Лайк Трест» заперечують свою причетність до фінансово-господарської діяльності та підписання будь-яких документів, що вбачається з протоколів їх допиту в рамках кримінального провадження (а.с.99-114 том 37).

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що згідно баз АІС «Податковий блок», засновником ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед» є Гамаюнова С.В., яка заперечує свою причетність до діяльності Товариства (а.с.115 том 37), до того ж, фізично не могла здійснювати керівництво Товариством та підписувати будь-які документи, оскільки з 2004 року веде антисоціальний спосіб життя, неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, наразі відбуває покарання в СІЗО №13 м.Києва.

Разом з тим, як вбачається з довідки №116-11092015/80210 (а.с.95 том 37), у спірний період (2012-2013роки) Гамаюнова С.В., дійсно, неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за статтею 185 КК України (крадіжка), проте, перебувала на волі, оскільки, покарання їй призначались у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном (ст. 75 КК України), міра запобіжного заходу щодо неї обиралась у вигляді підписки про невиїзд, а під вартою вона знаходиться лише з 26 лютого 2014 року, що спростовує доводи апелянта про беззаперечну неможливість здійснення Гамаюновою будь-якої діяльності.

Апелянт, наполягаючи на безтоварності спірних операцій, обґрунтовує свої доводи тим, що підписанти первинних документів з боку контрагентів позивача заперечують свою причетність до господарської діяльності останніх, при цьому, апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постановах від 17.11.2015 та 08.04.2015 відповідно (а.с.192-197 том 37).

Проте, судова колегія звертає увагу, що в згаданих судових рішеннях йдеться посилання на те, що доводи підписантів документів, які заперечують свою участь, підтверджена, серед іншого, висновками спеціалістів, в той час, як в даній справі почеркознавча експертиза тільки призначена в рамках кримінального провадження (а.с.122 том 37).

При цьому, судовою колегією не було задоволено клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи для отримання висновку експерта, оскільки, наданий ним лист за підписом заст.начальника СУ ФР ДПІ у Солом»янському районі ГУ ДФС у м.Києві від 27.01.2016 (а.с.213 том 37) не підтверджує доводів представника про те, що експертиза вже проведена, а також не містить інформації про можливі терміни її проведення, в той час, як апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 25.01.2016 року строк розгляду даної справи вже було продовжено, а повторне продовження строку понад 15 днів законом не передбачено. Водночас, порушення зазначених строків є підставою для дисциплінарної відповідальності суддів.

Також, слід зауважити, що призначення експертизи в іншій справі, не є підставою для зупинення провадження у справі, що розглядається.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження правомірності формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно належним чином дослідити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише обставинами щодо допущених порушень вимог законодавства при створенні підприємства-постачальника та веденні його господарської діяльності.

Судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам в їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015 (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015 (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015 (справа №К/800/13763/14).

Так, при вирішенні даного спору судом першої інстанції враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як установлено, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Нью Девелопмент Лімітед Лоу" і ТОВ "Лайк Трест" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням відповідних керівників та видів діяльності (а.с.177-184 том 37).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Оскільки, ухвалою від 23.12.2015 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення, він підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 219 729 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 46 (сорок шість) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 11 лютого 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

.

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.