Постанова № 55765735, 10.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа № 903/784/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Мельник О.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 - Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича від 21.09.2015 р. на рішення господарського суду Волинської області від 07.09.15 р. у справі № 903/784/15

за позовом Прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича

2. Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича

про стягнення 66 970,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Турик П.О. - інспектор з юридичних питань, довіреність в справі;

Ковальчук О.Б. - головний бухгалтер, довіреність в справі;

від відповідача 1: Дідух Сергій Миколайович - підприємець;

від відповідача 2: Гнатів Т.М. - представник, довіреність в справі.

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління прокуратури Рівненської області Грицак А.В.

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.09.2015 р. у справі № 903/784/15 (суддя Кравчук В.О.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.09.2015 р., позов прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради до Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича, Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича задоволено повністю; стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 24 430,23 грн. заборгованості, з яких: 13 611,09 грн. основного боргу, 610, 82 грн. 3 % річних та 10 208,32 грн. інфляційних втрат; стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 42 540,15 грн. заборгованості, з яких: 23 033,22 грн. основного боргу, 1 955,62 грн. 3 % річних та 17 551,31 грн. інфляційних втрат; в доход Державного бюджету стягнуто з відповідача 1 судовий збір в розмірі 1 827,00 грн., з відповідача 2 - в розмірі 1 827,00 грн. При прийнятті рішення суд виходив з того, що договір оренди землі, укладений між позивачем та відповідачами, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами достроково розірваний не був; позовні вимоги про стягнення з відповідачів основної заборгованості по орендній платі, інфляційних втрат та 3 % річних згідно статті 625 ЦК України є підставними та підлягають повному задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 2 Фізична особа-підприємець Кравчук Віктор Герасимович звернувся з апеляційною скаргою від 21.09.2015 р., в якій просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2015 р. та постановити нове, яким визначити розмір боргу в сумі 18 960,27 грн., з яких 10 898,48 грн. розмір документально підтвердженого боргу, 7 147, 62 грн. збитків від інфляції та 914,17 грн. 3 відсотки річних; судові збори розподілити відповідно до прийнятого рішення. Скаржник зазначає, що господарським судом Волинської області при постановленні рішення, жодним чином не було враховано його заперечення на позов; в рішенні суд вказав, що заборгованість "... у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачами", що не відповідає дійсності. Навпаки, прокурор не зміг обґрунтувати позовну заяву, не зміг пояснити звідки взялися суми заявлені в позові, не зміг пояснити заявлені суми і представник селищної ради. Судом було зобов'язано сторони провести взаємозвірку, однак селищна рада відмовилася проводити звірку, а в судовому засіданні представник селищної ради заявив, що скаржник не з'явився для проведення звірки. Надалі селищна рада подала до суду лист про те, що позовні вимоги підтримують в тому ж розмірі, не надавши обґрунтування звідки взялася вказана сума боргу. В судовому засіданні ні прокурор, ні представник селищної ради не змогли пояснити порядок нарахування боргу та чим підтверджуються такі розрахунки. Позовна заява підготовлена не професійно, що призвело до не вірних розрахунків. Прокурор в позовній заяві просить стягнути заборгованість з "приватного підприємця" Кравчука В.Г., однак в законодавстві України такого поняття як "приватний підприємець" не існує, з огляду на це є всі підстави у відмові в задоволенні позовних вимог. Позивач до позовної заяви не надав копії підписаної додаткової угоди від 30.01.2014 р.; при підготовці позову не перевірив правильність нарахування збитків від інфляції, що призвело до подання позову про стягнення неправомірно нарахованих сум. Згідно доданого до позовної заяви додатка, заборгованість порахована станом на 31.12.2014 р. в сумі 10 898,48 грн. Виникає питання, звідки взялася заборгованість сумі 23 033,22 грн., тобто, на 12 134,74 грн. більше. Позивачем не надано належних та допустимих доказів заборгованості по орендній платі за землю ФОП Кравчука В.Г. в сумі 23 033,22 грн. До суду подано вимогу про сплату заборгованості за оренду землі виходячи з довідки органу місцевого самоврядування, однак ця довідка не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки лише податковий орган може надати відповідну інформацію щодо заборгованості по сплаті орендної плати за землю. З цієї довідки незрозуміло, як проводився розрахунок заборгованості, з якої суми, за який період.

Прокурор Маневицького району у запереченні на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/784/15 від 07.09.2015 р., яким позов прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради до підприємців Дідуха С.М. та Кравчука В.Г. про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в сумі 36 644,31 грн., 2 566,44 грн. 3 відсотки річних та 27 759,63 грн. збитків, завданих інфляцією, залишити без змін, а апеляційну скаргу Кравчука В.Г. - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Згідно договору оренди землі орендодавець - Маневицька селищна рада взяті на себе зобов'язання в частині передачі орендарю визначеної договором земельної ділянки виконала своєчасно та в повному об'ємі. Відповідачі ж взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати вчасно не виконали, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за ФОП Кравчуком В.Г. (з вересня 2012 р. по червень 2015 р.) - 23 033,22 грн. та за ФОП Дідухом С.М. ( з 2014 р. по червень 2015 р.) - 13 611,09 грн. Вказані розрахунки проведено згідно інформації Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ, якою встановлено, що станом на 03.06.2015 р. за ПП Кравчуком В.Г. рахується заборгованість в сумі 29 742,05 грн., із яких 10 898,48 (1476,35 грн. - 2011 рік, 2692,56 - 2012 рік, 6729,57 - 2013 рік), не задекларована сума орендної плати за 2014 рік становить 8 378,63 грн., за 2015 (12 місяців) - 10 464,91 грн. За ПП Дідухом С.М. - 18 843,54 грн. (2015 рік (12 місяців) - 10 464,91 грн. 2014 рік - 8 378,63 грн). Маневицьким відділенням Ківерцівської ОДПІ, у зв'язку із неподанням боржниками податкових декларацій по орендній платі на 2014 - 2015 роки, проіндексовано суму орендної плати на коефіцієнт індексації. Підставою для проведення відповідної індексації для органу податкової служби є діючий договір оренди землі. Розрахунок за 2015 рік зроблено за 6 місяців включно поточного року. Заборгованість ПП Кравчука В.Г. та ПП Дідуха С.М. за 2015 рік становить - 5 232,45 грн. Вказана сума і взята в розрахунок загальної суми боргу. Загальна сума заборгованості по орендній платі із ПП Дідуха С.М. за період часу з 2014 по 6 місяців 2015 року становить 13 611,09 грн. В межах загального строку позовної давності, розмір боргу ПП Кравчука В.Г. проведено за період часу із вересня 2012 року по червень 2015 року. Разом сума боргу по орендній платі за землю ПП Дідуха С.М. та ПП Кравчука В.Г. становить 36 644,31 грн. (13 611,09 грн. + 23 033,22 грн.). Судом І інстанції вірно задоволена позовна вимога про стягнення з ФОП Дідуха С.М. 13 611,09 грн. основної заборгованості та з ФОП Кравчука В.Г. - 23 033,22 грн. З урахуванням частини 2 статті 625 ЦК України, Маневицькою селищною радою проведено розрахунок інфляційних та 3 % річних окремо по кожному підприємцю. Судом вірно задоволено вимогу прокурора про стягнення із відповідачів 3 % річних та інфляційних.

Позивач - Маневицька селищна рада у заяві від 20.10.2015 р. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач 1 Фізична особа-підприємець Дідух Сергій Миколайович правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Представник відповідача 2 (апелянта) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в ній; пояснив, що звірку взаєморозрахунків по орендній платі проводили, але спільного висновку не дійшли; просив апеляційну скаргу задоволити, рішення господарського суду Волинської області скасувати, позов задоволити частково.

Відповідач 1 в судовому засіданні підтримав представника відповідача 2.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив.

Представник позивача Ковальчук О.Б. в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, пояснила, що відповідачі припинили сплачувати орендну плату та визнала, що розрахунки, які вони подали, не правильні.

Представник позивача Турик П.О. в судовому засіданні підтримав представника Ковальчук О.Б.; додав, що ухвалу виконали повністю.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2008 р. Маневицькою селищною радою (орендодавець) та підприємцями Дідухом Сергієм Миколайовичем і Кравчуком Віктором Герасимовичем (орендарі) укладено договір оренди землі, згідно пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться в смт. Маневичі по вул. Собесяка, 5 (а.с.22-23).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,7655 га, у тому числі: під забудовою - 920 м. кв., під проїздами, проходами, площадками - 6735 м. кв. (пункт 2 договору).

Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить - землі промисловості: 457 860, 88 грн.

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата, починаючи із 27.05.2008 р. вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки, що становить 13 735, 83 грн. в рік (пункт 9 договору).

Згідно пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на розрахунковий рахунок № 33212815700288, код платежу 13050500 в УДК у Волинській області, МФО 803014, одержувач - Маневицька селищна рада.

Договір оренди землі від 24.06.2008 р. підписаний сторонами та скріплений їх печатками, недійсним судом не визнавався, достроково розірваний не був.

Додатковою угодою від 20.01.2009 р. до договору оренди землі, яка була підписана та скріплена печатками сторін, було змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки на суму 527 455,73 грн. та орендну плату, починаючи з 01.01.2009 р., на суму 15 823,67 грн. на рік (а.с.25).

Додаткова угода від 30.01.2014 р., наявна в матеріалах справи, не підписана орендодавцем та орендарями, тому не є дійсною і не може бути взята до уваги колегією суддів (а.с.26).

На виконання умов договору орендодавець - Маневицька селищна рада взяті на себе зобов'язання виконала та передала земельну ділянку у користування ФОП Кравчуку В.Г. та ФОП Дідуху С.М., що стверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, скріпленим підписами та печатками сторін (а.с.24).

Відповідач 1 та відповідач 2 взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати повністю не виконали, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем суду першої інстанції, за ФОП Кравчуком В.Г. (з вересня 2012 року по червень 2015 року) рахується заборгованість по орендній платі в сумі 23 033,22 грн.; за ФОП Дідухом С.М. (з 2014 року по червень 2015 року) - 13 611,09 грн. (а.с.33-48, 77-80).

Згідно частини 1 пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачами, є відносинами за договором оренди землі.

Згідно частин 1, 2 статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Пунктом в) частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з ФОП Дідуха С.М. (за період з січня 2014 року по червень 2015 року) та з ФОП Кравчука В.Г. (за період з вересня 2012 року по червень 2015 року) заборгованості по орендній платі підставна.

Однак, перевіривши розрахунки, судова колегія прийшла до висновку, що вони зроблені не вірно та зобов'язала позивача подати нові.

Згідно розрахунків, поданих на вимогу суду апеляційної інстанції, перевірених колегією суддів, заборгованість з орендної плати ФОП Дідуха С.М. за період з січня 2014 року по червень 2015 року складає 13 611,11 грн., заборгованість з орендної плати ФОП Кравчука В.Г. за період з вересня 2012 року по червень 2015 року, з врахуванням часткової проплати, складає 20 690,62 грн. (а.с.235-236), яка підлягає до стягнення.

В стягненні з ФОП Кравчука В.Г. 2 342,60 грн. (23 033,22-20 690,62=2 3432,60) основного боргу слід відмовити.

Наведені обставини, місцевим господарським судом не були дослідженні та враховані, що призвело до прийняття ним неправильного рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу з ФОП Кравчука В.Г. в повному обсязі.

В частині стягнення з ФОП Кравчука В.Г. 2 342,60 грн. основного боргу рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Крім основного боргу позивачем заявлено до стягнення з ФОП Дідуха С.М. за період з 01.01.2014 р. по 31.06.2015 р. 3 % річних в сумі 610,82 грн. та інфляційних втрат в сумі 10 208,32 грн., а з ФОП Кравчука В.Г. за період з 01.09.2012 р. по 31.06.2015 р. (хоча в червні місяці всього 30 днів) 3 % річних в сумі 1 955,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 17 551,31 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, сплата трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних нарахувань є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманням компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97 р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки розрахунки позивача, подані суду першої інстанції, проведені не вірно і інфляційні втрати та 3 % річних нараховані на загальну суму основного боргу станом на 01.07.2015 р., починаючи з 01.09.2012 р. та з 01.01.2014 р., на вимогу колегії суддів, позивачем проведені нові розрахунки 3 % річних.

Правомірним та обґрунтованим буде розрахунок 3 % річних для ФОП Дідуха С.М. за період з 03.03.2014 р. по 30.06.2015 р., для ФОП Кравчука В.Г. за період з 01.11.2012 р. по 30.06.2015 р.

Перевіривши нові розрахунки, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вони є вірними і 3 % річних в сумі 241,53 грн. з ФОП Дідуха С.М. та 3 % річних в сумі 663,94 грн. з ФОП Кравчука В.Г. (а.с.235-235) підлягають до стягнення.

В стягненні 3 % річних з ФОП Дідуха С.М. в сумі 369,29 грн. (610,82-241,53=369,29) та з ФОП Кравчука В.Г. в сумі 1 291,68 грн. (1 955,62-663,94=1 291,68) слід відмовити.

Наведені обставини, місцевим господарським судом не були дослідженні та враховані, що призвело до прийняття ним неправильного рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в повному обсязі.

В частині стягнення 3 % річних з ФОП Кравчука В.Г. в сумі 1 291,68 грн. та з ФОП Дідуха С.М. в сумі 369,29 грн. рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, колегія суддів приходить до висновку, що дані вимоги до задоволення не підлягають, оскільки, пунктом 10 договору оренди землі від 24.06.2008 р. сторони домовилися, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Як вбачається з розрахунків та пояснень бухгалтера позивача, даний пункт договору застосовувався і орендна плата змінювалася з врахуванням річного індексу інфляції. Тому, нарахування інфляційних втрат двічі не відповідає вимогам чинного законодавства та є не можливим.

Таким чином, подані позивачем та перевірені судом першої інстанції розрахунки в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних є не вірними, суд першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства, прийшов до передчасного висновку про обґрунтованість та доведеність вимог в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат та частково 3 % річних, оскільки дані суми нараховані позивачем безпідставно, а тому в їх стягненні необхідно відмовити, скасувавши рішення місцевого господарського суду в цій частині. Апеляційна скарга в цій частині підлягає до задоволення.

Доводи апелянта щодо того, що при підготовці позовної заяви не вірно проведені розрахунки та не перевірено правильність нарахування збитків від інфляції, що призвело до подання позову про стягнення неправомірно нарахованих сум, є доведеними.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (пункт 1 частини 1 статті 104 ГПК України).

Отже, апеляційна скарга відповідача 2 - ФОП Кравчука В.Г. від 21.09.2015 р. підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2015 р. у справі № 903/784/15 - скасуванню в частині стягнення з ФОП Дідуха С.М. 3 % річних в сумі 369,29 грн. і інфляційних втрат в сумі 10 208,32 грн. та з ФОП Кравчука В.Г. основного боргу в сумі 2 342,60 грн., 3 % річних в сумі 1 291,68 грн. і інфляційних втрат в сумі 17 551,61 грн.

Згідно статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги, прийшла до висновку, про часткове задоволення позову та апеляційної скарги, необхідно розподілити судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу V1 Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р., з подальшими змінами та доповненнями, у разі об'єднання позовних вимог майнового характеру відповідно до статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів судовий збір обчислюється із загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі заявлених кожним з них вимог окремим платіжним документом (абзац перший частини шостої статті 6 Закону). Закон не містить заборони й можливості сплати усієї суми судового збору одним з кількох позивачів у справі; визначальним у такому разі є факт повного надходження належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У випадку якщо один з позивачів звільнений від сплати судового збору, загальна сума останнього зменшується пропорційно долі заявлених ним вимог.

Отже, в доход Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача - ФОП Дідуха С.М. в сумі 718,92 грн., з відповідача - ФОП Кравчука В.Г. в сумі 1 108,08 грн. та з позивача на користь відповідача ФОП Кравчука В.Г. судовий збір в сумі 953,20 грн. за розгляд апеляційної скарги.

В частині стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору з ФОП Дідуха С.М. в сумі 1 108,08 грн. (1 827-718,92=1 108,08) та з ФОП Кравчука В.Г. в сумі 718,92 грн. (1 827-1 108,08=718,92) рішення також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача - 2 Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимович від 21.09.2015 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 07.09.2015 р. у справі № 903/784/15 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича 3 % річних в сумі 369,29 грн. і інфляційних втрат в сумі 10 208,32 грн. та з Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича основного боргу в сумі 2 342,60 грн., 3 % річних в сумі 1 291,68 грн. і інфляційних втрат в сумі 17 551,61 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича (43000, м. Луцьк, вул. Горького, 5/2, ідентифікаційний номер 2449516138) 13 852,64 грн. заборгованості, з яких: 13 611,11 грн. основний борг, 241,53 грн. 3 % річних.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича (43000, м. Луцьк, пр-т Президента Грушевського, 24А/8, ідентифікаційний номер 2125222394) 21 354,56 грн. заборгованості, з яких: 20 690,62 грн. основний борг, 663,94 грн. 3 % річних.

В стягненні з Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича 3 % річних в сумі 369,29 грн. і інфляційних втрат в сумі 10 208,32 грн. та з Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича основного боргу в сумі 2 342,60 грн., 3 % річних в сумі 1 291,68 грн. і інфляційних втрат в сумі 17 551,61 грн. відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича (43000, м. Луцьк, вул. Горького, 5/2, ідентифікаційний номер 2449516138) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 718,92 грн., отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу: судовий збір за позовом Прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради Волинської області до відповідачів Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича та Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича (43000, м. Луцьк, пр-т Президента Грушевського, 24А/8, ідентифікаційний номер 2125222394) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 108,08 грн., отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинської області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ суду - 03499885, призначення платежу: судовий збір за позовом Прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради Волинської області до відповідачів Фізичної особи-підприємця Дідуха Сергія Миколайовича та Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича."

Стягнути з позивача Маневицької селищної ради (44601, Волинська обл., смт. Маневичі, вул. 100-річчя Маневич, 34А, код ЄДРПОУ 37950857) на користь відповідача Фізичної особи-підприємця Кравчука Віктора Герасимовича (43000, м. Луцьк, пр-т Президента Грушевського, 24А/8, ідентифікаційний номер 2125222394) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 953,20 грн.

Господарському суду Волинської області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді О.В. Мельник

Г.Є. Олексюк