Постанова № 55765689, 09.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа № 922/5725/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Черленяк М.І.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Кобенко Ю.М., довіреність від 01.04.2015 р. № 3326-д;

відповідача - Заславська Н.П., довіреність від 09.11.2015 р. б/н;

третьої особи - Лизогуб З.А., довіреність № 10 від 08.02.2016 р. та Лизогуб А.А., довіреність № 9 від 05.02.2016 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 16Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 09 грудня 2015 року у справі № 922/5725/15

за позовом Приватного підприємства "ФЕНІКС АГРО", м. Умань;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД", м. Харків;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ХВИЛЯ", с. Осоївка Краснопільського району Сумської області;

про стягнення 99913,40 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 р. ПП "ФЕНІКС АГРО" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" про стягнення 99913,40 грн. збитків, понесених внаслідок невиконання зобов'язання по договору № 01/01/14 від 01.01.2014 р. про надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою від 22.10.2015 р. у справі № 922/5725/15 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ХВИЛЯ".

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2015 р. у справі № 922/5725/15 (суддя Чистякова І.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача понесені збитки в розмірі 99913,40 грн. та 1498,70 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2015 р. у справі № 922/5725/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на відсутність правових підстав для покладення на перевізника (відповідача у справі) відповідальності за невиконання зобов'язання по договору № 01/01/14 від 01.01.2014 р. щодо доставки вантажу (пшениці) в пункт призначення, оскільки відповідачем не були виконані вимоги зазначеного договору лише в частині своєчасного надання транспортного засобу в технічно справному стані для перевезення вантажу. Вважає, що перевізник не несе відповідальності за дії третьої особи - ТОВ Агрофірми "ХВИЛЯ", яка завантажила пшеницю у невідомий транспортний засіб.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.01.2016 р. у справі № 922/5725/15 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2016 р.

У зв'язку з відпусткою судді-доповідача Камишевої Л.М., повторним автоматизованим розподілом судової справи між суддями, суддею-доповідачем призначено Пелипенко Н.М. та для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Черленяк М.І.

Представник апелянта в судовому засіданні 09.02.2016 р. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 01.02.2016 р. за вх. № 1217 та представник позивача в судовому засіданні 09.02.2016 р. не погоджуються з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилаються на те, що умовами договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 01/01/14 від 01.01.2014 р. визначено відповідальність перевізника за дії і недогляд третіх осіб, залучених ним для надання транспортних послуг з перевезення вантажів, в тому числі за втрату вантажу. Зазначають, що залучення перевізником (відповідачем у справі) субконтрактора до перевезення вантажу не звільняє перевізника від відповідальності за втрату вантажу.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала. Представники третьої особи в судовому засіданні 09.02.2016 р. не погоджуються з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представників третьої особи в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2014 р. між ПП "ФЕНІКС АГРО" (замовником) та ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" (перевізником) укладено договір № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, за умовами якого перевізник зобов'язаний в інтересах, за дорученням і за рахунок коштів замовника надавати транспортні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом на території України, зокрема зернових та сільськогосподарських культур (пшениці, кукурудзи, ячміню, рапсу, картоплі, буряку і т.д.), а замовник зобов'язаний оплатити вартість наданих та належним чином виконаних послуг у відповідності з порядком та правилами даного договору, в розмірах, узгоджених сторонами (т. 1 а.с. 12-16).

21.05.2014 р. між ТОВ Агрофірмою "ХВИЛЯ" (постачальником) та ПП "ФЕНІКС АГРО" (покупцем) укладено договір поставки № 21/05/14, за умовами якого постачальник зобов'язаний передавати у власність покупця продукцію (товар) - зернові культури, а саме: ячмінь, пшеницю, кукурудзу тощо, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (т. 1 а.с. 19-21).

Згідно п. 2.1 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р., кількість товару визначається сторонами у Доповненнях, які після підписання їх сторонами набувають чинності Специфікацій, передбачених Господарським кодексом України, та являються невід'ємною частиною даного договору.

В Доповненні № 5 від 18.12.2014 р. до договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р. сторони узгодили істотні умови поставки партії пшениці 6 кл. в кількості 150 тон по ціні 2690,00 грн. за одну тону з ПДВ на загальну суму 403500,00 грн. з ПДВ, Базис поставки - FCA, ІНКОТЕРМС 2010 (товар доставляється перевізником замовнику), пункт поставки - с. Осоївка Краснопільського району Сумської області (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до п. 3.4 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р., на кожну партію товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві оригінали рахунків-фактури, видаткових накладних та податкових накладних.

У відповідності до п. 5.2.1, 5.2.2 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р., постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність товар на умовах цього Договору та надати покупцю вказані в п. 3.4 цього Договору документи.

Пунктом 4.3 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р. сторони визначили порядок оплати по договору, яким передбачили 100% попередню оплату вартості кожної партії товару.

На виконання умов договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р. та Доповнення № 5 від 18.12.2014 р. до цього договору, постачальник (3-я особа у справі) виставив покупцю (позивачу у справі) рахунок № 119 від 19.12.2014 р. на оплату вартості партії пшениці на суму 403500,00 грн. (т. 1 а.с. 136).

Покупець по платіжному дорученню № 10419 від 22.12.2014 р. перерахував постачальнику всю суму вартості партії товару за договором поставки в розмірі 403500,00 грн. (т. 1 а.с. 137).

В п. 3.5 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р. сторони визначили, що датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар, підписаній уповноваженими представниками сторін. Перехід права власності, а також ризиків випадкової загибелі або знищення товару відбувається в момент передання товару покупцю за видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.6 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р., при тлумаченні умов даного договору, сторони застосовують Міжнародні правила тлумачення термінів ІНКОТЕРМС (у редакції 2010 року), за винятком застережень прямо передбачених цим договором та з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Постачальник (ТОВ Агрофірма "ХВИЛЯ") по видатковим накладним № 366 від 24.12.2014 р. та № 367 від 26.12.2014 р. передав покупцю (ПП "ФЕНІКС АГРО") партію пшениці 6 кл. в кількості 150 тон на загальну суму 403500,00 грн. (т. 1 а.с. 139-140).

Таким чином, у відповідності до п. 3.5 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р., ПП "ФЕНІКС АГРО" (позивач у справі) в момент передання партії пшениці за видатковими накладними отримав цю пшеницю у власність.

На півдставі договору № 01/01/14 від 01.01.2014 р. про надання транспортних послуг з перевезення вантажів ПП "ФЕНІКС АГРО" (замовник) та ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" (перевізник) уклали договір-заявку від 26.12.2014 р. № 1039777 на перевезення вантажів орендованим автомобільним транспортом, в якому погодили істотні умови перевезення отриманої по видатковим накладним № 366 від 24.12.2014 р. та № 367 від 26.12.2014 р. пшениці, а саме: маршрут перевезення - з с. Осоївка Сумської області до смт. Компанієвка Кіровоградської області; період перевезення - з 26.12.2014 р. до 29.12.2014 р.; транспортний засіб - ДАФ ВМ68-34АК, ВМ37-44ХО; водій - Гончар Максим Леонідович; тел. водія - 0660262204 (т. 1 а.с. 17).

На підставі письмового розпорядження замовника (позивача у справі) від 26.12.2014 р. за вих. № 4360/1 (т. 1 а.с. 138), згідно товарно-транспортної накладної № 81 від 26.12.2014 р. (т. 1 а.с. 109), водієм/експедитором Гончар М.Л. прийнято від постачальника - ТОВ Агрофірми "ХВИЛЯ" в пункті навантаження - с. Осоївка Сумської області до перевезення в пункт розвантаження - смт. Компаніївка Кіровоградської області вантаж (пшеницю), маса брутто 57 тон 860 кг, маса нетто 40 тон 860 кг.

Однак, в обумовлений в договорі-заявці термін вантаж в кінцевий пункт призначення не прибув, місцезнаходження водія та транспортного засобу з вантажем на сьогоднішній день не відоме.

Позивач 09.01.2015 р. за вх. № 48 звернувся до Краснопільського РВ УМВС України в Сумській області з заявою, в якій повідомив про вчинення крадіжки належного йому на підставі права власності зерна пшениці в кількості 41 тона на суму 110000 грн., яку було завантажено згідно товарно-транспортної накладної № 81 від 26.12.2014 р. в с. Осоївка Сумської області на транспортний засіб марки ДАФ ВМ68-34АК з причепом ВМ37-44ХО під керуванням гр. Гончара М.Л.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 21.04.2015 р. по справі № 578/287/15-к (т. 1 а.с. 143-144) зобов'язано начальника РВ Краснопільського РВ УМВС України у Сумській області організувати внесення у встановленому порядку відомостей слідчим до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ПП "ФЕНІКС АГРО" від 09.01.2015 р. № 48.

Позивач 21.07.2015 р. за вих. № 5332/1 звернувся до відповідача з вимогою про відшкодування 109913,40 грн. збитків, спричинених втратою вантажу, прийнятого до перевезення водієм Гончаром М.Л. згідно товарно-транспортної накладної № 81 від 26.12.2014 р. (т. 1 а.с. 23).

Відповідач у відповідь на претензію позивача листом від 23.07.2015 р. за вих. № 1345/7 визнав факт порушення ним зобов'язань по договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів та запропонував відшкодувати вартість втраченого вантажу на загальну суму 109913,40 грн. протягом серпня-грудня 2015 р. рівними частинами (т. 1 а.с. 24).

Позивач листом від 30.07.2015 р. за вих. № 5401/1 погодився з запропонованою відповідачем пропозицією щодо порядоку відшкодування збитків, але попередив, що у випадку, якщо відповідач порушить прийняті на себе зобовязання і не перерахує позивачу частину суми збитків (21982,68 грн.) в поточному місяці в межах строку відшкодування (серпень - грудень 2015 р.), позивач має право до закінчення строку відшкодування, звернутися до суду про відшкодування завданих збитків в повному обсязі, за виключенням сум, які були раніше відшкодовані (т. 1 а.с. 26).

Відповідач завдані позивачу збитки відшкодував частково в сумі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1867 від 01.09.2015 р. (т. 1 а.с. 27), у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з вимогою про стягнення з відповідача збитків в сумі 99913,40 грн., яку задоволено судом першої інстанції в повному обсязі.

Як вбачається з договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, зазначений договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України, ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 (зі змінами) визначено, що єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи є товарно-транспортна накладна.

Згідно п. 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або разових договорів (додаток 2).

Відповідно до п. 13.1, 13.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, перевізник здає вантажі в пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

В п.п. 2.2.1 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів сторони передбачили право перевізника від власного імені залучити до виконання своїх обов'язків третіх осіб.

Відповідно до п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, перевізник має право здійснювати контроль за правильністю завантаження та розвантаження вантажу, перевіряти правильність заповнення супровідних документів на вантаж.

З товарно-транспортної накладної № 81 від 26.12.2014 р. вбачається, що в с. Осоївка Сумської області вантаж (пшеницю), маса брутто 57 тон 860 кг, маса нетто 40 тон 860 кг. було завантажено на транспортний засіб марки ДАФ ВМ6834АК з причепом ВМ3744ХО під керуванням гр. Гончара М.Л.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтвердив представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, ні перевізником (відповідачем у справі), ні постачальником (3-тя особа на стороні відповідача) не було перевірено надані водієм Гончаром М.Л. документи на транспортний засіб марки ДАФ ВМ6834АК з причепом ВМ3744ХО.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2015 р. у справі № 922/3208/15, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД" для перевезення вищезазначеної пшениці було залучено фіктивного субконтрактора - ФОП Гончара М.Л., який не зареєстрований у встановленому законодавством порядку України в державних органах як суб`єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до листа Департаменту ДАІ МВС України за вих. № 4/8-4110 від 09.02.2015 р. (т. 1 а.с. 85), згідно нявних інформаційних баз даних Державтоінспекції автомобіль ДАФ номерний знак ВМ6834АК на території України не реєструвався. В період з 28.12.2014 р. по 30.12.2014 р. даний номерний знак був закріплений за іншим транспортним засобом. Номерний знак ВМ3744ХО на території України станом на 07.02.2015 р. за жодним транспортним засобом не зареєстровано.

Згідно ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

За приписами ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно с. 52 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник зобов'язаний забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.

Згідно ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 310 Господарського кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до п. 2.1.2 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, перевізник зобов'язаний забезпечити своєчасну подачу під завантаження транспортних засобів в технічно справному стані. Подача непридатних для перевезень вантажів транспортних засобів вважається такою, що не була здійснена.

Згідно з п. 2.1.3, 2.1.4 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, перевізник зобов'язаний своєчасно доставити вантаж у пункт призначення, у повному обсязі та без пошкоджень, та забезпечити схоронність вантажу, починаючи з моменту його прийняття до перевезення й завершуючи моментом передачі вантажу одержувачу в пункті призначення.

У відповідності до п. 2.1.6 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14, перевізник повинен в пункті призначення передати вантаж вантажоодержувачеві, зазначеному в товарно-транспортній накладній (ТТН).

Відповідно до п.п. 2.2.1 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, передача повноважень виконання обов'язків третім особам не звільняє перевізника від відповідальності перед замовником.

За таких обставин, відповідач безпідставно посилається на необхідність покладення на постачальника (ТОВ Агрофірму "ХВИЛЯ") відповідальності за втрату партії пшениці, у зв'язку із завантаженням пшениці у невідомий транспортний засіб.

ТОВ Агрофірми "ХВИЛЯ" повністю виконало взяті на себе зобов'язання по договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р. та Доповнення № 5 від 18.12.2014 р. до цього договору, оскільки відповідно до п. 3.5 договору поставки № 21/05/14 від 21.05.2014 р., перехід права власності на поставлений товар до покупця відбувається в момент передання товару покупцю за видатковими накладними.

Отже апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Статтею 51 Закону України "Про автомобільний транспорт"передбачено право замовника за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом отримати компенсацію згідно із законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб'єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов'язання іншою стороною.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Частинами 2 та 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Пунтом 2.1.7 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення передбачений обов'язок перевізника відшкодувати виниклий по його провині збиток у вигляді втрати або недостачі вантажу, довіреного йому для перевезення, за винятком тих випадків, коли його невинність підтверджується документально.

Пунктом 4.1.2 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів передбачено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за збереження прийнятого у останнього вантажу для надання послуг з цього договору, якщо не доведе, що втрата або недостача вантажу відбулися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти й усунення яких від нього не залежало.

В п. 4.1.4. договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів сторони визначили, що згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевізник несе відповідальність за дії і недогляд третіх осіб, залучених їм для надання транспортних послуг з перевезення вантажів і згідно даного Договору, в тому ж порядку як і за власні дії.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань за договором від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів та наявності вини відповідача у спричиненні позивачеві збитків у вигляді втрати прийнятого до перевезення вантажу.

Згідно п. 4.1.3. договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення, збиток, заподіяний з вини перевізника під час перевезення вантажу, відшкодовується впродовж п'яти банківських днів з моменту відповідної вимоги Замовника, у наступних розмірах:

- у випадку втрати або недостачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачено;

- у випадку ушкодження вантажу - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 8.1 договору від 01.01.2014 р. № 01/01/14 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, договір набрав чинності з моменту його підписання та укладений строком до 31.12.2014 р., з можливістю пролонгації на наступний календарний рік.

Крім того, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем завданих позивачу збитків в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 99913,40 грн. збитків, понесених внаслідок невиконання зобов'язання по договору № 01/01/14 від 01.01.2014 р. про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09 грудня 2015 року у справі № 922/5725/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Черленяк М.І.