Постанова № 55765576, 09.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р. Справа № 915/1169/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів: Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній,

за участю представників:

від позивача - О.Г. Бичковський, довіреність №796/15-Н від 21.12.2015;

від відповідача - Д.В. Репченко, довіреність №2 від 13.11.2015;

від третьої особи (товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст") - ліквідатор О.Л. Шибко, паспорт серії ЕО№259782 від 04.03.1997; на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі №915/1121/14 та витягу з ЕДРПОУ від 09.02.2016;

від третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-2001")- участі не брали;

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015

у справі №915/1169/15

за позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр Миколаїв"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст";

- товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-2001";

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 р. публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі- ПАТ «Райффайзен банк Аваль») звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр Миколаїв" з позовом, в якому з урахуванням заяви від 07.12.2015 №140-7-0-00-1905 просило: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №010/01-02/09-054 від 06.11.2009, укладеним в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008 між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ „Істок-2001", в розмірі 3473115, 74 грн, з яких: 2932996, 20 грн - основний борг; 348290, 88 грн - проценти; 169837, 73 грн - пеня за порушення строків сплати основного боргу; 21990,90 грн - пеня за порушення строків сплати процентів та в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеним між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ТДВ „Миколаївський Діпроміст", в розмірі 4508081,73 грн, з яких: 3976595,52 грн - основний борг; 453907,41 грн - проценти; 77578,80 грн - пеня за порушення строків сплати основного боргу та процентів, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна 4/9 та належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Офісний центр Миколаїв", код ЄДРПОУ 39252023, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є особою, до якої перейшло право власності на предмети іпотеки, він набув статусу іпотекодавця й має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечними договорами, а тому ПАТ «Райффайзен банк Аваль» просило задовольнити позов на підставі статей 23, 39 Закону України «Про іпотеку».

За вказаною позовною заявою було порушено провадження у справі №915/1169/15.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/1169/15 (суддя Т.В. Гриньова-Новицька) в позові відмовлено.

Крім того, Господарським судом Миколаївської області винесено ухвалу, що датована 16.12.2015, якою припинено провадження у справі №915/1169/15 в частині звернення стягнення на майно за іпотечним договором №608 від 27.06.2012 на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось з апеляційними скаргами, в яких просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 й рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/1169/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначені апеляційні скарги прийняті до спільного розгляду.

В апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 скаржник зазначає про те, що після виходу з нарадчої кімнати судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, яким в позові ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було відмовлено, та взагалі не повідомлено, що в частині вимог буде припинено провадження. Про існування оскарженої ухвали апелянт дізнався лише 21.12.2015, коли разом з повним текстом рішення отримав і оспорену ухвалу.

Із змісту протоколу судового засіданні від 10.12.2015 вбачається, що дослідивши матеріали справи і заслухавши присутніх представників, суд оголосив про закінчення розгляду справи та вихід до нарадчої кімнати.

Згідно з протоколом судового засідання від 16.12.2015 після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позову повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

Як зазначалося вище, резолютивна частина рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 містить висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, проте в його мотивувальній частині є посилання на прийняття судом 16.12.2015 ухвали про припинення провадження у справі в частині вимог щодо звернення стягнення за іпотечним договором №608 від 27.06.2012.

Згідно з базою даних «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала місцевого господарського суду від 16.12.2015 була створена та підписана електронним підписом суддею 21.12.2015, що в сукупності з відсутністю відповідних посилань в протоколі судового засідання від 16.12.2015 свідчить про її прийняття після проголошення вступної та резолютивної частини рішення та вказує на порушення судом процесуального закону.

Між тим порушення або неправильне застосування норм процесуального права в силу приписів частини другої статті 104 Господарського процесуального кодексу України може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Приймаючи ухвалу про припинення провадження у даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що є рішення господарського суду у справі №915/2417/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст", який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (пункт 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18).

Із матеріалів даної справи вбачається, що предметом спору у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, в той час як предметом спору у справі №915/2417/13 було звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 730 кв.м, розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул. Лягіна, 4/5.

Не лише предмети позовів у даній справі та у справі №915/2417/13 є різними, а й підстави цих позовів, оскільки у справі №915/1169/15 позивач обґрунтовує позовні вимоги не тільки обставинами, що пов'язані з невиконанням прийнятих на себе іпотекодавцем зобов'язань, а й зміною технічних характеристик іпотечного майна, його переходом у власність інших осіб.

Крім того, суб'єктний склад сторін у справах №915/1169/15 та №915/2417/13 є також різним, що само по собі виключає можливість припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.

Позивачем у даній справі та у справі №915/2417/136 є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в той час як відповідачем у цій справі виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр Миколаїв", а відповідачем у справі №915/2417/13 - товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст".

Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції. До того ж, місцевим господарським судом штучно розірвано позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, розташований за адресою: м.Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, за підставами її виникнення.

За таких обставин, оскаржуваний судовий акт ухвалений всупереч положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України, так як місцевий суд не виконав всі вимоги процесуального законодавства, допустив неповноту дослідження обставин справи, що виключає правильне застосування норм процесуального права, і такі порушення процесуального права призвели до прийняття неправильного рішення.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 вказано, що якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою у прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

У судовому засіданні 09.02.2016 представник позивача апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 підтримав, при цьому заявив усне клопотання про призначення судової експертизи та усну заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. Вказані клопотання задоволенню не підлягають з підстав їх необґрунтованості.

Представник відповідача у засіданні суду висловив заперечення щодо задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015. Представник товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський Діпроміст» в судовому засіданні також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклало, участі в засіданнях суду не брало, хоча було належним чином сповіщено про час та місце їх проведення, що підтверджується матеріалами справи (том ІІ а.с. 75-76, 93).

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи (товариства з додатковою відповідальністю «Миколаївський Діпроміст»), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

08.02.2008 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов'язками відповідно до пункту 1.3 статуту публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" є позивач (далі - «кредитор/банк») та товариством з обмеженою відповідальністю "Істок-2001" (далі - «позичальник») було укладено генеральний кредитний договір №010/01-02/08-018 (далі - генеральний кредитний договір №010/01-02/08-018 від 08.02.2008), за умовами якого кредитор на підставі цього договору зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти, відкрити банківські гарантії платежу, в порядку та на умовах, визначених договорами, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємними частинами.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008 загальний ліміт активних операцій (ліміт кредитування) позичальника по всім договорам, укладеним в рамках цього договору не повинен перевищувати розмірі 17050000 грн; термін дії договору до 15.05.2017 за умови повного погашення позичальником зобов'язань (позики, відсотків за користування, штрафів, пені та інших платежів) за всіма договорами, укладеними в рамках цього договору.

В подальшому умови генерального кредитного договору змінювались додатковими договорами до вказаного генерального кредитного договору №010/01-02/08-018/2 від 28.05.2009, №010/01-02/08-018/3 від 31.08.2009, №010/01-02/08-018/4 від 06.11.2009, №010/01-02/08-018/5 від 04.12.2009, №010/01-02/08-018/6 від 26.04.2010, №010/01-02/08-018/7 від 24.06.2010, №010/01-02/08-018/8 від 31.08.2010, №010/01-02/08-018/9 від 29.10.2010, №010/01-02/08-018/10 від 31.01.2011, №010/01-02/08-018/11 від 31.03.2011, №010/01-02/08-018/12 від 30.11.2011, №010/01-02/08-018/13 від 26.04.2012, №010/01-02/08-018/14 від 26.06.2012, №010/01-02/08-018/15 від 25.12.2012 зокрема стосовно ліміту кредитування, цільового використання кредитних коштів, строку повернення кредиту тощо.

В рамках генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Істок-2001" було укладено кредитний договір №010/01-02/09-054 від 06.11.2009 (далі - кредитний договір №010/01-02/09-054 від 06.11.2009), відповідно до якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в формі невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 7781254,41 грн зі строком погашення кредиту 30.06.2010 та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 19,75 % річних, а позичальник - отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 кредитного договору №010/01-02/09-054 від 06.11.2009, кредит надавався позичальнику для рефінансування існуючої заборгованості за кредитним договором №010/01-02/08-019 від 08.02.2008 в сумі 955928,06 доларів США.

Додатковими угодами до вказаного кредитного договору №010/01-02/09-054 /1 від 26.04.2010, №010/01-02/09-054/2 від 24.06.2010, №010/01-02/09-054/3 від 31.08.2010, №010/01-02/09-054 /4 від 29.10.2010, №010/01-02/09-054/5 від 31.01.2011, №010/01-02/09-054 /7 від 31.08.2011, №010/01-02/09-054/8 від 30.11.2011, №010/01-02/09-054 /9 від 26.04.2012, №010/01-02/09-054 /10 від 26.06.2012, №010/01-02/09-054 /11 від 24.07.2012, №010/01-02/09-054/12 від 24.09.2012, №010/01-02/09-054/13 від 25.12.2012 сторони неодноразово змінювали строк користування кредитом, розмір процентної ставки, обсяг відповідальності позичальника, графік погашення заборгованості за кредитом тощо.

На виконання умов кредитного договору №010/01-02/09-054 від 06.11.2009 платіжним дорученням №1 від 06.11.2009 позивачем було перераховано позичальнику кредитні кошти в сумі 7781254,41 грн. У зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою платежів з погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у позичальника виникла заборгованість у загальній сумі 3473115,74 грн, з яких: 2932996, 20 грн - основний борг; 348290, 88 грн - проценти; 169837, 73 грн - пеня за порушення строків сплати основного боргу; 21990, 90 грн - пеня за порушення строків сплати процентів.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 04.03.2015 у справі №916/60/14 за позовом: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю «Істок-2001» про стягнення (далі - справа №916/60/14), яке набрало законної сили та яким позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за генеральним кредитним договором від 08.02.2008 №010/01-02/08-018 та укладеним на його підставі кредитним договором від 06.11.2009 №010/01-02/09-054 у розмірі 3473115,74 грн, яка складається з 2932996,20 грн - тіло кредиту, 348290, 88 грн - проценти, 169837, 76грн- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 21990, 90 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

В забезпечення виконання зобов'язань, що випливають та/або виникнуть в майбутньому з генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008, а також з будь-яких додаткових угод та змін до нього, та всіх договорів, що укладені або можуть бути укладені в його рамках, між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі- «іпотекодержатель») та товариством з додатковою відповідальністю «Миколаївський Діпроміст» (далі - «іпотекодавець») 27.06.2012 було укладено іпотечний договір (далі - іпотечний договір від 27.06.2012), за умовами якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нежитлові приміщення, загальною площею 730 кв.м на І та ІІ поверхах в літ. А-5, що знаходяться за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд.4/5 та які належать іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно бланк серії САЕ №463087 від 13.12.2011, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та зареєстрованого 06.02.2012 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Миколаївським міжміським бюро технічної інвентироизації в реєстровій книзі №26, номер запису 2968.

Відповідно до пункту 7.1 іпотечного договору від 27.06.2012 іпотекодержатель має право у випадку повного або часткового невиконання або неналежного виконання всіх або окремих зобов'язань, що забезпечені іпотекою, звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 у справі 3915/2417/13 за позовом ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до ТДВ "Миколаївський Діпроміст" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ "Істок-2001" про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ТДВ "Миколаївський Діпроміст" до ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ТОВ "Істок-2001" про визнання недійсним іпотечного договору від 27.06.2012 №608, а також за зустрічним позовом ТДВ "Миколаївський Діпроміст" до відповідачів: ПАТ "Райффайзен банк Аваль", ТОВ "Істок-2001" про визнання недійсним договору від 08.02.2008 №010/01-02/08-018 (далі - справа №915/2417/13) в задоволенні зустрічних позовів відмовлено, первісний позов задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет укладеного між публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" та товариством з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" іпотечного договору від 27.06.2012 № 608: нежитлові приміщення загальною площею 730 кв.м на I та II поверхах у будівлі літ. А-5 за адресою: вул. Лягіна, 4/5, м. Миколаїв, шляхом проведення прилюдних торгів, за рахунок чого задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення коштів у загальній сумі 4144886,41 грн за генеральним кредитним договором від 08.02.2008 №010/01-02/08-018, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Істок-2001".

Також із матеріалів справи вбачається, що 17.05.2007 між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - «кредитор») та товариством з обмеженою відповідальністю "Істок - 2001" (далі - «позичальник») був укладений кредитний договір №012/01-02/07-027 (далі- кредитний договір № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007), відповідно до якого кредитор на умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі - кредит) у сумі 5050000 грн строком до 15.05.2017 та зі сплатою 17% відсотків річних (вказана процентна ставка підлягала щорічному перегляду банком).

Відповідно до пункту 9.1 зазначеного договору він набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені).

Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 кредитні кошти передбачені для придбання комерційної нерухомості.

18.05.2007 банком перераховано на рахунок позичальника кошти у сумі 5050000 грн.

У пункті 6.1 кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів на умовах, передбачених цим договором. Проценти за кредит позичальник зобов'язувався сплачувати щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів позивача №206832475 не пізніше 26-го числа місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Додатковими договорами №012/01-02/07-027/1 від 08.02.2008, №012/01-02/07-027/2 від 01.12.2008, №012/01-02/07-027/3 від 31.08.2009 до кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 сторонами змінювався розмір процентної ставки за користування кредитом, графік погашення заборгованості, обсяг відповідальності позичальника тощо.

В подальшому 04.12.2009 між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - «кредитор»), товариством з обмеженою відповідальністю "Істок - 2001" (далі - «первісний боржник») та закритим акціонерним товариством «Миколаївський Діпроміст» (далі - «новий боржник») укладено договір про переведення боргу №11/01-02/09-060 (далі - договір про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний боржник за згодою кредитора переводить свої боргові зобов'язання за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеним між первісним боржником та кредитором, на нового боржника, а новий боржник заміняє первісного боржника, як позичальника у кредитному договорі, та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.

Пунктами 1.2, 1.3 договору про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009 сторонами узгоджено, що загальна сума заборгованості первісного боржника за кредитним договором перед кредитором станом на день укладання цього договору складає суму 3986731,12 грн.

Згідно з пунктом 2.2.6 договору про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009 новий боржник беззаперечно та безумовно визнає розмір боргових зобов'язань за кредитним договором.

На виконання пункту 1.3 договору про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009 між сторонами був укладений додатковий договір №012/01-02/07-027/4 від 04.12.2009, згідно якого кредитний договір №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 викладено в новій редакції та встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит в сумі 3986731,12 грн з кінцевим терміном погашення до 15.05.2017.

Додатковими договорами №012/01-02/07-027 /5 від 22.04.2010, №012/01-02/07-027/6 від 27.10.2010, №012/01-02/07-027/7 від 31.01.2011, №012/01-02/07-027/8 від 31.03.2011, №012/01-02/07-027/9 від 31.08.2011, №012/01-02/07-027/10 від 29.11.2011, №012/01-02/07-027/11 від 26.04.2012, №012/01-02/07-027/12 від 22.06.2012, №012/01-02/07-027/13 від 25.12.2012 до кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 сторонами також вносились зміни, зокрема, до графіку повернення кредиту, розміру процентної ставки.

Товариство з додатковою відповідальністю «Миколаївський Діпроміст» прийняті на себе зобов'язання за договором про переведення боргу №11/01-02/09-060 від 04.12.2009 та за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 виконало лише частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014 у справі №915/2416/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до відповідача- товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" про стягнення заборгованості в сумі 4536864,28 грн та зустрічним позовом: товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" до відповідача публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 (далі -справа №915/2416/13), яке набрало законної сили, позов публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задоволено повністю: стягнуто з товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість в сумі 4508081,73 грн, з яких: 3976595,52 грн - борг по кредиту, 453907,41 грн - проценти, 77578,80 грн - пеня; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В забезпечення вимог іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, а також додаткових угод (договорів) до нього, що можуть бути укладені в подальшому, 18.05.2007 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - «іпотекодержатель») та товариством з обмеженою відповідальністю "Істок-2001"(далі - «іпотекодавець») було укладено іпотечний договір №694 (далі - договір іпотеки від 18.05.2007), за умовами іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору від 18.05.2007 предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові приміщення, розташовані в м. Миколаєві, по вул. Лягіна, буд. 4/4, що складаються з: нежитлових приміщень ІІІ-го поверху площею 605,5 кв.м; IV-го поверху площею 405,3 кв.м, загальною площею 1010,8 кв.м в будівлі, позначеній на плані за літ.А-5.

У зв'язку з укладенням договору про переведення боргу від 04.12.2009 додатковим договором від 28.12.2009 до договору іпотеки від 18.05.2007 зазначений договір іпотеки викладено в новій редакції. В подальшому 29.11.2011 та 17.05.2012 до договору іпотеки сторонами було внесено зміни. Так, відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки від 18.05.2007 в редакції договору від 17.05.2012 предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності серії САЕ №463088, виданого 13.12.2011 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та зареєстрованого 06.03.2012 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Із матеріалів справи також вбачається, що 21.05.2014 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2007 по справі №2-1606/07 за позовом Мусідрай Артура Борисовича до Зотовой Ганни Григорівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Гипроград» про розірвання договору (далі- справа №2-1606/07) право власності на нерухомі об'єкти, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул. Лягіна, 4/4, прим.ІІІ-ІV пов. літА-5 та Лягіна, 4/5, прим.І -ІІ пов. літА-5 зареєстровано за Мусідраєм А.Б.

В подальшому ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06.04.2015 зазначену ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11.05.2007 по справі №2-1606/07 було скасовано.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.07.2014 №697 вирішено: нежитловим приміщенням третього та четвертого поверхів нежитлової будівлі літ А-5, а саме: на третьому поверсі: приміщення №1-46, №1-47, №1-47а, №1-47б, №1-48, №1-50, №1-51, №1-52, №1-53, №1-54, №1-55, №1-56, №1-56а, №1-57, №1-59, №1-60, №1-60а, №1-61, №1-61а, №ІІ -загальною площею 566,6 м2, на четвертому поверсі: приміщення №1-63, №1-64, №1-65, №1-69, №1-70, №1-71, №1-72, №1-73, №1-74, №1-75, №1-76, №1-77, №1-78, №1-79, №1-80, №1-81, №1-82, 1-85, №1-86, 1-87, №1-88, №1-89, №1-90, №IVа, №ІІа - загальною площею 417,8 кв.м, що розташовані по вул. Лягіна, 4/4, які належать гр. Мусідрай А.Б., надати нову адресу: вул. Лягіна, 4/7.

За договорами купівлі-продажу Мусідрай А.Б. здійснив відчуження товариству з обмеженою відповідальністю «Офісний Центр Миколаїв» майна, що було передано товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївський Діпроміст» в іпотеку позивачеві.

24.10.2014 Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення №1032, яким об'єкту (нежитловим приміщенням), який утворився внаслідок об'єднання нежитлових приміщень, розташованих на першому і другому поверхах громадської будівлі літ. А-5 по вул. Лягіна, 4/5 (перший поверх приміщення №1-1, №1-13, №1-14, №1- 15, №V, №VІІ, №І загальною площею 123,2 кв.м, другий поверх приміщення №1-23, №1-24, №1-24а, №1-25, №1-27, №1-27а, №1-27б, №1-27в, №1-29, №1-30, №1-31, №1-32, №1-33, №1-34, №1-35, №1-36, №1-37, №1-38, №1-39, №1-40, №1-41, №1-42, №1-43, №1-44, №1-45, №Іа, №VIа загальною площею 606,8 кв.м), на третьому та четвертому поверхах громадської будівлі літ. А-5 по вул. Лягіна, 4/7 (третій поверх приміщення №1-46, №1-47, №1-47а, №1-47б, №1-48, №1-50, №1-51, №1-52, №1-53, №1-54, №1-55, №1-56, №1-56а, №1-57, №1-59, №1-60, №1-60а, №1-61, №1-61а, №62, №ІІ загальною площею 566,6 кв.м, четвертий поверх приміщення №1-63, №1-64, №1-65, №1-69, №1-70, №1-71, №1-72, №1-73, №1-74, №1-75, №1-76, №1-77, №1-78, №1-79, №1-80, №1-81, №1-82, №1-85, №1-86, №1-87, №1-88, №1-89, №1-90, №IVа, №ІІа - загальною площею 417,8 кв.м, загальною площею першого, другого, третього та четвертого поверхів 1147,8 кв.м, який належить ТОВ «Офісний Центр Миколаїв», надано нову адресу: вул. Лягіна, 4/9.

Отже, внаслідок об'єднання нежитлових приміщень, розташованих за адресами: вул. Лягіна, 4/5 та вул. Лягіна, 4/7 (попередня адреса: вул. Лягіна, 4/4) змінено адресу переданих в іпотеку позивачеві за договорами іпотеки від 27.06.2012 та від 18.05.2007 нежитлових приміщень, на адресу: м.Миколаїв, вул.Лягіна, 4/9.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2015 ТОВ «Офісний Центр Миколаїв» є власником нежитлових приміщень загальною площею 1714, 4 кв.м, розташованих за адресою: м.Миколаїв, вул.Лягіна, 4/9.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2014 порушено провадження у справі №915/1121/14 про банкрутство товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст".

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 30.07.2014 р. по справі № 915/1121/14, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2015, товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства - банкрута призначено О.Л.Шибко.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.12.2014 по справі №915/1121/14 затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 03.12.2014 в сумі 20173406,81 грн, при цьому окремо до реєстру вимог кредиторів товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст» внесено вимоги публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" у сумі 9054638,54 грн, як вимоги забезпечені заставою майна банкрута.

26.11.2015 Господарським судом Миколаївської області було винесено ухвалу по справі №915/1121/14, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст", ліквідовано підприємство - банкрута, провадження у справі № 915/1121/14 припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі №915/1121/14 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2015 скасовано, справу повернуто для подальшого розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку про припинення зобов'язань товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" за іпотечними договорами.

Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком Господарського суду Миколаївської області з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 3 зазначеного Закону).

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права,незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Саме таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі №6-53цс15.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589 Цивільного кодексу України).

В силу частини першої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Факт неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором №010/01-02/09-054 від 06.11.2009, укладеним в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008, та за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 встановлений рішеннями Господаського суду Одеської області від 04.03.2015 у справі №916/60/14 та Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2014 у справі №915/2416/13, які набрали законної сили, а тому відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування у даній справі.

Відтак у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами, у позивача виникло право звернути стягнення на предмети іпотеки за іпотечними договорами від 27.06.2012 та від 18.05.2007 в рахунок погашення заборгованості за зазначеними вище кредитними договорами.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (стаття 35 Закону України «Про іпотеку»).

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Матеріалами даної справи підтверджується факт переходу до ТОВ «Офісний Центр Миколаїв» права власності на майно, що було передано в іпотеку за іпотечними договорами від 27.06.2012 та від 18.05.2007, а відтак колегія суддів дійшла висновку про застосування до спірних правовідносин статті 23 Закону України «Про іпотеку» та поширення її дії на відповідача.

При цьому колегією суддів враховується той факт, що звернення стягнення на предмет іпотеки за наказом Господарського суду Миколаївської області, який був виданий на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі №910/2417/13, є неможливим, оскільки в силу приписів статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна вибувшої сторони у виконавчому провадженні здійснюється тільки його правонаступником. Водночас товариство відповідача не є правонаступником ТДВ «Миколаївський Діпроміст».

В судовому засіданні Одеським апеляційним господарським судом також встановлено, що наказ, виданий на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі №910/2417/13, до виконання іпотекодержателем не пред'являвся, так як такий наказ був виданий після офіційного оприлюдення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що відповідно до правил пункту 6-1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання представника ТДВ «Миколаївський Діпроміст» на те, що реалізація предметів іпотеки за договорами від 27.06.2012 та від 18.05.2007 має здійснюватись виключно в порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує; продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Отже, дана норма визначає процедуру реалізації майна банкрута, тобто майна, яке належить йому на праві власності. Між тим, як зазначалося вище, майно, передане ТДВ «Миколаївський Діпроміст» в іпотеку за договорами від 27.06.2012 та від 18.05.2007, вибуло із власності зазначеної особи. Титульним володільцем вказаного майна є товариство відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, ТДВ «Миколаївський Діпроміст» зверталось з позовом до ТОВ «Офісний Центр Миколаїв» про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень загальною площею 1714,4 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул.Лягіна, 4/9. Однак рішенням Господарського суду Миколаївської області від 13.10.2015 у справі №915/1479/15, яке набрало законної сили, товариству з додатковою відповідальністю «Миколаївський Діпроміст» у задоволенні позову було відмовлено.

Наведені вище обставини та правові норми виключають можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу іпотечного майна в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТДВ «Миколаївський Діпроміст» або шляхом виконання судового наказу, виданого на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі №910/2417/13.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

З огляду на те, що предмети іпотеки за іпотечними договорами від 27.06.2012 та від 18.05.2007 не реалізовано і погашення вимог банку за рахунок іпотеки не відбулося, право вимоги ПАТ "Райффайзен банк Аваль", забезпечене іпотекою, є дійсним і підлягає судовому захисту.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 про відмову в задоволенні позовних вимог не відповідає цим вимогам з підстав неправильного застосування норм матеріального права та з огляду на невідповідність висновків, викладених у ньому, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 та на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/1169/15 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/1169/15 скасувати.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 у справі №915/1169/15 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №010/01-02/09-054 від 06.11.2009, укладеним в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008 між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ „Істок-2001", в розмірі 3473115,74 грн, з яких: 2932996,20 грн - основний борг; 348290,88 грн - проценти; 169837,73 грн - пеня за порушення строків сплати основного боргу; 21990,90 грн - пеня за порушення строків сплати процентів та в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007, укладеним між ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" та ТДВ „Миколаївський Діпроміст", в розмірі 4508081,73 грн, з яких: 3976595,52 грн - основний борг; 453907,41 грн - проценти; 77578,80 грн - пеня за порушення строків сплати основного боргу та процентів, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна 4/9 та належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Офісний центр Миколаїв", код ЄДРПОУ 39252023, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Офісний центр Миколаїв" на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" 73080 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Повернути матеріали справи №915/1169/15 Господарському суду Миколаївської області.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2016.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна