Постанова № 55765518, 03.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа№ 910/16406/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Прокопенко Б.О. (представник за довіреністю)

від прокуратури: Скляр Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»

на рішення господарського суду міста Києва

від 30.09.2015 року

у справі № 910/16406/15 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»

про повернення земельних ділянок

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь»

до Київської міської ради

про визнання договору поновленим

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельні ділянки за кадастровими номерами №8000000000:75:171:0014 та №8000000000:75:171:0030, з приведенням їх у придатний для використання стан, у зв'язку з закінченням строку дії укладеного з відповідачем договору оренди спірних земельних ділянок та невиконанням відповідачем ані умов договору, ані приписів чинного законодавства щодо повернення їх у придатному для використання стані позивачу, який представляє територіальну громаду міста Києва.

Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані тим, що договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314 припинив свою дію 19.12.2011 р., у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, а орендар безпідставно продовжує користуватись спірними земельними ділянками без належної правової підстави.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» звернулось до суду з зустрічним позовом про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 №75-6-00314 на той самий строк та на тих самих умовах та про визнання укладеною між сторонами угоди про внесення змін до вказаного договору.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що заперечень орендодавця у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення дії договору позивач не отримав, а тому відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди земельної ділянки є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року позовні вимоги первісного позову задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальність «Промінь» повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,3885 га з кадастровим номером 8000000000:75:171:0014, нормативною грошовою оцінкою 3310350,33 грн., розташовану по просп. Перемоги, 138, у Святошинському районі м. Києва та привести вказану земельну ділянку у придатний до використання стан. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальність «Промінь» повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,0817 га з кадастровим номером 8000000000:75:171:0030, нормативною грошовою оцінкою 696153,47 грн., розташовану по просп. Перемоги, 138, у Святошинському районі м. Києва та привести вказану земельну ділянку у придатний до використання стан. Стягнуто з Товариства з товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» у дохід Державного бюджету України 2436 грн. судового збору. У задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/16406/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статтю 33 Закону України «Про оренду землі», статтю 187 Господарського кодексу України. При цьому скаржник посилався на те, що відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки є продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди, оскільки заперечень орендодавця у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення дії договору позивач не отримав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 14.12.2015 р. відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/16406/15; прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/16406/15 до провадження; розстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю «Промінь» сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/16406/15 на два рівних платежі по 42731, 75 грн. у строк до 30.12.2015р. та до 15.01.2016р. відповідно; розгляд апеляційної скарги у справі №910/16406/15 призначено на 20.01.2016 р.

21.12.2015 р. та 14.01.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжних доручень №822 від 18.12.2015 р. та №1 від 11.01.2016 р. про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. відкладено розгляд справи на 02.02.2016 р., зобов'язано Київську міську раду та прокуратуру надати відзиви на апеляційну скаргу.

26.01.2016 р. від Київської міської ради через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

26.01.2016 р. від Київської міської ради через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, оскільки спірний договір діяв до 19.12.2011 р., а на момент подачі зустрічного позову (07.09.2015 р.) сплинув передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.

Розглянувши клопотання Київської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Враховуючи, що заявником не доведено неможливості подання заяви про застосування строків позовної давності на момент розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстави для прийняття до розгляду заяви позивача за первісним позовом у суду апеляційної інстанції відсутні.

В судовому засіданні 02.02.2016 р., відповідно до ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 03.02.2016 р. та зобов'язано відповідача за первісним позовом надати суду належним чином завірені копії платіжних доручень про сплату орендної плати та письмові пояснення з зазначенням які саме дії вчинялись відповідачем за первісним позовом щодо виконання умов договору оренди від 19.12.2006р. за №75-6-00314; зобов'язано позивача за первісним позовом надати суду письмові пояснення щодо причин ненадання відповіді Київською міською радою на клопотання відповідача за первісним позовом №79/1 від 03.11.2011 р. про поновлення вищезазначеного договору оренди.

03.02.2016 р. від представника відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення у справі щодо переліку дій, які здійснювались орендарем при підготовці до укладення спірного договору оренди, а також на виконання умов договору оренди з посиланням на аркуші справи, в яких містяться докази вчинення відповідних дій, а також надано оригінали платіжних доручень на підтвердження оплати орендних платежів за період з січня 2012 року по грудень 2015 року.

У судове засідання 03.02.2016 р. представник позивача за первісним позовом не з'явився.

02.02.2016 р. представником позивача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору на 15 днів, посилаючись на неможливість виконати вимоги суду щодо надання письмових пояснень щодо причин ненадання відповіді Київською міською радою на клопотання відповідача за первісним позовом №79/1 від 03.11.2011 р. про поновлення вищезазначеного договору оренди.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неможливість представником позивача за первісним позовом виконати вимоги суду щодо надання письмових пояснень не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу у відсутність представників сторін.

Представник прокуратури письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви, а у задоволенні первісної позовної заяви відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача за первісним позовом та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

На підставі рішення Київської міської ради від 24.11.2005 №434/2895 та рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2006 р. у справі №25/712, між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки 75-6-00314 (надалі - Договір).

За вказаним Договором орендарю було передано в оренду на 5 (п'ять) років земельні ділянки, розташовані по пр. Перемоги, 138, площею 817 кв.м., кадастровий номер 8000000000:75:171:0030 та площею 3885 кв.м., кадастровий номер 8000000000:75:171:0014, для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування.

Договір зареєстрований ГУЗР КМДА 19.12.2006 за №75-6-00314.

Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що земельні ділянки є переданими в день держреєстрації цього договору.

Договір укладено на 5 (п'ять) років, таким чином, строк дії Договору, з урахуванням дати його державної реєстрації, узгоджений сторонами до 19.12.2011 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» звернулося до Київської міської ради з клопотанням №79/1 від 03.11.2011 р. про поновлення діючого на той час договору оренди землі від 19.12.2006 р. за №75-6-00314, до якого було долучено проект додаткової угоди до Договору оренди в двох екземплярах, що підтверджується копією зазначеного клопотання з відміткою Київської міської ради №50085 від 18.11.2011 р. та розпорядженням заступника міського голови - Гереги Г. про направлення клопотання на розгляд в установленому порядку.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач за первісним позовом відповіді на клопотання №79/1 від 03.11.2011 не надав.

Твердження прокуратури про те, що ТОВ «Промінь» до орендодавця з питань поновлення договору №75-6-00314 не зверталось спростовується наявною в матеріалах справи довідниковою інформацією Київської міської ради (т.1 а.с.43, 44), з якої вбачається, що ТОВ «Промінь» зверталось до позивача 03.11.2011 р. з клопотанням №79/1 про поновлення договору оренди, проте на даний час справа знаходиться на розгляді в Київраді, рішення не прийнято.

З копії акту обстеження земельної ділянки від 18.05.2015 р. №566/08 вбачається, що посадовою особою Департаменту земельних ресурсів КМДА при обстеженні було встановлено, що спірні земельні ділянки за цільовим призначенням не використовуються, будівництво на земельних ділянках не ведеться, натомість розміщені зелені насадження.

Первісний позов мотивовано тим, що Договір оренди припинив свою дію 19.12.2011 р., у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, а орендар безпідставно продовжує користуватись спірними земельними ділянками без належної правової підстави.

Заперечуючи проти первісного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь» подало зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що оскільки орендар належним чином виконував умови Договору та своєчасно звернувся до орендодавця з пропозицією про поновлення Договору на той самий строк та на тих самих умовах, на яку орендодавець не надав відповіді, Договір має бути визнано поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, а додаткова угода до Договору про внесення змін до нього має бути визнана укладеною.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно до ч. 1, ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням статті 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено вище, 19.12.2006 р. на підставі рішення Київської міської ради від 24.11.2005 р. №434/2895 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» було укладено Договір оренди земельної ділянки №75-6-00314.

Строк дії Договору закінчився 19.12.2011 року, що не заперечується сторонами.

Процедуру поновлення договору оренди землі визначено нормами статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» об'єднує два випадки поновлення договору оренди:

1. Визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди. Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідно встановити наступні юридичні факти:

- орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

- орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк;

- до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди;

- орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

2. Поновлення договору оренди землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Для застосування частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів:

- орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою;

- орендар належно виконує свої обов'язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди;

- сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України у справі №6-219цс14, частина 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" є самостійною підставою саме пролонгації договору оренди і ніяким чином не пов'язана з переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, що не є предметом даного судового розгляду.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в чинній редакції, Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції України, який забезпечує єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У відповідності до ч. 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Така правова позиція щодо застосування ст.33 Закону України "Про оренду землі" викладена і у постановах Вищого господарського суду, зокрема у справах № 911/1707/15 від 03 лютого 2016 року, №910/11313/15 від 03 лютого 2016 року, № 909/964/14 від 08 грудня 2015 року, № 904/1868/15 від 01 грудня 2015 року та в інших.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що прокурор у відзиві на зустрічну позовну заяву від 29.05.2015 року помилково зазначив, що договір оренди земельних ділянок не може бути пролонгованим у разі відсутності рішення органу виконавчої влади, оскільки таке категоричне твердження (т.1 а.с.196-197) суперечить Цивільному Кодексу України, ст.33 Закону України «Про оренду землі» і правовим висновкам Верховного Суду України.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, в частині визнання поновленим спірного Договору на той самий строк та на тих самих умовах, суд першої інстанції послався на те, що орендар не виконав умови Договору, оскільки протягом договірного строку (у встановлений проектною документацією строк, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 3 роки з держреєстрації Договору, тобто не пізніше 19.12.2009 р.) забудову земельних ділянок відповідач не завершив, і також не завершив її станом на час розгляду справи судом першої інстанції, що є неналежним виконанням орендарем умов Договору оренди землі.

Однак, колегія суддів зазначає, що дійшовши до таких висновків судом першої інстанції не було повно досліджено обставини справи та не з'ясовано, які саме дії вчинялись орендарем на виконання умов Договору та з яких підстав не було забудовано спірні земельні ділянки у визначений Договором строк.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками ухвалення Київською міською радою рішення №137/1571 від 29.11.2002 р. «Про погодження місць розташування об'єктів» та договором резервування земельної ділянки №744 від 12.12.2002 р., позивачем за зустрічним позовом було отримано Архітектурно-планувальне завдання №0227170276 від 14.01.2002 р. та наступні Технічні умови:

- ТУ ТУ МВС УДАІ №10/713 від 28.02.2002 р.;

- ТУ АК «Київводоканал» №10505 від 10.12.2003 р., №10667 від 08.04.2004 р.;

- ТУ КП «Київміськсвітло» №15-2 від 29.01.2002 р.;

- ТУ КМД ВАТ «Укртелеком» №ЛВ-88 від 07.02.2002 р.;

- ТУ КМД ВАТ «Укртелеком» №10-13 від 28.01.2002 р.;

- ТУ АТ «Київпроект» №СО202-19 від 25.01.2002 р.;

- ТУ «КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт №8/1-47 від 21.01.2002 р.;

- ТУ КМДА Головне управління з питань надзвичайних ситуацій №ЗЗТУ від 31.01.2002 р.;

- ТУ «Київміськгідрошляхміст» №33-8 від 31.01.2002 р.

Згодом, рішенням Київської міської ради №434/2895 від 24.11.2005 р. надано позивачу за зустрічним позовом земельні ділянки загальною площею 0,47 га для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єкта громадського харчування (кафе) на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва.

Проте лише через зволікання Київської міської ради в укладенні Договору оренди та встановлене судом порушення прав орендаря, договір оренди земельної ділянки був укладений на підставі рішення суду лише 19.12.2006 р., тобто більше ніж через рік після прийняття відповідного рішення.

Наслідком такого порушення прав позивача за зустрічним позовом став сплив терміну дії Технічних умов, на підставі яких вже було розроблено проект «Об'єкт громадського харчування (кафе) на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва» згідно договору №011-1-ППР/07 від 05.03.2007 р., на виконання проектних робіт, а відтак, такий проект вже було неможливо погодити.

Зазначені обставини були вказані в зустрічній позовній заяві, однак, місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки таким доказам та дійшов необґрунтованого висновку, що забудову не було завершено до 19.12.2009 р. з вини орендаря.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, орендарем отримувались Технічні умови на розробку проектної документації протягом кінця 2007 р. початку 2008 р., зокрема:

- ТУ УДАІ №10/4867-84 від 09.11.2007 р.;

- ТУ КП «Київміськсвітло» №790-2 від 04.12.2007 р.;

- ТУ АЕК «Київенерго» №31/9/13999 від 03.12.2007 р.;

- ТУ ВАТ АТ «Київпроект» №00702-641 від 17.12.2007 р.;

- ТУ КМДА АК «Київводоканал» №10505 від 24.12.2007 р.;

- ТУ «ВАТ «Київгаз» №19901 від 18.04.2008 р. №1258;

Також 12.11.2007 р. та 24.03.2009 р. орендарем подовжувався термін дії Архітектурно-планувального завдання №0227170276 від 14.01.2002 р.

23.09.2009 р. орендарем було погоджено акт обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню - лист ДУ Охорони навколишнього природного середовища в м. Києві №05-09/3053.

02.08.2010 р. орендарем було укладено договір №020810-П/10 з ТОВ «ЕФА» про надання маркетингових послуг, предметом якого було проведення маркетингового дослідження щодо розміщення закладу громадського харчування та визначення його концепції, результати виконання якого були прийняті ТОВ «Промінь» 07.12.2010 р.

16.05.2011 р. наказом №45 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів» було змінено порядок розроблення та затвердження проектної документації на будівництво, зокрема, до складу вихідних даних, на підставі яких здійснюється проектування, було включено першочерговий етап отримання замовником будівництва містобудівних умов та обмежень.

Колегія суддів вважає, що орендар не знав та не міг знати, що протягом строку дії Договору буде змінено норми законодавства щодо порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, що обумовило необхідність приведення технічної документації у відповідність до норм чинного законодавства.

04.11.2011 р. між орендарем та ТОВ «Еліт Консалт» було укладено договір №005- ППР/11 на виконання проектних робіт, за яким позивач замовив розробку концепції та дизайн проекту, для будівництва закладу громадського харчування за адресою пр-т Перемоги, 138 в м. Києві. Результати виконання були прийняті відповідачем за первісним позовом у серпні 2011 року та оплачена вартість таких робіт, що підтверджується відповідними актами та банківськими виписками.

16.11.2011 р. орендарем було отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за №13246/0/18/009-11, в яких вже містилось зауваження щодо необхідності продовження спірного договору оренди на новий строк.

12.01.2012 р. між орендарем та ТОВ «Архітектурне мистецтво» було підписано додаткову угоду №1 до договору №011-1-ППР/07 на виконання проектних робіт, якою збільшено вартість робіт по розробці та виготовленню проектної документації.

25.04.2012 р. між орендарем та ПАТ «Київенерго» було підписано договір №16953/42686/74998 про приєднання до електричних мереж.

З наведеного вбачається, що протягом строку дії Договору орендар здійснював дії щодо підготовки та проведення будівельних робіт, початок яких затягувався, у тому числі, з вини орендодавця та у зв'язку зі змінами у законодавстві.

Крім того, колегія суддів зазначає, згідно інформації ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ «Промінь» згідно договору оренди земельної ділянки з Київською міською радою від 19.12.2006 р.за № 75-6-00314 звітує та сплачує орендну плату за користування спірними земельними ділянками, проти чого не заперечував і позивач за первісним позовом. Крім того, ТОВ «Промінь» надало платіжні доручення щодо систематичної сплати орендної плати згідно умов договору 75-6-00314 від 19.12.2006 р.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи зі змісту ч.ч. 6 - 9 ст.33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тому, оскільки скаржником доведено належними та допустимими доказами вжиття всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання за Договором 19.12.2006 р. за №75-6-00314 та відсутності вини останнього у порушенні пункту 8.4. Договору, зважаючи на належне виконання обов'язків зі сплати орендних платежів за Договором та відсутність доказів порушення будь-яких інших умов Договору, а також враховуючи, що Київська міська рада у передбачений законом строк не надала ні відповіді на звернення орендаря щодо поновлення строку дії Договору, ні заперечень щодо продовження орендних правовідносин між сторонами, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зустрічної позовної заяви в частині визнання поновленим Договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 р. за договором №75-6-00314, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» та Київською міською радою, на той самий строк і на тих самих умовах є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства", вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 р. відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до Договору, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

ТОВ «Промінь» просить визнати укладеною Угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 р. за №75-6-00314.

Проте, на думку суду апеляційної інстанції такі вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як зазначено у ч. 7 ст.33 Закону України "Про оренду землі", визначення уповноваженої особи на підписання додаткової угоди до договору оренди щодо земельної ділянки державної або комунальної власності визначається рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Однак в матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення уповноваженої особи на підписання додаткової угоди відповідно до ст.33 Закону України "Про оренду землі", а у суду відсутні відповідні повноваження щодо вчинення дій стосовно визначення даної уповноваженої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи принцип свободи договору, а також те, що чинним законодавством не передбачено форми та змісту типового договору, який укладається при поновлені строку дії договору оренди, колегія суддів приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» не доведено належними та допустимими доказами наявності у Київської міської ради обов'язку укладати Додаткову угоду в редакції позивача за зустрічним позовом, а відповідно зазначена Додаткова угода не може бути визнаною укладеною.

Крім того, у разі прийняття судом рішення про визнання Угоди про внесення змін до Договору оренди укладеною, не буде відповідати положенням вищезгаданої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки частиною 9 цієї статті імперативно зазначено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржено в суді, що не є предметом розгляду в межах даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Зважаючи, що Договір оренди спірних земельних ділянок поновлено на той самий строк та на тих самих умовах, тобто до 19.12.2016 р., колегія суддів приходить до висновку, що підстави для повернення орендарем орендодавцю спірних земельних ділянок, на момент розгляду справи, відсутні, а відповідно вимоги первісної позовної заяви є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині задоволення позовних вимог первісної позовної заяви та в частині відмови у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви щодо визнання Договору від 19.12.2006 р. №75-6-00314 поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання Договору оренди земельної ділянки від 19.12.2006 р. №75-6-00314, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь» поновленим на той самий строк та на тих самих умовах. В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь» задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2015 року у справі №910/16406/15 в частині задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання Договору від 19.12.2006 р. №75-6-00314, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь», поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"У задоволенні первісного позову заступника прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" відмовити повністю.

Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" до Київської міської ради задовольнити частково.

Визнати Договір оренди земельної ділянки від 19.12.2006 р. №75-6-00314, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь", поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (м. Київ, вул. Верховинна, 35; ідентифікаційний код 30630920) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору за звернення з зустрічною позовною заявою та 89491 (вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 86 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів."

Матеріали справи №910/16406/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко