Постанова № 55765436, 10.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа№ 911/5112/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Смакота Н.І. (дов. №14-98 від 18.04.2014 року);

від відповідача - Кабзюк Н.А. (дов. №01-241 від 01.02.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року

у справі №911/5112/15 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія", Київська обл., м. Бровари

про стягнення 295 155 грн. 83 коп., -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" про стягнення з відповідача 295 155 грн. 83 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 2015/14-БО-17 від 17.01.2014 року, з яких: 65 875 грн., 15 коп. - пеня, 217 710 грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 11 570 грн. 06 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 10 000 грн. 00 коп. пені, 11 570 грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 217 710 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 4 427 грн. 34 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 55 875,15 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 55 875,15 грн., в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Рудченко С.Г. та призначено розгляд справи на 10.02.2016 року.

Також, не погодившись з вказаним рішенням, 21.01.2016 року Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 скасувати, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 року апеляційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" на рішення господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 прийнято та об'єднано апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" на рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 в одне апеляційне провадження.

У зв'язку з перебуванням судді Рудченка С.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, відповідно до пп. 2.3.25 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016, автоматизованою системою здійснено заміну судді Рудченка С.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" на рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року по справі № 911/5112/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Жук Г.А., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року апеляційні скарги Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" та Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" на рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г..

В судовому засіданні 10.02.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити апеляційну скаргу, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17.01.2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловоденергія" було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2215/14-БО-17.(т.1, а.с. 13-18).

Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що предметом вказаного договору є купівля-продаж природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

У відповідності до п. 2.1 договору, продавець передає покупцю в період з 01.01.2014 до 31.12.2014 року газ в обсязі до 4057, 97 тис. куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

До вказаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, зокрема №1 від 28.04.2014 року (т.1, а.с. 19), №2 від 23.05.2014 року (т.1, а.с. 20), №3 від 10.06.2014 року (т.1, а.с.24), №4 від 05.09.2014 року (т.1, а.с.22), №4/1 від 09.10.2014 року (т.1, а.с.23), №5 від 10.11.2014 року (т.1, а.с.24) та №6 від 08.12.2014 року (т.1, а.с.25), якими внесено зміни до умов договору купівлі-продажу.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушення відповідачем строків оплати грошових коштів, встановлених договором, внаслідок чого виникла заборгованість у вигляді штрафних санкцій за порушення умов договору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містить стаття 712 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору, а саме п. 3.4 передбачено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства 3 примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу з урахуванням ПДВ становить 3 340, 75 грн.

Згідно з умовами п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що на виконання умов договору №2215/14-БО-17 від 17.01.2014 НАК "Нафтогаз України" було поставлено КП "Броваритепловодоенергія" природний газ на суму 12 130 001, 64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, у тому числі - від 31.01.2014 року (т. 1, а.с. 26-36) за газ спожитий у січні 2014 року на суму 1 740 197, 71 грн., за газ спожитий у лютому 2014 року на суму 1 908 270, 94 грн., за газ спожитий у березні 2014 року на суму 1 365 164, 90 грн., за газ спожитий у квітні 2014 року на суму 652 845, 12 грн., за газ спожитий у травні 2014 року на суму 84 803, 69 грн., за газ спожитий у червні 2014 року на суму 33 873, 74 грн., за газ спожитий у липні 2014 року на суму 41 166, 18 грн., за газ спожитий у серпні 2014 року на суму 45 671, 07 грн., за газ спожитий у жовтні 2014 року на суму 516 757, 18 грн., за газ спожитий у листопаді 2014 року на суму 2 318 940, 33 грн., за газ спожитий у грудні 2014 року на суму 3 351 661, 04 грн.

Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором відсутня.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (ст. 2 Закону).

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Положеннями ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" встановлено загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

За ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (ч.ч. 4, 5 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. № 1875-IV (зі змінами та доповненнями)).

Колегія суддів зазначає, що згідно п.24 ст.14 та п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" передбачено перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 29.01.2014 року №30, якою було затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування

У відповідності до п.6 вказаного Порядку обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами.

Підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору (Постанова Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30).

На виконання вказаного Порядку було укладено багатосторонні договори про організацію взаєморозрахунків №946/30 від 30.10.2014 року (т.1, а.с. 75-78) та №1543/30 від 19.12.2014 року (т.1, а.с. 80-83).

Предметом вказаних договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 р.

Пунктом 8 зазначених договорів передбачено, що КП "Броваритепловодоенергія" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти, зокрема, в сумі 22 649, 74 грн. (договір № 946/30 від 30.10.2014) та 549 658, 28 грн. (договір №1543/30 від 19.12.2014) для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 2215/14-БО-17 від 17.01.2014 за 2014 рік.

Таким чином, умовами вказаних договорів передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 статті 610 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків №946/30 та Договору №1543/30 сторони договору зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п.16 договорів про організацію взаєморозрахунків №946/30 від 30.10.2014 року та №1543/30 від 19.12.2014 року встановлено, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Отже, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов`язання, встанволених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до п.16 яких сторони засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмету договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №9254/1230/14, від 25.03.2015 року у справі №924/1265/13, від 30.09.2014 року у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012 та ін.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та у строки, передбачені у договорах про організацію розрахунків: кошти у розмірі 22 649, 74 грн. було сплачено відповідачем позивачу платіжним дорученням №20 від 03.11.2014 року (т.1, а.с. 79); кошти у розмірі 549 658, 28 грн. було сплачено відповідачем позивачу платіжним дорученням №38 від 26.12.2014 року (т.1, а.с. 84).

Враховуючи, що строки виконання зобов'язань відповідачем було дотримано, а тому підстави для нарахування пені та для застосування до відповідача відповідальності згідно ч. 2 ст. 625 статті 610 Цивільного кодексу України відсутні.

Однак, судом першої інстанції було неповно досліджено матеріали справи, внаслідок чого місцевий суд дійшов помилкового висновку про можливість застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Колегія суддів наголошує на тому, що умовами договору не передбачено можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

При цьому суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що за умовами договорів № №946/30 від 30.10.2014 року та №1543/30 від 19.12.2014 про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору від 17.01.2014 р.

Беручи до уваги те, що порядок і строк оплати вартості поставленого природного газу, визначається договорами №946/30 від 30.10.2014 року та №1543/30 від 19.12.2014 року, прострочення з оплати відповідачем не допущено, права позивача на день подання позову до суду порушені не були, таким чином вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" на рішення господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню на підставі ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу комунального підприємства Броварської міської ради "Броваритепловодоенергія" на рішення господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 задовольнити.

3. Рішення господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 скасувати частково.

4. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 25.12.2015 року у справі №911/5112/15 викласти в наступній редакції:

"У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" про стягнення 295 155 грн. 83 коп. - відмовити повністю".

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3А, код ЄДРПОУ 13711949) 4 870 (чотири тисячі вісімсот сімдесят гривень) 07 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

7. Справу №911/5112/15 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Г.А. Жук