Постанова № 55765398, 09.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.02.2016 справа №905/3035/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В. Ломовцева Н.В., Радіонова О.О. за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добровольський А.Т., довіреність №434-4016 від 11.10.2011р. не з'явився Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від14.12.2015р.у справі№905/3035/15 (суддя С.Ю. Гринько)за позовомПублічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської областідо Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької областіпростягнення пені у розмірі 596203,67грн., 3% річних у розмірі 63878,97грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення 660082,64грн., які складаються з пені у розмірі 596203,67грн. та 3% річних у розмірі 63878,97грн. за прострочення оплати окремо по кожній поставці.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача просив зменшити нараховану суму пені на 80% відповідно до ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, незначний час прострочення оплати поставленої продукції, зниження зовнішнього та внутрішнього попиту на продукцію, внаслідок чого діяльність підприємства є збитковою. Крім того, відповідач просив відстрочити виконання рішення до 01.01.2016р., оскільки стягнення суми боргу без відстрочення виконання рішення може привести до припинення діяльності підприємства та його неплатоспроможності.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. у справі №905/3035/15, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» пеню в розмірі 298101,84грн., 3% річних в сумі 63878,97грн.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору поставки №141503/1306425 від 27.12.2013р. Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» здійснило поставку товару Публічному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь». Внаслідок того, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції, суд визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 596203,67грн. Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, господарський суд визнав за можливе зменшити суму нарахованої до стягнення пені на 50% на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України та стягнув пеню в розмірі 298101,84грн. Оскільки факт порушення відповідачем строків оплати товару є доведеним, а нарахування 3% річних проведене позивачем вірно, господарський суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 63878,97грн. в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. у справі №905/3035/15 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а в разі незгоди з позицією відповідача задовольнити клопотання про максимальне зменшення розміру пені на 80%, окрім того відстрочити виконання рішення до 31.03.2016р.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Апелянт стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, відповідач зазначив, що судом першої інстанції при визначенні моменту виникнення заборгованості, не було враховано, що строк оплати, визначений у п.3.4 договору, повинен відраховуватися з моменту отримання рахунку для оплати відвантаженого вантажу, а не з дати поставки товару.

Крім того, апелянт посилається на те, що господарський суд Донецької області не надав належної правової оцінки тому факту, що нарахування 3% річних та пені в спірний період є неправомірним, оскільки в цей період на території м.Маріуполя, де знаходиться відповідач, тривала та триває на теперішній час антитерористична операція.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також зазначає, що господарським судом Донецької області неправомірно зменшено розмір пені лише на 50% в той час, як відповідач просив зменшення пені на 80%; рішення прийнято передчасно, оскільки не надано відстрочки виконання рішення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2016р. у справі №905/3035/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2016р.

Від Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення господарського суду Донецької області є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга - такою, що не підлягає задоволенню.

Розпорядженням секретаря другої судової палати було змінено колегію суддів та сформовано її в наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2016р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Явка представників сторін ухвалою суду від 15.01.2016р. не визнавалась обов'язковою.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

27.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - покупець) був укладений договір поставки №141503/1306425 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до п.3.4 цього договору феросплави (далі - товар), впродовж строку з 01 вересня 2014р. по 31 грудня 2014р., на умовах, в кількості та в строки, зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п.2.1 (п.2.3).

Згідно з п.3.1 поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе всі збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару.

Пунктом 3.4 сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі засобами електронного чи факсимільного зв'язку наступних документів: рахунків постачальника; копій залізничних квитанцій; сертифіката якості у відповідності з п.3.8 договору.

Відповідно до п.3.8 договору постачальник засобами електронного та/або факсимільного зв'язку передає покупцю впродовж 3 робочих днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар, з наступним наданням оригіналів впродовж 7 календарних днів від дати поставки товару та при наявності підписаної обома стронами специфікації, наступні документи: рахунок постачальника; копію залізничної квитанції та/або накладної на відпуск товару; сертифікат якості; податкову накладну; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки ( у передбачених законодавством випадках).

Даний договір вступає в силу з 01 вересня 2014р. та діє до 31 грудня 2014р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за договором (п.8.6).

Сторонами до договору поставки №141503/1306425 від 27.12.2013р. підписані специфікації: №1 від 02.09.2014р., №2 від 02.09.2014р., №3 від 02.09.2014р., №4 від 02.09.2014р., №5 від 02.09.2014р., №6 від 02.09.2014р., №7 від 30.09.2014р., №8 від 30.09.2014р., №9 від 30.09.2014р., №10 від 30.09.2014р., №11 від 30.10.2014р., №12 від 30.10.2014р., №13 від 30.10.2014р., №14 від 30.10.2014р., №15 від 31.10.2014р., в яких було узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки, загальну суму по специфікації тощо.

15.10.2014р. відповідачем отримана продукція за наступними залізничними накладними: №45300472, №45300407, №45300373, №45300423, №45300381, №45300480, №45300365, №45300415, №45300449, №45300431 на загальну суму 11606010,61грн. На цю суму виставлений рахунок для оплати №196230 від 15.10.2014року.

Оплата цього рахунку була здійснена наступним чином: платіжним дорученням №3000537249 від 08.12.2014р. (4000000,00грн.); платіжним дорученням №3000537429 від 09.12.2014р. (1000000,00грн.); платіжним дорученням №3000538918 від 24.12.2014р. (6606010,61грн.).

Позивачем поставлена продукція 15.10.2014р. за наступними залізничними накладними: №45300464, №45300399, №45300456 на загальну суму 5264938,19грн. і виставлений на цю суму рахунок №196231.

Платіжним дорученням №3000537632 від 11.12.2014р. відповідач повністю оплатив виставлений рахунок.

16.10.2014р. позивачем поставлена продукція за наступними залізничними накладними: №45371689, №45371697 на загальну суму 2622103,25грн. і виставлений на цю суму рахунок №196272.

Платіжним дорученням №3000538919 від 24.12.2014р. виставлений рахунок було оплачено.

Авто транспортом позивачем було поставлено за видатковою накладною №004034 від 17.10.2014р. продукцію на суму 3224899,46грн. і виставлений рахунок №196378.

Відповідач повністю сплатив виставлений рахунок 12.12.2014р.

18.10.2014р. позивачем поставлена продукція за наступними залізничними накладними: №45415924, №45415940, №45415882, №45415916, №45415957, №45415973, №45415890, №45415932, №45415908, №45415965 на загальну суму 11617171,25грн. і виставлений на цю суму рахунок №196377.

Оплата рахунку №196377 здійснювалася наступним чином: платіжним дорученням №3000537865 від 15.12.2014р. (1045000,00грн.); платіжним дорученням №3000538920 від 24.12.2014р. (4572171,25грн.); платіжним дорученням №3000539776 від 06.01.2015р. (6000000,00грн.)

Прострочення Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» оплати прийнятого товару стало причиною звернення Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з позовом до суду про стягнення пені у розмірі 596203,67грн., 3% річних у розмірі 63878,97грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Договір №141503/1306425 від 27.12.2013р. підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №141503/1306425 від 27.12.2013р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та містить усі істотні умови для договорів даного виду.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу феросплави, про що свідчать наступні документи:

- залізничні накладні: №45300472, №45300407, №45300373, №45300423, №45300381, №45300480, №45300365, №45300415, №45300449, №45300431 від 15.10.2014р. на загальну суму 11606010,61грн.;

- залізничні накладні: №45300464, №45300399, №45300456 від 15.10.2014р. на загальну суму 5264938,19грн.;

- залізничні накладні: №45371689, №45371697 від 16.10.2014р. на загальну суму 2622103,25грн.;

- видаткова накладна №004034 від 17.10.2014р. на суму 3224899,46грн.;

- залізничні накладні: №45415924, №45415940, №45415882, №45415916, №45415957, №45415973, №45415890, №45415932, №45415908, №45415965 від 18.10.2014р. на загальну суму 11617171,25 грн.

Позивачем були виставлені наступні рахунки на оплату: №196230 від 15.10.2014р. на суму 11606010,61грн.; №196231 від 15.10.2014р. на суму 5264938,19грн.; №196272 від 16.10.2014р. на суму 2622103,25грн.; №196377 від 18.10.2014р. на суму 11617171,25грн.; №196378 від 17.10.2014р. на суму 3224899,46грн.

За умовами п. 2.3 договору датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п.2.1 (п.2.3).

Відповідно до пункту 3.4 сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі засобами електронного чи факсимільного зв'язку наступні документи: рахунки постачальника; копії залізничних квитанцій; сертифікат якості у відповідності з п.3.8 договору.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проаналізувавши умови договору, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення кінцевих строків оплати поставленого товару:

за рахунком №196230 від 15.10.2014р. на суму 11606010,61грн. - 26.11.2014р.;

за рахунком №196377 від 18.10.2014р. на суму 11617171,25 грн. - 28.11.2014р.;

за рахунком № 196378 від 17.10.2014р. на суму 3224899,46грн. - 28.11.2014р.;

за рахунком №196231 від 15.10.2014р. на суму 5264938,19грн. - 26.11.2014р.;

за рахунком №196272 від 16.10.2014р. на суму 2622103,25грн. - 27.11.2014р.

Посилання апелянта на те, що строк оплати, визначений у п.3.4 договору повинен відраховуватися з моменту отримання рахунку для оплати відвантаженого товару, а не з дати поставки товару, не відповідає умовам договору (пункту 2.3, 3.9). В договорі сторони погодили строки для оплати рахунків протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару, до яких входять дні для направлення рахунків за відвантажений товар.

За змістом відомостей довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №Э.21.0.0.0/4-5251 від 30.01.2015р. оплата була здійснена наступним чином:

оплата рахунку №196230 від 15.10.2014р. здійснена платіжним дорученням №3000537249 від 08.12.2014р. (4000000,00грн.); платіжним дорученням №3000537429 від 09.12.2014р. (1000000,00грн.); платіжним дорученням №3000538918 від 24.12.2014р. (6606010,61грн.) (кінцевий термін оплати - 26.11.2014р.)

оплата рахунку № 196377 від 18.10.2014р. здійснена платіжним дорученням №3000537865 від 15.12.2014р. (1045000,00грн.); платіжним дорученням №3000538920 від 24.12.2014р. (4572171,25грн.); платіжним дорученням №3000539776 від 06.01.2015р. (6000000,00грн.) (кінцевий термін оплати - 28.11.2014р.)

оплата рахунку № 196378 від 17.10.2014р. здійснена 12.12.2014р. (кінцевий термін оплати - 28.11.2014р.)

оплата рахунок №196231 від 15.10.2014р. здійснена 11.12.2014р. (кінцевий термін оплати - 26.11.2014р.)

оплата рахунку №196272 від16.10.2014р. здійснена платіжним дорученням №3000538919 від 24.12.2014р. (кінцевий термін оплати - 27.11.2014р.)

Отже, як вірно визначив суд першої інстанції, оплата відповідачем отриманого товару була здійснена з простроченням термінів оплати, визначених в п.3.4 договору.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.6 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від неоплаченої у строк продукції.

Перевіривши розрахунки позовних вимог, які були надані позивачем на підтвердження права вимоги та розрахунки суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується з правильністю нарахування пені у розмірі 596203,67грн.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Скаржником не доведено, а з матеріалів справи не вбачається порушення місцевим судом приписів ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України щодо визначення наявності підстав для зменшення розміру стягуваної пені. В свою чергу, і в контексті положень названих норм, і в силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК України застосування такого зменшення та визначення його меж є дискреційним правом суду, визначення меж якого не може ревізуватися в контексті положень ст.104 цього Кодексу за відсутністю відповідних порушень норм матеріального або процесуального права. Апеляційний суд вважає, що в даному випадку судом забезпечено належний баланс інтересів сторін зменшенням розміру стягуваної пені на 50 відсотків (298101,84грн.)

Крім пені позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 63878,97грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати, то суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних.

Апеляційна інстанція перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, дійшла висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 63878,97грн.

Посилання скаржника на незаконність задоволення позовних вимог через те, що м.Маріуполь, в якому розташований відповідач відноситься до територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, апеляційним судом відхиляється, оскільки положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не містять положень, які б передбачали для даних правовідносин між позивачем і відповідачем заборону нарахування штрафних санкцій, до яких (у розумінні ст.549 ЦК України) заявлені 3% річних взагалі не відносяться.

Відносно незгоди скаржника із ненаданням відстрочки виконання рішення судова колегія зазначає наступне.

Виносячи оскаржуване рішення, суд в порушення норм процесуального права не розглянув клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 01.01.2016р. За змістом п.6 ст.83 ГПК України застосування такого відстрочення за будь-яких обставин є правом, а не обов'язком суду. У зв'язку з недоведеністю відповідачем виключних обставин для застосування такого відстрочення, а також враховуючи визначений відповідачем період відстрочення (до 01.01.2016р.) та дату винесення рішення (14.12.2015р.), зазначене клопотання не підлягає задоволенню.

Оскільки зазначене порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, судова колегія не вбачає підстав для його скасування.

Висування в межах апеляційного провадження вимог щодо відстрочення виконання рішення до 31.03.2016р., про що відповідач не заявляв клопотання в суді першої інстанції, не обґрунтовано доказово, а тому відхиляється, що не заважає у подальшому звернутися до місцевого суду за наявністю відповідних підстав із заявою в порядку ст.121 ГПК України.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. у справі №905/3035/15 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. у справі №905/3035/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015р. у справі №905/3035/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді: І.В. Зубченко Н.В. Ломовцева О.О. Радіонова

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСДО;

1 - ДАГС