Постанова № 55765394, 11.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р.Справа № 916/4293/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Рябець Л.В., довіреність № 4Д/2016, дата видачі : 04.01.16;

від відповідача: Лук'янова А.О., довіреність № б/н, дата видачі : 25.08.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „О.С.Т."

на рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2015р.

по справі № 916/4293/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТИК МТС"

до Приватного підприємства „О.С.Т."

про стягнення заборгованості у розмірі 1 285 853,65 грн.

В С Т А Н О В И В :

26.10.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛОГІСТИК МТС" (далі по тексту ТОВ „ЛОГІСТИК МТС") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства „О.С.Т." (далі - ПП„О.С.Т.") про стягнення заборгованості за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.10.2014р. № Е-27/10/14-1 у розмірі 1 285 853,65 грн., з якої: 88 875,77 грн. - 10 % штрафу згідно п. 5.4. Договору, 27 262,75 грн. - 3 % річних, 812 767,88 грн. - інфляційних втрат, 356 947,25 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.15р. (суддя Шаратов Ю.А.) позов ТОВ „ЛОГІСТИК МТС" задоволено частково з ПП „О.С.Т." на користь ТОВ „ЛОГІСТИК МТС" стягнуто 26 662,74 грн.74 коп. суми 10 % штрафу, 23895,62 грн. 62 коп. - 3 % річних, 697 902,35 грн. 35 коп. - інфляційних втрат, 105968,05 грн. 05 коп. - пені. В задоволені решти позову відмовлено. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуто витрати на сплату судового збору у розмірі 19287,80 грн. 80 коп.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що відповідно із ст.35 ГПК України рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г, яке набрало законної сили 05.05.2015р., встановлено факт наявності основного боргу відповідача у розмірі 1 920 000,00 грн. та прострочення його оплати.

При цьому позивач у даній справі № 916/4293/15 довів належними доказами прострочення оплати основного боргу відповідачем і після прийняття місцевим господарським судом рішення від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г, а тому позов в частині стягнення 26 662,74 грн. 74 коп. суми 10 % штрафу, 23 895,62 грн. 62 коп. - 3 % річних, 697 902,35 грн. 35 коп. - інфляційних втрат, 105968,05 грн. 05 коп. - пені - задоволено.

У зв'язку із неправильністю розрахунку позивача у стягненні 3 720,43 грн. пені, 3 367,13 грн. - 3% річних та 114 865,53 грн. інфляційних втрат, судом 1 інстанції відмовлено.

Крім того, суд 1 інстанції враховуючи інтереси позивача і відповідача, наявність зменшення можливих наслідків порушення зобов'язання за рахунок стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, а також відсутність у матеріалах справи доказів настання для позивача негативних наслідків, зокрема, у вигляді збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 27.10.2014р., зменшив суму неустойки, що підлягала стягненню, а саме: штрафу до 26 662,74 грн., пені до 105 968,05 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ПП „О.С.Т." через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення. При цьому скаржник не зазначив яке рішення повинен прийняти апеляційний суд після скасування оскарженого рішення суду 1 інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г з нього вже було стягнуто пеню, 3 % річних та штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, тому позивач вже скористався своїм правом на стягнення пені та штрафу, а відповідно із цим суд 1 інстанції не міг здійснювати подвійне стягнення пені та штрафу.

На думку скаржника, суд 1 інстанції взагалі неправомірно стягнув з нього штрафні санкції, оскільки договір, на підставі якого вони стягувалися, припинив свою дію.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г, яке набрало законної сили 05.05.2015р., встановлені наступні обставини /а.с. 180-184/.

27.10.2014 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № Е-27/10/14-1 (далі - Договір від 27.10.2014р.) /а.с. 20-22/.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.6 Договору від 27.10.2014р. перевізник (Позивач) зобов'язався приймати та доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним замовником (Відповідачем), вантажі, які останній надає перевізнику до перевезення, а замовник зобов'язується сплачувати перевізнику провізну плату у розмірі та порядку визначеному договором. Плата за перевезення вантажу здійснюється після його фактичного виконання, протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами кожного Акту передачі-прийняття наданих послуг.

На виконання умов Договору від 27.10.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" було належним чином надані послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 2 307 815,34грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме:

від 20.11.2014 № 2770 на суму 159 701,00 грн. (а.с. 23);

від 26.11.2014 № 2837 на суму 622 363,18 грн. (а.с. 24);

від 30.11.2014 № 3042 на суму 636 993,49 грн. (а.с. 25);

від 29.12.2014 № 3388 на суму 386 085,25 грн. (а.с. 26);

від 30.12.2014 № 3346 на суму 367 870,42 грн. (а.с. 27);

від 30.12.2014 № 3344 на суму 134 802,00 грн. (а.с. 280).

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г стягнуто з Приватного підприємства "О.С.Т." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК МТС" суму основного боргу у розмірі 1 920 000,00 грн., пеню у розмірі 119 477,40 грн., 3% річних у розмірі 11 259,56 грн., 10% штрафу у розмірі 103 124,23 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 43 077,22 грн.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факт наявності основного боргу відповідача у сумі 1 920000,00 грн. та його несплати на момент прийняття судом 1 інстанції рішення від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г відповідно із ст.35 ГПК України є доведеним і не потребує доказування у даній справі.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом 1 інстанції під час розгляду цієї справи (№ 916/4293/15) правильно встановлено, що Відповідачем після набрання чинності рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2015 у справі № 916/538/15-г здійснено оплату за надані послуги у загальному розмірі 1 782 815,34 грн., а саме: 80 000,00 грн. - 12.12.2014; 79 701,00 грн. - 15.12.2014; 30 000,00 грн. - 18.12.2014; 100 000,00 грн. - 24.12.2014; 50 000,00 грн. - 04.02.2015; 48114,34 грн. - 09.02.2015; 50000,00 грн. - 29.04.2015; 50 000,00 грн. - 14.05.2015; 100000,00 грн. - 28.05.2015; 50000,00 грн. - 28.05.2015; 350 000,00 грн. - 04.06.2015; 250000,00 грн. - 10.07.2015; 250 000,00 грн. - 22.07.2015; 150 000,00 грн. - 16.09.2015; 70000,00 грн. - 23.09.2015; 75000,00 грн. - 28.09.2015, що підтверджується виписками банків по рахунками Позивача /а.с. 35-50, 76-107/.

Позивачем нараховані суми пені, а саме: 52 912,02 грн. за період з 04.03.2015р. по 31.05.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 26.11.2014 №2837; 108 899,71 грн. за період з 04.03.2015р. по 15.06.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.11.2014р. №3042; 84 409,87 грн. за період з 04.03.2015р. по 14.07.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 29.12.2014р. №3388; 81032,28 грн. за період з 04.03.2015р. по 15.07.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3346; 29 693,37 грн. за період з 04.03.2015р. по 15.07.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3344, а всього 356947,25 грн.

Також, Позивачем нараховані суми штрафів, а саме: 38608,53грн. за зобов'язаннями по Акту від 29.12.2014р. № 3388; 36787,04 грн. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3346; 13 480,20 грн. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3344, а всього 88 875,77 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані суми 3% річних, а саме: 2 918,30 грн. за період з 04.03.2015р. по 23.06.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 26.11.2014р. № 2837; 9 384,69 грн. за період з 04.03.2015р. по 22.07.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.11.2014р. № 3042; 6 078,55 грн. за період з 04.03.2015р. по 02.10.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 29.12.2014р. № 3388; 6 440,25 грн. за період з 04.03.2015р. по 02.10.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3346; 2 440,96 грн. за період з 04.03.2015р. по 02.10.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3344, а всього 27 262,75 грн.

Окрім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані суми інфляційних втрат, а саме: 171 112,52 грн. за періоди з 11.12.2014р. по 23.06.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 26.11.2014р. № 2837; 284 378,53 грн. за період з 15.12.2014р. по 22.07.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.11.2014р. № 3042; 165 327,81 грн. за період з 15.12.2014р. по 02.10.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 29.12.2014р. № 3388; 140 473,92 грн. за період з 14.01.2015р. по 02.10.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3346; 51 475,10 грн. за період з 14.01.2015р. по 02.10.2015р. за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014р. № 3344, а всього 812 767,88 грн.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору від 27.10.2014р. передбачено, що за прострочення оплати грошових коштів за договором замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період розрахунків, від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати). В разі прострочення оплати понад 30 календарних днів замовник додатково сплачує перевізнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди про нарахування сум пені із включенням в період часу, за який здійснюється стягнення, дня фактичної оплати суми заборгованості.

Судом 1 інстанції правомірно встановлено, що сума пені за прострочення оплати послуг, за періоди визначені Позивачем з урахуванням стягнення на підставі рішення господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г, становить суму у розмірі 353 226,82 грн., яка детально розрахована у мотивувальній частині оскарженого рішення.

З огляду на те, що пунктом 2.6 Договору від 27.10.2014р. встановлено обов'язок з оплати протягом 14 календарних днів з дати підписання сторонами кожного Акту передачі-прийняття наданих послуг, і часткову оплату Відповідач здійснив з порушенням вказаного строку, у Позивача виникло право на стягнення штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості у розмірі 88 875,77 грн., а саме:

38 608,53 грн. (386 085,25 X 10 % = 38608,53) за зобов'язаннями по Акту від 29.12.2014 № 3388, де 386 085,25 грн. - сума, сплата якої прострочена понад 30 календарних днів;

36787,04 грн. (367 870,42 X 10 % = 36 787,04) за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014 № 3346, де 367 870,42 грн. - сума, сплата якої прострочена понад 30 календарних днів;

13480,20 грн. (134 802,00 X 10 % = 13 480,20) за зобов'язаннями по Акту від 30.12.2014 № 3344, де 134 802,00 грн. - сума, сплата якої прострочена понад 30 календарних днів.

Приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом 1 інстанції правильно встановлено, що сума 3% річних за прострочення оплати товару, за періоди визначені Позивачем, становить суму у розмірі 23895,62 грн., яка також детально розрахована в тексті оскарженого рішення.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 23 895,62 грн. підлягають задоволенню, а решта заявлених позовних вимог про стягнення суми 3 % річних у розмірі 3367,13 грн. (27262,75 - 23895,62 = 3367,13) не підлягають задоволенню.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14).

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Отже, за прострочення сплати заборгованості в період менший, ніж місяць, інфляційні втрати не нараховуються. Аналогічну позицію висловлено у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2013 у справі № 5002-33/4081-2012.

Судом 1 інстанції правомірно встановлено, що сума інфляційних втрат у зв'язку із простроченням відповідачем оплати становить суму у розмірі 697 902,35 грн., яка розрахована з урахуванням сум боргу, що мали місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, у періодах визначених Позивачем, але не менших ніж місяць.

При цьому суд 1 інстанції правильно застосував сукупні індекси інфляції за періоди розраховані на підставі індексів інфляції, визначених Державною службою статистики України, які знаходяться у загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті газети Урядовий кур'єр за посиланням http://ukurier.gov.ua.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 697 902,35 грн., а решту заявлених позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 114 865,53 грн. (812767,88 - 697902,35 = 114 865,53) залишив без задоволення.

Суд 1 інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги довід відповідача про подвійне стягнення сум пені, 3 % річних та штрафу 10 %, раніше стягнутих за рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2015р. у справі № 916/538/15-г, оскільки за вказаним рішенням з відповідача на користь Позивача було стягнуто суми пені та 3 % річних нарахованих станом на 03.03.2015. Також, з Відповідача стягнено 10 % штрафу від суми простроченої заборгованості по Актам від 26.11.2014р. № 2837 та від 30.11.2014р. № 3042. А у цій справі (№ 916/4293/15) Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення сум пені та 3 % річних за періоди починаючи з 04.03.2015р., а також сум штрафів на прострочену заборгованість за Актами від 29.12.2014р. № 3388, від 30.12.2014р. № 3346, від 30.12.2014р. № 3344.

Отже, подвійне стягнення сум пені, 3% річних та штрафу 10 %, у даному випадку відсутнє.

Не заслуговує на увагу й довід Відповідача про неможливість нарахування пені внаслідок припинення зобов'язання сторін через закінчення строку дії Договору від 27.10.2014р., встановленого пунктом 6.1, а саме, з моменту його підписання і до 31.12.2014р.

Відповідно до частини першої статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України) (пункт 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14).

Отже, за відсутності виконання грошового зобов'язання воно не є припиненим, а відтак, нарахування пені, штрафу та 3 % річних на суму простроченого грошового зобов'язання є правомірним.

Безпідставним є й довід Відповідача про неможливість одночасного застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань, з огляду на наступне.

Згідно із частиною третьою статті 82 Господарського процесуального кодексу України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Частиною першою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України в постанові від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 зробив висновок про те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена частиною другою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, оскільки у пункті 5.4 Договору від 27.10.2014р. встановлено обов'язок зі сплати пені та штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання, одночасне їх стягнення є правомірним та таким, що відповідає умовам договору.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

Таким чином, даний випадок є винятковим з урахуванням ступеню виконання зобов'язання, а саме погашення суми основного боргу у розмірі 1 782 815,34 грн., тобто 77,26 % (2 307 815,34 Х 100% / 11 782 815,34 = 77,26). При цьому суд 1 інстанції врахував інтереси Позивача і Відповідача, наявність зменшення можливих наслідків порушення зобов'язання за рахунок стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, а також відсутність у матеріалах справи доказів настання для Позивача негативних наслідків, зокрема, у вигляді збитків, завданих неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань саме за Договором від 27.10.2014. З огляду на зазначене, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про задоволення клопотання Відповідача, та зменшення сум неустойки, що підлягають стягненню, а саме: штрафу до 26 662,74 грн., пені до 105968,05 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми штрафу правомірно задоволені у розмірі 26 662,74 грн., а решта заявлених позовних вимог про стягнення суми штрафу у розмірі 62 213,03 грн. (88 875,77 - 26 662,74 = 62 213,03) підлягають залишенню без задоволення з вищенаведених підстав.

Правомірно задоволені й позовні вимоги про стягнення суми пені у розмірі 105 968,05 грн., а решта заявлених позовних вимог про стягнення суми пені у розмірі 250 979,20 грн. (356 947,25 - 105 968,05 = 250 979,20) залишена без задоволення з вищевказаних підстав.

Таким чином, за підсумками розгляду спору по суті суд 1 інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.10.2014р. № Е-27/10/14-1 суми 10 % штрафу згідно п. 5.4. Договору у розмірі 26 662,74 грн., 23 895,62 грн. - 3 % річних, 697 902,35 грн. - інфляційних втрат, 105 968,05 грн. - пені.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ПП „О.С.Т." підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 25.12.15р. - без змін.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2015 року у справі № 916/4293/15 - залишити без змін, апеляційну скаргу ПП „О.С.Т."- без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.02.2016 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.