Постанова № 55765390, 09.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.02.2016 справа №905/1709/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В. Марченко О.А., Радіонова О.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добровольський А.Т., довіреність №434-4016 від 11.10.2011р. не з'явився Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської областіна рішення господарського суду Донецької області від09.11.2015р. у справі905/1709/15 (суддя С.Ю. Гринько)за позовомПублічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської областідо Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької областіпростягнення 563695,32грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м.Маріуполь Донецької області про стягнення пені у сумі 536695,32грн. та 3% річних у сумі 26842,64грн. за прострочення платежів окремо по кожній поставці.

Позивачем була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути пеню у розмірі 502234,32грн. і 3% річних у розмірі 25111,71грн. Господарський суд Донецької області, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняв вказану заяву до розгляду. Вподальшому суд розглядав уточнені позовні вимоги.

В ході розгляду справи представник відповідача просив зменшити нараховану суму пені на 80% відповідно до ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і п.3 ст.83 ГПК України, посилаючись на знаходження підприємства в зоні проведення антитерористичної операції, незначний час прострочення оплати поставленої продукції, зниження зовнішнього та внутрішнього попиту на продукцію, внаслідок чого діяльність підприємства є збитковою. Крім того, відповідач просив відстрочити виконання рішення до 08.09.2017р. посилаючись на ст.121 ГПК України, оскільки стягнення суми боргу без відстрочення виконання рішення може привести до припинення діяльності підприємства та його неплатоспроможності.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. у справі №905/1709/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» 123826,59грн. пені та 3 % річних в розмірі 6191,33грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на виконання умов договору поставки №151509/1501401 від 20.03.2015р. Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» здійснило поставку товару Публічному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь». Проаналізувавши умови договору, господарський суд Донецької області дійшов висновку, що строк оплати, визначений п.3.4 договору (30 банківських днів), повинен відраховуватися з моменту отримання рахунку для оплати відвантаженого товару, а не від дати поставки товару, як вказав позивач. Враховуючи факт прострочення оплати поставленого товару, перевіривши розрахунок Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», враховуючи дні прострочки і банківські дні, суд частково задовольнив позовні вимоги та стягнув пеню в розмірі 123826,59грн. та 3 % річних в розмірі 6191,33грн.

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. у справі №905/1709/15 і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав позивача. Апелянт стверджує, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що судом не враховано погодження сторонами в договорі строків для оплати рахунків: протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару, до яких входять дні для направлення рахунків за відвантажений товар.

Крім того, апелянт посилається на те, що в період прострочення оплати спірних рахунків судом помилково були включені лише банківські дні, в той час як повинен бути включений кожен день прострочення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. у справі №905/1709/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 26.01.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Разом з тим, на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив від представника Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь".

У зв'язку з не з'явленням до суду представника відповідача, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 09.02.2016р.

Розпорядженням секретаря другої судової палати було змінено колегію суддів та сформовано її в наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2016р. просив рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Явка представників сторін ухвалою суду від 26.01.2016р. не визнавалась обов'язковою.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (далі - постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - покупець) був укладений договір поставки №151509/1501401 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до п.3.4 цього договору феросплави (далі - товар), впродовж строку з 01 квітня 2015р. по 30 квітня 2015р., на умовах, в кількості та в строки, зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п.2.1 (п.2.3).

Згідно з п.3.1 поставка товарів здійснюється за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе всі збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою товару.

Пунктом 3.4 сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі засобами електронного чи факсимільного зв'язку наступних документів: рахунків постачальника; копій залізничних квитанцій; сертифіката якості у відповідності з п.3.9 договору.

Умовами пункту 3.5 встановлено, що покупець гарантує постачальнику своєчасне здійснення оплати у відповідності з графіком оплати.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, графік оплати сторонами не складено.

Пунктом 3.8 договору визначено, що при перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний вказати: «Оплата за товар по договору №151509/1501401 від 20.03.2015р., по рахунку-фактурі, отриманому покупцем засобами електронного та/або факсимільного зв'язку».

Відповідно до п.3.9 договору постачальник засобами електронного та/або факсимільного зв'язку передає покупцю впродовж 3 робочих днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар, з наступним наданням оригіналів впродовж 7 календарних днів від дати поставки товару та при наявності підписаної обома стронами специфікації, наступні документи: рахунок постачальник; копію залізничної квитанції та/або накладної на відпуск товару; сертифікат якості; податкову накладну; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки ( у передбачених законодавством випадках).

Даний договір вступає в силу з 01 квітня 2015р. та діє до 01 липня 2015р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за договором (п.8.6).

04.04.2015р. відповідачем отримана продукція за наступними залізничними накладними: №47723341, №47723317, №47723382, №47723366, №47723283, №47723325, №47723408, №47723291, №47723374, №47723358, №47723333 на загальну суму 19330701,01грн. На цю суму виставлений рахунок для оплати №199226 від 04.04.2015р. Оплата цього рахунку була здійснена 29.05.2015р.

За залізничними накладними №47746763, №47746813, №47746771, №47746821, №47746789, №47746805, №47746755 було поставлено продукцію на суму 12290409,43грн. і виставлений рахунок №199249 від 05.04.2015р. Відповідач повністю сплатив виставлений рахунок 29.05.2015р.

09.04.2015р. за видатковою накладною №004489 було поставлено товар на суму 1728799,01грн. і виставлений на цю суму рахунок №199290 від 09.04.2015р. Оплата рахунку була здійснена 29.05.2015р.

Позивачем поставлена продукція 09.04.2015р. за видатковою накладною №004490 на суму 5594705,02грн. і виставлений на цю суму рахунок №199331 від 09.04.2015р. Відповідач повністю оплатив виставлений рахунок 05.06.2015р.

10.04.2015р. позивачем поставлена продукція за наступною видатковою накладною № 004493 на суму 2692262,00грн. і виставлений на цю суму рахунок №199338 від 10.04.2015р. Виставлений рахунок було оплачено 12.06.2015р.

Прострочення Публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» оплати прийнятого товару стало причиною звернення Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з позовом до суду про стягнення пені у сумі 536695,32грн. та 3% річних у сумі 26842,64грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Договір №151509/1501401 від 20.03.2015р. підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та містить усі істотні умови для договорів даного виду.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №151509/1501401 від 20.03.2015р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу феросплави, про що свідчать наступні документи:

- залізничні накладні №47723341, №47723317, №47723382, №47723366, №47723283, №47723325, №47723408, №47723291, №47723374, №47723358, №47723333 на загальну суму 19330701,01грн.;

- залізничні накладні №47746763, №47746813, №47746771, №47746821, №47746789, №47746805, №47746755 на загальну суму 12290409,43грн.;

- видаткова накладна №004489 на суму 1728799,01грн.;

- видаткова накладна №004490 на суму 5594705,02грн.;

- видаткова накладна № 004493 на суму 2692262,00грн.

Факт поставки феросплавів за зазначеними документами відповідачем не оспорюється.

Позивачем були виставлені наступні рахунки на оплату: №199226 від 04.04.2015р. на суму 19330701,01грн.; №199249 від 05.04.2015р. на суму 12290409,43грн.; №199290 від 09.04.2015р. на суму 1728799,01грн.; №199331 від 09.04.2015р. на суму 5594705,02грн. та №199338 від 10.04.2015р. на суму 2692262,00грн.

Відповідно до пункту 3.4 сторони погодили, що покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Постачальник повідомляє покупця про дату поставки товару шляхом передачі засобами електронного чи факсимільного зв'язку наступних документів: рахунків постачальника; копій залізничних квитанцій; сертифіката якості у відповідності з п.3.8 договору.

За умовами п. 2.3 договору датою поставки товару, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпелю на залізничній накладній станції вантажовідправника відповідно до п.2.1 (п.2.3).

Відповідно до п.3.8 договору постачальник засобами електронного та/або факсимільного зв'язку передає покупцю впродовж 3 робочих днів з дати поставки товару рахунок на відвантажений товар, з наступним наданням оригіналів впродовж 7 календарних днів від дати поставки товару та при наявності підписаної обома стронами специфікації.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки сторонами умовами п.3.8 договору визначено обов'язковість зазначення в призначенні платежу посилання на номер виставленого рахунку, строк оплати, визначений п.3.4 договору, повинен відраховуватися з моменту отримання рахунку для оплати відвантаженого товару.

Проте, такий висновок господарського суду Донецької області не відповідає умовам договору (пункту 2.3, 3.9) та приписам законодавства, оскільки в договорі сторони погодили строки для оплати рахунків протягом 30-ти банківських днів з дати поставки товару, до яких входять дні для направлення рахунків за відвантажений товар. Виходячи з цього, місцевий суд невірно визначив строки для оплати рахунків.

Проаналізувавши умови договору, судова колегія визначила кінцеві строки оплати поставленого товару:

за рахунком №199226 від 04.04.2015р. - 21.05.2015р.

за рахунком №199249 від 05.04.2015р. - 21.05.2015р.

за рахунком №199290 від 09.04.2015р. - 27.05.2015р.

за рахунком №199331 від 09.04.2015р. - 27.05.2015р.

за рахунком №199338 від 10.04.2015р. - 28.05.2015р.

За змістом відомостей довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» №Е.21.0.0.0/4-41627 від 24.06.2015р., оплата рахунку №199226 від 04.04.2015р. була здійснена 29.05.2015р. (період прострочення 22.05.2015р.-28.05.2015р.); рахунку №199249 від 05.04.2015р. - 29.05.2015р. (період прострочення 22.05.2015р.-28.05.2015р.); рахунку №199290 від 09.04.2015р. - 29.05.2015р. (день прострочення 28.05.2015р.); рахунку №199331 від 09.04.2015р. - 05.06.2015р. (період прострочення 28.05.2015р.-04.06.2015р.); рахунку №199338 від 10.04.2015р. - 12.06.2015р. (період прострочення 29.05.2015р.-11.06.2015р.).

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За прострочення оплати поставленої продукції позивач на підставі п.7.6 договору просив стягнути 502234,32грн. пені (з урахуванням зменшення позовних вимог).

Відповідно до п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунки позовних вимог, які були надані позивачем на підтвердження права вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), апеляційний суд погоджується з правильністю нарахування позивачем пені в сумі 502234,32грн. і, відповідно, не погоджується з розрахунком суду першої інстанції, оскільки в ньому невірно визначений період прострочення оплати поставленого товару.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В контексті положень названих норм і в силу п.3 ч.1 ст.83 ГПК України застосування такого зменшення та визначення його меж є дискреційним правом суду.

Враховуючи, що отримана продукція відповідачем повністю оплачена, прострочення оплати відбулося з незначним пропуском строку, розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим порівняно зі збитками позивача, апеляційний суд вважає, що в даному випадку для забезпечення належного балансу інтересів сторін є доцільним зменшенням розміру стягуваної пені на 50 відсотків.

Отже, судова колегія дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 251117,16грн.

Крім пені позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 25111,71грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати, суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку, що він арифметично невірний. Разом з тим, наданий позивачем розрахунок 3% річних (з урахуванням зменшення позовних вимог) є вірним, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 25111,71грн.

Виносячи оскаржуване рішення, суд відмовив у задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення до 08.09.2017р. з посиланням на те, що стаття 121 ГПК України стосується можливості розстрочення виконання рішення господарського суду, яке набрало законної сили. Однак, судом не враховано, що за змістом п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Застосування такого відстрочення за будь-яких обставин є правом, а не обов'язком суду. У зв'язку з недоведеністю відповідачем виключних обставин для застосування такого відстрочення, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з відмовою суду першої інстанції у задоволенні зазначеного клопотання, але з наведених вище причин.

Висування в межах апеляційного провадження вимог щодо відстрочення виконання рішення до 31.03.2016р. не обґрунтовано доказово, а тому відхиляється, що не заважає у подальшому звернутися до місцевого суду за наявністю відповідних підстав із заявою в порядку ст.121 ГПК України.

Судом першої інстанції у зв'язку з подання заяви про зменшення позовних вимог правомірно за клопотанням позивача відповідно до п.п.1 п.1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" повернуто судовий збір в розмірі 726,99 грн.

Отже, враховуючи все вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення пені у розмірі 502234,32грн. та 3% річних у розмірі 25111,71грн. (з урахуванням зменшення позовних вимог) підлягають частковому задоволенню. Стягненню підлягають пеня у розмірі 251117,16грн. та 3% річних у розмірі 25111,71грн.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. у справі №905/1709/15 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені в розмірі 127290,57грн. та в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 18920,38грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги доведеність підстав і вину відповідача у виникненні спору, судова колегія на підставі ст.49 ГПК України покладає судові витрати, понесені позивачем при поданні позовної заяви та при поданні апеляційної скарги, на відповідача.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів», м.Нікополь Дніпропетровської області на рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. у справі №905/1709/15 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. у справі №905/1709/15 скасувати в частині відмови у стягненні пені в розмірі 127290,57грн. та в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 18920,38грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Викласти абзац 2 та 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ЄДРПОУ 00191158, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, вул. Лепорського, 1) на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (ЄДРПОУ 00186520, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, вул. Електрометалургів, 310) пеню у розмірі 251117,16грн. та 3 % річних в розмірі 25111,71грн., судові витрати в розмірі 10546,92грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити»

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2015р. у справі №905/1709/15 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (ЄДРПОУ 00191158, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, вул. Лепорського, 1) на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (ЄДРПОУ 00186520, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200, вул. Електрометалургів, 310) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11601,61грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді: І.В.Зубченко О.А. Марченко О.О. Радіонова

Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСДО;

1 - ДАГС