Рішення № 55765148, 04.02.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2016 р.Справа № 921/1156/15-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУС АЛЬЯНС", вул. Боженка, 86 Е, м. Київ, Київська область, 03150 (юридична адреса), вул. Бориса Гмирі, 1/2, офіс 141, м. Київ, 02140 (адреса для листування)

до відповідача ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 46011

про cтягнення заборгованості в сумі 14 153,72 грн., з яких: 12105,91 - сума боргу; 19,65 грн. - інфляційні нарахування; 116,42 грн. - 3% річних; 1911,74 грн. - пеня.

За участі представників сторін:

позивача: уповноважена ОСОБА_3, довіреність № б/н від 24.11.15 р.

відповідача: не з'явився

Суть справи:

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснюється за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖУС АЛЬЯНС", вул. Боженка, 86 Е, м. Київ, Київська область, 03150 звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2, про стягнення заборгованості в сумі 14 153,72 грн., з яких: 12105,91 - сума боргу; 19,65 грн. - інфляційні нарахування; 116,42 грн. - 3% річних; 1911,74 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду .

04.02.2016р. у судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі і з підстав викладених у позовній заяві. А також в усних поясненнях зазначила, що період, з якого нараховуються штрафні санкції, починається з дня останньої поставки товару згідно видаткової накладної №964 від 07.08.2014 року.

Відповідач відзив на позов суду не надав, участь уповноваженого представника в судовому засіданні забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином. Ухвала про відкладення розгляду справи від 21.01.2016 року направлена судом йому за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_3, проте, повідомлення про вручення поштового відправлення станом на день розгляду справи відділом поштового звязку відправнику (господарському суду) не повернуто.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що явка відповідачів не визнавалася судом обовязковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, процесуальні документи надсилалися судом за юридичною адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому, з урахуванням приписів ч.1 ст.64 ГПК України, п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/140 від 15.03.2010р. "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві", господарський суд вважає, що відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відтак, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 04.02.2016р. для надання можливості сторонам прийняти участь у її розгляді та подати додаткові докази у справу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача , господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 18 листопада 2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖУС АЛЬЯНС" (надалі Продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу №111 за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товари народного вжитку , які є в асортименті на складі Продавця (п. 1.1. Договору);

- загальна сума договору складає 2 000 000 грн (п. 1.3. Договору);

- у п. 2.2. Договору Сторони дійшли згоди, що оплата проводиться по безготівковому рахунку протягом одного року по мірі реалізації товару, з дня його отримання;

- у випадку несплати за одержаний товар протягом одного року Продавець стягує вартість товару (п. 2.3. Договору);

- строк дії Договору необмежений і діє до згоди сторін про його припинення (п. 3.1. Договору).

На виконання умов Договору Продавець протягом 2013-2014р.р. поставив Покупцю товар на суму 375 389, 48 грн 00 коп., на підтвердження чого позивачем подано копії видаткових накладних:

- №1328 від 18.11.2013р. на суму 156 922,10 грн;

- №1329 від 18.11.2013р. на суму 5162,04 грн;

- №1361 від 27.11.2013р. на суму 2881,38 грн;

- №1362 від 27.11.2013р. на суму 18487,35 грн;

- №1363 від 27.11.2013р. на суму 15803,65 грн;

- №1364 від 27.11.2013р. на суму 20 642,90 грн;

- №1365 від 27.11.2013р. на суму 5650,20 грн;

- №112 від 20.01.2014р. на суму 24851,82грн;

- №129 від 28.01.2014р. на суму 18 367,25 грн;

- №192 від 17.02.2014р. на суму 22 155грн;

- №316 від 25.02.2014р. на суму 19 968,95 грн;

- №320 від 27.02.2014р. на суму 4 795,20 грн;

- №463 від 31.03.2014р. на суму 4 635грн;

- №418 від 08.04.2014р. на суму 5912,64 грн;

- №419 від 08.04.2014р. на суму 28 280 грн;

- №505 від 22.04.2014р. на суму 7 992 грн;

- №602 від 06.05.2014р. на суму 7 992 грн;

- №668 від 26.05.2014р. на суму 2 295 грн,

- №964 від 07.08.2014р. на суму 2 295 грн підписані представниками сторін та завірених відтисками печаток без зауважень.

Водночас, у відповідності до п. 2.4. Договору, Покупець здійснив повернення товару на суму 119 417 грн. 72 коп., що підтверджується копіями зворотних накладних від покупця № 28 від 27.01.2014р. на суму 488,16 грн.; №133 від 27.02.2014р. на суму 540 грн; №438 від 28.05.2014р. на суму 7992грн; №598 від 30.06.2014р. на суму 1 658,88 грн; №597 від 30.06.2014р. на суму 4440 грн; №926 від 22.9.2014р. на суму 22,95грн; №927 від 22.09.2014р. на суму 3 596,4 грн; №928 від 22.09.2014р. на суму 27 337,50 грн; №929 від 22.09.2014р. на суму 1658,88 грн; №930 від 22.09.2014р. на суму 9 339,66 грн; №931 від 22.09.2014р. на суму 5096,65грн; №932 від 22.09.2014р. на суму 1524,25грн; №933 від 22.09.2014р. на суму 6 284,07 грн;№934 від 22.09.2014р. на суму 650,88 грн; №№935 від 22.09.2014р. на суму 784,40 грн; №936 від 22.09.2014р. на суму 587,28грн; №937 від 22.09.2014р. на суму 22 913,20 грн; №965 від 01.10.2014р. на суму 32 982,10 грн; №966 від 01.10.2014р. на суму 1 148,40грн;№967 від 01.10.2014р. на суму 2 249,10 грн; №968 від 01.10.2014р. на суму 2 220 грн; №969 від 01.10.2014р. на суму 1 032 грн.

Таким чином, подані у справу докази свідчать, що відповідач взяті на себе зобовязання з оплати поставленої продукції виконав частково, суму боргу в розмірі 12 105 грн 91 коп. станом на 09.12.2015р. (дата звернення із позовною заявою), з врахуванням часткової його оплати на суму 243866,85 грн та повернення товару на суму 119 417 грн. 72 коп., позивачу не повернув, на його (позивача) вимоги №23 та №14 від 21.11.2014р. та 09.10.2015р. сплатити борг не реагував, що стало підставою для звернення ТзОВ "ДЖУС АЛЬЯНС" до суду з позовом про їх стягнення в примусовому порядку, а також стягнення 1911,74 грн пені, 19,65 грн інфляційних та 116,42грн 3% річних за несвоєчасне виконання зобовязань.

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, цивільні права та обов'язки виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Матеріали справи свідчать, що між ТзОВ "ДЖУС АЛЬЯНС" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 виникли зобовязання, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. І оскільки у відповідності до п.2.2 Договору встановлено, що оплата проводиться протягом одного року по мірі реалізації товару, з дня його отримання, а відтак, обов'язок відповідача оплатити товар виникає через один рік з моменту його прийняття шляхом підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як випливає із матеріалів справи, відповідач товар і товаророзпорядчі документи отримав, про що свідчать його підписи та відтиски печаток на видаткових накладних

- №1328 від 18.11.2013р. на суму 156 922,10грн;

- №1329 від 18.11.2013р. на суму 5162,04грн;

- №1361 від 27.11.2013р. на суму 2881,38 грн;

- №1362 від 27.11.2013р. на суму 18487,35 грн;

- №1363 від 27.11.2013р. на суму 15803,65 грн;

- №1364 від 27.11.2013р. на суму 20 642,90 грн;

- №1365 від 27.11.2013р. на суму 5650,20 грн;

- №112 від 20.01.2014р. на суму 24851,82грн;

- №129 від 28.01.2014р. на суму 18 367,25грн;

- №192 від 17.02.2014р. на суму 22 155грн;

- №316 від 25.02.2014р. на суму 19 968,95 грн;

- №320 від 27.02.2014р. на суму 4 795,20 грн;

- №463 від 31.03.2014р. на суму 4 635грн;

- №418 від 08.04.2014р. на суму 5912,64 грн;

- №419 від 08.04.2014р. на суму 28 280 грн;

- №505 від 22.04.2014р. на суму 7 992 грн;

- №602 від 06.05.2014р. на суму 7 992 грн;

- №668 від 26.05.2014р. на суму 2 295 грн,

- №964 від 07.08.2014р. на суму 2 295 грн, однак свій обовязок щодо оплати товару у встановлений Договором №111 від 18.11.2013р. строк виконав частково, з врахуванням часткової його оплати на суму 243866,85 грн та повернення товару на суму 119 417 грн. 72 коп., допустивши заборгованість перед позивачем станом на 09.12.2015р. (дата звернення до суду) в розмірі 12 105,91грн.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 12 105,91грн. боргу за поставлену продукцію підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовідносини, що виникли по договору купівлі-продажу, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на їх юридичну природу до них застосовується ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір втрат від інфляції за період з 07.08.2015р. по 01.12.2015р. становить 19 грн 65 коп., а розмір 3% річних за період з 07.08.2015р. по 01.12.2015р. складає 116 грн. 42 коп.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок втрат від інфляції та трьох відсотків річних в розмірі, суд, здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, вважає заявлені вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, а тому задовольняються судом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУС АЛЬЯНС" в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 12105,91 боргу; 19,65 грн. інфляційних нарахувань та 116,42 грн. - 3% річних підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, належним чином доведені та по суті неоспорені відповідачем.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 1911грн 74 коп. пені, нарахованої за період з 07.08.2015р. по 01.12.2015р., то суд відмовляє у їх стягнення, з урахуванням такого.

Згідно ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Якщо ж у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

І оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлено відповідальності у вигляді сплати пені за порушення зобовязань, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1911 грн 74 коп. безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Судові витрати, у відповідності з вимогами ст.ст. 44, 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1

- на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУС АЛЬЯНС", вул. Боженка, 86 літ. Е, м. Київ, Київська область, ідент. код 36133975: 12 105 (дванадцять тисяч сто пять) грн 91 коп. боргу; 19 (девятнадцять ) грн. 65 коп. інфляційних нарахувань, 116 (сто шістнадцять) грн 42 коп. 3% річних та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять ) грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору .

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 11.02.2016р.

СуддяН.М. Бурда