Ухвала суду № 55765145, 08.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"08" лютого 2016 р. Справа № 922/5508/14

вх. № 5508/14

Суддя господарського суду: Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання: Семенов О.Є.

за участю представників сторін:

Представник скаржника (боржник) - ОСОБА_1, дов. від 11.11.2015р.;

Представник стягувача - не з'явився,

Представник ВДВС - ОСОБА_2, дов. від 02.02.2016р.;

Представник ПАТ "Креді ОСОБА_3" - не з'явився.

розглянувши матеріали скарги ФОП ОСОБА_4 на дії державного виконавця (вх. № 313 від 23.11.2015р.) у справі

за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 110071,27 грн.

за участю ПАТ "Креді ОСОБА_3", м. Київ

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" суму заборгованості в розмірі 110071,27 грн., з яких 40181,40 грн. - сума основного боргу, 39849,61 грн. - сума індексації ціни товару, 30040,26 грн. - сума збитків.

11.02.2015р., на виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2015р., видано відповідний наказ суду.

23.11.2015р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області із скаргою на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції під час виконання наказу господарського суду від 11.02.2015р., в якій просить суд:

1. Виключити Автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, з ОСОБА_5 опису та арешту від 03.11.2015р., складеному Московським відділом ДВС ХМУЮ - Виконавче провадження № 46733284 по виконанню Наказу № 922/5508/14 виданого 11.02.2015 року Господарським судом Харківської області.

2. Зняти з Автомобіля Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, публічне обтяження, зареєстроване 03.03.2015р. за № 15204237, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 46733284, 03.03.2015р. Обтяжувач - Московський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

3. Скасувати Постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 від 03.03.2015р. по ВП № 46733284 про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

4. Скасувати Постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 від 01.04.2015р. по ВП № 46733284 про накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ФОП ОСОБА_4.

5. Скасувати Постанову державного виконавця Московського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 від 25.03.2015р. по ВП № 46733284 про оголошення розшуку Автомобіля Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO.

6. Зобов'язати Московський відділ ДВС ХМУЮ повернути Автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, його власнику - ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування поданої скарги, скаржник зазначає, що автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, згідно Договору застави № Z1/1146613 від 15 лютого 2012 року являється предметом застави в забезпечення зобов'язань, які виникають за Кредитним Договором № 11/1146613 від 15.02.2012 року укладеним між ФОП ОСОБА_4 та ПАТ "Креді ОСОБА_3», в зв'язку з чим, вважає опис, арешт та передавання на відповідальне зберігання належне скаржнику на праві власності та яке є предметом застави автомобіля Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2015р. призначено скаргу до розгляду у судовому засіданні на 08.12.2015р. об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду від 08.12.2015р., 21.12.2015р., 02.02.2016р. розгляд скарги відкладався.

У судовому засіданні 08.02.2016р. представник скаржника подану скаргу підтримав, наполягав на її задоволенні.

Представник Московського відділу ДВС ХМУЮ у судовому засіданні 08.02.2016р. проти доводів скарги заперечував, просив суд відмовити в її задоволенні. Через канцелярію суду надав копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 46733284 (вх. № 3941), які долучаються до матеріалів справи.

Представник стягувача у судове засідання 08.02.2016р. не з'явився, матеріали справи містять клопотання представника Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" про розгляд скарги за відсутності повноважного представника стягувача.

Представник ПАТ "Креді ОСОБА_3» у судове засідання 08.02.2016р. не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу ФОП ОСОБА_4, вислухавши пояснення представника боржника (скаржника), представника ДВС, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування та заперечення щодо доводів скарги, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.01.2015р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" суму заборгованості в розмірі 110071,27 грн., з яких 40181,40 грн. - сума основного боргу, 39849,61 грн. - сума індексації ціни товару, 30040,26 грн. - сума збитків.

11.02.2015р., на виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2015р., видано відповідний наказ суду.

03.03.2015р. виконавчий документ надійшов в провадження до Московського ВДВС ХМУЮ, на підставі чого, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46733284, копії якої було направлено сторонам до виконання та до відома.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач наполягав на накладенні арешту на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

03.03.2015р., державним виконавцем одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно боржника.

03.03.2015р. державним виконавцем направлено запит до ДПС України для встановлення наявності працевлаштування за трудовим договором та номерів рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником.

03.03.2015р. державним виконавцем направлено запит до УПФУ про осіб, які отримують пенсію, та осіб-боржників, які працюють за цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

03.03.2015р., згідно відповіді УПФУ України встановлено, що боржник працює в Фермерському господарстві «ОНІКА» за адресою: Харківська обл., с. Юрченкове, вул. Шкільна, буд. 1-а.

03.03.2015р., згідно відповіді УПФУ України про осіб, які отримують пенсію, боржник перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі м. Харкова.

В ході проведення виконавчих дій, від органів Державної фіскальної служби України 04.03.2015р. отримано інформацію про наявність у боржника розрахункових рахунків в наступних банківських установах, а саме: р/р 26201003548401 в ПАТ "Астра Банк" МФО 380548, р/р 26004000077748 в ПУАТ "ФІДОБАНК" МФО 300175,р/р 26002070000068 в ПАТ "КредитпромБанк" МФО 300863.

20.03.2015р. державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника.

20.03.2015р. направлено запит до Державної інспекції сільського господарства в Харківській області, щодо надання інформації про знаходження у власності або оренді у боржника ОСОБА_4 сільськогосподарської техніки, на що 15.04.2015р. була надана відповідь про відсутність даної техніки.

20.03.2015р. направлено запит до Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання інформації про знаходження у власності або оренді у боржника будь-якої земельні ділянки, на що 02.04.2015р. отримана відповідь про те, що у м. Харкові Харківської області не обліковуються документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки.

20.03.2015р. надійшла відповідь від ПАТ «Кредитпромбанк», про те що, залишок грошових коштів на момент зупинення операцій за рахунком №26002070000068 становить 158,09 гривень.

25.03.2015р. державним виконавцем направлено запит до адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання та паспортних даних боржника та отримано інформацію, що боржник зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час примусового виконання рішення з електронної бази "ДАЇ - 2000" за боржником зареєстровано транспортний засіб, в зв'язку з чим 25.03.2015р. державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, що належить на праві приватної власності боржнику, а саме на транспортний засіб автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, сірого кольору.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за боржником зареєстрована 3-х кімнатна квартира, яка перебуває в іпотеці.

01.04.2015р. державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої було накладено арешт на все нерухоме майно боржника.

14.04.2015р. державним виконавцем направлено платіжну вимогу до ПАТ «Кредитпромбанк», для списання грошових коштів з рахунків.

11.04.2015р. надійшла відповідь від ПАТ«АСТРА БАНК», що залишок коштів на поточному рахунку станом на 31.03.2015 року становить 00,00 грн.

29.05.2015р. направлено запит до Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області про надання відповіді чи подавалася податкова звітність в період з 01.01.2014 по 31.05.2015 роках, який задекларований прибуток, та в якому обсязі сплачені податки у зазначеному періоді Фермерським господарством «ОНІКА».

03.11.2015р. державним виконавцем складений акт опису та арешту майна боржника, а саме транспортного засобу автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO сірого кольору і передано відповідальному зберігачу - керівнику державного підприємства «СЕТАМ» ОСОБА_6.

09.11.2015р. державним виконавцем направлено лист до ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» з проханням повідомити про залишок боргу за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року.

09.12.2015 до відділу надійшла відповідь від ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», де зазначається, що, станом на 26.11.2015р. №1/1146613 від 15.02.2012р. залишок боргу за кредитним договором складає 72211,20 грн.

Заперечуючи проти доводів скарги, представник Московського ВДВС ХМУЮ вважає їх необгрунтованими, такими, що не підкріплені відповідними доказами, в зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні даної скарги.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та вимог скарги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовим актами, виданим відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну виконавчу службу правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Ст. 1 Закону України „Про державну виконавчу службу передбачає, що завданням державної виконавчої служби - є здійснення виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Пунктом 3 зазначеної статті, встановлено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Таким чином, керуючись приписами зазначеної статті, 03.03.2015р., за заявою стягувача, державним виконавцем було правомірно винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження.

Матеріалами справи підтверджується направлення на адресу боржника та стягувача копій постанов про відкриття виконавчого провадження, відповідно до приписів ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Законодавством встановлено, що розшук майна боржника здійснює державна виконавча служба, шляхом запитів до відповідних установ, які здійснюють реєстрацію наявності за боржниками відкритих рахунків, рухомого та нерухомого майна. Головною метою проведення розшуку майна є забезпечення виконання рішення. Порядок розшуку боржника або його майна у виконавчому провадженні визначений ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до п. 1 якої, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.

Керуючись приписами відповідної статті, державним виконавцем правомірно було винесено постанову від 25.03.2015р. про розшук майна боржника - автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO.

Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу (ч. 1 ст. 59 Закону).

03.11.2015р. державним виконавцем був складений акт опису та арешту майна боржника, а саме транспортного засобу автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO сірого кольору і передано відповідальному зберігачу - керівнику державного підприємства «СЕТАМ» ОСОБА_6, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини, суд зазначає, що постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони його відчуження від 03.03.2015р., про розшук майна боржника від 25.03.2015р., про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесені ним під час виконавчого провадження, винесені з дотриманням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягають скасуванню.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник зазначає, що автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO - є предметом застави і звернення на нього стягнення ВДВС є порушенням приписів Закону України «Про заставу», оскільки згідно зі статтею 17 цього закону за боржником, як заставодавцем, зберігається право розпорядження автомобілем.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.02.2012р. між ПАТ "Креді ОСОБА_3" (заставодержатель) та ОСОБА_4 (заставодавець) укладено договір застави, відповідно до умов якого забезпечуються вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 1/1146613 від 15.02.2012р., укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобов'язується перед заставодержателем повернути:

- кредит в розмірі 112628,75 грн., шляхом сплати його, згідно з графіком погашення заборгованості за кредитним договором, сплатити проценти в розмірі 20,90% річних за його користування, сплатити комісії та штрафні санкції в розмірі, у строки та у випадках, передбачених Кредитним договором.

- відновлювальну кредитну лінію на сплату страхових платежів за договором страхування Предмета застави, за ризиками КАСКО, з максимальним лімітом кредитування у сумі 12952,30 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань, зазначених у п.1.1 цього Договору, заставодавець на умовах, передбачених цим Договором, передає у заставу належне йому на праві власності майно, а саме: транспортний засіб автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 448169, виданим ВРЕР №1 ГУМВСУ ХАРКІВ 14.02.2012 р. Заставна вартість предмету застави визначена Сторонами і становить 173275,00 грн.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору застави, в разі невиконання чи неналежного виконання заставодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором, заставодержатель має право за задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги в розмірі , визначеним кредитним договором.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, 09.11.2015р. державним виконавцем направлено лист до ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» з проханням повідомити про залишок боргу за кредитним договором №1/1146613 від 15.02.2012 року.

09.12.2015 до відділу надійшла відповідь від ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3», де зазначається, що станом на 26.11.2015р. №1/1146613 від 15.02.2012 року залишок боргу за кредитним договором складає 72211,20 грн.

Порядок звернення державною виконавчою службою стягнення на заставне майно визначено ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 даної статті передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до п. 3 даної статті, для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Таким чином, оскільки до матеріалів скарги скаржником не надано доказів того, що обсяг зобов'язань боржника перед ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_3» за кредитним договором № 1/1146613 від 15.02.2012р. перевищує вартість автомобіля, посилання боржника на допущенні ВДВС порушення чинного законодавства при зверненні стягнення на автомобіль є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, суд зазначає, що у відповідності до приписів ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", органи державної виконавчої служби можуть звернути стягнення не тільки на кошти боржника, але й на інше майно, що перебуває у його власності, якщо грошові кошти не виявлено або їх недостатньо для погашення існуючої заборгованості.

Оскільки за результатами вжитих ВДВС заходів, протягом восьми місяців, коштів для погашення стягнутої за рішенням суду заборгованості у боржника не виявлено, звернення стягнення на автомобіль, що належить боржнику, є необхідним заходом для відновлення порушених прав стягувача і вчинений державним виконавцем у відповідності до вимог Закону.

Суд зазначає, що згідно зазначеного в Законі України "Про виконавче провадження", переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, заставне майно до таких видів не відноситься.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

В силу ст. 20 ГК України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав. При цьому порядок захисту прав субєктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.08.1976 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є:

1) право володіння;

2) право користування (сервітут);

3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);

4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально правових вимог позивача має бути встановлення факту належності майна позивачеві та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

При цьому, враховується, що у разі заперечення щодо арешту (опису) майна, яке не пов'язано зі спором про право на це майно, стосується саме порушення вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то такий спір розглядається у відповідності до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, а не на підставі вимог ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначалось, за змістом ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про звільнення майна з під арешту.

Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним.

При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.

Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідної скарги до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, подано не було, у звязку з чим не виносилось начальником відділу державної виконавчої служби постанови щодо звільнення з-під арешту майна боржника.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що ПАТ "Креді ОСОБА_3", за фактом арешту автомобіля жодних вимог до суду не заявлялось.

Таким чином, оскільки скаржник є боржником у виконавчому провадженні, то звернення ним до суду із вимогою про зняття арешту з автомобіля за даних обставин є безпідставним і необгрунтованим, оскільки боржник не уповноважений законом заявляти вимоги до суду в обраний ним спосіб - подачі скарги на дії державного виконавця.

Враховуючи безпідставність вищезазначених вимог скаржника, суд не знаходить правових підстав для задоволення похідної вимоги щодо зобов'язання Московський відділ ДВС ХМУЮ повернути Автомобіль Renault Duster - 2012 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VF1HSRC8N46634457, реєстраційний номер АХ 3787 CO, ФОП ОСОБА_4

Відповідно до п.п. 9.13. п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладеного, враховуючи викладене, суд вважає скаргу ФОП ОСОБА_4 такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявлені в ній вимоги є безпідставними і заявленими без дотримання вимог чинного законодавства, а посилання на допущенні ВДВС порушення є нормативно не обгрунтованими і документально не підтвердженими,

Керуючись ст. ст. 86, 1212 ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ФОП ОСОБА_4 на дії державного виконавця відмовити повністю.

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 922/5508/14