Рішення № 55765039, 08.02.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р.Справа № 925/1982/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., секретар судового засідання Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" про стягнення 15399693,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 15399693,06 грн. заборгованості по договору транспортування природного газу №1109011078/Н45 від 27.09.2011р. з яких 9001342,93 основного боргу, 506171,65грн. інфляційних, 4010891,90 грн. пені, 225184,47 грн. 3% річних, 1656102,11 грн. штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором, а саме останній в повному обсязі та своєчасно не розраховувався за надані йому послуги з транспортування природного газу.

В ході розгляду справи позивач подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зменшив суму вимоги про стягнення основного боргу до 7501342,93 грн. у зв'язку із частковою сплатою відповідачем боргу, збільшив розмір пені до 4174889, 84 грн., 3%річних до 253677, 35 грн., інфляційних до 568681,05 грн. Вимогу про стягнення штрафу залишив без змін.

Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечував. Заперечення вмотивовано наступним.

Вимога про стягнення 7% штрафу суперечить приписам ст.. 231 ГПК України, на яку посилається сам позивач.

Позивачем при розрахунку розміру інфляційних втрат по зобов'язаннях за квітень та червень 2015 року не було враховано ні тривалість заборгованості в конкретному місяці, ні індекси інфляції менше 1, в наслідок чого безпідставно заявлено до стягнення 145 573,29 грн. день здійснення відповідачем сплати заборгованості.

Крім того, відповідач просить зменшити розмір пені, до 10000грн. та розстрочити виконання рішення суду на 2 роки у зв'язку зі скрутною фінансовою ситуацією, в якій опинилось підприємство.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "НафтогазУкраїни", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та п.1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", копії додаються) (далі - Газотранспортне підприємство або Позивач), та ПУБЛІЧНЕ АКЦІНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ОСОБА_3 "ЧЕРКАСИГАЗ" (далі - Замовник або Відповідач), уклали між собою Договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011078/Н45 від 27.09.2011 р. (далі - Договір) .

Між Позивачем та Відповідачем укладено додаткові угоди до Договору №№ 1,2 від 17.01.2013, № 3 від 17.03.2014, № 4 від 17.07.2014 та № 5 від 05.11.2014..

Згідно пункту 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 17.01.2013р.) Позивач зобов'язувався надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Відповідача від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язувався сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Відповідно до п.5.1. Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що тарифи, визначенні в пункті 5.1. Договору, є обов'язковими для Сторін з дати набрання ними чинності. Визначена на їх основі вартість послуги буде застосовуватись Сторонами при складанні актів наданих послуг та розрахунках за ці послуги згідно з умовами Договору.

Згідно абз.2 п.11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 17.01.2013р.) Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Пунктами 3.1. та 3.4. Договору встановлено, що послуги з транспортування газу магістральними газопроводами оформляються Відповідачем і Позивачем актами наданих послуг по транспортуванню газу магістральними трубопроводами, які є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Згідно з п. 5.4. Договору вартість фактично наданих Позивачем Відповідачу послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.

Факт надання Позивачем протягом січня-червня 2015 року послуг Відповідачу по Договору підтверджується належно оформленими актами наданих послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, а саме:

-Акт від 31.01.2015 № 01-15-1109011078/Н45 за січень 2015 року на загальну суму 18 965 293,49 грн.;

-Акт від 28.02.2015 № 02-15-1109011078/Н45 за лютий 2015 року на загальну суму 16 241 073,12 грн.;

-Акт від 31.03.2015 № 03-15-1109011078/Н45 за березень 2015 року на загальну суму 13 025 621,57 грн.;

-Акт від 30.04.2015 № 04-15-1109011078/Н45 за квітень 2015 року на загальну суму 13 542 517,19 грн.;

-Акт від 31.05.2015 № 05-15-1109011078/Н45 за травень 2015 року на загальну суму З 941 563,75 грн.;

-Акт від 30.06.2015 № 06-15-1109011078/Н45 за червень 2015 року на загальну суму З 055 559,42 грн. (належним чином засвідчені копії актів додаються).

Вартість послуг наданих Позивачем з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень-червень 2015 року була визначена з урахуванням тарифів, встановлених постановами НКРЕ "Про встановлення загального тарифу на транспортування природного газу, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами, постачання природного газу" від ЗО квітня 2014 року № 578 та від 3 березня 2015 року № 503, що відображено за вказані періоди в перелічених вище актах наданих послуг.

Згідно з п. 4.5. Договору оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати наданих послуг відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток j тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у | звітному місяці послуги проводиться Відповідачем до двадцятого числа місяця, наступного і за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих і коштів.

Позивач, належним чином виконуючи прийняті на себе зобов'язання, протягом січня- червня 2015 року протранспортував природний газ для Відповідача загальним обсягом і 214 673,222 тис. м3 газу, що підтверджується вище згаданими Актами наданих послуг по і транспортуванню газу магістральними газопроводами за відповідні місяці, на загальну суму 168 771628,54 грн. (включно з ПДВ). Однак відповідач свої зобов'язання щодо повного та своєчасного розрахунку за надані послуги не виконав, заборгувавши позивачу на час звернення останнім із даним позовом до суду 9001342,93 грн. Вже в ході розгляду справи відповідач самостійно сплатив позивачу 1500000, 0 грн. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до с. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст..624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф, пеня), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст.549 ЦК У неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд прийшов до таких висновків.

Відповідач не виконав належним чином грошові зобов'язання за договором про транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011078/Н45 від 27.09.2011 р. щодо оплати вартості наданих йому послуг. Тому позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати від відповідача примусового виконання грошових зобов'язань в натурі шляхом стягнення з нього на свою користь основного боргу в сумі 7501342,93 грн. та 253677,35 грн. 3% річних.

Щодо вимоги про стягнення нарахованих позивачем інфляційних, то суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 ,,Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При розрахунку інфляційних втрат по зобов'язаннях за квітень та червень 2015 року Позивачем в супереч зазначеного роз'яснення не було враховано тривалість заборгованості в конкретному місяці та не були враховані індекси інфляції зі значенням менше одиниці, внаслідок чого Позивачем безпідставно було заявлено до стягнення з ПАТ "Черкасигаз" суму інфляційних втрат по зобов'язаннях за квітень-червень 2015 року в розмірі 145 573,29 грн. Тому суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині на суму 423107,76 грн.

Крім того позивачем на підставі приписів ст. 549 ЦК України та п. 6.3 договору нараховано відповідачу пеню в сумі 4174889,84 грн. за період 21.02.2015 р. по 20.01 2016 р.

Відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру пені вказав на наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як зазначено в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Прострочення виконання грошового зобов'язання викликано, перш за все, тим, що споживачі природного газу - населення, підприємства промисловості не забезпечують своєчасну оплату природного газу, який відповідач передає їм на підставі укладених договорів купівлі-продажу природного газу. Товариство є суб'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, зокрема, щодо забезпечення належного постачання природного газу на території Черкаської області. Крім того, товариство у зв'язку зі скрутною фінансовою ситуацією в Україні за результатами господарської діяльності за 2015 рік має збитки в розмірі 264 929 000,00 грн. Стягнення додаткових сум пені за позовом ПАТ "Укртрансгаз" призведе до ще більшого погіршення фінансового становища товариства, або й навіть до банкрутства.

Приймаючи рішення в частині стягнення пені суд враховує наступні обставини.

Частиною 1 ст. 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В пункті п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 ЦК України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені, повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах:

-Судової палати у господарських справах Верховного Суду України № 3-6002к09 від 26.01.2010 року;

-Вищого господарського суду України № 921/167/13-г від 03.04.2014 року;

-Вищого господарського суду України № 5023/5976/12 від 01.10.2013 року;

-Вищого господарського суду України № 5023/3165/12 від 19.12.2012 року.

Заперечення позивача на клопотання відповідача з посиланням на те, що в результаті просрочки оплати вартості наданих відповідачу послуг з транспортування природного газу, позивач поніс значні витрати направлені на закупівлю за власні кошти достатньої кількості газу для виробничо-технологічних витрат у вигляді залучення кредитних коштів та відповідної сплати відсотків за їх користування, суд вважає не обґрунтованим, оскільки позивачем не подано суд доказів отримання таких кредитних коштів та сплати за їх користування процентів. Не подав позивач також і інших доказів, що свідчать про завдання йому збитків в результаті прострочення сплати відповідачем боргу, заявленого до стягнення у даному позові.

З урахуванням заявленої позивачем вимоги щодо компенсації у вигляді 3 % річних на загальну суму 253677,35 грн. та інфляційних втрат в сумі 423107,76 грн., які суд задовольняє, враховуючи ненавмисний характер порушення відповідачем зобов'язання, беручи до уваги нетривалий термін прострочення виконання зобов'язання та його часткове виконання, не співрозмірність розміру стягуваної неустойки наслідкам просрочення зобовязання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, суд приходить до висновку про можливість зменшення пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином суд вважає можливим задовольнити частково клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % до 417488, 00 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу з посиланням на ч.2 ст.232 ГПК України в сумі 1656102,11 грн. то вона задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В постанові Верховного Суду України від 04.02.14р. у справі №3-1гс14 зазначено, що "аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року в справі № 3-4гс10, від 20 грудня 2010 року у справі № 3-41гс10, від 28 лютого 2011 року у справі № 3-11гс11".

Враховуючи те, що згідно умов договору №1109011078/Н85 від 27.09.11р. ПАТ "Черкасигаз" мало невиконані саме грошові зобов'язання щодо оплати придбаних послуг, ПАТ "Укртрансгаз" безпідставно вимагає до стягнення штраф у розмірі 1 656 102,11 грн. з посиланням на ч.2 ст.231 ГК України.

Оскільки основний борг в сумі 1500000, 00 грн. відповідачем було сплачено позивачу вже в ході розгляду справи, то в цій частині провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору

Пунктом 3, 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення та зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 Постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач не подав до суду разом із клопотанням належних і допустимих доказів наявності саме виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його виконання неможливим протягом двох років з моменту його прийняття та необхідності розстрочки виконання рішення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення та зменшення розміру пені.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст..ст.82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (вул. Громова, 142, м. Черкаси, 18000, код 03361402 ) на користь публічного акціонерного товариства " Укртрансгаз " ( Козловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код 30019801 ) - 7501342,93 грн. основного боргу, 253677,35 грн. 3% річних, 423107,76 грн. інфляційних, 417488 грн. пені., 159499,97 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення 1500000,00 грн. припинити.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду

Повне рішення складено 12.02.2016р.

СУДДЯ К.І.Довгань