Рішення № 55764946, 01.02.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 915/1837/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 дов. від 23.07.2015,

ОСОБА_3 дов. №272 від 16.01.2016,

представника відповідача: ОСОБА_4 дов. №1/юр від 01.10.2014,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва

(54056, м.Миколаїв, пр.Миру, 62-А),

до відповідача: Військової частини 3039 Національної гвардії України

(54003, м.Миколаїв, вул.Косіора, 2),

про: стягнення 197117,16 грн., з яких: 144603,0 грн. основного боргу, 41189,87 грн. пені, 9134,08 грн. збитків від інфляції та 2189,61 грн. 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №160 від 20.03.2015 у сумі 144603,0 грн., 41189,87 грн. пені, 9134,08 грн. збитків від інфляції та 2189,61 грн. 3% річних.

22.01.2016 від позивача до суду надійшла заява №411 від 21.01.2016 про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 144603,0 грн. основного боргу, 40550,33 грн. пені, 3759,69 грн. збитків від інфляції та 2091,80 грн. 3% річних. Тобто, фактично позивачем подано заяву.

01.02.2016 від позивача до суду надійшла заява №532 від 29.01.2016 про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 87008,06 грн. основного боргу, 24480,46 грн. пені, 2262,21 грн. збитків від інфляції та 1258,64 грн. 3% річних.

Враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по справі, судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача №532 від 29.01.2016.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №160 від 20.03.2015, відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії. Станом на день подання позову заборгованість відповідачем не погашена у звязку з чим відповідачу нараховані 3% річних та пеня.

Відповідача проти остаточних позовних вимог заперечень не висловив, просить суд зменшити розмір стягуваної з нього пені.

У судовому засіданні 27.01.2016 судом оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 01.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

20.03.2015 між сторонами укладений договір №160 (надалі Договір №160) (а.с.7, 8) на закупівлю пари та гарячої води, за умовами якого постачальник (позивач у справ) зобовязався виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію в обсязі 653,23 Гкал, а споживач (відповідач у справі) зобовязався прийняти для потреб центрального опалення та оплати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами.

Пунктом 8.5 Договору №1360 строк його дії сторони визначили з 01.01.2015 по 31.03.2015.

Відповідно до п.3 Договору №160, сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць; платежі вносяться не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим; рахунки та акти виконаних робіт, які споживач самостійно отримує протягом місяця в якому надавались послуги, є підставою для проведення розрахунків; при відсутності приладів обліку оплата здійснюється по тарифу за 1 Гкал по фактичному відпуску котельної з оплатою щомісячно.

Як вбачається з п.4.2.2 Договору №160, постачальник має право змінювати в односторонньому порядку у разі зміни цін на енергоносії та ін., попередивши про це споживача за пять робочих днів до такої зміни.

Згідно розрахунку наданому позивачем до позовній заяві, в період з січня по березень 2015 року ним було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 265269,60 грн., з яких відповідачем було оплачено 28600,0 грн.

В подальшому, позивачем було здійснено коригування на суму 92066,0 грн., що зафіксовано у рахунку №160/2/1 від 31.03.2015.

Враховуючи наявність розбіжностей у позиціях сторін щодо розміру боргу, суд ухвалою від 17.12.2015 призначив по справі звірку взаєморозрахунків щодо кількості та вартості спожитої відповідачем в період з січня по березень 2015 року теплової енергії по договору №160 від 20.03.2015.

Після проведеної сторонами звірки взаєморозрахунків, позивачем було відкореговано (з урахуванням опалювального обєму) обсяг та вартість спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період на суму 57595,54 грн., що зафіксовано у рахунку №160 від 27.01.2016.

Таким чином, з урахуванням проведених коригувань, розмір заборгованості відповідача за спожиту по Договору №160 теплову енергію за період з січня по березень 2015 року становить 87008,06 грн., що відповідачем не заперечується.

Згідно ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обовязковим до виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів погашення суми основного боргу.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 87008,06 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 2262,21 грн. збитків від інфляції за період з травня по червень 2015 року та 1258,64 грн. 3% річних за період з 15.04.2015 по 07.10.2015.

Розрахунки відповідачем не заперечені.

Перевіривши розрахунок нарахування збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 6.2 Договору №160 сторони передбачили обовязок відповідача сплатити позивачу в разі несвоєчасної оплати послуг суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобовязань, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі п.6.2 Договору та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня за період з 15.04.2015 по 15.10.2015 у сумі 24480,46 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені також обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Розрахунок пені відповідачем не заперечений. В той же час, позивачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на відсутність його вини в несвоєчасному виконанні зобовязань перед позивачем.

Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобовязання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом взято до уваги, що військова частина 3039 Національної гвардії України за своїм призначенням та обовязкам виконує службово-бойові завдання по захисту територіальної цілісності та незалежності України у зоні АТО. Більшість грошових коштів, які надходять з бюджету на утримання військової частини спрямовуються за своїм цільовим призначенням на підтримання боєздатності підрозділів, які виконують бойові завдання на сході України.

Нарахування та стягнення з відповідача з 3% річних у певній мірі компенсує позивачу негативні наслідки повязані з порушенням відповідачем умов Договору №160. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, особливо враховуючи соціальну значимості останнього та відсутність його вини у несвоєчасній оплаті боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування обєктивних підстав для зменшення розміру пені, вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені на 50% - до 12240,23 грн.

Відповідно до приписів п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 (в редакції Закону України №484-VІІІ від 22.05.2015), у разі зменшення розміру позовних вимог, надлишково сплачена сума судового збору повертається судом за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір від суми зменшених позовних вимог становить 1725,27 грн. та, відповідно до приписів ст.49 ГПК України, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 3039 Національної гвардії України, 54003, .ОСОБА_1, вул.Косіора, 2 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 23313925) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва, 54056, м.Миколаїв, пр.Миру, 62-А (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 08029523) 87008,06 грн. основного боргу, 12240,23 грн. пені, 2262,21 грн. збитків від інфляції та 1258,64 грн. 3% річних та 1725,27 грн. судового збору.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 08 лютого 2016 року.

Суддя М.В.Мавродієва