Рішення № 55764568, 08.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа № 911/4919/15

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/4919/15

за позовом Приватного багатопрофільного виробничого підприємства «Магніт», м. Житомир

доКомунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства», м. Боярка

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 підприємство «Магніт», м. Житомир

про стягнення 115 133,38 грн.

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 довіреність № 75-д від 23.11.2015,

ОСОБА_3, довіреність № 101-д від 30.12.2015;

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність № 5/21 від 02.12.2015;

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного багатопрофільного виробничого підприємства Магніт (далі позивач) до Комунального підприємства Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства (далі відповідач) про стягнення 115 133,38 грн., з яких: 81 423,89 грн. основного боргу та 33 709,49 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань за Договором підряду № 1/03/12 від 03.12.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2015 порушено провадження у справі № 911/4919/15, розгляд справи призначено на 25.11.2015.

Через канцелярію суду (вх. № 28134/15 від 25.11.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 11.11.2015.

Представник відповідача в судове засідання 25.11.2015 не з`явився, але через канцелярію суду надав клопотання вих. № 1101 від 24.11.2015 (вх. № суду 28122/15 від 25.11.2015) про відкладення розгляду справи.

Роозгляд справи було відкладено на 16.12.2015.

Через канцелярію суду відповідач надав відзив (вх. № суду 29920/15 від 16.12.2015) в якому позов не визнає з підстав, викладених у відзиві, а саме, що вимога про стягнення коштів по Договору № 1/03/12 є безпідставною, оскільки сам правочин є недійсним в зв`язку з тим, що був вчинений під впливом обману, тому що ціна Договору зазначена з ПДВ, а позивач ніколи не був платником ПДВ. Також відповідач зазначає, що між ним та ПП «Магніт» було укладено Договір підряду № 47/5 від 19.03.2015, за яким і було оплачено роботу, виконану позивачем.

Ухвалою суду від 16.12.2015 продовжено строк розгляду спору у справі № 911/4919/15, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство «Магніт», розгляд справи відкладено на 11.01.2016.

Через канцелярію суду (вх. № 353/16 від 11.01.2016) позивач надав письмові пояснення на відзив.

У зв`язку із хворобою судді Христенко О.О. судове засідання призначене на 11.01.2016 не відбулося, ухвалою суду від 18.01.2016 сторін та третю особу повідомлено про призначення розгляду справи на 27.01.2016.

Через канцелярію суду (вх. № 1752/16 від 27.01.2016) відповідачем подано додаткові документи.

В судовому засіданні 27.01.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 29.01.2016 об 11 год. 00 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 1979/16 від 29.01.2016) позивачем подано додаткові документи.

Через канцелярію суду (вх. № 1991/16 від 23.01.2016) відповідачем подано заяву та додаткові документи.

Розгляд справи було відкладено на 08.02.2016.

Представники позивача в судових засіданнях підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити в позові повністю.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством "Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства" («замовник», далі - відповідач) та ОСОБА_1 багатопрофільним виробничим підприємством "Магніт" («підрядник», далі - позивач) укладено Договір № 1/03/12 від 03.12.2013 (далі - Договір), відповідно до умов якого, відповідач доручає, а позивач виконує роботи по капітальному ремонту ліфтів на об`єкті відповідача житловий будинок по вул. Білогородська, 25 під`їзд 4; Білогородська, 41 під`їзд 2; Білогородська, 51 корпус 2 під`їзд 2; Білогородська, 27 під`їзд 1; Білогородська, 27 під`їзд 2; Білогородська, 21 під`їзд 1; Білогородська, 21 під`їзд 2; Білогородська, 23 під`їзд 2; Молодіжна, 77 під`їзд 3; Лінійна, 28 під`їзд 1; Лінійна, 28 під`їзд 3; Лінійна, 28 під`їзд 5; Сєдова, 13 під`їзд 2; Білогородська, 144 під`їзд 2; Ворошилова, 23 під`їзд 4; Маяковського, 2; Білогородська, 27 під`їзд 2; ОСОБА_5, 98 під`їзд 1; Молодіжна, 76 під`їзд 2, м. Боярка (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору вартість визначена за узгодженням сторін за твердою договірною ціною і становить 81 423,89 грн., в тому числі ПДВ 13 570,65 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.1 позивач зобов`язаний забезпечити якісний та своєчасний капітальний ремонт ліфтів на об`єктах відповідача. Своєчасно виконати комплекс ремонтних робіт кваліфікованим і навченим персоналом (п.п. 3.1.2 Договору).

Згідно з п.п. 3.2.1 відповідач зобов`язаний прийняти виконані роботи, вчасно і в повному обсязі оплатити їх.

Позивач передає відповідачу акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості (п. 4.1 Договору). Відповідач не пізніше як за три дні розглядає та підписує акти, засвідчує підпис печаткою і повертає позивачу (п. 4.2 Договору). У випадку зауважень в цей же строк відповідач передає позивачу письмове заперечення або пояснення (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата проводиться згідно акту виконаних робіт після оформлення сторонами всіх необхідних документів.

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013, але в будь-якому випадку до повного розрахунку сторін (п. 7.1 Договору).

Зазначений Договір зареєстровано та взято на облік Управлінням Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області за № 130, що підтверджується штампом від 05.12.2013 на першій сторінці Договору.

На підтвердження виконання робіт за Договором позивачем надано копію акту № 1 від 16.12.2013 приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) на суму 81 423,89 грн.

Підписи уповноважених представників сторін на зазначеному акті скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, факту прийняття виконаних за Договором робіт та погодження їх вартості.

Зазначений акт також зареєстровано та взято на облік Управлінням Державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області за № 320, що підтверджується штампом від 16.12.2013 на першій сторінці Акту.

Відтак, позивачем, відповідно до умов Договору, виконано роботи, всього на суму 81 423,89 грн., а відповідачем ці роботи прийнято. Доказів неприйняття робіт або надання зауважень щодо виконаних робіт відповідачем до суду не надано.

Відповідачем грошові зобов'язання за Договором не виконано.

Сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 01.08.2015, відповідно якого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1/03/12 від 03.12.2013 становить 81 423,89 грн. Підписи уповноважених осіб на акті звіряння засвідчені печатками сторін.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем позов заперечено повністю, з огляду на таке.

Однією із істотних умов договору є ціна договору. В Договорі № 1/03/12 від 03.12.2013 зазначено ціну, яка включає ПДВ. Однак, як було з`ясовано відпоідачем, позивач на момент укладення Договору та до цього часу не був та не є платниом ПДВ, тому правочин є недійсним в зв`язку з тим, що був вчинений під впливом обману. Відповідач вважає, що в даному випадку присутній прямий умисел позивача, який чітко розумів, відповідач не буде співпрацювати з підрядником, який не є платником ПДВ, однак який вказав це в Договорі. На думку відповідача саме з метою породити бажання укласти договір позивач ввів в оману відповідача, зазначивши пункт про сплату, а отже і повернення ПДВ.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Така істотна умова договору, як його ціна в Договорі підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 визначена сторонами. Порядок оподаткування сторін-учасниць договору встановлюється податковим законодавством та не є підставою визнання договору недійсним. Доказів звернення до суду з позовом про визнання зазначеного Договору недійсним, відповідачем не надано.

Також позивачем надано копію рішення № 32/1 від 03.04.2012 виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області «Про встановлення вартості технічного обслуговування (ТО) ліфтів в житлових будинках м. Боярка», в яком зазначено, що розглянувши звернення позивача та відповідача про встановлення вартості з повного технічного обслуговування ліфів у житлових будинках м. Боярка, в зв`язку з переходом позивача на нову форму оподаткування єдиний податок та зменшенням вартості ТО ліфтів, встановлено вартість повного технічного обслуговування ліфтів у житлових будинках м. Боярка згідно з додатком до цього рішення.

Доказів оскарження чи визнання недійсним зазначеного рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області № 32/1 від 03.04.2012 до суду не надано.

Тобто, ще до укладення Договору підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 між позивачем та відповідачем, відповідач вже був обізнаний про зміну форми оподаткування позивача, оскільки був зазначений у вказаному рішенні виконавчого комітету.

Також відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач звертався до нього з листами вих. № 10 від 30.01.2013 та вих. № 31 від 05.05.2014, в яких просив укласти договір з ПП «Магніт» (третя особа) та сплатити за виконані роботи ПП «Магніт».

Відповідач вважає, що на виконання цих листів між відповідачем та ПП «Магніт» (третя особа) укладено Договір підряду № 47/15 від 19.03.2015, підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2015 і платіжним дорученням № 3 від 09.04.2015 відповідачем перераховано ПП «Магніт» (третя особа) 142 024,80 грн., серед яких є й 81 423,89 грн. за виконані позивачем підрядні роботи.

Однак зазначене судом не приймається з наступних підстав.

Лист вих. № 10 від 30.01.2013 датований раніше, ніж між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за Договором підряду № 1/03/12 укладеним 03.12.2013. Договір про співпрацю від 14.01.2013, укладений між позивачем та третьою особою, визначає умови співробітництва між позивачем та третьою особою щодо поставки запасних частин до ліфтів, виконання токарних, зварювальних та інших робіт щодо ремонту ліфтового обладнання. Але первинним документа не підтверджується, що роботи за Договором підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 виконувались саме третьою особою ПП «Магніт».

Договір підряду № 47/15 від 19.03.2015 укладений між відповідачем («замовник») та ПП «Магніт» (третя особа, «підрядник»). Позивач ПБВП «Магніт» не є стороною цього договору.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 с. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Договір підряду № 47/15 від 19.03.2015, укладений між відповідачем та ПП «Магніт» (третя особа), не є договором відступлення права вимоги, в договорі підряду жодним чином не зазначено про перехід до ПП «Магніт» права вимоги до відповідача про сплату за роботи, виконані позивачем за Договором підряду № 1/03/12 від 03.12.2013.

Також, відповідно до п. 1.1 Договорів підряду № 1/03/12 від 03.12.2013 та № 47/15 від 19.03.2015 та Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року та Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року є різними переліки робіт, виконаних позивачем та третьою особою кожним за своїм договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 81 423,89 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт є законною, відповідає обставинам справи, відповідачем не спростована, а, отже, підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 33 709,49 грн. інфляційних втрат від несвоєчасної сплати відповідачем за виконані роботи за період з січня 2015 по серпень 2015.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата проводиться згідно акту виконаних робіт після оформлення сторонами всіх необхідних документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направляв відповідачу претензію вих. № 67 від 22.09.2015 про оплату виконаних робіт по Договору підряду № 1/03/12 від 03.12.2013, яка залишена без відповіді.

Претензія позивача вих. № 12 від 16.02.2015 судом не приймається, оскільки вона стосується правовідносин сторін по іншому договору № 110429 від 29.04.2011.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наявної в матеріалах справи копії фіскального чеку від 22.09.2015, поданого позивачем як доказ направлення претензії вих. № 67 від 22.09.2015, вбачається, що вона надіслана відповідачу 22.09.2015, а отже перебіг строку для нарахування інфляційних має бути розпочато, з урахуванням триденного поштового перебігу, через 10 днів, тобто з 03.10.2105.

Проте, оскільки при здійсненні розрахунку інфляційних позивачем заявлений період з січня 2015 року по серпень 2015 року, який не відповідає періоду за який мало бути здійснено таке нарахування, а відповідно до ст. 83 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 709,49 грн. інфляційних не підлягають задоволенню.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» (08154, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Леніна, 30, ідентифікаційний код 34702930) на користь Приватного багатопрофільного виробничого підприємства «Магніт» (10007, м. Житомир, провул. 3-й Транзитний, 54, ідентифікаційний код 30620556) 81 423 (вісімдесят одну тисячу чотириста двадцять три) грн. 89 коп. основної заборгованості, а також 1 221 (одну тисячу двісті двадцять одну) грн. 36 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 12.02.2016

Суддя О.О. Христенко