Рішення № 55764541, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/3325/14

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 про стягнення грошових коштівСуддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав право зворотної вимоги до відповідача, внаслідок виплати страхового відшкодування потерпілій особі у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася з вини водія, який перебував у трудових відносинах із відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 порушено провадження у справі №910/3325/14 та призначено розгляд справи на 26.03.2014 року.

24.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Відповідною ухвалою суду від 26.03.2014 у задоволення клопотання позивача, наданого через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, та відкладено розгляд справи на 04.04.2014 року.

За результатами розгляду справи 04.04.2014, судом призначена судова автотоварознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення даної експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва (ухвала від 04.04.2014 наявна у матеріалах справи).

У зв'язку із перебуванням судді Куркотової Є.Б. на тривалому лікарняному, відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/211 від 19.05.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/3325/14, за результатами якого зазначена справа передана для розгляду судді Поляковій К.В.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали справи №910/3325/14 без висновку через неможливість проведення такої експертизи.

Ухвалою суду від 04.03.2015 справа №910/3325/14 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В., провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 24.03.2015 року.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 24.03.2015 суд залучив до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та відклав у зв'язку із цим розгляд справи на 07.04.2015, із винесенням відповідної ухвали.

Ухвалою суду від 07.04.2015 за наслідками судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів у задоволення клопотання представників сторін, викликав для участі у судовому засіданні СПД ОСОБА_3, витребував у Шевченківського районного суду м.Києва копії матеріалів адміністративної справи №3-1198/11 щодо притягнення до адміністративної відповідальності гр.ОСОБА_2 та відклав розгляд справи на 12.05.2015 року.

23.04.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Шевченківського районного суду м.Києва надійшов лист про знищення матеріалів запитуваної справи та копія постанови про притягнення до адміністративної відповідальності гр.ОСОБА_2

За результатами розгляду справи 12.05.2015, суд виніс ухвалу про призначення судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Відповідною ухвалою суду від 12.05.2015 провадження у справі №910/3325/14 до проведення судової автотоварознавчої експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва зупинено.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання від експерта № 10168/15-54 та матеріали справи №910/3325/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 поновлено провадження у справі №910/3325/14, розглянуто повідомлення судового експерта та надано дозвіл на проведення судової експертизи за наявними у матеріалах справи №910/3325/14 документами. Провадження у справі до проведення судової автотоварознавчої експертизи та повернення справи до Господарського суду міста Києва зупинено, про що винесено 17.08.2015 відповідну ухвалу.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №910/3325/14 із висновком судової експертизи.

Ухвалою суду від 05.02.2016 провадження у справі №910/3325/14 поновлено та призначено справу до розгляду на 10.02.2016 року.

До судового засідання 10.02.2016 позивач та треті особи не направили уповноважених представників, проте про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач також не забезпечив явку уповноваженого представника, проте надав 09.02.2016 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки юрисконсульт перебуває на лікарняному.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що відповідачем не надано до клопотання про відкладення жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, що унеможливлює віднесення наведених відповідачем підстав для відкладення розгляду справи до поважних. У зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на його необґрунтованість.

До того ж, суд зазначає, що відповідно до ст.22 ГПК України, відповідач зобов'язаний належно користуватися своїми процесуальними правами

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явились до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до відомості №8750315 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, 30.12.2010 на Європейській площі у м.Києві відбулась ДТП (зіткнення) за участю транспортного засобу марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Folkswagen», державний номер 0815, під керуванням ОСОБА_2

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, якого постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.03.2011 у справі №3-1198/11 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ, у зв'язку із чим гр. ОСОБА_1 звернувся 04.01.2011 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) із повідомленням №11-13244 про ДТП, відповідно до ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Надалі, 18.03.2011 гр. ОСОБА_1 надав заяву до МТСБУ про виплату страхового відшкодування у розмірі 54613,51 грн. на розрахунковий рахунок у ПАТ «Промінвестбанк».

Відповідно до доручення №13244 від 05.11.2011, МТСБУ доручило ОСОБА_3 встановити розмір збитків, завданих ТЗ потерпілого, у зв'язку із чим останній звернувся до ТОВ «Гарант-Асистанс» та виставив позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000010 від 22.03.2011 із актом виконаних робіт на суму 954,50 грн., що сплачена позивачем згідно платіжного доручення №1341 від 30.03.2011 року.

Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого ТЗ марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, визначена ТОВ «Гарант-Асистанс» на підставі Звіту №160 від 17.01.2011 у розмірі 43211,46 грн.

Згідно із наказом №982 від 12.04.2011, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 43211,46 грн. на р/рахунок гр. ОСОБА_1, що підтверджується платіжним дорученням №1575 від 12.04.2011 року.

Оскільки, на момент скоєння ДТП гр.ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Автогосподарством ГУ МВС України у м.Києві (відповідачем), МТСБУ звернулось 28.03.2011 до відповідача із заявою №6522/3-2-05 про відшкодування шкоди та 16.05.2011 із повторною заявою №10441/3-2-05.

У відповідь на вказані листи відповідач у листі №30/101 від 30.05.2011 зауважив, що шкода має бути відшкодована винною у спричиненні ДТП особою, тобто гр.ОСОБА_2, у зв'язку із чим відповідач не вбачає підстав для відшкодування шкоди.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача 43211,46 грн. страхового відшкодування та 954,50 грн. витрат за послуги аварійного комісара.

В основу заперечень відповідача у відзиві покладено твердження про те, що відповідальність має нести безпосередньо гр.ОСОБА_2, з яким у відповідача укладено Договір про індивідуальну повну матеріальну відповідальність. Окрім того, відповідач вважає завищений розмір матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого ТЗ, у зв'язку із чим наголошував на проведенні судової експертизи у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.03.2011 у справі №3-1198/11 встановлено вину гр.ОСОБА_2 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Folkswagen», державний номер 0815.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність гр.ОСОБА_2 не була застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ, у зв'язку із чим МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі - гр. ОСОБА_1 у розмірі 43211,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1575 від 12.04.2011 року.

Відповідно до п.41.1.а) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з пунктом 38.2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Отже, до МТСБУ перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування перейшло право вимоги, яке потерпіла особа - власник пошкодженого автомобіля марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані власнику збитки, оскільки саме водія відповідача визнано винним у ДТП.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо) (абзац 3 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року N 6 (зі змінами та доповненнями).

Згідно наказу начальника Автогосподарства при ГУ МВС України в м. Києві від 05.12.2008 року №208 автомобіль «Folkswagen», державний номер 0815, закріплено за сержантом міліції ОСОБА_2

Також, між відповідачем та сержантом міліції ОСОБА_2 укладено Договір про індивідуальну повну матеріальну відповідальність, за яким останній приймає на себе повну матеріальність відповідальність за безпеку збереження довірених йому підприємством, установою, організацією цінностей.

Відтак, водій ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував в трудових відносинах з відповідачем, а тому саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню завданої його працівником шкоди.

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що за п.3 даного Договору, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження довірених йому матеріальних цінностей, визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації та її відшкодування здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

З метою належного визначення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого ТЗ марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, судом призначалась судова автотоварознавча експертиза, за результатами проведення якої судовим експертом визначено вартість матеріального збитку з коефіцієнтом фізичного зносу у розмірі 39672,16 грн. та ринкова вартість відновлювального ремонту у розмірі 59007,36 грн., проте об'єм і вид проведених ремонтно-відновлювальних робіт експертизою не встановлено, оскільки об'єкт дослідження для огляду не надавався.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснював виплату страхового відшкодування на підставі Звіту №160 від 17.01.2011, яким розраховано вартість матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого ТЗ марки «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 43211,46 грн.

Ураховуючи підставу виплати позивачем страхового відшкодування та надані судовою експертизою висновки, суд дійшов висновку про обґрунтованість вартості матеріального збитку розрахунком судової експертизи у розмірі 39672,16 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявленої до стягнення суми додаткових понесених МТСБУ витрат на встановлення розміру збитків та збір документів по справі у розмірі 954,50 грн., сплачених відповідно до платіжного доручення №1341 від 30.03.2011, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги, з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

До цього переліку не віднесено витрати на збір документів, встановлення вартості збитків, огляд автомобіля та складання протоколу огляду, фотозйомка, витрати, пов'язані з викликом зацікавлених осіб, поштові послуги та виїзд до місця огляду, які включені позивачем до суми позову, як додаткові витрати по рахунку-фактурі № СФ-0000010 від 22.03.2011 у розмірі 954,50 грн.

Таким чином, витрати позивача, які не передбачені статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не входять до суми страхового відшкодування, оскільки вони не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013 № 22-17-25-26/366-07-7922).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 39672,16 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4, після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Ухвалою суду від 12.05.2015 суд зобо'язував відповідача оплатити вартість витрат по проведенню судової автотоварознавчої експертизи та надати відповідні докази у судове засідання.

Проте, відповідачем до матеріалів справи так і не надано доказів сплати грошових коштів за проведення судової експертизи, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для розподілу таких витрат.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Із матеріалів справи вбачається, що 28.09.2012 між СПД ОСОБА_4 - виконавець, (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1395 від 18.11.1999) та Моторним (транспортним) страховим бюро України - замовник, укладено контракт про надання правової допомоги (із додатковою угодою №48 від 17.12.2013 до Договору), відповідно до п. 1.1 якого виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справ, утому числі за №13244 до Автогосподарства ГУ МВС України про стягнення 44165,96 грн.

Позивачем оплачено 50% вартості наданих згідно контракту послуг у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №167 від 20.01.2014 із призначенням платежу: «зг.дог.№466398 з ОСОБА_4зна над.прав.доп.(50%)(спр.13244) зг.ДУ№48 від 17.12.213р.до Контр.№69 від 28.09.12р.Без ПДВ».

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають покладенню на відповідача у розмірі 898,25 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Автогосподарства Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (01103, місто Київ, вулиця Залізничне шосе, 9; ідентифікаційний код 08805513) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, бульвар Русанівський, 8; ідентифікаційний код 21647131) 39672 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 16 копійок страхового відшкодування, 898 (вісімсот дев'яносто вісім) гривень 25 копійок витрат, понесених позивачем на правову допомогу адвоката та 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) гривню 11 копійок витрат зі сплати судового збору.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 10.02.2016 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 12.02.2016 року

Суддя К.В. Полякова