Ухвала суду № 55764038, 19.01.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9981/15-ц

Провадження № 2/761/608/2016

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Рибака М.А.

при секретарі: Сівоха І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Шевченківського районного суду знаходиться справа за позовом публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. ст. 1, 12 ГПК України спори за участю підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб в тому числі й іноземних, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів, в тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, відносяться до компетенції господарських судів.

Згідно із правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15 зазначено, що :статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України після відкриття Шевченківським районним судом м. Києва провадження у даній цивільній справі, але має враховуватися під час розгляду справи.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, а також правову позицію викладену в Постанові Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-745цс15, суд приходить до висновку, що вирішення заявлених позивачем вимог до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка» відноситься до завдань господарського судочинства в порядку передбаченому ГПК України, що унеможливлює розгляд даної справи у порядку цивільного судочинства, а тому слід закрити провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка».

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На виконання вимог ст. 206 ЦПК України, суд роз'яснює позивачу його право звернутися до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 1, 12 ГПК України, ст.ст. 3, 15, 79, 205, 209, 210, 293, 294, 360-7 ЦПК України, Постановою Верховного суду України від 01 липня 2015 року у справі №6-745цс15, суд, -

у х в а л и в:

Провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором - закрити.

Роз'яснити Публічному акціонерному товариству «Український інноваційний банк» його право звернутися до суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова спілка» про стягнення заборгованості за кредитним договором в порядку господарського судочинства.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

СУДДЯ М.А. РИБАК