Постанова № 55763728, 12.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/20190/15-а

2-а-97/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

11 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Свої вимоги мотивує тим, що 17 листопада 2014 року в нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Він звернувся до відповідачів та надав всі документи, проте відповідачі категорично відмовилися від реалізації його права на соціальний захист.

Просить суд визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності ІІІ групи; стягнути з Міністерства оборони України та Адміністрації Державної прикордонної служби України на його користь одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності ІІІ групи в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму; зобов'язати Міністерство оборони України та Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до постанови КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 та статей 16-163 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

З письмових заперечень представника Міністерства оборони України вбачається, що проти задоволення позову він заперечує. Зазначено, що ст. 3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено коло осіб на яких поширюється його дія. Позивач військовослужбовцем Збройних Сил України ніколи не був, тому на нього не розповсюджується положення ст. 16 цього Закону та норми постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Крім того, позивач не звертався до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, а тому підстав для зобов'язання Міністерствооборони України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю позивача, не має. Міністерства оборони України не відмовляло позивачу, відповідь йому надавалась Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом.

Оскільки позивач був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР, то одноразову грошову допомогу позивачу повинна виплачувати Державна прикордонна служба України (а.с. 52-56).

З письмових заперечень представника Адміністрації Державної прикордонної служби України вбачається, що позивач військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби чи органах Державної прикордонної служби України ніколи не проходив, жодних розрахунків під час його звільнення з військової служби органами Державної прикордонної служби не здійснювалось.

Позивач дійсно в 1984 - 1986 роках проходив строкову військову службу у військовій частині 2099, що входила до складу Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, та був звільнений з цієї часини в запас. На цей час жодним нормативно-правовим актом України не визначено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР. Відсутні також і нормативні приписи, які зобов'язують, або надають повноваження Адміністрації Державної прикордонної служби України виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям колишніх Прикордонних військ КДБ СРСР. На військовому обліку в органах Державної прикордонної служби ОСОБА_1 не перебуває, будь-які інші правовідносини між органами Адміністрації Державної прикордонної служби та позивачем відсутні. Законом встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання (а.с. 58-59).

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройний Силах Радянського Союзу з 29 жовтня 1984 року по 09 грудня 1986 року в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах та з'єднаннях) (Афганістан) (а.с. 31).

Позивачу згідно з виписки із акту огляду МСЕК від 17 листопада 2014 року первинно встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, контузії у зв'язку з участю в бойових діях і перебуванням на території інших держав (а.с. 30).

Сторона відповідачів зазначає, що позивач військовослужбовцем Збройних Сил України ніколи не був, тому на нього не розповсюджується положення ст. 16 цього Закону та норми постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що право на грошовому допомогу у звільненого військовослужбовця наступає в момент встановлення інвалідності, а не на момент його звільнення, позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, тому до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на день встановлення позивачу ІІІ групу інвалідності - 14 листопада 2014 року.

Постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Обов'язок вчинити такі дії законом покладений саме на Міністерство оборони України.

У витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2400 від 22 серпня 2014 року) зазначено, що порання, контузія, захворювання, як їх віддалені наслідки, і захворювання боткина, хронічний гастрит, пов'язані з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З заперечень Міністерства оборони України вбачається, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався, а тому не має підстав для зобов'язання Міністерства оборони України призначити одноразову грошову допомогу у зв'язку з інвалідністю позивача. Відповідь позивачу надавалась Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом.

Позивач надав суду зазначену відповідь, де вказано, що Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом розглянуто його заяву щодо направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановлення ІІІ групи інвалідності від поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із участю в бойових діях і перебуванні на території інших держав. Також зазначено, що виплата йому допомоги має здійснюватись Державної прикордонної службою України, тому його документи залишаються без реалізації (а.с. 37)

Вбачається, що Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом не виконано своїх функцій по передачі документів на розгляд до Міністерства оборони України, тому цим суб'єктом владних повноважень заява позивача не розглядалась та в її задоволенні не відмовлялось.

Оскільки обов'язок вчинити такі дії законом покладений на Міністерство оборони України, не підлягає задоволенню позов і в частині вимог до Адміністрації Державної прикордонної служби України.

З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статтями 9, 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов'язання вчинити дії.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: