Рішення № 55762459, 02.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016Справа №910/32670/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс»

Про стягнення 107 008,59 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Короновський Ю.М. - по дов. № б/н від 04.01.2016

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» про стягнення 107 008,59 грн., з яких: 54 631,57 грн. пені, 41 819,40 грн. штрафу, 7 167,86 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 396,76 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору субпідряду № 70-6/ТЕО від 16.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2016 порушено провадження у справі № 910/32670/15 та призначено справу до розгляду на 26.01.2016.

Від позивача 21.01.2016 на адресу суду надійшла поштою заява в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 111 844,02 грн., з яких: 58 478,09 грн. пені, 41 819,40 грн. штрафу, 7 887,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 659,02 грн. - 3% річних.

Відповідачем 26.01.2016 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/32670/15 від 26.01.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.01.2016, розгляд справи був відкладений на 02.02.2016.

Позивач в судовому засіданні 02.02.2016 позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 02.02.2016 не з'явився, письмовий відзиві на позовну заяву не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 04.01.2016 та ухвали від 26.01.2016 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначені в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 28.12.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвали суду отримав 08.01.2016 та 29.01.2016, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення відповідачу за № 01030 3493312 3 та за № 01030 3493437 5.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.02.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» (судпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» (підрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду № 70-6/ТЕО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору субпідрядник зобов'язується власними та/або залученими силами виконати роботи з розробки Техніко-економічного обґрунтування, вказаних у п. 1.2. договору, а підрядник зобов'язується прийняти і оплатити роботи.

В п. 1.2. договору визначено найменування робіт: виконання «Техніко-економічного обґрунтування вибору варіанту будівництва ЛЕП 330 кВ Тернопільська-Чернівецька», у відповідності до завдання на виконання робіт (додаток № 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, сума цього договору згідно із зведеним кошторисним розрахунком (додаток № 2 до договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 3 до договору) становить 354 122,16 грн., в тому числі ПДВ 20% - 59 020,36 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по сплаті виконаних робіт здійснив не своєчасно, в зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Пунктом п. 4.1. договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати підрядником виконаних робіт, на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт згідно календарного плану виконання робіт та вартість етапів (додаток № 4).

Відповідно до п. 4.2. договору, підрядник перераховує на поточний рахунок субпідрядника авансовий платіж в розмірі 10% від вартості кожного етапу згідно календарного плану виконання робіт та вартість етапів (додаток № 4).

На виконання даного пункту відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 13 253,40 грн. на оплату 1 етапу та 22 158,78 грн. на оплату 2 етапу.

Згідно п. 4.3. договору, кінцевий розрахунок за прийняті роботи по виконаному етапу підрядник проводить з відстроченням платежу до 30-ти календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з повним вирахуванням суми сплаченого авансу. Оплата виконаних робіт за останній етап проводиться після затвердження замовником проектно-кошторисної документації.

Відповідач 30.09.2015 здійснив часткову оплату 1 етапу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.3.1. договору приймання-передача виконаних робіт оформляється актом здачі-приймання виконаних робі за етапом, який є підставою для взаємних розрахунків, акт складає субпідрядник в двох примірниках по завершенню робіт та передає його підряднику. Разом з актом здачі-приймання виконаних робіт субпідрядник зобов'язаний надати підряднику оформлену належним чином документацію у відповідності до (додатку № 1 до договору) в паперовому вигляді в 5 примірниках та в електронному вигляді у вихідному форматі програмного забезпечення.

Згідно з п. 5.3.2. договору підрядник протягом 15-ти робочих днів з дня одержання акту здачі-приймання виконаних робіт направляє субпідряднику підписаний примірник цього акту або в цей же строк надає мотивовану відмову від приймання виконаної робити з обґрунтованими зауваженнями щодо недоліків.

Субпідрядник вважається таким, що виконав свої зобов'язання в повному обсязі, з моменту підписання підрядником без зауважень акту здачі-приймання виконаних робіт за останнім етапом або видом по цьому договору та отримання підрядником у повному обсязі проектно-кошторисної документації (п.п. 5.3.4.).

Сторонами по завершенню 1 етапу робіт складено та підписано акт № 1/70-6/ТЕО від 27.05.2015 на суму 132 534,36 грн., а також передано проектно-вишукувальна та науково-технічна продукція по накладній № 2726-14/79-097-15 від 27.05.2015.

По завершенню 2 етапу робіт сторонами складено та підписано акт № 2/70-6/ТЕО від 13.08.2015 року на суму 221 587,80 грн., а також передано проектно-вишукувальна та науково-технічна продукція по накладній № 2726-14/79-104-15 від 13.08.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2015 у справі № 910/26574/15, яке набрало законної сили, повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» 298 709,98 грн. основного боргу, 4 480,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначеним вище рішенням суду встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за договором субпідряду № 70-6/ТЕО від 16.01.2015.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за виконані роботи не провів та стягнення боргу відбувається в примусовому порядку, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що за порушення строків оплати підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% вказаної вартості.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо виконання неналежним чином робіт.

Позивачем при зверненні з позовом до суду здійснено нарахування пені з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті виконаних робіт відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками становить 58 478,09 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 58 478,09 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за виконані роботи мало місце понад 30 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 41 819,40 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7 887,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 659,02 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 887,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 659,02 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зв'язоктехсервіс» (04655, м. Київ, вул. Старокиївська, 10-Г, код ЄДРПОУ 32829329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» (21100, м. Вінниця, вул. Гонти, 39-А, код ЄДРПОУ 36830374) 58 478 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 09 коп. пені, 41 819 (сорок одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп. штрафу, 7 887 (сім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 51 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3 659 (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 02 коп. - 3% річних, 1 677 (одна тисяча шістсот сімдесят сім) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 09.02.2016.

СуддяВ.В. Сівакова