Рішення № 55762357, 01.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016Справа №910/27679/15

за позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні телекомунікаційні системи"

про стягнення 81 000,00 грн.

Головуючий суддя Полякова К.В.

Суддя Головіна К.І.

Суддя Паламар П.І.

Представники сторін:

від позивача: Колесник І.Г. (дов.№5383 від 30.12.2015),

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні телекомунікаційні системи" про стягнення 81 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором №03/09/12 від 03.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 порушено провадження у справі № 910/27679/15 та призначено її до розгляду на 19.11.2015 року.

За наслідками розгляду справи 19.11.2015 суд відклав розгляд справи на 02.12.2015, про що виніс відповідну ухвалу.

02.12.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Розгляд справи 02.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначено на 04.01.2016 року.

04.01.2016 відповідною ухвалою суду призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.

Повторним автоматичним розподілом справ від 04.01.2016 визначено для розгляду справи № 910/27679/15 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Головіна К.І., Паламар П.І.

Ухвалою суду від 04.01.2016 справу №910/27679/15 прийнято до свого провадження вищевказаною колегією суддів та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.02.2016 року.

До судового засідання 01.02.2016 з'явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 між Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційні телекомунікаційні системи» (виконавець) укладений договір від 03.09.2012 №03/09/12/323-12 (далі - договір), згідно умов п.1.1 якого, виконавець в обумовлений цим договором термін зобов'язується виконати роботи за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи із внесення залишків та модернізації системи автоматизації нарахування заробітної плати співробітників Замовника на базі програмного забезпечення автоматизації обліку « 1С:Підприємство 8. Зарплата та управління Врсоналом для України» (надалі - Система).

Згідно п. 1.2. договору, терміни виконання робіт за Договором: 1.3.1. Початок -03 вересня 2012 року. 1.3.2. Закінчення - 15 листопада 2012 року включно.

За виконані роботи за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю 270000,00 гривень (двісті сімдесят тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ - 54000,00 гривень, разом - 324000,00 гривень (триста двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.). Попередня оплата (аванс) у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості Договору здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту укладання договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт по Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 3.1.-3.3. договору).

На виконання умов даного договору позивачем був сплачений аванс в намірі 81 000,00 грн. за платіжним дорученням від 13.09.2012 року.

Як стверджує позивач, відповідач до виконання обумовлених договором робіт не приступив, а замовлені позивачем роботи залишаються не виконаними, у зв'язку із чим 05.10.2015 за вих..№3454 на адресу ТОВ «Інформаційні телекомунікаційні системи» направлено заяву про відмову від договору та повернення 81 000,00 грн. сплаченого авансу.

Оскільки, вимоги вказаної вище заяви позивача не виконані з боку відповідача, ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідачем не надано до суду доказів у спростування позиції позивача щодо невиконання робіт за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положеннями статті 849 Цивільного кодексу України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що позивачем, як замовником, сплачено на користь виконавця 81 000,00 грн., а виконавець роботи не виконав, в установлені договором строки та обсягах, у зв'язку із чим ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» відмовився від договору, суд вказує на наявність обов'язку у відповідача повернути грошові кошти позивачу у розмірі 81 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 32 ГПК України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, відповідач є таким, що порушив зобов'язання з виконання робіт, а відтак позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні телекомунікаційні системи" про стягнення 81 000,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні телекомунікаційні системи" (01021, місто київ, Печерський Узвіз, 13; ідентифікаційний код 31811970) на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (41601, Сумська область, місто Конотоп, вулиця Рябошапка, 25; ідентифікаційний код 12602750) 81 000 (вісімдесят одну тисячу) гривень 00 копійок попередньої оплати та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 01.02.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 08.02.2016 року

Головуючий суддя К.В. Полякова

Суддя К.І. Головіна

Суддя П.І. Паламар