Ухвала суду № 55762329, 08.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.02.2016Справа № 910/21373/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко України"

про сплату боргу у розмірі 8 248 112,94 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Даценко О.О. (дов.№б/н від 04.02.2016)

від відповідача: Мильцева В.С. (дов.№б/н від 31.12.2015), Трофімова А.В. (дов.№б/н від 26.10.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жефко України" про сплату боргу у розмірі 8 248 112,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21373/15 та призначено її до розгляду на 10.09.2015 року.

04.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками розгляду справи 10.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення її розгляду на 07.10.2015 року.

06.10.2015 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов.

За наслідками судового засідання від 07.10.2015 судом постановлено ухвалу, якою продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, у задоволення клопотання сторін, та оголошено перерву у судовому засіданні до 22.10.2015 року.

У судовому засіданні 22.10.2015 судом оголошено перерву до 27.10.2015 року.

Ухвалою суду від 27.10.2015 судом призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Бюро економіко-правових експертиз (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13).

Відповідною ухвалою суду від 27.10.2015 провадження у справі № 910/21373/15 зупинено на час проведення судової експертизи та повернення матеріалів справи до суду.

Відділом діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва отримано від Бюро економіко-правових експертиз матеріали справи №910/21373/15 із висновком судової експертизи.

02.02.2016 провадження у справі № 910/21373/15 поновлено та призначено розгляд справи на 04.02.2016, про що винесено відповідну ухвалу суду.

За наслідками розгляду справи 04.02.2016 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду на 08.02.2016 року.

Під час судового засідання 08.02.2016 представник позивача надав клопотання про виправлення помилки у дорученні представників позивача, клопотання про виклик судового експерта до судового засідання та клопотання про призначення повторної експертизи. Також, представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову від 11.11.2015 та просив її задовольнити.

Представники відповідача надали доповнення до відзиву на позов, наголосили на наданих 02.02.2016 та 05.02.2016 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва доповненнях до відзиву та запереченнях на заяву про забезпечення позову відповідно.

Із наданої позивачем заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на відкритих рахунках у ПАТ «Креді Агріколь Банк» у межах заявлених позовних вимог у розмірі 13224001,77 грн.

Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує наявністю в зобов'язань у відповідача перед іншими контрагентами, у тому числі й за судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин щодо можливості зникнення або зменшення грошових коштів/майна відповідача, та не наведено обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття відповідних заходів, а саме лише ухилення відповідача від виконання зобов'язання перед позивачем не є безумовною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

З системного аналізу вищевикладеного, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову та встановивши обставини в їх сукупності, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 609,00 грн., згідно платіжного доручення №14109159 від 11.11.2015, не підлягає поверненню.

Надалі, представник позивача підтримав клопотання про виклик в судове засідання експерта ТОВ «Бюро економіко-правових експертиз» задля надання пояснень щодо висновку про проведену судово-економічну експертизу.

Представники відповідача проти задоволення даного клопотання заперечували та наголосили на клопотанні від 04.02.2016 про призначення повторної експертизи у справі.

Як передбачено приписами ст.31 Господарського процесуального кодексу України, в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі.

Розглянувши надане позивачем клопотання, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено необхідність отримання від судового експерта ще одного письмового висновку, враховуючи проведення та складання даним експертом висновку судової експертизи у даній справі.

Разом з тим, представниками позивача та відповідача заявлено клопотання про призначення повторної експертизи у справі, оскільки

Відповідно до пункту 4 ст.42 ГПК України, при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Пунктом 15.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

За п.18. вищевказаної постанови, у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку про неповноту відповідей, наданих експертом у висновку судової експертизи, неврахування наявних у матеріалах справи додаткових документів, наданих 04.01.2016 відповідачем, а також не надсилання копії висновку сторонам у справі, у зв'язку із чим клопотання сторін про призначення повторної експертизи підлягають задоволенню.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовому експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Розглянувши надані сторонами пропозиції щодо експертної установи, суд вбачає за доцільне призначити проведення судової експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення виконання зазначених приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, господарським судам необхідно контролювати дотримання, передбачених Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N53/5, строків проведення експертизи іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закон України "Про судову експертизу", і реагувати на відповідні порушення шляхом винесення окремих ухвал у порядку, встановленому статтею 90 ГПК України (п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Положеннями пункту 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

Суд дійшов висновку про покладення витрат на проведення повторної судової експертизи на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Жефко України", про що останній також заявляв у наданому про призначення експертизи клопотанні.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 42 та 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Призначити по справі № 910/21373/15 повторну судову економічну експертизу.

2.Проведення повторної експертизи доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру (03680, м.Київ, вул.Велика Окружна, 4).

3.Попередити експерта, що за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи експерт несе кримінальну відповідальність.

4.На вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи є відправником вантажу ТОВ "Жефко Україна" відповідно до наданих первинних товарно-транспортних і бухгалтерських документів?

- Який документально підтверджений пробіг замовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Жефко Україна" за вересень 2012 року - серпень 2013 року та за вересень 2013 року - серпень 2014 року для виконання Договору перевезення на умовах субпідряду №О-TLA-01-09-12 від 01.09.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп"?

- Який документально підтверджений фактичний пробіг здійснений Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп" за вересень 2012 року - серпень 2013 року та за вересень 2013 року - серпень 2014 року?

- Який розмір суми гарантованого оплачувального пробігу за вересень 2012 року - серпень 2013 року та за вересень 2013 року - серпень 2014 року, передбачений умовами Договору перевезення на умовах субпідряду №О-TLA-01-09-12 від 01.09.2012 року?

- Який розмір суми фактичного пробігу за вересень 2012 року - серпень 2013 року та за вересень 2013 року - серпень 2014 року у межах виконання Договору перевезення на умовах субпідряду №О-TLA-01-09-12 від 01.09.2012 здійснено Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлан-Транс-Груп"?

- Який розмір грошових коштів сплачено Товариством з обмеженою відповідальністю "Жефко Україна" у рахунок оплати пробігу за вересень 2012 року - серпень 2013 року та за вересень 2013 року - серпень 2014 року?

- Яка документально підтверджена кількість простоїв мала місце за вересень 2012 року - серпень 2013 року та за вересень 2013 року - серпень 2014 року під час виконання Договору перевезення на умовах субпідряду №О-TLA-01-09-12 від 01.09.2012 (із зазначенням терміну простою та причини такого простою)?

5.Зобов'язати сторін надати експертам усі потрібні докази для проведення судової експертизи.

6.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Жефко України" (01032, місто Київ, вулиця Жилянська, 110; ідентифікаційний код 35894081) оплатити вартість витрат по проведенню повторної судової економічної експертизи, докази чого надати у судове засідання.

7.Зобов'язати експерта, згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України, направити сторонам у справі копії висновків судових експертиз, призначених даною ухвалою, а також провести експертизу у строки, передбачені підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

8. Ухвалу суду разом зі справою №910/21373/15 направити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру (03680, м.Київ, вул.Велика Окружна, 4).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.В. Полякова