Рішення № 55761489, 09.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/159/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 Справа № 908/6172/15

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №163/ю від 20.08.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 26.01.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Євростандарт Автогаз, м. Полтава

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Пропан-Трейд, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область

про стягнення 273 353,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось ТОВ Євростандарт Автогаз до ТОВ Пропан-Трейд про стягнення суми 273353,75 грн., з яких: сума 218683 грн. основний борг, сума 54670,75 грн. штраф.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що 15.01.2014р. між ним та відповідачем був укладений договір постачання скрапленого газу № 246/Г, за умовами якого позивач зобовязався передавати у власність відповідача скраплений вуглеводневий газ (товар), а останній зобовязався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору та додаткових угод до нього. У подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду № 10220 від 01.06.2015р. на поставку скрапленого газу на суму 22403 грн. та додаткову угоду № 13952 від 09.07.2015р. на поставку скрапленого газу на суму 196280 грн. Свої зобовязання позивач виконав в повному обсязі відвантаживши відповідачу обумовленийтовар на загальну суму 218683 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. Відповідач, в свою чергу, зобовязання щодо оплати товару у встановлені в додаткових угодах строки не виконав. На претензію про сплату боргу, яка була надіслана відповідачу 21.08.2015 р. останній не відреагував. У звязку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму 218683 грн. основного боргу, а також суму 54670,75 грн. штрафу, який нарахований відповідно до п. 4.4. договору.

21.12.2015р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 22.12.2015р. порушено провадження у справі № 908/6172/15 та присвоєно справі номер провадження 35/159/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 26.01.2016р.

21.01.2015р. через канцелярію господарського суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що товар отриманий за видатковою накладною № 10220 від 01.06.2015р. на суму 22403 грн. оплачений відповідачем 09.06.2015р., товар за видатковою накладною № 13952 від 09.07.2015р. на суму 196280 грн. оплачений 14.07.2045р. в розмірі 150000 грн. та 20.07.2015р. в розмірі 46280 грн. Таким чином, відповідач виконав свої зобовязання по договору № 246-г від 15.01.2014р. та додатковими угодам. Щодо нарахування позивачем штрафу, то це є неправомірним, оскільки відповідачем термін прострочення проведення взаємних розрахунків не перевищував 15 календарних днів. Також у відзиві зазначено, що на адресу позивача неодноразово направлялися акти звірки взаєморозрахунків, які залишились позивачем без розгляду. Просить відмовити ТОВ Євростандарт Автогаз в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

22.01.2016р. на електрону адресу від позивач надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник ТОВ Євростандарт Автогаз не має фізичної можливості прибути в судове засідання призначене не 26.01.2016р., у звязку з погодними умовами, що склалися на території Полтавської області.

У судовому засіданні 26.01.2016р. представники відповідача підтримали відзив та на підтвердження обставин викладених у ньому надали суду платіжні доручення № 501 від 09.06.2015р. на суму 22403 грн., № 519 від 14.07.2015р. на суму 150000 грн., № 527 від 20.07.2015р. на суму 46280 грн. Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи представники відповідача залишили на розсуд суду.

Ухвалою суду від 26.01.2016р. клопотання позивача про відкладення розгляду справи було задоволено, розгляд справи відкладено на 09.02.2016р.

08.02.2016р. від позивача через канцелярію господарського суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що не заперечує проти того, що відповідачем здійснено перерахування коштів на рахунок позивача від 14.07.2015 р. на суму 150 000,00 грн. та від 20.07.2015 р. на суму 46280,00 грн., проте пунктом 2.7. договору постачання скрапленого газу № 246/г від 15.01.2014 р. передбачено, що при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажений покупцю товар, платежі, що надходять на рахунок постачальника від покупця зараховуються в погашення існуючої заборгованості за попередні поставки товару (у порядку черговості) незалежно від указаного покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості, а тому вказані кошти були зараховані ТОВ «Євростандарт-Автогаз» в розрізі п. 2.7. договору постачання скрапленого газу №246/г від 15.01.2014 р. Вважає позицію відповідача, викладену в відзиві необґрунтованою.

В судовому засіданні 09.02.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить стягнути 218 683 грн. суми основного боргу за додатковими угодами № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. до договору постачання скрапленого газу № 2496/г від 15.01.2014р.; 54670,75 грн. штрафу та сплачений судовий збір.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.216р. підтримав заперечення на позов, зазначивши, що вказана сума ним була сплачена не перевищуючи 15 денного терміну з моменту відвантаження товару, а тому у позивача відсутні підстави для стягнення як основної суми заборгованості, так і штрафу. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За клопотанням позивачів розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 09.02.2016р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, судом встановлено наступне.

15.01.2014р. між ТОВ Євростандарт Автогаз (далі - постачальник) та ТОВ Пропан-Трейд (далі - покупець) був укладений договір постачання скрапленого газу № 246/Г.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобовязується у відповідності з замовленням передавати партіями у власність покупцеві скраплений вуглеводневий газ (товар), а покупець зобовязується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що покупець оплачує товар за ціною та на умовах, встановлених постачальником в додаткових угодах до даного договору. В разі проведення поставки товару, не підписавши додаткової угоди у встановлений строк, на дану партію товару, покупець зобовязаний провести розрахунок на протязі 2 (двох) банківських днів з дати отримання товару.

Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 2.3).

В платіжних дорученнях про перерахування коштів обов'язково вказуються номер та дата договору, номер рахунку, найменування покупця, його код ЄДРПОУ та найменування товару (п. 2.4).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утримуватися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконати його обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2015 р. між сторонами була укладена додаткова угода №10220 до договору №246/Г від 15.01.2014 р., згідно якої постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець оплатити та прийняти товар: скраплений газ на суму 22 403,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4 вказаної угоди визначено, що покупець здійснює оплату товару протягом 6 (шести) календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до видаткової накладної №10220 від 01.06.2015 р. постачальник відвантажив покупцю газ на суму 22 403,00 грн. з ПДВ..

01.06.2015р. позивачем виставлений рахунок № 6241 на суму 22403 грн.

Додатковою угодою №13952 від 09.07.2015 р. до договору №246/Г від

15.01.2014 р., підписаною сторонами, постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець оплатити та прийняти товар: скраплений газ на суму 196 280,00 грн. із

ПДВ.

Відповідно до п. 4 вищезазначеної додаткової угоди покупець здійснює оплату товару протягом 5 (п'ять) календарних днів з моменту відвантаження товару.

09.07.2015 р. постачальник відвантажив відповідний товар на суму 196 280,00 грн. із ПДВ покупцю, що підтверджується видатковою накладною№13952 від 09.07.2015 р.

09.07.2015р. на оплату товару позивачем відповідачеві був виставлений рахунок № 8274 на суму 196280 грн.

Вищевказаний товар був отриманий без зауважень та заперечень повноваженою особою, про що свідчить підпис та печатка на видаткових накладних №10220 від 01.06.2015 р. та №13952 від 09.07.2015 р., а також підтверджується відповідачем в відзиві та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні.

09.06.2015р. ТОВ Пропан-Трейд платіжним дорученням № 501 оплатило 22403 грн., як зазначено в призначенні платежу: оплата за скраплений газ СПБТ по рахунку № 6241від 01.06.2015р., договір № 246/Г від 15.01.2014р.

Платіжним дорученням № 519 від 14.07.2015р. на суму 150000 грн. та платіжним дорученням № 527 від 20.07.2015р. на суму 46280 грн. відповідачем перерахована оплата за скраплений газ СПБТ по рахунку № 8274 від 09.07.2015р., договір № 246/Г від 15.01.2014р.

Разом, з цим, як зазначає позивач в своїх поясненнях, останній зараховує вказані суми в рахунок погашення попередньої заборгованості, яка виникла за несплачений товар на підставі додаткової угоди № 11242 від 01.06.2015р., посилаючись на п. 2.7 договору.

Відповідно до п. 2.7 договору, при наявності заборгованості перед постачальником за раніше відвантажений покупцю товар, платежі, що надходять на рахунок постачальника від покупця зараховуються в погашення існуючої

заборгованості за попередні поставки товару (у порядку черговості) незалежно від указаного покупцем призначення платежу до повного погашення існуючої заборгованості.

Суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Предметом позову у справі № 908/6172/15 є стягнення 218 683 грн. суми основного боргу за додатковими угодами № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. до договору постачання скрапленого газу № 2496/г від 15.01.2014р.; 54670,75 грн. штрафу.

Відповідачем надані докази оплати за поставлений товар за додатковими угодами № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. до договору постачання скрапленого газу № 2496/г від 15.01.2014р.

Позивач, як на підставу наявності заборгованості, в рахунок якої відбулося зарахування сплачених відповідачем коштів, посилається на акт звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2015р. по 21.01.2016р., який підписано лише позивачем.

Відповідач заперечує проти зазначеного акту, посилаючись на те, що в акті вказана сума 221256,01 грн. за отриманий товар 01.06.2015р., яку відповідач не визнає, зазначаючи, що 01.06.2015р. ним було отримано лише товар на суму 22403 грн. за видатковою накладною №10220 від 01.06.2015 р.

Доказом отримання товару 01.06.2015р. на суму 221256,01 грн. позивач вважає Товарно транспорту накладну № 7550 від 01.06.2015р.

Пунктом 3.7 договору №246/Г від 15.01.2014 р. сторони погодили, що прийом передача товару проводиться сторонами на підставі видаткової накладної, товарно транспортних накладних та чек принтеру за участю уповноважений представників сторін.

Відповідно до п. 3.8 договору моментом передачі товару вважається дата підписання товарної та/або товарно-транспортної накладних та / або видаткових накладних (обовязково підтверджується печаткою або штемпелем покупця) про їх отримання покупцем.

Покупець зобовязаний надати постачальнику оригінал довіреності на отримання матеріальних цінностей (на право вчинення певними особами від імені покупця дій, повязаних з прийманням товару постачальника, у тому числі з правом підпису накладних) шляхом підписання оригіналу довіреності, згідно зразка та/або в момент передачі товару на кожну партію окремо (п. 3.9 договору)

Підписуючи накладні та приймаючи товар покупець підтверджує, що поставка товару відбулася на умовах попередньо узгоджених сторонами додатковою угодою на конкретну поставку, щодо кількості, асортименту та умов постачання товару (п. 3.10 договору)

Обовязок постачальника передати товар вважається виконаним в момент передачі товару та підписання накладної на товарну партію (п. 3.12 договору).

Позивачем в підтвердження отримання товару за додатковою угодою № 11242 від 01.06.2015р. на суму 221256,01 грн. (яка не є предметом позову у справі № 908/6172/15) надано копію Товарно транспортної накладної № 7550 від 01.06.2015р., в якій зазначено, що вантаж одержав Наливайченко та копію видаткової накладної № 11242 від 01.06.2015р. на суму 221256,01 грн., в якій міститься підпис головного бухгалтера.

Печатка підприємства покупця на ТТН № 7550 від 01.06.2015р. відсутня. Також відсутні відомості про отримання товару на видатковій накладній № 11242 від 01.06.2015р. на суму 221256,01 грн. та печатка підприємства покупця.

Таким чином, суд не може прийняти вказані документи в якості доказу отримання товару за додатковою угодою № 11242 від 01.06.2015р. на суму 221256,01 грн.

Також судом не приймається в якості доказу наявної заборгованості, в рахунок якої відбулося зарахування сплачених відповідачем 218683 грн., акт звірки взаємних розрахунків, оскільки по-перше, він підписаний лише позивачем та заперечується відповідачем, а по друге, відповідно до приписів чинного законодавства акт звірки - є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами (договором, розрахунками, тощо). Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обовязків.

Аналогічні висновки містяться в постанові ВГСУ від 14.04.2014р. у справі № 908/3427/13.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позивачем не доведено наявність заборгованості, в рахунок якої відбулося зарахування на підставі п. 2.7 договору №246/Г від 15.01.2014 р. сплачених відповідачем 218 683 грн. суми основного боргу за додатковими угодами № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. до договору постачання скрапленого газу № 2496/г від 15.01.2014р.

Відповідачем надані докази щодо оплати за товар, отриманий за додатковими угодами № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. до договору постачання скрапленого газу № 2496/г від 15.01.2014р., які є предметом спору в даній справі, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 218683 грн. основної заборгованості.

Також суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення 54670,75 грн. штрафу, оскільки пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобовязаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.

В даному випадку оплата з отриманий товар за додатковими угодами № 10220 від 01.06.2015р. та № 13952 від 09.07.2015р. до договору постачання скрапленого газу № 2496/г від 15.01.2014р. відбулася менш, ніж 15 календарних днів, а тому вимоги щодо стягнення 54670,75 грн. штрафу є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє в позові в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий в повному обсязі покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.02.2016 р.

Суддя О.А. Топчій