Вирок № 55761143, 30.12.2015, Оболонський районний суд міста Києва

30.12.2015 Справа № 756/8214/15-к

Унікальний № 756/8214/15-к

Порядковий № 1-кп/756/591/15

В И Р О К

іменем України

30 грудня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Літвінова В.Є.,

при секретарі - Борисевич О.Ю.,

за участю прокурора - Охрименка О.О.,

за участю потерпілої - ОСОБА_1,

за участю представника потерпілої - ОСОБА_2,

за участю захисника - ОСОБА_3,

за участю представників цивільних відповідачів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньо спеціальною освітою, працюючого водієм в автобусному парку №6 КП «Київпастранс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого, ідентифікаційний номер картки платника податків НОМЕР_1,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

23 травня 2015 року, близько 14 год. 40 хв. ОСОБА_6, керуючи пасажирським автобусом марки «ЛАЗ-183-D», д.н.з. НОМЕР_2, рухаючись по проїзній частині пр. Героїв Сталінграда, від вул. Приозерної в напрямку пр.-т Московського під шляхопроводом пр-т Московського в м. Києві, проявив неуважність до дорожньої обстановки, чим грубо порушив п.п 1.5 та. 2.3 б) ПДР України, а також перебуваючи між середньою та крайньою правою смугами руху вказаної проїзної частини, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також не зайнявши крайнє праве положення, розпочав маневр повороту праворуч, чим грубо порушив п. 10.1 ПДР України, внаслідок чого здійснив зіткнення із велосипедом марки «Casati» під керуванням ОСОБА_1, яка рухалась у попутному напрямку, по крайній правій смузі проїзної частини. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1094/е від 12.06.2015 р. відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчинені інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та суду показав, що 23 травня 2015 року, близько 14 год. 30 хв. він, керуючи пасажирським автобусом марки «ЛАЗ-183-D», д.н.з. НОМЕР_2, після зміни їхав до автобусного парку. Рухаючись по проїзній частині пр. Героїв Сталінграда, від вул. Приозерної в напрямку пр.-т Московського, під шляхопроводом, він бачив потерпілу, яка рухалась у крайній правій смузі на велосипеді, але не врахував що вона буде їхати прямо та почав виконувати маневр повороту праворуч. Внаслідок цього він заціпив правим переднім колесом автобусу потерпілу та вона впала. Він визнає, що дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення ним правил дорожньо-транспортного руху.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 23 травня 2015 року, близько 14 год. 30 хв. вона рухалась на велосипеді по пр. Московському в м. Києві, проїжджаючи під шляхопроводом вона підняла ліву руху, показуючи що вона буде їхати прямо, але в цей час її ударив автобус, який рухався зліва від неї. Від зіткнення вона впала, в подальшому інші водії надали їй допомогу та викликали ДАІ та швидку медичну допомогу. Потерпіла звернулась до суду з позовною заявою, в якій, враховуючи що цивільна відповідальність ОСОБА_6 застрахована в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ», просить стягнути з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» майнову шкоду у розмірі 26514 грн. 73 коп., та, враховуючи що ОСОБА_6 працює в КП «Київпастранс», просить стягнути з КП «Київпастранс» суму завданої моральної шкоди у розмірі 40000 грн. При призначенні покарання обвинуваченому, потерпіла просила суд не застосовувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це є єдиним джерелом доходу обвинуваченого.

Крім показань обвинуваченого, потерпілої, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами:

Відповідно до висновку експерта №1094/е від 12.06.2015 р. (а.с. 38-42): - під час первинно відомого звернення 23.05.2015 р. о 14 год. 48 хв. за медичною допомогою у ОСОБА_1 були виявлені такі тілесні ушкодження:

А) закрита травма лівого передпліччя: садна у ділянці лівого передпліччя; перелом шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки (зі зміщенням уламків);

Б) синець у тім'яній ділянці зліва; садна (без уточнення анатомічної локалізації та морфології) на лівій нозі.

Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися від (травма лівого передпліччя та синець - за рахунок ударів-співударянь тупих твердих предметів; садна - за рахунок ковзання, тертя чи ударів під кутами тупих твердих предметів) у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто 23.05.2015 р., внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення автомобіля, що рухався, з водієм велосипеду.

Виходячи з того, що під час травматизації ОСОБА_1 у неї були травмована ліва ліктьова кістка (перелом уламкового характеру), є підстави стверджувати, що у будь-якому випадку, відновлення порушеної анатомічної цілісності вказаної кістки та функції лівої руки потребує строк понад 21 добу, є підстави відносити тілесне ушкодження, вказане у п. А) даних підсумків до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, відповідно п.п. 4.6 та 2.2.1/в Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р.

Відповідно до висновку авто-технічної експертизи №301/ат від 18.06.2015 р. (а.с. 47-54):

1.В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автобуса «ЛАЗ-183 D», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами пунктів 10.1; 13.1; 13.3 ПДР України;

2.В даній дорожній обстановці дії велосипедистки ОСОБА_1 регламентуються вимогами пункту 12.3 Правил дорожнього руху України;

3.В даній дорожній ситуації водій автобуса «ЛАЗ-183 D», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 мав технічну можливість запобігти наїзду на велосипедистку ОСОБА_1 шляхом виконання вимог пунктів 10.1; 13.1; 13.3 ПДР України;

4.В даній дорожній ситуації технічна можливість уникнути досліджуваної дорожньо-транспортної пригоди одноосібними діями велосипедистки ОСОБА_1 не визначалась.

5.В даній дорожній ситуації в діях водія автобуса «ЛАЗ-183 D», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1; 13.1; 13.3 ПДР України.

6.В даній дорожній ситуації експертом, з технічної точки зору, в діях велосипедистки ОСОБА_1 невідповідностей вимогам пункту 12.3 ПДР України не вбачається.

7.З технічної точки зору, причиною виникнення даної дорожньо-транспортної події є невідповідність дій водія автобуса «ЛАЗ-183 D», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 вимогам пунктів 10.1;13.1;13.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2502866 від 17.02.2015 р. (а.с. 62), страхувальником є Комунальне підприємство «Київпастранс», забезпечений транспортний засіб - ЛАЗ А183D1, номерний знак НОМЕР_3. Строк дії полісу з 18.02.2015 р. до 17.08.2015 р. включно.

Всі вказані вище докази, у своїй сукупності, дають змогу дійти висновку про обставини вчинення кримінального правопорушення, узгоджуються між собою, відтворюють обставини дорожньо-транспортної пригоди та не викликають сумнівів у їх правдивості та правильності.

За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України доведена у повному обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_6 кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, тому що він вчинив дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує суспільну небезпечність діяння, що характеризується необережною формою вини, ступінь тяжкості даного кримінального правопорушення, що віднесений законом до правопорушень невеликої тяжкості та особу винного. Обставиною, що пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, при цьому обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Також судом враховується та обставина, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується позитивно. За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого покарання в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, а саме у виді обмеження волі.

Проте, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає правильним, з урахуванням позитивних характеристик обвинуваченого, його віку та ставлення до своїх дій та їх наслідків, звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з іспитовим строком, відповідно до вимог ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливо без ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає правильним не застосовувати дане додаткове покарання з огляду на те, що обвинувачений займається професійною діяльністю, прямо пов'язаною із керуванням транспортними засобами. Вищенаведене дає суду підстави вважати, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами призведе до негативних наслідків для останнього. Також, суд враховує думку потерпілої, яка просила суд не застосовувати до ОСОБА_6 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд вважає саме таку міру покарання достатньою та необхідною для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є у тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та майну третьої особи. Згідно із ст. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП зокрема є: шкода, пов'язана із лікуванням потерпілого та моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я.

Вирішуючи заявлений цивільний позов потерпілої в межах вимог та підстав, наведених у позовній заяві, суд виходить з того, що у судовому засіданні, на підставі зібраних доказів встановлено, що порушення правил дорожнього руху України ОСОБА_6 перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 та цивільна правова відповідальність обвинуваченого застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2502866 від 17.02.2015 р.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної матеріальної шкоди має нести ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ».

При вирішенні питання про стягнення з ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» витрат на їжу для посиленого харчування з метою реабілітації на суму 5891 грн. 41 коп. та додаткових витрат на реабілітацію по рекомендації лікарів на суму 4200 грн. суд враховує роз'яснення Пленуму ВСС України №4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до якого потреба у додаткових витратах встановлюється висновком медико-соціальної експертної комісії. Враховуючи відсутність зазначеного висновку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаних вимог.

При вирішенні питання про стягнення з ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» витрат тимчасового заробітку у розмірі 5000 грн. суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених вимог відмовити, враховуючи що позивачем документально не доведено факт понесення витрат саме на зазначену суму.

При вирішенні питання про стягнення з ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» витрат на використання таксі у розмірі 670 грн. суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених вимог відмовити, оскільки необхідність використання потерпілою послуг таксі останньою документально не підтверджено.

При вирішенні питання про стягнення з ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» витрат на ліки на суму 4655 грн. 58 коп. та витрат на медичне обстеження на суму 1097 грн. 74 коп. суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ» документально підтверджені та медично обґрунтовані витрати у розмірі: витрати на ліки на суму 901 грн. 80 коп. та витрати на медичне обстеження на суму 1097 грн. 74 коп.

Вирішуючи цивільний позов в частині стягнення з КП «Київпастранс» моральної шкоди у розмірі 40000 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

З урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілої, психоемоційних переживань, понесених нею внаслідок завдання тілесного ушкодження, часу та зусиллях направлених для відновлення стану її здоров'я, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що компенсація моральної шкоди, повинна бути визначена в грошовій формі у розмірі 10 000 грн., з яких відповідно до ст. 26-1 ЗУ «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з КП «Київпастранс» підлягає стягненню 9500 грн.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення авто-технічної експертизи на суму 613 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку - 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки, передбачені ст. 76 КК України:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення авто-технічної експертизи у розмірі 613 (шістсот тринадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з КП «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604) на користь ОСОБА_1 суму заподіяної моральної шкоди у розмірі 9500 (дев'ять тисяч п'ятсот) гривень.

Стягнути з ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ» (код ЄДРПОУ 39561761) на користь ОСОБА_1 1999 (тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя В.Є. Літвінов