Рішення № 55760523, 10.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.16р. Справа № 904/10468/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь 2014", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал", м. Дніпропетровськ

про стягнення 34 892 грн. 70 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 02 від 02.12.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ведмідь 2014" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 34 892 грн. 70 коп.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору від 16.05.2014р. № 16/05/2014 в частині своєчасної сплати поставленого позивачем товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що станом на дату порушення провадження у справі №904/10468/15 у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем за товар, який поставлений на підставі спірного договору, з урахуванням штрафних санкцій, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015р. у справі №904/6304/15. Вказує, що сума боргу з урахуванням штрафних санкцій та судового збору, стягнута за вказаним судовим рішенням, сплачена ТОВ «Тотал» на користь ТОВ «Ведмідь 2014» у повному обсязі 08.10.2015р., що підтверджується платіжним дорученням №5 на суму 93 009 грн. 32 коп. Просив позов відхилити.

Позивач надав письмові пояснення на відзив відповідача, якими зазначив, що посилання відповідача про те, що на станом на дату порушення провадження у справі №904/10468/15 у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем, а отже нарахування ТОВ «Ведмідь 2014» інфляційного збільшення боргу є безпідставним, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ТОВ «Ведмідь 2014» проводило розрахунок інфляційного збільшення суми боргу за період з 10.06.2014 по 19.07.2015р., тобто у період з моменту виникнення боргу до дати винесення рішення господарським судом Дніпропетровської області по справі №9046304/15, про що свідчить розрахунок доданий до позовної заяви.

02.02.2016р. відповідачем через канцелярію суду подано контррозрахунок інфляційного збільшення суми боргу, за яким інфляційне збільшення суми боргу складає 34 998 грн. 73 коп.

Представник відповідача в судове засідання 04.02.2016р. не зявився, подав до суду заяву від 04.02.2016р. №1.04/2/16 про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.01.2016р. до 02.02.2016р. та з 02.02.2016р. до 04.02.2016р.

В порядку ст.85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ведмідь 2014" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал" (покупець) укладено договір №16/05/2014, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію з трьохшарового гофрокартону, іменовану надалі товар (п. 1.1 Договору).

За умовами п. 8.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. Якщо до цього часу сторони не виконали своїх зобовязань, то строк дії Договору продовжується до моменту повного виконання сторонами своїх зобовзязань.

Найменування, вартість та кількість товару вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. (п.1.2 Договору)

Відповідно до п. 1.8 Договору, фактично поставлений покупцю об'єм товару фіксується у видаткових накладних.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата, вказана в приймально-здавальних документах (видатковій накладній).

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом відстрочки платежу до 14 днів з дати поставки товару.

Розрахунок покупця з продавцем здійснюється у гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Моментом виконання зобов'язань покупцем вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. (п.п. 3.5, 3.6 Договору)

Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець повинен прийняти та оплатити товар, вказаний у заявці; перевірити відповідність отриманого товару заявленому, приймально-здавальним документам по кількості та якості у присутності уповноваженої особи продавця.

16.05.2014р. між сторонами укладено специфікацію до договору №16/05/2014 від 16.05.2014р., якою сторони узгодили найменування та вартість товару.

На виконання умов укладеного договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 221 736 грн. 47 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 15-23).

В порушення своїх зобов'язань за Договором, відповідач за отриманий товар розрахувався частково та з порушенням встановленого строку, в звязку з чим позивач у липні 2015 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 61 224 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 2 047 грн. 05 коп. та пені в сумі 28 067 грн. 78 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015р. у справі №904/6304/15 встановлено, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі та з порушенням строку, встановленого договором, а саме:

- за видатковою накладною № РН-0000001 від 26.05.2014р. на суму 16 290,10 грн. зі строком оплати товару до 09.06.2014р., відповідач розрахувався 11.06.2014р. - 7500 грн. та 13.06.2014р. - 8790,10 грн. (заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № РН-0000002 від 30.05.2014р. на суму 2 512,70 грн. зі строком оплати товару до 13.06.2014р., відповідач розрахувався 13.06.2014р. - 1209,90 грн. та 17.06.2014р. - 1302,80 грн.(заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № РН-0000003 від 16.06.2014р. на суму 18 800,00 грн. зі строком оплати до 30.06.2014р., відповідач розрахувався 17.06.2014р. - 1697,20грн., 24.06.2014р. - 2500 грн., 28.07.2014р. - 4000грн., 14.08.2014р. - 2800 грн.; 02.09.2014р. - 2000грн., 05.09.2014р. - 5802,80 грн.(заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № РН-0000004 від 20.06.2014р. на суму 28380,00 грн. зі строком оплати товару до 04.07.2014р., відповідач розрахувався 05.09.2014р. - 1200 грн. та 19.09.2014р. - 27180,00 грн.(заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № РН-0000005 від 29.09.2014р. на суму 45798,00 грн. зі строком оплати товару до 13.10.2014р., відповідач розрахувався 31.10.2014р. - 1000 грн., 13.11.2014р. - 20 000 грн., 26.11.2014р. - 8000 грн., 04.12.2014р. - 10 000 грн., 05.12.2014р. - 6798,00 грн.(заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № В-0000007 від 04.10.2014р. на суму 11564,74 грн. зі строком оплати товару до 18.10.2014р., відповідач розрахувався 05.12.2014р. - 8202,00грн. та 23.12.2014р. - 3362,74 грн.(заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № В-0000001 від 26.11.2014р. на суму 27590,21 грн. зі строком оплати товару до 10.12.2014р., відповідач розрахувався 23.12.2014р. - 1999,99грн., 05.02.2015р. - 20 000 грн., 09.04.2015р. - 1000 грн., 17.04.2015р. - 1 000 грн., 28.04.2015р. - 2000 грн., 30.04.2015р. - 1300 грн., 05.05.2015р. - 290,22 грн. (заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № В-0000085 від 11.12.2014р. на суму 4576,66 грн. зі строком оплати товару до 25.12.2014р., відповідач розрахувався 05.05.2015р. - 409,78 грн., 06.05.2015р. - 1 000 грн., 08.05.2015р. - 1000 грн., 12.05.2015р. - 1 000 грн., 22.05.2015р. - 1000 грн., 26.05.2015р. - 166,88 грн.(заборгованість відсутня);

- за видатковою накладною № В-00000859 від 14.12.2014р. на суму 66224,06 грн. зі строком оплати товару до 26.12.2014р., відповідач розрахувався 26.05.2015р. - 1000,00 грн., 05.06.2015р. - 1 000 грн., 12.06.2015р. - 1000 грн., 18.06.2015р. - 1 000 грн., 26.06.2015р. - 1000 грн. (заборгованість 61224 грн. 06 коп.);

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015р. у справі №904/6304/15 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь 2014" суму заборгованості в розмірі 61 224 грн. 06 коп., суму 3% річних у розмірі 2 047 грн. 05 коп., пеню в розмірі 22 632 грн. 84 коп. та суму судового збору у розмірі 1 718 грн. 29 коп. В решті позову відмовлено.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015р. у справі №904/6304/15 встановлено факт порушення відповідачем зобовязань за договором поставки №16/05/2014 від 16.05.2014р., позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача суму інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 34 892 грн. 70 коп., що і є предметом даного спору.

На час розгляду справи доказів погашення нарахованих позивачем інфляційних втрат відповідачем сторонами не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу товару, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Згідно п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному. У звязку із чим, згідно перерахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 31 694 грн. 53 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, господарським судом не приймається до уваги контррозрахунок інфляційних втрат, здійснений відповідачем, оскільки при його виконанні останнім допущені ті ж самі порушення, що й позивачем, зокрема, розраховані інфляційні втрати без врахування боргу, що існував на останній день місяця, за який нараховується інфляція, невірно визначені періоди нарахування тощо.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал" (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, код ЄДРПОУ 24241464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведмідь 2014" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 2, код ЄДРПОУ 39111493) 31 694 грн. 53 коп. (тридцять одну тисячу шістсот девяносто чотири грн.. 53 коп.) інфляційних втрати, 1 106 грн. 36 коп. (одну тисячу сто шість грн.. 36 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_2

Повне рішення складено 09.02.16р.