Рішення № 55759238, 15.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Височанської Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Міцнея В.Ф.,

секретаря: Шерівської Ю.А.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення витрат, понесених по оплаті житлово-комунальних послуг, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в інтересах та за довіреністю якої діє ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення витрат, понесених по оплаті житлово-комунальних послуг.

Посилався на те, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 і їм на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15 лютого 2006 року шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_4 був розірваний.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2013 року припинено право спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру та визнано за кожним з них право власності на ? частину спільного майна. Порядок користування спірною квартирою між співвласниками не встановлено.

З часу придбання ним спірної квартири, відповідачка як співвласник жодним чином не допомагала в її утриманні.

№22ц/794/95/2016 Головуючий у 1 інстанції: Гончарова І.М.

Категорія: 45 Доповідач: Височанська Н.К.

Зазначав, що між ним та відповідачами склалися неприязні стосунки, добровільно приймати участь в утриманні спірної квартири відповідачі не бажають. Оскільки, відповідачі добровільно усунулись від участі у витратах, пов'язаних з утриманням спірної квартири, він як співвласник змушений утримувати квартиру самостійно.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати по оплаті комунальних послуг, сплачених ним в період з лютого 2012 року по червень 2015 року в розмірі 5346,82грн., а саме: за теплопостачання в розмірі 2188,72 грн., за водопостачання та водовідведення в розмірі 1176,93 грн., за газопостачання в розмірі 601,21 грн., за послуги КЖРЕП №14 в розмірі 1379,96 грн.; з ОСОБА_6 - витрати по оплаті комунальних послуг, сплачених ним в період з лютого 2012 року по вересень 2013 року в розмірі - 1076,64грн., а саме: за водопостачання в розмірі 784,62 грн., за газопостачання в розмірі 292,02 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті комунальних послуг, сплачені ним в період з лютого 2012 року по лютий 2015 року в розмірі 4011,31грн.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті комунальних послуг за період з лютого 2012 року по вересень 2013 року в сумі 1076,64грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_4 витрат в сумі 5346,82грн., понесених по оплаті за комунальні послуги в період з лютого 2012 року по травень 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_5, просить рішення суду щодо неї змінити, стягнувши з неї на користь позивача витрати по утриманню квартири в розмірі 1670,27 грн.

В апеляційних скаргах сторони посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апелянти в своїх апеляційних скаргах оскаржують рішення суду лише в частині вирішення позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_4

Рішення суду про стягнення понесених витрат по оплаті за житлово-комунальні послуги з відповідача ОСОБА_6 не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Частково задовольняючи позов до ОСОБА_4, суд першої інстанції вважав, що вона повинна сплатити позивачу понесені ним витрати по оплаті житлово-комунальних послуг в межах строку позовної давності, за період з лютого 2012 року по лютий 2015 року, в сумі 4011,31 грн. При цьому, суд першої інстанції не вказав розмір витрат в розрізі порядку нарахування та по комунальним службам.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, не повно з»ясував обставини справи, невірно визначився з періодом та розміром стягнення.

Оцінивши докази, що знаходяться в матеріалах справи та надані позивачем, зокрема докази по сплаті витрат за житлово-комунальні послуги, їх характер та структуру, як вони нараховувались і за що конкретно, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в частині періоду стягнення та розміру цих витрат з ОСОБА_4 підлягає зміні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 березня 2013 року припинено право спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру та визнано за кожним з них право власності на ? частину спірного майна. Порядок користування спірною квартирою між співвласниками не встановлено.

Також встановлено, що в період з лютого 2012 року по червень 2015 року за житлово-комунальні послуги оплату проводив позивач ОСОБА_1

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Згідно ч.1 ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Судом також встановлено, що в спірній квартирі зареєстровані члени сім»ї сторін.

Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу.

За правилами ст. 160 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов»язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що власники квартири та особи, які зареєстровані в ній, є споживачами житлово-комунальних послуг, а тому плата за їх отримання розподіляється не тільки між співвласниками майна, а і між особами, які зареєстровані в квартирі.

Як встановлено судом, будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі КЖРЕП №14 в м.Чернівці, яке надає послуги по утриманню майна у належному стані.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_4 витрати на відшкодування сплачених ним послуг, пов»язаних з утриманням будинку та прибудинкової території, за період з лютого 2012 року по червень 2015 року в розмірі 1379,96 грн.

З довідки КЖРЕП №14 м.Чернівці про склад сім»ї та реєстрацію вбачається, що до червня 2013 року в квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та неповнолітня дочка ОСОБА_7

З довідки КЖРЕП №14 про склад витрат підприємства житлового господарства вбачається, що витрати, пов»язані з утриманням будинку та прибудинкової території розраховуються за тарифами, затвердженими відповідними рішеннями виконкому Чернівецької міської ради, виходячи з 1 кв.м. загальної площі квартири.

Відповідно до розрахунку КЖРЕП №14 в період з 1 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року було нараховано 1314,74 грн. За цей період позивачем було сплачено 1392,93 грн.

Враховуючи, що в період з 1 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року у квартирі сторін було зареєстровано троє дорослих осіб, вартість послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за цей період становить 1314,74 грн., ця сума була сплачена позивачем, то з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 1/3 частина, а саме 438,25 грн.

З довідки КЖРЕП №14 м.Чернівці про склад сім»ї та реєстрацію вбачається, що 26.06.2013 року в спірній квартирі була зареєстрована як член сім»ї позивача його дружина ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_8 04.10.2013 року був зареєстрований неповнолітній син позивача ОСОБА_9, а 02.07.2015 року була зареєстрована внучка позивача ОСОБА_10. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 24.09.2013 року за рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці були зняті з реєстрації за вказаною вище адресою.

В період з 1 липня 2013 року по 24 вересня 2013 року в квартирі позивача було зареєстровано чотири дорослих особи, вартість послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за цей період становить 266,04 грн., ця сума була сплачена позивачем, то з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 1/4 частина, а саме 66,51 грн. грн.

24 вересня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були зняті з реєстраційного обліку за вказаною адресою. У вказаній квартирі залишились зареєстрованими двоє дорослих осіб.

Колегія суддів вважає, що зобов»язання співвласника ОСОБА_4 брати участь в утриманні своєї власності не може залежати від факту проживання чи не проживання співвласника. А тому витрати за період з 1 жовтня 2013 року по червень 2015 року повинні нести троє осіб: позивач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_3 як споживач послуг та співвласник - відповідач ОСОБА_4

В період з 1 жовтня 2013 року по червень 2015 року вартість послуг по утриманню будинку та прибудинкової території становить 1823,24 грн., ця сума була сплачена позивачем. Отже, з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 1/3 частина, а саме 607,75 грн.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені позивачем в період з лютого 2012 року по червень 2015 року витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 1112,51 грн.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_4 витрати на відшкодування сплачених ним послуг з централізованого опалення, за період з лютого 2012 року по квітень 2015 року в розмірі 2188,72 грн.

З довідки-розрахунку МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вбачається, що оплата за послуги з опалення квартири залежить від загальної площі квартири.

Відповідно до розрахунку в період з 1 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року було нараховано та сплачено 2458,51 грн.

Враховуючи, що в період з 1 лютого 2012 року по 30 червня 2013 року у квартирі сторін було зареєстровано троє дорослих осіб, то з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 1/3 частина, а саме 819,50 грн.

В період з 1 липня 2013 року по 24 вересня 2013 року в квартирі позивача було зареєстровано чотири дорослих особи, вартість послуг по опаленню за цей період становить 202,92 грн., ця сума була сплачена позивачем, то з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 1/4 частина, а саме 50,73 грн.

В період з 1 жовтня 2013 року по квітень 2015 року вартість послуг по опаленню становить 2675,31 грн., ця сума була сплачена позивачем. Отже, з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню 1/3 частина, а саме 891,77 грн.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені позивачем в період з лютого 2012 року по квітень 2015 року витрати з централізованого опалення в розмірі 1762 грн.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_4 витрати за послуги з водовідведення та водопостачання, за період з лютого 2012 року по вересень 2013 року в розмірі 1176,93 грн.

З довідки КП «Чернівціводоканал» №13/3476 від 09.09.2015 року вбачається, що в квартирі позивача не був встановлений лічильник обліку води і нарахування проводилось згідно норм споживання на 1 особу та в залежності від кількості зареєстрованих осіб. 31.07.2014 року на облік КП «Чернівціводоканал» був взятий прилад обліку холодної води і з цього часу нарахування здійснюється відповідно до показань лічильника (а.с.106).

З довідки-розрахунку КП «Чернівціводоканал» вбачається, що за період з лютого 2012 року по 30 червня 2013 року оплата проводилась з розрахунку 4 зареєстрованих осіб. За цей період часу було нараховано та сплачено 2964,96 грн., а вартість послуг за 1 особу становить 741,24 грн.

Разом з тим, встановлено, що в цей період часу було зареєстровано троє дорослих осіб та одна неповнолітня дитина сторін - ОСОБА_7

Відповідно до вимог ст.ст.156, 160 ЖК України витрати з утримання житла несуть власники та повнолітні члени сім»ї власника житла. Що стосується неповнолітньої дитини, то її витрати несуть батьки.

Отже, з ОСОБА_4 за період з лютого 2012 року по 30 червня 2013 року підлягає стягненню 741,24 + 370,62 грн. (741,24 грн. за ОСОБА_7 : 2 батьків = 370,62 грн.) = 1111,86 грн.

Встановлено, що 26.06.2013 року в спірній квартирі була зареєстрована як член сім»ї позивача його дружина ОСОБА_3

Відповідно до розрахунку, в період з 07.2013 року по 09.2013 року оплата нараховувалась на 4 особи: позивач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 Плата за цей період становить 496,80 грн. : 4 особи = 124,20 грн.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені позивачем в період з лютого 2012 року по вересень 2013 року витрати з водовідведення та водопостачання в розмірі 1236,06 грн.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_4 витрати за послуги з газопостачання за період з лютого 2012 року по червень 2015 року в розмірі 601,21 грн.

З довідки ПАТ «Чернівцігаз» №12.2/448 від 13.02.2015 року вбачається, що нарахування проводилось згідно норм споживання на 1 особу та в залежності від кількості зареєстрованих осіб. (а.с.21).

Враховуючи, що в період з лютого 2012 року по 30 червня 2013 було зареєстровано 4 особи і тариф для 1 особи складав 14,60 грн., то вартість послуг за цей період становить 992,80 грн. (17 місяців х (14,60 грн. х 4 особи) = 992,80 грн.). Вартість послуг за 1 особу становить 248,20 грн.

Оскільки була зареєстрована неповнолітня дочка сторін - ОСОБА_7, то ОСОБА_4 повинна оплатити ? вартості послуг, отриманих неповнолітньою дочкою, тобто 124,10 грн.

Отже, з ОСОБА_4 за період з лютого 2012 року по 30 червня 2013 року підлягає стягненню 248,20 + 124,10 = 372,30 грн.

Встановлено, що 26.06.2013 року в спірній квартирі була зареєстрована як член сім»ї позивача його дружина ОСОБА_3

Відповідно до розрахунку, в період з 07.2013 року по 09.2013 року оплата нараховувалась на 4 особи: позивач ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_3, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6 Плата за цей період становить 175,20 (3 місяця х (14,60 грн. х 4 особи)) : 4 особи = 43,80 грн.

Відповідно до розрахунку, в період з жовтня 2013 року по червень 2015 року оплата за послуги нараховувалась на 5 осіб.

З довідки КЖРЕП №14 про склад сім»ї та реєстрацію вбачається, що в цей період часу були зареєстровані 5 осіб: власник ОСОБА_1, дочка ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_3, син дружини ОСОБА_8, син ОСОБА_9

По 30.04.2014 року тариф для населення на 1 особу складав 14,60 грн.

За період з жовтня 2013 року по 30.04.2014 року за послуги з газопостачання було нараховано та сплачено 511 грн. (7 місяців х (14,60 грн. х 5 осіб) = 511 грн.).

З урахуванням того, що за неповнолітню ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_4 повинна як мати сплатити ? частину вартості послуг, то в період з жовтня 2013 року по 30.04.2014 року з ОСОБА_4 підлягає стягненню 51,10 грн. (511 грн. : 5 осіб = 102,20 грн. : 2= 51,10 грн.).

З 01.05.2014 року по 30.09.2014 року тариф для населення на 1 особу складав 23,77 грн.

За період з травня 2014 року по 30.09.2014 року за послуги з газопостачання було нараховано та сплачено 594,25 грн. (5 місяців х (23,77 грн. х 5 осіб) = 594,25 грн.).

З урахуванням того, що за неповнолітню ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_4 повинна як мати сплатити ? частину вартості послуг, то в період з травня 2014 року по 30.09.2014 року з ОСОБА_4 підлягає стягненню 59,43 грн. (594,25 грн. : 5 осіб = 118,85 грн. : 2= 59,43 грн.).

З 01.10.2014 року тариф для населення на 1 особу складав 11,69 грн.

За період з жовтня 2014 року по 30.06.2015 року за послуги з газопостачання було нараховано та сплачено 526,05 грн. (9 місяців х (11,69 грн. х 5 осіб) = 526,05 грн.).

З урахуванням того, що за неповнолітню ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_4 повинна як мати сплатити ? частину вартості послуг, то в період з жовтня 2014 року по 30.06.2015 року з ОСОБА_4 підлягає стягненню 52,60 грн. (526,55 грн. : 5 осіб = 105,21 грн. : 2= 52,60 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню сплачені позивачем в період з лютого 2012 року по червень 2015 року витрати з газопостачання в розмірі 579,23 грн.

З урахуванням наведених вище обставин витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які повинна була би понести ОСОБА_4 становлять: за утримання будинку та прибудинкової території - 1112,51 грн., за теплопостачання - 1762 грн., за водовідведення та водопостачання - 1236,06 грн., за газопостачання - 579,23 грн.

Оскільки позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_4 витрати, понесені ним по оплаті за водопостачання та водовідведення в розмірі 1176,93 грн., а за вищенаведеним розрахунком ОСОБА_4 повинна була би сплатити 1236,06 грн., то колегія суддів вважає, що з ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню витрати в межах позовних вимог, а саме 1176,93 грн.

Отже, рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 підлягає зміні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково, із стягненням з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат по оплаті житлово-комунальних послуг, зокрема:

-за утримання будинку та прибудинкової території за період з лютого 2012 року по червень 2015 року в сумі 1112,51 грн.,

-за теплопостачання за період з лютого 2012 року по квітень 2015 року в сумі 1762 грн.,

-за водовідведення та водопостачання за період з лютого 2012 року по вересень 2013 року в сумі 1176,93 грн.,

-за газопостачання за період з лютого 2012 року по червень 2015 року в сумі 579,23 грн.

Загальна сума становить 4630,67 грн.

При визначенні періоду сплати витрат, колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, що позов пред»явлений до суду в лютому 2015 року.

В запереченнях на позов представник ОСОБА_4 просила застосувати строк позовної давності.

Таким чином, по первісному позову строк позовної давності становить з лютого 2012 року по лютий 2015 року.

В червні 2015 року позивач в порядку ч.2 ст.31 ЦПК України звернувся із уточненою позовною заявою, в якій збільшив позовні вимоги і просив стягнути витрати по оплаті за житлово-комунальні послуги до червня 2015 року. В той же час, позивач зменшив позовні вимоги, врахувавши строк позовної давності і просив стягнути витрати з лютого 2012 року.

Отже, строк, за який підлягають стягненню витрати за житлово-комунальні послуги становить з лютого 2012 року по червень 2015 року.

Є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що в спірній квартирі в період з лютого 2012 року вона не проживає, послугами не користується і не повинна їх нести. Колегія суддів вважає, що вона є співвласником квартири. Зобов»язання співвласника брати участь в утриманні майна не може залежати від факту проживання чи не проживання співвласника. Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_4 не зверталася до комунальних служб із заявами про те, що вона не проживає в квартирі і щоб на неї не нараховували плату за послуги.

При вирішенні спору колегія суддів виходила із виду та структури комунальних послуг. За послуги, які нараховуються в залежності від загальної площі квартири, ОСОБА_4 повинна сплачувати витрати, як співвласник, незалежно від того, чи була вона зареєстрована в цій квартирі, чи ні.

За послуги, які нараховуються в залежності від кількості зареєстрованих осіб. ОСОБА_4 повинна сплачувати витрати лише за той період, коли вона була зареєстрована в квартирі. Після зняття її з реєстраційного обліку, комунальні служби не нараховували на неї комунальні послуги.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що їх з позивачем дочка ОСОБА_7 в квартирі не проживає з серпня 2013 року і послугами не користується, то вони не заслуговують на увагу, оскільки вона з реєстраційного обліку по даній квартирі не знялась, із заявами до комунальних служб про те, що вона не буде проживати, не зверталася і на неї нараховувалася оплата за житлово-комунальні послуги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з тексту уточненої позовної заяви, то ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_4 витрати по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 5346,82 грн.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час подачі уточненої позовної заяви, при подачі позовної заяви ОСОБА_1 повинен був сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата становила 1218 грн.

Отже, при подачі позовної заяви ОСОБА_1 повинен був сплатити 243,60 грн.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, що позивач при подачі позову сплатив 347,69 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно повернув позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 104,09 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню на суму 4630,67 грн., що становить 86,60% розміру задоволеної вимоги, то з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору при подачі позовної заяви в розмірі 210,95 грн. (243,60 грн. - судовий збір, який повинен був сплатити позивач при подачі позову = 100%. 86,60% від 243,60 = 210.95 грн.).

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 382,46 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково, розмір відшкодування збільшується на 619,36 грн. (суд першої інстанції стягнув 4011,31 грн., за підрахунками апеляційного суду розмір відшкодування повинен бути 4630,67 грн. 4630,67 грн. - 4011,31 грн. = 619,36 грн.). 619,36 грн. від ціни позову (5346,82 грн.) становить 11,58%. 11,58% задоволеного розміру від сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги становить 44,28 грн. (судовий збір за подачу апеляційної скарги становив 382,46 грн. 11.58% становить 44,28 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог, в сумі 255,23 грн. (210,95 грн. за позовну заяву + 44,28 грн. за апеляційну скаргу).

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И ЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в інтересах якої та за довіреністю діє ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2015 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, сплачених ним за період з лютого 2012 року по червень 2015 року в розмірі 4630,67 грн.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 255,23 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: