Рішення № 55759229, 11.02.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Міцнея В.Ф.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретаря Вівчарик Н.В.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника

Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів

-Турецької І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, за апеляційною скаргою Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 грудня 2015 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доБуковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів ( далі - Центр) про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Вказувала на те, що впродовж 2012-2014 років вона займала посаду медичної сестри вищої категорії відділення медичного спостереження Центру.

В період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 року також вона виконувала обов'язки медичної сестри з дієтхарчування відділення медичного спостереження. Відповідно до штатних розписів за 2012-2014 роки у відділенні медичного спостереження передбачено 0,5 ставки посади медичної сестри з дієтхарчування без категорії, яка була вакантною.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------22ц- 163/16 головуючий у І-й інстанції Чебан В.М.

категорія:53/55 суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

Пунктом п.2.3.5 додатку №2 до розділу ІІІ ,,Оплата праці" колективного договору Центру передбачено доплату працівникам за суміщення професій

(посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50 % посадового окладу за основною посадою з урахуванням кваліфікації працівника, який суміщає або має збільшення обсягів виконуваної роботи.

Наказами директора Центру №15 від 13 січня 2012 року, №15 від 23 січня 2013 року, №22 від 28 січня 2014 року їй було встановлено доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутньої дієтсестри на підставі п.3.1.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 ,,Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення", відповідно до якого доплата за суміщення професії(посади) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлена в розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою. Конкретний розмір цих доплат установлюється керівником закладу, установи залежно від кваліфікації працівника, складності та обсягу виконуваної роботи.

Вважала, що з розмір її заробітної плати мав складати 3536 грн 82 коп, у тому числі: посадовий оклад медичної сестри - 1451 грн, доплата за суміщення посади тимчасово відсутньої медичної дієтсестри - 725 грн 50 коп, надбавка за шкідливість в розмірі 25% - 544 грн 13 коп, доплата за вислугу років (30%) - 816 грн 19 коп.

Однак за період з січня 2012 року по березень 2014 року їй фактично щомісячно нараховувалась заробітна плата в розмірі 3346 грн 69 коп, а тому щомісячна недоплата становить 190 грн 13 коп. Загальний розмір недоплати за цей період становить 4943 грн 38 коп.

Окрім того, вона має право на компенсацію втрати частини невиплаченої заробітної плати за вказаний період, яка становить 3545 грн 68 коп.

Посилаючись на ці обставини та уточнюючи позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь 5911 грн 55 коп, з яких невиплачена заробітна плата - 3449 грн 51 коп, компенсація втрати частини невиплаченої заробітної плати - 2462 грн 04 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 грудня 2015 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивачки невиплачену заробітну плату за період з 1 січня 2012 року по 1 березня 2014 року в розмірі 3449 грн 51 коп та компенсацію втрати частини невиплаченої заробітної плати за цей період в розмірі 2462 грн 4 коп, а всього 5911 грн 55 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Буковинський міжрегіональний центру професійної реабілітації інвалідівпросить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі.

Посилається на те, що Центром не було допущено порушень законодавства при нарахуванні позивачці заробітної плати.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини невиплаченої заробітної плати підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги, а в частині стягнення невиплаченої заробітної плати та витрат на правову допомогу рішення підлягає зміні з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді медичної сестри вищої категорії в Буковинському міжрегіональному центрі реабілітації інвалідів.

На підставі наказів директора Центру №15 від 13 січня 2012 року, №15 від 23 січня 2013 року та №22 від 28 січня 2014 року позивачка в період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 року поряд зі своєю основною роботою виконувала обов'язки сестри медичної з дієтхарчування відділення медичного спостереженняз посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно зі ст.105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Пунктом 2.3.5 додатку №2 до розділу ІІІ ,,Оплата праці" колективного договору Центру передбачено доплату працівникам за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50 % посадового окладу за основною посадою з урахуванням кваліфікації працівника, який суміщає або має збільшення обсягів виконуваної роботи.

Статтею 10 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до п.3.1.1 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства охорони здоров'я України від 5 жовтня 2005 року № 308/519 ,,Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" професіоналам, фахівцям, технічним службовцям та робітникам, які виконують у тому самому закладі, установі поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією(посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, проводиться доплата за суміщення професії(посади) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою.

Конкретний розмір цих доплат установлюється керівником закладу, установи залежно від кваліфікації працівника, складності та обсягу виконуваної роботи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач нараховував і виплачував позивачці доплату за суміщення посад, виходячи з посадового окладу відсутнього працівника (медичної сестри з дієтхарчування).

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача недоплати за суміщення посад.

Водночас судом першої інстанції неправильно обчислено розмір недоплати за період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 року.

З штатних розписів та тарифікаційних списків Центру вбачається, що посадовий оклад позивачки за основною роботою з урахуванням підвищення на 25 % за кваліфікацію (п.2.3.5 додатку №2 до розділу ІІІ ,,Оплата праці" колективного договору) станом на 1 січня 2012 року становив 1671 грн 25 коп (1337+334,25). Протягом року цей оклад неодноразово змінювався і станом на 1 грудня 2012 року він становив 1813 грн 75 коп. Станом на 1 січня 2013 року та 1 січня 2014 року посадовий оклад позивачки становив 1842 грн 50 коп.

Таким чином, при обчисленні розміру недоплати за суміщення посад слід виходити з посадових окладів, зазначених у штатних розписах та тарифікаційних списках відповідача.

Відповідно до довідки перевірки окремих питань вБуковинському міжрегіональному центрі професійної реабілітації інвалідів від 29 жовтня 2015 року, проведеної комунальною установою „Група моніторингу, господарського обслуговування та аудиту установ соціального захисту населення області", та розрахунку цієї установи за період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 рокупозивачці за суміщення посад слід було нарахувати 19915 грн 79 коп, однак фактично їй нараховане за цей період 50 % посадового окладу медичної сестри з дієтхарчування у загальній сумі 13485 грн 77 коп та 25 % відповідно до п.2.3.5 додатку №2 до розділу ІІІ ,,Оплата праці" колективного договору в сумі 3226 грн 11 коп (а.с. 54, 70-72).

Отже, недоплата за суміщення посад за вказаний період становить 3203 грн 91 коп (19915,79 - (13485,77+3226,11) = 3203,91), яку слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що позивачці за вищевказаний період зайво нараховане та виплачено доплату за виконання обов'язків відсутнього працівника в розмірі 3498 грн 94 коп не є підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні вимоги про стягнення недоплати за суміщення посад.

З довідки та розрахунку комунальної установи „Група моніторингу, господарського обслуговування та аудиту установ соціального захисту населення області" вбачається, що за період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 рокупозивачці за суміщення посад крім 50 % посадового окладу медичної сестри з дієтхарчування та 25 % за кваліфікаціюзайво нараховане 30 % за вислугу років та премії за окремі місяці.

Однак чинним законодавством не передбачено взаємозаліку сум невиплаченої заробітної плати, які підлягали виплаті працівнику, та сум, зайво виплачені працівнику внаслідок неправильного застосування положень законодавства про оплату праці.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив строки виплати позивачці доплати за суміщення посад. При цьому суд послався на Закон України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі Закон № 2050-ІІІ) та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок).

Проте, такому висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

За змістом ст.2 Закону № 2050-ІІІ та п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого , але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, працівник має право на таку компенсацію у разі порушення строків виплати нарахованих грошових доходів.

У даній справі йдеться не про порушення строків виплати позивачці нарахованої доплати за суміщення посад, а про стягнення частини доплати, яка внаслідок неправильного застосування положень законодавства про оплату праці не була нарахована.

За таких обставин позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України в частині задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації втрати частини невиплаченої заробітної плати підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги, а в частині стягнення невиплаченої заробітної плати підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України також підлягає зменшенню розмір стягнутих з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу.

З урахуванням розміру задоволених позовних вимог (3203,91 х 100 % : 5911,55 = 54,2 %) з відповідача на користь позивачки слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1084 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 грудня 2015 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів про стягнення компенсації втрати частини невиплаченої заробітної плати в розмірі 2462 грн 04 коп скасувати.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів про стягнення компенсації втрати частини невиплаченої заробітної плати відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 7 грудня 2015 року в частині стягнення з Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати за період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 року та витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з Буковинського міжрегіонального центру професійної реабілітації інвалідів на користь ОСОБА_1 недоплату за суміщення посад за період з 1 січня 2012 року по 11 березня 2014 року в розмірі 3203 грн 91 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 1084 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: