Постанова № 55757319, 12.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2016 року № 826/13556/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 р. №0003232202,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2015 р. №0003232202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 2948/26-58-22-02-18/36273496 від 02.06.2015 р. щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.06.2015 р. №0003232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 348 740,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, оскільки в акті перевірки не було наведено жодних достовірних доказів на підтвердження удаваності правочинів між позивачем та його контрагентом. Всі послуги, які було замовлено позивачем у ТОВ "Брокбудкепітал", були реально надані у повному обсязі, що підтверджується наданими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначив, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність проведених позивачем господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 01.10.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Технікс Ресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Брокбудкепітал" за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Технікс Ресурс»:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 232 493 грн., в тому числі по періодам: лютий 2014 р. - 232 493 грн.

- п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п.188,1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.6 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 258 325 грн., в тому числі по періодам: 2014 рік - 258 325,0 грн.

За результатами перевірки складено акт № 2948/26-58-22-02-18/36273496 від 02.06.2015 р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 р. №0003232202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 348 740,00грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 232 493,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 116 247,00 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 р. №0003232202 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Основним видом діяльності товариства є електромонтажні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Брокбудкепітал».

27.01.2014 р. між ТОВ "Технікс Ресурс" (Замовник) та ТОВ "Брокбудкепітал" (Підрядник) було укладено договір підряду № ТО-196, предметом якого є зобов'язання Підрядника належним чином виконувати роботи з організації каналів зв'язку (надалі - Роботи), визначені у відповідних Додатках та/або Додаткових угодах до даного Договору.

Пунктом 1.1.4. Договору встановлено, що під роботами з організації каналів зв'язку, що виконуються згідно даного Договору та окремих Замовлень, може розумітись будь-який з наступних видів робіт: роботи з організації наземного каналу зв'язку з доступу до мережі інтернет для SMB роботи з організації прокладання телефонної лінії для корпоративних клієнтів; роботи з організації наземного каналу зв'язку передавання даних для корпоративних клієнтів; роботи з організації базової станції супутникового зв'язку типу VSAT.

Відповідно до замовлення на виконання робіт від 01.02.2014 року до Договору № ТО-196 від 27.01.2014 року сторонами узгоджено об'єм виконуваних робіт з організації каналів зв'язку на 1329 позицій згідно вказаного переліку адрес на загальну суму 1 549 951,20 грн. з ПДВ.

На підтвердження факту виконання ТОВ "Брокбудкепітал" робіт за Договором був складений акт № 877 приймання-передачі виконаних робіт з організації каналів зв'язку від 28.02.2014 р. Як вбачається з вказаного акту, роботи з організації каналу зв'язку мали бути здійснені в різних населених пунктах України, зокрема: Вінниця, Київ, Миколаїв, Донецьк, Чайки, Запоріжжя, Житомир, Одеса, Харків, Севастопіль, Чернівці, Полтава, Кіровоград, Приморськ, Луцьк, Сімферопіль, Червоний Лиман, Ужгород, Херсон, Львів, Червоноград, Рівне, Луганськ, Чернівці, Ковель, Бориспіль, Мала Данилівка, Супрунівка, Нові Петрівці, Вишгород, Вознесенськ, Конотоп, Ялта, Суми, Жмеринка, Макарів, Дніпропетровськ, Чернігів, Умань, Феодосія, Євпаторія, Коломия, Судак, Горлівка, Вишневе, Красноперекопськ, Біла Церква, Мукачеве, Зарванці, Іловайськ, Павлоград, Южноукраїнськ, Первомайськ, Краснодон, Кам'янець-Подільськ, Днепроджержинськ, Каховка, Стрий, Томилівка.

Крім того, роботи мали бути виконані також за межами України, а саме: у Франкфурті-на-Майні (Німеччина) та в Москві (Російська Федерація).

Оплата за договором здійснювалась в безготівковій формі шляхом списання грошових коштів з банківського рахунку позивача на користь ТОВ «Брокбудкепітал», що підтверджується платіжними дорученнями № 324 від 14.03.2014 р., № 363 від 21.03.2014 р., № 364 від 21.03.2014 р., № 365 від 21.03.2014 р., № 366 від 21.03.2014 р. на загальну суму - 1 549 951,20 грн. з ПДВ.

Придбані роботи, як зазначає позивач, було реалізовано позивачем на користь ПрАТ «ДАТАГРУП», на підтвердження чого надано договір підряду № 2911/ДГ від 29.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Датагруп Технікс», яке в подальшому змінило свою назву на ТОВ «Технікс Ресурс» (Підрядник) та ПрАТ «ДАТАГРУП» (Замовник).

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем, не підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ТОВ «Брокбудкепітал» мало відповідні матеріальні ресурси, технічне обладнання, транспортні засоби, кваліфікований персонал у достатній кількості для виконання робіт відповідно до вищевказаного договору.

Надані позивачем копії первинних документів не дають змоги встановити, коли і ким з кваліфікованого персоналу проводилися роботи, які технічні засоби використовувалися при цьому. Так в акті приймання-передачі виконаних робіт зазначена велика кількість місць виконаних робіт, однак інших даних та інших документів, які б дали змогу дійти висновку про можливість виконання такого обсягу робіт не надано, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що господарські операції задокументовані лише на папері.

Виходячи із наведеного суд доходить до висновку, що ТОВ «Брокбудкепітал» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність за укладеним з позивачем договором.

Отже, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Брокбудкепітал» не підтверджуються належними доказами у справі.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Разом з тим, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначена угода була лише задокументована без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаним контрагентом за вказаною вище угодою.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, формуванням основних фондів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до валових витрат сум податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал» за період лютий 2014 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 23.06.2015 р. №0003232202 винесене ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві правомірно.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Технікс Ресурс» відмовити.

2. Стягнути з ТОВ «Технікс Ресурс» решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору доручити ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук