Постанова № 55757273, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 січня 2016 року 15 год. 30 хв. № 826/14805/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Укрбалтбуд" до державної екологічної інспекції у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов приватного підприємства "Укрбалтбуд" (далі - позивач) до державної екологічної інспекції у місті Києві Державної екологічної інспекції України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки позивача та видачі припису від 27 травня 2015 року;

- визнання незаконним наказу відповідача від 13 травня 2015 року №96 про проведення позапланової перевірки позивача (далі - оскаржуваний наказ);

- визнання незаконним припису відповідача від 27 травня 2015 року про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства, виданого позивачу (далі - оскаржуваний припис);

- визнання таким, що не породжує жодних правових наслідків, акту №34 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного відповідачем за результатами перевірки позивача (далі - акт перевірки).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем, за відсутності передбачених чинним законодавством підстав, прийнято оскаржуваний наказ, на підставі якого проведено перевірку позивача, за наслідками якої складено акт перевірки, на підставі протиправних висновків якого складено оскаржуваний припис.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Під час підготовки справи до розгляду судом з'ясовано вірне найменування відповідача, яким є державна екологічна інспекція у місті Києві (далі - відповідач).

Під час переходу до розгляду справи по суті позивач підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем 14 квітня 2015 року, на підставі постанови слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві від 09 квітня 2015 року (далі - постанова слідчого) прийнято наказ №74 щодо здійснення позапланової перевірки, яким зобов'язано державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища міста Києва Чижа В.В. та Кошового І.Г. у період з 14 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року здійснити виїзд для перевірки фактів щодо можливих протиправних дій ТОВ "Терра Капітал", позивачем та ТОВ "БК "АРМІС" при здійсненні підготовчих та будівельних робіт на території прибережної захисної смуги за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1 та по проспекту Броварському у Дніпровському районі м. Києва (далі - адреса будівництва).

При цьому, на підставі оскаржуваного наказу та направлення на перевірку №39 від 13 травня 2015 року відповідачем у період з 13 по 26 травня 2015 року проведено позапланову перевірку дотримання позивачем за адресою будівництва вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за наслідками якої відповідачем складено акт перевірки.

Згідно акту перевірки відповідачем виявлені наступні порушення вимог законодавства:

- заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, не здійснюються;

- зберігання та видалення відходів не здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки;

- первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, ведеться з порушенням установлених форм;

- на момент перевірки, дозвіл, ліміт на утворення та розміщення відходів не надано;

- статистична звітність щодо поводження з відходами не подається;

- склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища не визначені та не погоджені;

- інвентаризація джерел утворення відходів не проведена, показник загального утворення відходів (далі - Пзув) не розрахований;

- в ході огляду земельної ділянки будівельного майданчику позивача за адресою будівництва інспекторами виявлено засмічення земельної ділянки будівельними відходами різноморфологічного складу загальною площею 105 м. кв., також виявлено штучно створену яму для злива залишок з бетонних міксерів загальною площею 17,4 м. кв., виміри проводились рулеткою Р50 УЗК (ДСТУ 4179-2003) фото фіксація проводилась фото носієм OLIMPUS FE-47.

З метою усунення недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, 27 травня 2015 року відповідачем складено оскаржуваний припис №08/07пр, відповідно до якого позивача зобов'язано:

1) подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами;

2) визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;

3) вести первинний облік відходів, що утворюються за встановленою формою 1 ВТ;

4) провести інвентаризацію джерел утворення та видів відходів. Звіт про інвентаризацію відходів надати відповідачу;

5) на підставі інвентаризації джерел утворення відходів провести розрахунок Пзув. Копію розрахунку надати відповідачу;

6) у разі, якщо Пзув перевищує граничне значення, що дорівнює 1000 умовних одиниць та/або показник загального обсягу оброблення чи утилізації відходів більше 100 тонн на рік, заповнити реєстрові карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів і подати їх на затвердження КМДА, а також отримати дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів;

7) у випадку, якщо Пзув не перевищує гранично значення і є меншим 1000 умовних одиниць, подати декларацію про утворення відходів;

8) копії вищезазначених документів надати відповідачу;

9) укласти договори для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів.

Пункти 1, 2, 4-9 оскаржуваного припису зобов'язано виконати до 27 червня 2015 року, а пункт 3 - постійно.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4.2 та 6.4 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №429 від 04 листопада 2011 року, державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність Держекоінспекцій і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань.

Повноваження Держекоінспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території та об'єктів, віднесених до зони діяльності морських екологічних інспекцій (Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря, Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція та Державна Азовська морська екологічна інспекція).

Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема: законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; законодавства про використання та охорону земель; законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; законодавства про охорону атмосферного повітря; законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів; законодавства щодо охорони, утримання і використання зелених насаджень; законодавства про використання, охорону і відтворення рослинного світу; законодавства про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; законодавства щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; законодавства під час ведення мисливського господарства та полювання; законодавства про збереження об'єктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження й використання екологічної мережі; законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; законодавства про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; законодавства у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; законодавства щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій зі шкідливими речовинами та сумішами; законодавства про поводження з відходами; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; Конвенції з міжнародної торгівлі видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), у пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення.

Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон №877-V).

Так, згідно із ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1-3 ст. 6 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

- обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

- неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 8 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII від 28 грудня 2014 року, установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

При цьому, згідно із п.п. 1, 2 постанови Кабінет Міністрів України "Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами" №408 від 13 серпня 2014 року, установлено, що надання дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців державними інспекціями та іншими контролюючими органами за переліком згідно з додатком (за винятком перевірок стану підготовки до роботи енергетичних об'єктів суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання) здійснюється шляхом прийняття відповідного розпорядження.

Надання дозволу на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців не потребується у разі, коли такі перевірки проводяться за рішенням суду, на вимогу службових осіб у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України).

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 40 КПК України, слідчий уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо прийняття на підставі постанови слідчого оскаржуваного наказу, у зв'язку з чим підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначені Закон України "Про відходи" №187/98-ВР від 05 березня 1998 року (далі - Закон №187/98-ВР).

Згідно зі ст. 17, ч. 1 ст. 26 Закону №187/98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; н) мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; о) мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; п) передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; р) здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування; с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000; т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов'язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти господарювання, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території, здійснюють їх роздільне збирання.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Враховуючи вищезазначене, а також звертаючи увагу на те, що позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування протиправності вимог оскаржуваного припису та належних доказів дотримання позивачем вказаних вимог станом на час перевірки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування.

Поряд з цим, позовні вимоги в частині визнання акту перевірки таким, що не породжує жодних правових наслідків, також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених, на його думку, прав та інтересів, який не передбачений положеннями КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного підприємства "Укрбалтбуд" до державної екологічної інспекції у місті Києві про визнання протиправними дій та рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Укрбалтбуд".

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин