Постанова № 55757240, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 січня 2016 року 16 год. 30 хв. № 826/14185/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі разом - позивачі) до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій щодо відмови внесення виправлень, а також зобов'язання відповідача виправити у розпорядженні представника Президента України від 25 травня 1993 року №595 "Про надання квартир ЖСК "Суднобудівник-21" в будинку АДРЕСА_2" (далі - Розпорядження №595), п. 1.114 (на українській мові): 1) прізвище батька-дідуся позивачів з "ОСОБА_5" на "ОСОБА_5", так як за паспортом на українській мові "ОСОБА_5", а на російській мові "ОСОБА_5", у витязі від 25 травня 1993 року №595 прізвище на українську мову перекладено помилково "ОСОБА_5"; 2) виправити з "одинак" на "вдівець", так як був одружений і мав у шлюбі двох дітей, вдівцем став у 1978 році та у другий шлюб не вступав.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку з протиправною відмовою відповідача внести виправлення в Розпорядження №595, порушені законні права та інтереси позивачів.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. Під час підготовки справи до розгляду судом з'ясовано вірне найменування відповідача, яким є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - відповідач).

У подальшому, у відповідному судовому засіданні судом з'ясовано вірні прізвища, ім'я та по батькові позивачів, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі разом - позивачі).

Під час переходу до розгляду справи по суті позивачі підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2015 року позивачі звернулись до відповідача із заявою вх. №ОП/П-1475 та 13 лютого 2015 року із заявою (доповнення до заяви вх. №ОП/П-1475) за вх. №ОП/П-1475/1, у яких просили виправити у Розпорядженні №595, п. 1.114 (на українській мові), а саме: 1) прізвище батька-дідуся позивачів з "ОСОБА_5" на "ОСОБА_5", так як за паспортом на українській мові "ОСОБА_5", а на російській мові "ОСОБА_5", у витязі з Розпорядження №595 прізвище на українську мову перекладено помилково - "ОСОБА_5"; 2) виправити з "одинак" на "вдівець", так як в нього було двоє дітей та троє онуків.

За наслідками розгляду зазначених вище заяв позивачів, відповідач листами від 18 лютого 2015 року №056/КО-84/207 та від 25 лютого 2015 року №056/КО-84/207/2 повідомив, що житлові спори, відповідно до чинного законодавства вирішуються в судовому порядку.

Суд не погоджується з доводами позивачів щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Відповідно до ст. 133, ч. 1 ст. 134 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР) і потребують поліпшення житлових умов.

Згідно пункту 4 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року №186 (далі - Примірний статут), виконавчий комітет місцевої Ради народних депутатів або адміністрація підприємства, установи, організації чи орган кооперативної або іншої громадської організації і профспілковий комітет на підставі заяв громадян, які перебувають на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою), з додержанням установленої черговості складають списки громадян, які вступають до даного кооперативу, і членів їх сімей та проводять загальні збори громадян, на яких приймається рішення про організацію кооперативу.

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. При цьому, з урахуванням заяв громадян і виходячи з вимог пункту 28 цього Примірного статуту, визначаються типи квартир (однокімнатні, двокімнатні і т. ін.), які надаватимуться вказаним громадянам.

Відповідно до п. 27 Примірного статуту, особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається в безстрокове користування окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім'ї, суми її пайового внеску та граничного розміру жилої площі, передбаченого пунктом 28 цього Примірного статуту.

Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордеру може бути оскаржено в судовому порядку.

15 серпня 1991 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення "Про затвердження списку громадян, які бажають вступити до ЖБК "Суднобудівник-21", відповідно до якого затверджено список громадян, які бажають вступити до ЖБК "Суднобудівник-21", створений при київському заводі "Ленінська кузня" з закріпленням за ним одного 16-поверхового будинку на масиві "Вигурівщина-Троєщина» будинок №7 серії КТ на 192 квартири, зокрема: 100) ОСОБА_5, одинак, на однокімнатну квартиру.

25 травня 1993 року представником Президента України Київської міської державної адміністрації Косаківським Л. прийнято Розпорядження №595, відповідно до якого, розглянувши подання квартирного управління міської держаної адміністрації, відповідно до вимог Примірного статуту ЖБК і пропозицій житлової комісії / з питань ЖБК / надано квартири, зокрема, ОСОБА_5, одинаку, однокімнатну, №177, площею 17,33 кв.м., та знято з квартирного обліку.

На підставі Розпорядження №595 "ОСОБА_5" видано ордер від 10 червня 1993 року №098117 на жиле приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).

Крім того, у ході судового розгляду судом встановлено, що за договором дарування від 31 серпня 1998 року, ОСОБА_3 подаровано ОСОБА_7, яка, в свою чергу, 13 жовтня 1998 за договором дарування подарувала дану квартиру ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що відмова відповідача внести виправлення в Розпорядження №595 порушує законні права та інтереси позивачів, оскільки правовим наслідком прийняття вказаного Розпорядження №595 було видача "ОСОБА_5" ордеру від 10 червня 1993 року №098117 на квартиру, яка в подальшому була подарована ОСОБА_7.

Крім того, позивачами не надано суду належних та достатніх доказів того, що саме у зв'язку з відмовою відповідачем внести виправлення у Розпорядження №595 порушені наступні законні права та інтереси позивачів: відмовлено у зміні прізвища "ОСОБА_1" на родове "ОСОБА_1"; двічі за різними номерами и внесено в ДРАЦСГ а/з №22 від 24 вересня 2002 року про другий шлюб ОСОБА_2 за №00001329898 від 24 березня 2009 pоку та за №00020858946 від 14 вересня 2010 pоку; 3) допущені помилки, описки, перекручення в ордерах, облікових даних за місцями прописки-проживання.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у внесенні виправлень до Розпорядження №595.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин