Постанова № 55757162, 12.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 лютого 2016 року письмове провадження № 826/23308/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» до третя особа Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «РВС Банк»про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» (далі також - ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», позивач) з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни (далі також - приватний нотаріус, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «РВС Банк» (ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», третя особа), в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення рішення від 29 вересня 2015 року о 20.25.30 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24878206, відповідно до якого було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, будівлю готельного комплексу, площею 15 674, 00 кв.м., належну ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», за ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк»;

- визнати нечинним та скасувати рішення відповідача від 29 вересня 2015 року о 20.25.30 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24878206, відповідно до якого було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, будівлю готельного комплексу, площею 15 674, 00 кв.м., належну ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», за ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», з моменту його винесення;

- зобов'язати відповідача вилучити всі записи держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон, що були внесені на підставі рішення відповідача від 29 вересня 2015 року о 20.25.30 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24878206, відповідно до якого було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, будівлю готельного комплексу, площею 15 674, 00 кв.м., належну ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», за ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк».

Ухвалою суду від 16 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного рішення та дій відповідача з огляду на те, що державна реєстрація права власності з третьою особою була вчинена приватним нотаріусом в межах нотаріальної дії посвідчення договору оренди відповідного майна, що не відповідає приписам чинного законодавства.

Крім того, позивач вказує, що згідно з іпотечним договором, в іпотеку була передана будівля готельного комплексу, площею 14 691, 70 кв.м., в той час як за третьою особою було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, будівлю готельного комплексу, площею 15 674, 50 кв.м., що свідчить про протиправність дій нотаріуса, які оскаржуються позивачем.

Також ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» звертає увагу, що нотаріусом попередньо не було внесено у відповідний реєстр відомостей про зміну іпотекодержателя.

За час розгляду справи відповідачами не було надано письмових заперечень на адміністративний позов.

Водночас, на адресу суду надійшли письмові пояснення ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», в яких третя особа заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

У судове засідання, призначене на 18 січня 2016 року, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 18 січня 2016 року не з'явився представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами справи, 19 серпня 2015 року, на виконання вимог статті 35 Закону «Про іпотеку», приватним нотаріусом за 30 днів до звернення стягнення на предмет іпотеки було передано повідомлення про порушення умов кредитного договору № 518 та кредитного договору № 519 до ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» (повідомлення отримано 27 серпня 2015 року) та до TOB «Вольний вітер» (повідомлення отримано 28 серпня 2015 року), які були забезпечені іпотечним договором № 518/519/ІП-1, предметом якого є майновий комплекс: будинок готельного комплексу загальною площею 14 691, 70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ. площа Перемоги, 1, укладеним між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», як іпотекодавцем, та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», як іпотекодержателем.

18 вересня 2015 року ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», а також ТОВ «Наукове управління» звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй B.B. за вчиненням нотаріальної дії щодо посвідчення договору оренди будівлі готельного комплексу площею 15 674, 50 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, площа Перемоги, 1 (далі також - нерухоме майно).

В підтвердження права власності третьої особи на вказане майно, нотаріусу було надано: дублікат іпотечного договору № 518/519/ІП-1; акт № 110/07/2015-К приймання-передачі перехідному банку ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК» від 03 липня 2015 року; акт №109/07/2015-К приймання-передачі перехідному банку ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ «ОМЕГА БАНК» від 03 липня 2015 року.

Крім того, відповідачу було надано відповідну заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності на єдиний майновий комплекс) та додатково підтверджуючі документи, а саме, повідомлення боржника та іпотекодавця: свідоцтво про передачу заяви, що містила повідомлення у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», виданого приватним нотаріусом Чорнєй В.В. 29 вересня 2015 року за № 943; Свідоцтво про передачу заяви, що містила повідомлення у порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку», виданого приватним нотаріусом Чорнєй В.В. 29 вересня 2015 року за № 944; рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень; кредитний договір № 518, укладений між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та TOB «ВОЛЬНИЙ ВІТЕР» 26 вересня 2006 року; кредитний договір № 519 укладений між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» 26 вересня 2006 року; розрахунок заборгованості вих. №71/15 від 28 вересня 2015 року.

29 вересня 2015 року відповідачем було прийнято рішення щодо державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ «Перехідний банк «РВС БАНК» на нерухоме майно, а саме на цілісний майновий комплекс-будинок готельного комплексу загальною площею 15 674, 50 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ. площа Перемоги, 1.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Щодо тверджень позивача про прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію не в межах вчинення відповідної нотаріальної дії.

Відповідно до приписів ч. 9 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться на підставі інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до приписів п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, перед початком вчинення реєстраційної дії, за вчиненням якої третя особа звернулась до відповідача, останнім було встановлено відсутність державної реєстрації права власності на будівлю готельного комплексу площею, що знаходиться за адресою: місто Київ, площа Перемоги, 1, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства в контексті наведених обставин, вбачається, що дії відповідача щодо державної реєстрації за ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» прав на цілісний майновий комплекс, будівлю готельного комплексу, площею 15 674, 00 кв.м., були вчинені ним в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Суд звертає увагу на те, що доводи позивача щодо невчинення відповідачем попередньо дій щодо внесення у відповідний реєстр відомостей про зміну іпотекодержателя спірного майна на ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк» не відповідають дійсності та спростовуються наступним.

Відповідно до ч. 12 статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», перехідний банк у порядку правонаступництва набуває всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення), а також набуває обов'язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов'язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «ОМЕГА БАНК» в передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку, який в свою чергу є правонаступником ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК».

Водночас, іпотечний договір № 518/519/ІП-1, предметом якого є майновий комплекс: будинок готельного комплексу загальною площею 14 691, 70 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ. площа Перемоги, 1, був укладений між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», як іпотекодавцем, та ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», як іпотекодержателем.

Відповідно, права вимоги згідно даного договору належать ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», що і відображено в наявній в матеріалах справи інформаційній довідці з Державного реєстру іпотек. Наведене однозначно свідчить про необгрунтованість зазначених вище доводів позивача.

Щодо тверджень ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» про те, що згідно з договором іпотеки, в іпотеку була передана будівля готельного комплексу, площею 14 691, 70 кв.м., в той час як за третьою особою було зареєстровано право власності на цілісний майновий комплекс, будівлю готельного комплексу, площею 15 674, 50 кв.м., що, на думку позивача, свідчить про протиправність оскаржуваних дій та рішення нотаріуса, які оскаржуються позивачем, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про іпотеку», частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Як було зазначено вище, предметом іпотечного договору № 518/519/ІП-1 був майновий комплекс: будинок готельного комплексу, що розташований за адресою: м. Київ. площа Перемоги, 1.

Згідно п. 2.3 іпотечного договору № 518/519/ІП-1, сторони погодили, що іпотека поширюється на всі невіддільні від майна поліпшення, складові та приналежності, включаючи внутрішні системи, як ті, що виникнуть у майбутньому, так і ті, що зазначені нижче і існують на момент укладення іпотечного договору: інженерні мережі та комунікації, благоустрій території, огородження, мостіння, інші приналежності, включаючи систему внутрішнього опалення, водопостачання, каналізаційну систему, систему вентиляції, систему енергозабезпечення, охоронно-пожежну сигналізацію, комп'ютерну мережу, систему телефонного зв'язку. Всі зроблені іпотекодавцем у період дії іпотечного договору поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, добудови, прибудови тощо автоматично стають предметом іпотеки за іпотечним договором.

Як було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року по справі № 910/17585/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 17 березня 2015 року, після укладання іпотечного договору № 518/519/ІП-1 відбулось збільшення площі будинку, визначеного предметом іпотеки, що також підтверджується Технічним паспортом на громадський (виробничий) будинок (приміщення) від 27 лютого 2014 року, який виготовлений КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24019593, виданого 09 липня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києва.

На підставі цього, в сукупності з приписами статті 5 Закону України «Про іпотеку», Господарським судом міста Києва зроблено висновок про те, що цілісний майновий комплекс - будинок готельного комплексу загальною площею 15 674, 50 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1 є предметом іпотеки за іпотечним договором № 518/519/ІП-1, враховуючи зміни в площі даного будинку, оскільки перебудова (добудова) відбулась після укладення договору іпотеки і не була зареєстрована як окремий вид нерухомості, залишається предметом іпотеки.

Відповідно до ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, з урахуванням збільшення площі будинку, визначеного предметом іпотеки, відповідачем, з дотриманням вимог статті 5 Закону України «Про іпотеку» та п. 2.3 іпотечного договору № 518/519/ІП-1, було вчинено дії щодо реєстрації за третьою особою права власності на будівлю готельного комплексу, площею саме 15 674, 50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

Суд також зазначає, що відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек, державна реєстрація іпотеки на будівлю готельного комплексу, площею саме 15 674, 50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1, була здійснена ще в 2006 році, тобто раніше будь-яких арештів та/або заборон, відомості про які також наявні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно, задоволення вимог за вказаною іпотекою, у відповідності до наведених вище положень Закону України «Про іпотеку», і має пріоритет.

Окремо суд звертає увагу на те, що правомірність дій приватного нотаріуса щодо прийняття оскаржуваного рішення підтверджується і змістом рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року по справі № 910/17585/14, яким вирішено звернути стягнення за іпотечним договором № 518/519/ІП-1 від 26 вересня 2006 року шляхом визнання за ПАТ «Омега Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перехідний банк «РВС Банк», права власності на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому загальною площею 15 674, 50 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення адміністративного позову ВАТ «Готельний комплекс «Либідь».

Згідно зі статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» відмовити повністю.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій