Постанова № 55757141, 08.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 лютого 2016 року № 804/5735/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Криворізької південноїа об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси" Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП-Торгснаб" про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Кріворізька південна об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС звернулась до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Екоресурси» коштів в сумі 6 897 336,72 грн., з ТОВ «СВП-Торгснаб» 6 897 336,72 грн.

Позов обґрунтовано тим, що правочини укладені між ТОВ «Екоресурси» та ТОВ «СВП-Торгснаб» здійснені без мети настання реальних наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а таким чином в дохід держави необхідно стягнути кошти одержані за вказаними договорами.

Відповідачі заперечували проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 відмовлено у задоволенні позову Кріворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС до ТОВ «Екоресурси», ТОВ «СВП-Торгснаб» про стягнення коштів.

Проте ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 справу за позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ТОВ "Екоресурси", ТОВ "СВП-Торгснаб" про стягнення коштів передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою від 16.12.2015 справу прийнято до провадження та призначено до вирішення в судовому засіданні.

Позивач клопотав про вирішення справи без його участі.

Відповідачі явку представників в судове засіданні не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового вирішення справи.

В судовому засіданні ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Кріворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС проведено планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатом якої було складено Акт від 03.03.2011 р. № 223/232/35229928 (далі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку, що операції ТОВ «Екоресурси» по придбанню товарів (послуг) у TOB «СВП-Торгснаб» і TOB «Модель JIK» та реалізації цих товарів (послуг) в подальшому ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча» і TOB «ПІК «Енерго - інвест», не мали мети настання реальних наслідків та суперечать моральним засадам суспільства, що відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, частин 1, 5 ст.203, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України свідчить про їх нікчемність, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з викладеним, податковий орган вказує на порушення ТОВ «Екоресурси» вимог п.1.32 ст. 1, п.4.1 ст.4 .п.5.1, п.п.5.2.1 п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 p. № 334/94 -BP (зі змінами та доповненнями), шляхом завищення прибутку за 4 кв.2009р. (звітна за 2009р.) на суму 81729 грн., за 1кв.2010р. на суму 6843 грн., 2кв.2010р. на суму 18827грн. (всього за півріччя 2010р. на 25670 грн.) та заниження за 3 квартал 2010р. на суму 208108 грн. (з "Врахуванням завищення за півріччя 2010р. на 25670 грн.); а також вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 п.п.7.4.1, гі.п.7.4,3. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), що виразилося у заниженні ТОВ «Екоресурси» суми податку на додану вартість у розмірі 91515, грн., за рахунок його заниження (+) та завищення (-) за: жовтень 2009р. (+) 1421 грн., листопад 2009р. (+) 95 грн.. березень 2010р.(-)5474 грн., квітень 2010р. (-) 30896 грн., травень 2010р. (-) 52449 грн., червень 2010р. (+) 20191 грн., липень 2010р. (+) 49537грн., серпень 2010р. (+) 63069 грн., вересень 2010р. (+) 46021 грн.

На підставі акту перевірки 18.03.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000452301, №0000462301, №0000472301 про сплату суми податку у розмірі 434741,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 116389,25 грн., правомірність яких була перевірена в судовому порядку у адміністративній справі № 2а/0470/4134/11 за позовом ТОВ «Екоресурси», та які були скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Екоресурси» (покупець) та ТОВ «СВП-Торгснаб» (постачальник) договору від 25.03.2010 №25/03.2010, за яким названий постачальник зобов'язався поставити в адресу відповідача-1 продукцію (концентрат залізорудний та сировину для агломераційного виробництва) на загальну суму 14 739 860,49 грн. (з урахуванням ПДВ) на умовах РСА-станція «Правда» Придніпровської залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Екоресурси» направлено гарантійні листи, якими повідомлено, що уповноваженою матеріально-відповідальною особою є на отримання продукції є директор ТОВ «Екоресурси», зразок підпису якого надавався.

З огляду на викладене, відповідно до п. 13 абз 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих повернутих і використаних довіреностей на одержання матеріально-технічних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, відпуск товару без довіреностей не вказує на відсутність поставки товару.

Судом встановлено, що ТОВ «СВП-Торгснаб» виписано ТОВ «Екоресурси» видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, які долучено до матеріалів справи. Факт оплати товару сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що первинні бухгалтерські документи виписані ТОВ «СВП-Торгснаб» на користь ТОВ «Екоресурси» відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Порядку заповнення податкової накладної, Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що ТОВ «Модель ЛК» поставив на адресу ТОВ «Екоресурси» в травні 2010 року сировину, яка в подальшому реалізована ТОВ «Екоресурси» на адресу ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча» згідно договору №2717 від 01.05.2008 та ТОВ «Енерго-Інвест» згідно договору №17/2 від 01.04.2010.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини другої статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Порушення ТОВ «Екоресурси» вимог податкового законодавства податковий орган обґрунтовує наступним:

- наявність у ТОВ «СВП-Торгснаб» ознак фіктивного суб'єкта господарювання (неперебування з місцезнаходженням, відсутність майна, основних фондів, трудового персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності, несплата ним необхідних податків та зборів);

- неподання платником залізничних накладних, оформлених при транспортуванні товару залізницею у рамках його поставки за вказаним договором;

- відсутність у ТОВ «Екоресурси» доказів прийняття товару уповноваженими представниками покупця, документів про їх відрядження.

- виробник сировини знаходиться поруч з ТОВ «Екоресурси», а ТОВ «СВП-Торгснаб» зареєстрований в м. Миколаєві, отже перепродаж сировини за участі останнього збільшила її вартість у чотири рази та надає податкову вигоду кінцевому покупцю ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча».

Щодо доводів податкового органу, про наявність у ТОВ «СВП-Торгснаб» ознак фіктивного суб'єкта господарювання (неперебування з місцезнаходженням, відсутність майна, основних фондів, трудового персоналу, необхідного для провадження господарської діяльності, несплата ним необхідних податків та зборів) суд зазначає, що ознаки фіктивності встановлено актом перевірки проведеної ДПІ у Центральному районі м. Миколаїв від 27.07.2010 № 1179/23-300/36622192.

Проте, чинним законодавством не передбачено відображення суджень податкового органу відносно неправильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Також суд зауважує, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Крім того, на день укладення ТОВ «Екоресурси» з TOB «СВП-Торгснаб» договорів поставки продукції, та у період реалізації цієї продукції в адресу ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча» та TOB ПІК «Енерго - інвест», а також транспортування цієї продукції на вказані підприємства через СПД ОСОБА_1 - TOB «СВП-Торгснаб» перебував на обліку в податковому органі як платник ПДВ, і будь-яких претензій до цього товаривства у податкових органів до липня 2010 року не було. До того ж, підставою для винесення податковим органом 15.07.2010 року Акту аналювання реєстрації TOB «СВП-Торгснаб» як платника податку (а.с.119), тобто після здійснення господарських операцій з ТОВ «Екоресурси» - став запис в ЄДР юридичних осіб про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, який було внесено державним реєстратором відповідно до Повідомлення за формою 18-ОПП (а.с.188 обор), тобто за ініціативою податкового органу, що ніяким чином не свідчить про нікчемність укладених 25.03.2010 р. договору № 25/03.2010 та договору № 01/04.2010 від 01.04.2010 р.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 ГК передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для перевірки наявності підстав для застосування до платників конфіскаційних санкцій в порядку наведеної норми ГК, оцінці підлягає не лише формальна сторона, але й зміст, мотиви та мета, тобто фактична сторона правочину.

Враховуючи, що кваліфікуючою ознакою господарської діяльності для цілей оподаткування є її спрямованість на одержання прибутку (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), то діяльність, що породжує певні податкові наслідки для її сторін може бути визнана недобросовісною, якщо вона не переслідує комерційної мети, а її основною ціллю є ухилення від оподаткування, зниження податкового навантаження та отримання інших податкових переваг. Платник податку як самостійний суб'єкт господарювання, укладаючи будь-які незаборонені законом правочини, повинен враховувати й фіскальні інтереси держави, уникаючи укладення правочинів, єдиною (переважною) метою яких є одержання податкових преференцій.

Таким чином, господарські правовідносини, які тягнуть конкретні податкові наслідки, повинні, перш за все, відповідати принципам ділової розумності, що означає відповідність поведінки суб'єкта господарювання економічній раціональності, звичаям ділового обороту, свідомість, мотивованість його діянь при здійснення економічної діяльності.

Судом встановлено, що видом діяльності ТОВ «Екоресурси» згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ є оптова торгівля рудами заліза та кольорових металів.

Факт отримання ТОВ «СВП-Торгснаб» та ТОВ «Екоресурси» прибутку в ході здійснення спірної фінансово-господарської діяльності не заперечується податковим органом.

За змістом долучених до матеріалів даної адміністративної справи рішення суду першої та апеляційної інстанцій по справі № 2а/0470/4134/11 задоволено позов ТОВ «Екоресурси» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Зі змісту судових рішень вбачається, що суди дійшли висновків, що обставини здійснення ТОВ «Екоресурси» фінансово-господарських операцій по придбанню товарів (послуг) у TOB «СВП-Торгснаб» і TOB «Модель JIK» та реалізації цих товарів (послуг) в подальшому ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча» і TOB «ПІК «Енерго - інвест» були детально в судовому порядку дослідженні, реальність укладених договорів була перевірена судами та підтверджена належним чином оформленими первинними документами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин, та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.255 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набуло законної сили, прийнятих за результатом розгляду спору між тими ж сторонами, що пов'язаний з висновками акту планової виїзної перевірки TOB «Екоресурси» № 223/232/35229928 від 03.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2009 по 30.09.2010, фактично була встановлена відсутність у податкового органу будь-яких доказів наявності у TOB «Екоресурси» умислу на незаконне отримання податкових вигод чи на порушення публічного порядку, по угодам з його контрагентами, що відбулися у перевіряємий період, а також недоведеність податковим органом узгодженості дій між TOB «Екоресурси» з одного боку та TOB «СВП-Торгснаб», TOB «Модель JIK», ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча», TOB «ПІК «Енерго - інвест» і СПД ОСОБА_1 з іншої сторони, на здійснення фінансово-господарських операцій без мети реального настання правових наслідків, ними обумовлених (тобто укладення фіктивних та удаваних правочинів), отже вказані обставини не потребують повторного доказування.

Враховуючи, що факт реальності правочинів, що укладалися ТОВ «Екоресурси» з TOB «СВП-Торгснаб», ВАТ «Маріупольський МК ім. Ілліча», TOB ПІК «Енерго - інвест», та СПД ОСОБА_1, наявність у відповідачів по цій справі господарської мети при укладанні та виконанні відповідних угод, підтверджено первинними документами, що відповідно спростовує посилання позивача на їх фіктивність, отже твердження податкового органу щодо нікчемності правочинів, зазначених в акті перевірки та в позові по цій справі є необгрунтованими, що вказує на відсутність у податкового органу правових підстав для стягнення коштів з до ТОВ "Екоресурси" та ТОВ "СВП-Торгснаб" за вказаними договорами.

Крім того, суд зазначає, що податковим органом заявлено позов про стягнення на користь державного бюджету з ТОВ «Екоресурси» коштів в сумі 6 897 336,72 грн., з ТОВ «СВП-Торгснаб» 6 897 336,72 грн.

З акту перевірки вбачається, що сума договору укладеного ТОВ «Екоресурси» з TOB «СВП-Торгснаб» становить 9 960 000 грн. в тому числі ПДВ 1 660 000 грн., відповідно до перелічених в акті накладних вартість поставленого товару становить 14 827 623,6 грн. у тому числі ПДВ 2 471 270,6 грн. (солідарно по 6 178 176,5 грн. без ПДВ та по 7 413 811,8 грн. з ПДВ з кожного товариства).

Позивачем не надано доказів на підтвердження обґрунтування заявленої суми саме у розмірі саме 6 897 336,72 грн.

На думку суду податковим органом не надано суду безспірних доказів безтоварності фінансово-господарських операцій відповідачів, що вказує на необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда