Постанова № 55756978, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2016 року № 826/27276/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного

управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 27.08.2015 року

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форма “Р” від 27 серпня 2015 року №43126552208 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

На адресу суду надійшло клопотання від Позивача про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "СФС ТРЕЙД" за березень – квітень 2015 р. За результатами перевірки складено акт від 17.08.2015р. за № 280/26-55-22-08/24942675 (надалі – Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлені наступні порушення: п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (із змінами та доповненнями), ТОВ «ФІРМА «ВІКАНТ» занижено податок на додану за березень-квітень 2015 року , по взаємовідносинах з ТОВ «СФС Трейд» на загальну суму ПДВ 18 575 217 грн., у т.ч.: березень 2015 року - 7 184 719 грн.; квітень 2015 року-11 390 498 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 3 466 865 грн., а саме по періодам: Березень 2015 року -49 421 грн.; Квітень 2015 року -3 417 444 грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 року № 43126552208, яким збільшено суму податку на додану вартість в сумі 27 862 826 грн., з них за основним платежем +18575217 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9 287 609 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням прийнятого податковим органом, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

В акті перевірки Податковим органом зазначено, що не встановлено факту походження товарів по ланцюгу постачання, відсутній контрагент виробник від ТОВ «Апельсин» - ТОВ «Аедіф-Компані» (код ЄДРПОУ 39526313), ТОВ «Альтер-Центр» (код ЄДРПОУ 39595942) та ТОВ «Своп-трейл» (код ЄДРПОУ 39668088) ТОВ «СФС Трейд» - ТОВ «Фірма» Вікант». ТОВ «Мета Логістік» (код ЄДРПОУ 39023753), ТОВ «Надто», ТОВ «Бастія», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бенеташ», ТОВ «СФС Трейд», ТОВ «Фірма» Вікант». Таким чином при аналізі ланцюга постачання олії соняшникової нерафінованої не встановлено єдиного постачальника.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупцем), з однієї сторони, та ТОВ «СФС ТРЕЙД» (Постачальник), з іншої сторони, укладено договір поставки № 1 від 20.03.2015 року (надалі – Договір №1).

У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 Договору №1, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього Договору олію соняшникову нерафіновану, врожаю 2014 р., придатну для переробки, нормальної товарної якості, наливом, далі за текстом - "Товар". Постачальник гарантує, що Товар, який є. предметом цього Договору, на момент його поставки Покупцю, є власністю Постачальника і не обтяжений будь-якими правами щодо нього зі сторони третіх осіб чи державних органів, не є предметом забезпечення виконання будь-яких зобов'язань Постачальника, не знаходиться під арештом, тощо.

Згідно п. 3.1 Договору №1, Постачальник поставляє Товар автомобільним транспортом на умовах СРТ згідно правил «Інкотермс-2010» за адресою: м. Миколаїв, порт Евері, вул. Гражданська 117 та/або ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина", вул. В. Морська, 63, м. Миколаїв (в подальшому Термінал).

Між сторонами 23.03.2015 р. підписано Додаткову угоду до Договір поставки № 1 від 20.03.2015 року, згідно якої Сторони прийшли до згоди внести зміни та доповнення в положення Договору поставки №1 від 30.04.2015 р., виклавши п. 3.1. вказаного вище Договору в такій редакції: « 3.1. Постачальник поставляє Товар автомобільним транспортом на умовах СРТ згідно правил «Інкотермс-2010» за адресою: м. Миколаїв, порт Евері, вул. Гражданська 117 та/або ТОВ Миколаївське підприємство "Термінал-Укрхарчозбутсировина вул. В. Морська, 63, м. Миколаїв або його філій - Жовтнева філія «Термінал -А» (скорочено УПСС-термінал) на території порту УПСС-термінал, за адресою: Миколаївська обл., Жовтневий район, с. Галициново, вул. Набережна, 27.».

Згідно специфікацій сторони погодили поставку товару: №1 від 23.03.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 967,920 т на загальну суму з ПДВ 20 519 904,00 грн.; №2 від 25.03.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 691,960 т на загальну суму з ПДВ 14 738 748,00 грн.; №3 від 26.03.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 310,540 т на загальну суму з ПДВ 6 925 042,00 грн.; №4 від 27.03.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 139,84 т на загальну суму з ПДВ 3 118 432,00 грн.; №5 від 28.03.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 803,340 т на загальну суму з ПДВ 16 147 134,00 грн.; №6 від 29.03.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 67,460 т на загальну суму з ПДВ 1 355 946,00 грн.; №7 від 01.04.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 373,54 т на загальну суму з ПДВ 7 433 446,00 грн.; №8 від 02.04.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 497,260 т на загальну суму з ПДВ 9 895 474,00 грн.; №9 від 06.04.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 2 706,780 т на загальну суму з ПДВ 54 135 600,00 грн.; №10 від 17.04.2015 р. соняшникова олія українського виробництва наливом, в кількості 55,060 т на загальну суму з ПДВ 1 101 200,00 грн.

В підтвердження виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документами:

Видаткові накладні: №82 від 25.03.2015 р. в кількості 340,42 т. на загальну вартість з ПДВ 7 216 904,00 грн., №83 від 26.03.2015 р. в кількості 271,18 т. на загальну вартість з ПДВ 5 749 016,00 грн., №84 від 27.03.2015 р. в кількості 356,32 т. на загальну вартість з ПДВ 7 553 984,00 грн., №86 від 28.03.2015 р. в кількості 288,68 т. на загальну вартість з ПДВ 6 148 884,00 грн., №87 від 28.03.2015 р. в кількості 403,28 т. на загальну вартість з ПДВ 8 589 864,00 грн., №89 від 30.03.2015 р. в кількості 293,42 т. на загальну вартість з ПДВ 6 543 266,00 грн., №90 від 31.03.2015 р. в кількості 156,96 т. на загальну вартість з ПДВ 583368,00 грн., №91 від 01.04.2015 р. в кількості 125,44 т. на загальну вартість з ПДВ 2 521 344,00 грн., №96 від 01.04.2015 р. в кількості 35,44 т. на загальну вартість з ПДВ 712 344,00 грн., №97 від 02.04.2015 р. в кількості 32,02 т. на загальну вартість з ПДВ 643 602,00 грн., №98 від 02.04.2015 р. в кількості 33,38 т. на загальну вартість з ПДВ 670 938,00 грн., №99 від 03.04.2015 р. в кількості 260,34 т. на загальну вартість з ПДВ 5 232 834,00 грн., №100 від 04.04.2015 р. в кількості 384,18 т. на загальну вартість з ПДВ 7 722 0184,00 грн., №101 від 05.04.2015 р. в кількості 68,84 т. на загальну вартість з ПДВ 1 369 916,00 грн., №102 від 05.04.2015 р. в кількості 184,22 т. на загальну вартість з ПДВ 3 665 978,00 грн., №103 від 06.04.2015 р. в кількості 304,7 т. на загальну вартість з ПДВ 6 063 530,00 грн., №104 від 06.04.2015 р. в кількості 77,7 т. на загальну вартість з ПДВ 1 554 000,00 грн., №105 від 06.04.2015 р. в кількості 32 т. на загальну вартість з ПДВ 636 800,00 грн., №106 від 07.04.2015 р. в кількості 130,72 т. на загальну вартість з ПДВ 2 614 400,00 грн., №107 від 07.04.2015 р. в кількості 163,2 т. на загальну вартість з ПДВ 3 247 680,00 грн., №108 від 08.04.2015 р. в кількості 132,06 т. на загальну вартість з ПДВ 2 641 200,00 грн., №109 від 09.04.2015 р. в кількості 41,42 т. на загальну вартість з ПДВ 828 400,00 грн., №110 від 09.04.2015 р. в кількості 79,68 т. на загальну вартість з ПДВ 1 585 632,00 грн., №111 від 10.04.2015 р. в кількості 249,1 т. на загальну вартість з ПДВ 4 982 000,00 грн., №112 від 10.04.2015 р. в кількості 38,16 т. на загальну вартість з ПДВ 759 384,00 грн., №113 від 11.04.2015 р. в кількості 109,02 т. на загальну вартість з ПДВ 2 180 400,00 грн., №114 від 12.04.2015 р. в кількості 243,16 т. на загальну вартість з ПДВ 4 863 200,00 грн., №115 від 13.04.2015 р. в кількості 74,9 т. на загальну вартість з ПДВ 1 498 000,00 грн., №116 від 14.04.2015 р. в кількості 35,04 т. на загальну вартість з ПДВ 700 800,00 грн., №117 від 15.04.2015 р. в кількості 263,4 т. на загальну вартість з ПДВ 5 268 000,00 грн. та інші; Акт приймання-передачі: від 25.03.2015 р. в кількості 340,42 т. на загальну вартість з ПДВ 7 216 904,00 грн., від 26.03.2015 р. в кількості 271,18 т. на загальну вартість з ПДВ 5 749 016,00 грн., від 27.03.2015 р. в кількості 356,32 т. на загальну вартість з ПДВ 7 553 984,00 грн., від 28.03.2015 р. в кількості 288,68 т. на загальну вартість з ПДВ 6 148 884,00 грн., від 28.03.2015 р. в кількості 403,28 т. на загальну вартість з ПДВ 8 589 864,00 грн., від 30.03.2015 р. в кількості 293,42 т. на загальну вартість з ПДВ 6 543 266,00 грн., від 31.03.2015 р. в кількості 156,96 т. на загальну вартість з ПДВ 583368,00 грн., від 01.04.2015 р. в кількості 125,44 т. на загальну вартість з ПДВ 2 521 344,00 грн., від 01.04.2015 р. в кількості 35,44 т. на загальну вартість з ПДВ 712 344,00 грн., від 02.04.2015 р. в кількості 32,02 т. на загальну вартість з ПДВ 643 602,00 грн., від 02.04.2015 р. в кількості 33,38 т. на загальну вартість з ПДВ 670 938,00 грн., від 03.04.2015 р. в кількості 260,34 т. на загальну вартість з ПДВ 5 232 834,00 грн., від 04.04.2015 р. в кількості 384,18 т. на загальну вартість з ПДВ 7 722 0184,00 грн., від 05.04.2015 р. в кількості 68,84 т. на загальну вартість з ПДВ 1 369 916,00 грн., від 05.04.2015 р. в кількості 184,22 т. на загальну вартість з ПДВ 3 665 978,00 грн., від 06.04.2015 р. в кількості 304,7 т. на загальну вартість з ПДВ 6 063 530,00 грн., від 06.04.2015 р. в кількості 77,7 т. на загальну вартість з ПДВ 1 554 000,00 грн., від 06.04.2015 р. в кількості 32 т. на загальну вартість з ПДВ 636 800,00 грн., від 07.04.2015 р. в кількості 130,72 т. на загальну вартість з ПДВ 2 614 400,00 грн., від 07.04.2015 р. в кількості 163,2 т. на загальну вартість з ПДВ 3 247 680,00 грн., від 08.04.2015 р. в кількості 132,06 т. на загальну вартість з ПДВ 2 641 200,00 грн., від 09.04.2015 р. в кількості 41,42 т. на загальну вартість з ПДВ 828 400,00 грн., від 09.04.2015 р. в кількості 79,68 т. на загальну вартість з ПДВ 1 585 632,00 грн., від 10.04.2015 р. в кількості 249,1 т. на загальну вартість з ПДВ 4 982 000,00 грн., від 10.04.2015 р. в кількості 38,16 т. на загальну вартість з ПДВ 759 384,00 грн., від 11.04.2015 р. в кількості 109,02 т. на загальну вартість з ПДВ 2 180 400,00 грн., від 12.04.2015 р. в кількості 243,16 т. на загальну вартість з ПДВ 4 863 200,00 грн., від 13.04.2015 р. в кількості 74,9 т. на загальну вартість з ПДВ 1 498 000,00 грн., від 14.04.2015 р. в кількості 35,04 т. на загальну вартість з ПДВ 700 800,00 грн., від 15.04.2015 р. в кількості 263,4 т. на загальну вартість з ПДВ 5 268 000,00 грн. та інші; Повернення постачальнику товару: №1 від 01.04.2015 р. в кількості 139,84 на загальну суму 2 598 693,33 грн.; Податкові накладні: від 23.04.2015 р. №64 на загальну суму з ПДВ 498 800,00 грн., від 23.04.2015 р. №61 на загальну суму з ПДВ 2 448 000,00 грн., від 24.04.2015 р. №65 на загальну суму з ПДВ 3 532 000,00 грн., від 25.03.2015 р. №54 на загальну суму з ПДВ 7 216 904,00 грн., від 26.03.2015 р. №55 на загальну суму з ПДВ 5 749 016,00 грн., від 27.03.2015 р. №57 на загальну суму з ПДВ 7 553 984,00 грн., від 28.03.2015 р. №58 на загальну суму з ПДВ 6 148 884,00 грн., від 29.03.2015 р. №59 на загальну суму з ПДВ 8 589 864,00 грн., від 30.03.2015 р. №60 на загальну суму з ПДВ 6543266,00 грн., від 31.03.2015 р. №61 на загальну суму з ПДВ 1 602 924,00 грн., від 01.04.2015 р. №2 на загальну суму з ПДВ 2521344,00 грн., від 01.04.2015 р. №3 на загальну суму з ПДВ 712344,00 грн., від 02.04.2015 р. №4 на загальну суму з ПДВ 643602,00 грн., від 02.04.2015 р. №5 на загальну суму з ПДВ 670938,00 грн., від 03.04.2015 р. №6 на загальну суму з ПДВ 5232834,00 грн., від 04.04.2015 р. №7 на загальну суму з ПДВ 7722018,00 грн., від 05.04.2015 р. №9 на загальну суму з ПДВ 3665978,00 грн., від 05.04.2015 р. №8 на загальну суму з ПДВ 1369916,00 грн., від 06.04.2015 р. №10 на загальну суму з ПДВ 6063530,00 грн., від 06.04.2015 р. №11 на загальну суму з ПДВ 842800,00 грн., від 06.04.2015 р. №12 на загальну суму з ПДВ 636800,00 грн., від 07.04.2015 р. №14 на загальну суму з ПДВ 2614400,00 грн., від 07.04.2015 р. №15 на загальну суму з ПДВ 3247680,00 грн., від 08.04.2015 р. №16 на загальну суму з ПДВ 2641200,00 грн., від 09.04.2015 р. №19 на загальну суму з ПДВ 828400,00 грн., від 09.04.2015 р. №20 на загальну суму з ПДВ 1585632,00 грн., від 10.04.2015 р. №26 на загальну суму з ПДВ 4 982 000,00 грн. та інші; Розрахунок коригування кількості і вартісних показників до податкової накладної: №1 від 10.04.2015 р., №67 від 31.03.2015 р., №13 від 06.04.2015 р., №17 від 06.04.2015 р., платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, посвідчення якості товару, експлуатаційний дозвіл та інші документи.

Зобов’язання сторін за Договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, яку досліджено судом та копії залучені до матеріалів справи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентами, відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо несплати ними податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача, викладені в акті перевірки.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент Позивача було ліквідовано або припинено підприємницьку діяльність даний контрагент під час укладання та виконання договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних контрагентом Позивача у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Податковий орган зазначає, що товарно-транспортні накладні мають неточності в наданих позивачем первинних документах. Зазначені висновки суд вважає необґрунтованими та передчасними, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про безтоварність здійснених правочинів, натомість оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов’язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування в тому числі і податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання позивачем у контрагента товару безпосередньо пов'язане із його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а саме, Контрактами укладеними між Позивачем (Продавець) та Apollo MANAGEMENT LIMITED (Покупець), ВМД, платіжними дорученнями, Актами приймання-передачі товару.

На думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентом Позивача, тому висновки акта перевірки є помилковими.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Форма “Р” від 27 серпня 2015 року №43126552208 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Форма “Р” від 27 серпня 2015 року №43126552208 прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (код ЄДРПОУ 24942675) судовий збір в розмірі 50153,09 грн.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук