Постанова № 55756973, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 січня 2016 року 16 год. 40 хв. № 826/15101/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради та департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач-2), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - прізвища та ініціали), про:

- визнання протиправною відмови відповідача-1 та відповідача-2 у задоволенні клопотання позивача від 13 березня 2015 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0453 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд по АДРЕСА_1 згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва за №2-3275/09 від 22 січня 2010 року (далі - земельна ділянка);

- визнання протиправними вимог відповідача-1 та відповідача-2 щодо надання письмової згоди ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для приватизації виділеної рішенням Голосіївського районного суду міста Києва в особисте користування позивача земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

- зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 прийняти до розгляду подану позивачем заяву про приватизацію земельної ділянки, виділеної під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, прийняти розпорядження про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачами безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 13 березня 2015 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті позивач підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідачів, ОСОБА_2 не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (їх представники) у відповідні судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

У подальшому, до суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача-1 із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 13 березня 2015 року (вх. №08/К-2118 від 16 березня 2015 року) (далі - клопотання), в якому просив надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва №2-3275/09 від 22 січня 2010 року щодо встановлення правил користування земельною ділянкою, на якій розташовано 1/2 частину житлового будинку, що перебуває у власності позивача для обслуговування існуючої частини житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки).

За наслідками розгляду вказаного клопотання відповідач-2 листом №057021-ОК-2118-6140 від 16 квітня 2015 року повідомив, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування обліковуються за позивачем та іншими співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, а також зазначив, що позивач є власником 1/2 частини будинку, а відповідно до ч. 3 ст. 23 Порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року №63/9120 (далі - Порядок), у разі якщо на земельній ділянці розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що перебувають у спільній власності кількох громадян України, заява подається одночасно всіма співвласниками житлового будинку.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно абз.абз. "а", "б" ч. 1 ст. 9 ЗК України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22, ч.ч. 1-5 ст. 23 Порядку, приватизація громадянами земельних ділянок, які перебувають у їхньому користуванні, наданих в користування до 15.03.91 - до введення в дію Земельного кодексу Української РСР і на яких розташовані житлові будинки, право власності на які зареєстровано, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої відповідно до вимог законодавства та цього Порядку, після присвоєння таким земельним ділянкам кадастрового номера в порядку, встановленому пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Приватизація громадянами земельних ділянок, які перебувають у їхньому користуванні на підставі державних актів на право постійного користування землею або договорів оренди землі і яким присвоєно кадастровий номер земельної ділянки та без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічних матеріалів та документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

Громадянин, у користуванні якого перебуває земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для приватизації земельної ділянки подає безпосередньо до Департаменту земельних ресурсів заяву в довільній формі про організацію робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі - заява).

До заяви, у якій зазначається місце розташування земельної ділянки, додаються такі технічні матеріали та документи: графічні матеріали у масштабі не менше 1:2000, на яких зазначено місце розташування та розмір земельної ділянки, а саме: витяг з міського земельного кадастру та витяг з містобудівного кадастру; нотаріально посвідчені копії документів щодо правового статусу об'єктів нерухомого майна (житлового будинку та інших будівель, споруд), які розташовані на земельній ділянці; копія матеріалів технічної інвентаризації розташованих на земельній ділянці об'єктів нерухомого майна (житлового будинку та інших будівель, споруд); документ, що посвідчує право громадянина на користування земельною ділянкою (рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих про надання земельної ділянки в користування або про затвердження обмірів земельної ділянки, яким земельна ділянка надавалась у користування до 15.03.91 - до введення в дію Земельного кодексу Української РСР, або витяги чи архівні довідки з земельно-шнурових книг сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книг сільських рад, витяги чи архівні довідки з реєстрових книг виконавчих комітетів селищних рад народних депутатів, територію яких включено в межі міста Києва, накази колгоспів, радгоспів, інших підприємств, організацій і установ, які відповідно до Земельного кодексу Української РСР 1970 року надавали із закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування, або договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку, договір на право забудови); копія паспорта громадянина України; копія реєстраційного номера облікової картки платника податку (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України); довіреність або засвідчена в установленому законодавством порядку її копія, на підставі якої інтереси зацікавленої особи представлятиме уповноважена нею особа (у разі якщо заява подається представником).

У разі якщо на земельній ділянці розташований житловий будинок, господарські будівлі і споруди, що перебувають у спільній власності кількох громадян України, заява подається одночасно всіма співвласниками житлового будинку.

Департамент земельних ресурсів у строк, що не перевищує 10 робочих днів, розглядає подані громадянином технічні матеріали і документи та у разі їх відповідності законодавству і наявності правових підстав для приватизації громадянином земельної ділянки видає протягом цього строку завдання на проектування громадянину або розробнику документації із землеустрою, зазначеному у заяві.

У разі невідповідності заяви та складу доданих до неї документів вимогам цього Порядку заява по суті не розглядається Департаментом земельних ресурсів, про що громадянина інформують відповідним листом протягом семи робочих днів з дня надходження заяви.

У цьому разі громадянин або уповноважена ним особа мають право отримати додані до заяви документи в Департаменті земельних ресурсів для приведення їх у відповідність до вимог цього Порядку, а при отриманні документів на звороті заяви громадянином або уповноваженою ним особою робиться відповідна відмітка з описом отриманих документів, яка скріплюється підписом громадянина або уповноваженої ним особи із зазначенням дати отримання документів.

У ході судового розгляду судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1, а земельні ділянки за вказаною адресою обліковуються за позивачем та іншими співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з твердженнями відповідача-2, що із клопотанням повинні були звернутись одночасно всі співвласники житлового будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим відповідач-2 обґрунтовано проінформовано позивача листом №057021-ОК-2118-6140 від 16 квітня 2015 року про виявленні недоліки.

Крім того, позивачем не надано суду належних доказів того, що відповідачем-1 та відповідачем-2 вимагались надання письмові згоди ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для приватизації виділеної рішенням Голосіївського районного суду міста Києва в особисте користування позивача земельної ділянки під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Водночас, як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Таким чином, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 прийняти до розгляду подану позивачем заяву про приватизацію земельної ділянки, виділеної під будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, прийняти розпорядження про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не пілягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради та департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин