Постанова № 55756957, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 січня 2016 року 12 год. 50 хв. № 826/14873/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни, третя особа: ОСОБА_3, про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про:

- скасування рішення державного реєстратора відповідача Нілової А.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 червня 2015 року №21726293 (далі - оскаржуване рішення) повністю;

- витребування незаконно захопленого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира) у ОСОБА_3;

- поновлення права власності на квартиру позивачу.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства України, чим порушено законні права та інтереси позивача.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У відповідних судових засіданнях суд протокольною ухвалою допустив ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3.) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також допустив заміну первинного відповідача на належного - державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілову Ангеліну Олександрівну (далі - відповідач).

Під час переходу до розгляду справи по суті позивач підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Третя особа (її представник) у відповідні судові засідання не прибула, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності її представника до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, відповідною ухвалою суду закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо витребування незаконно захопленого майна, а саме, квартири у ОСОБА_3, та поновлення права власності на квартиру позивачу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2008 року між ТОВ "Полібудсервіс Плюс", як позичальником, та акціонерним банком "Таврика" (далі - АБ "Таврика"), як банком, укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №11-08-КЛ (далі - Договір кредитної лінії), за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом в сумі 1300000,00 грн. строком з 01 лютого 2008 року по 29 січня 2010 року включно.

Згідно п. 5.1 Договору кредитної лінії, забезпеченням своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки є, зокрема, іпотека на квартиру, що належить позивачу.

Того ж 01 лютого 2008 року між АБ "Таврика", як іпотекодержателем, та позивачем, як іпотекодавцем, укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ТОВ "Полібудсервіс Плюс" боргових зобов'язань за Договором кредитної лінії позивач надав АБ "Таврика" в іпотеку нерухоме майно - квартиру.

У подальшому, за договором про відступлення права вимоги №10/260215, укладеному 26 лютого 2015 року між ПАТ "Банк "Таврика", як первісним кредитором, та ТОВ "Кредекс Фінанс", як новим кредитором, право вимоги за Договором кредитної лінії первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ТОВ "Кредекс Фінанс", яке, у свою чергу, за договором про відступлення права вимоги №26/02/15, укладеному 26 лютого 2015 року між ТОВ "Кредекс Фінанс", як первісним кредитором, та ОСОБА_3, як новим кредитором, право вимоги за Договором кредитної лінії первісним кредитором у повному обсязі відступлено новому кредитору - ОСОБА_3

Крім того, між ПАТ "Банк "Таврика", як первісним іпотекодержателем, та ТОВ "Кредекс Фінанс", як новим іпотекодержателем, 18 березня 2015 року укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ПАТ "Банк "Таврика" відступило право вимоги за Договором іпотеки ТОВ "Кредекс Фінанс", яке, у свою чергу, за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 18 березня 2015 року між ТОВ "Кредекс Фінанс", як первісним іпотекодержателем, та ОСОБА_3, як новим іпотекодержателем, відступило ОСОБА_3 право вимоги за Договором іпотеки.

02 червня 2015 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 реєстраційний номер 11556050 від 26 травня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, відповідно до якого проведено державну реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень з метою забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон №1952-IV), відповідно до абз.1 ч.1 ст.2 якого, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним, особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам, без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям., іноземним державам, а також територіальним, громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №1952-IV, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1952-IV, орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Поряд з цим, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05 червня 2003 року (далі - Закон №898-IV), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону №898-IV, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, чинним законодавством передбачена можливість державної реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, як на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, так і на підставі іпотечного договору, що містить відповідне застереження.

Суд звертає увагу, що Договір іпотеки та зазначенні вище договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки позивачем не оскаржувались, а факт невиконання ТОВ "Полібудсервіс Плюс" своїх зобов'язань за Договором кредитної лінії позивачем не заперечувався.

При цьому, відповідно до п. 6.4 Договору іпотеки, сторонами було погоджено, що іпотекодержатель має право самостійно обирати такі шляхи позасудового врегулювання, зокрема, перехід права власності на предмет іпотеки (квартири) до іпотекодержателя, в рахунок виконання боргових зобов'язань ТОВ "Полібудсервіс Плюс" за Договором кредитної лінії, здійснюється в порядку ст. 37 Закону №898-IV. Іпотекодержатель надсилає ТОВ "Полібудсервіс Плюс" іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомлення про вручення за адресою, вказаною в договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк їх погашення. У випадку непогашення ТОВ "Полібудсервіс Плюс" боргових зобов'язань у строк, передбачений в іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань , вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому, дана обумовленість, яка визнається Договором про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру.

Відповідно до ст. 84 Закону України "Про нотаріат", нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Так, з наявних у матеріалах справи свідоцтв, виданих ОСОБА_3 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П. (далі - нотаріус) 30 квітня 2015 року (зареєстровані в реєстрі за №№729 та 730), вбачається, що нотаріусом передано ТОВ "Полібудсервіс Плюс" заяву ОСОБА_3, яка відповідає вимогам, закріпленим в п. 6.4 Договору іпотеки відносно іпотечного повідомлення, заява була надіслана поштою 19 березня 2015 року, вручена 20 березня 2015 року позивачу, відповіді на заяву через нотаріуса до 30 квітня 2015 року не надходило.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, а також звертаючи увагу на те, що позивачем не було надано належних доказів недотримання ОСОБА_3 умов Договору іпотеки, а відповідачем - вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни, третя особа: ОСОБА_3, про скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда