Постанова № 55756903, 28.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28 січня 2016 року 12 год. 40 хв. № 826/14610/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій" до Державної казначейської служби України, треті особи: державне підприємство "Інфоресурс" та ОСОБА_1, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій" (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач), треті особи: державне підприємство "Інфоресурс" (далі - ДП "Інфоресурс") та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1), про зобов'язання відповідача вжити заходів із недопущення здійснення платежів з рахунку ДП "Інфоресурс" на користь ОСОБА_1 за закупівлю послуги: використання доопрацювань комп'ютерної програми "Комп'ютерний програмний комплекс "База даних з питань освіти" та використовувати для забезпечення функціонування ЄДЕБО.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку з недоведеністю обґрунтованості застосування ДП "Інфоресурс" переговорної процедури закупівлі з одним учасником - ОСОБА_2, з метою захисту власних прав та інтереси як потенційного учасника державної закупівлі послуги, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представник ДП "Інфоресурс" не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Представник відповідача та ОСОБА_1 (його представник) у відповідні судові засідання не прибули, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи відповідач та ОСОБА_1 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності їх представників до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

У подальшому, відповідними ухвалами суду законному представнику позивача відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та у задоволенні заяви про витребування доказів.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як стверджував представник позивача, що не заперечувалось іншими особами, які беруть участь у справі, з офіційного сайту ДП "Інфоресурс" та офіційного загальнодержавного веб-порталу "Державні закупівлі" позивачу стало відомо про плани ДП "Інфоресурс" провести закупівлі послуг щодо проектування та розроблення у сфері інформаційних технологій 62.01.1 ДК 016:2010 (використання доопрацювань комп'ютерної програми "Комп'ютерний програмний комплекс "База даних з питань освіти", що знаходиться у користуванні ДП "Інфоресурс" та використовується для забезпечення функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти), у зв'язку з чим позивач звернувся до ДП "Інфоресурс" з листом №245 від 09 червня 2015 року, в якому пропонував надати ДП "Інфоресурс" в користування власний модуль створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, сервіс перевірки наявності відомостей про документи про вищу освіту, а також власну систему замовлення, персоніфікації та створення документів про освіту професійно-технічними навчальними закладами у Єдиній державній електронній базі з питань освіти інтегровану з Єдиною державною електронною базою з питань освіти.

У зв'язку з порушенням, на думку позивача, ДП "Інфоресурс" процедури проведення переговорної процедури закупівлі, розміщеної на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу №162392, бюлетень 288/1/1(08.07.2015) від 08 липня 2015 року, відсутністю документів, які підтверджують виключність повноважень ОСОБА_3 на твір та які необхідні для застосування переговорної процедури закупівлі, що, окрім іншого, спричинило порушення прав та інтересів позивача, як потенційного учасника державної процедури закупівлі, останній, посилаючись на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10 квітня 2014 року №1197-VII (далі - Закон №1197-VII), звернувся з даним позовом до суду.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення), відповідно до п.п. 1, 3 якого Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України.

Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Водночас, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановленні Законом №1197-VII.

Так, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону №1197-VII, уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та координацію у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів:

до здійснення оплати за договором про закупівлю перевіряє наявність оригіналу договору про закупівлю, наданого замовником органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, річного плану закупівель та звіту про результати проведення процедури закупівлі, що підтверджують проведення процедури закупівлі, за результатами якої укладено договір про закупівлю;

вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунка замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках:

відсутності або невідповідності встановленим законодавством вимогам необхідних документів, передбачених цим Законом;

відміни процедури закупівлі;

набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними;

на період призупинення процедури закупівлі;

наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Перевірка наявності документів (крім оригіналу договору про закупівлю, наданого замовником органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів), визначених в абзаці другому цієї частини, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, шляхом перегляду документів, розміщених на веб-порталі Уповноваженого органу.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері закупівель повідомляє про такі випадки Уповноважений орган та орган оскарження.

Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначені ч. 3 ст. 7 Закону №1197-VII, слід розглядати у співвідношенні з основними завданнями Державної казначейської служби України, встановленими в п. 3 Положення.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 6 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, представником позивача не зазначено, а судом не встановлено, в чому саме полягають порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача.

Також, представником позивача не надано суду належних доказів того, що рішеннями, діями та/або бездіяльністю відповідача порушуються законні права та інтереси позивача.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вчинено протиправних рішень, дій та/або бездіяльності, що спричинило порушення законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій" до Державної казначейської служби України, треті особи: державне підприємство "Інфоресурс" та ОСОБА_1, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій".

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда