Рішення № 55754979, 11.02.2016, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/8626/15-ц

Провадження № 2/635/220/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючої судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Браварець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ЮНІСОН БАНК» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЮНІСОН БАНК» про захист прав споживача фінансових послуг, в якому просив визнати дії Відповідача по блокуванню поточних рахунків № 26207015007109 та № 26252015007109 (гривня), що відкриті на його імя, починаючи з 06 листопада 2015 року незаконними.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 06.11.2015р. Відповідач зупинив видаткові фінансові операції по його рахунках, відкритих в ПАТ «ЮНІСОН БАНК», що обмежило його право користування своїми грошовими коштами, які знаходилися на таких рахунках.

Як на причини блокування, Відповідач посилався на рішення, прийняте Державною службою фінансового моніторингу України з підстав передбачених статтею 17 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Проте, Позивач не погодився з існуванням підстав для застосуванням до нього санкцій, зазначених в статті 17 вищезазначеного Закону, а щодо рішення служби вважав його неналежним у справі доказом.

Крім того, Позивач посилається на те, що у відносинах з Відповідачем дотримувався норм чинного законодавства, регулярно користувався рахунками, в тому числі знімав з них готівку, і операції, які були заблоковані Відповідачем, нічим не відрізняються від аналогічних операцій, які раніше вже ним проводилися.

В звязку з вищевикладеними обставинами, Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованою кореспонденцією, але надав до суду заперечення проти позовних вимог, в яких посилався на безпідставність позовних вимог. Зокрема, зазначав, що зупинення видаткових операцій на рахунках Позивача було запроваджено на підставі рішень Державної служби фінансового моніторингу України від 05.11.2015р. та 12.11.2015р., а банк є тільки виконавцем вказаних рішень. Також зазначав, що як суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний виконувати рішення спеціально уповноваженого органу, інакше буде підданий адміністративним санкціям з боку служби та НБУ.

Позивач в судове засідання не зявився, але надав до суду заяву, згідно якої свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.59-60).

З письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і представлені в суд докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.. 57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до копії заяви про прийняття пропозиції щодо укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 14.08.2015 р., копії заяви про відкриття рахунків від 14.08.2015р. та довідки банку про відкриття рахунків від 20.08.2015р., Позивачем було відкрито в ПАТ «БАНК ЮНІСОН» поточний рахунок фізичної особи №26207015007109 та картковий рахунок №26252015007109 (гривня) (а.с.9, 10-11, 12-13).

Згідно із положеннями ст. 633 ЦК України договір з банківського обслуговування є публічним договором. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивач, відкриваючи рахунки у Відповідача, діяв як фізична особа, мав на меті задоволення споживчих потреб, отже, є споживачем послуг у розумінні статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

21 жовтня 2015 року Відповідач звернувся до Позивача з листом вих. № 346/188 за підписом начальника відділення № 1 ПАТ «БАНК ЮНІСОН» в м. Харкові ОСОБА_2, в якому, посилаючись на ч. 4 ст. 64 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», просив надати документи, які б підтверджували джерела походжень грошових коштів та відповідність фінансовому стану (копії декларації про доходи, договорів купівлі-продажу тощо), що надходять на рахунки Позивача. У випадку ненадання запитуваної інформації банк попереджав клієнта про можливу відмову в його обслуговуванні, що підтверджується копією вищевказаного листа (а.с.16).

Згідно наданої відповіді ОСОБА_1, яку банк отримав 23.10.2015р., про що свідчить відмітка про отримання, позивач відмовив у наданні банку зазначених документів, посилаючись на те, що відповідно до вказаної норми Закону, банк має право вимагати від клієнта інформацію необхідну для ідентифікації та верифікації до та під час укладення договору про банківське обслуговування. Такою інформацією є паспортні дані, дані ідентифікаційного коду, які не змінилися з моменту укладання договору, і які вже були отримані та перевірені банком. Щодо інших питань Позивач послався на те, що банк не є фіскальним органом, а звітний період для подання декларації про доходи за поточний 2015 рік, в якому виникли доходи, зараховані на його рахунок, ще не закінчився (а.с.17).

06 листопада 2015 року Позивач, під час спроби розрахуватися платіжною карткою, дізнався про блокування свого рахунку в ПАТ «ЮНІСОН банк», на якому на той час знаходилася сума грошових коштів у розмірі 1435042,65грн. ОСОБА_1 не зміг користуватися в подальшому платіжною карткою до 21.12.2015р., що підтверджується наданими копіями чеків № 6816, 6813, 6076, 6077 від 06.11.2015р., № 0446 від 10.11.2015р., № 0452 від 11.11.2015р., № 0598 від 02.12.2015р.

Листом № 143/13-БТ від 19.11.2015р. Відповідач повідомив Позивачу, що проведення видаткових операцій за відкритим ним в ПАТ «Банк «ЮНІСОН» картковим рахунком № 26252015007109 було зупинено на підставі рішення Державної служби фінансового моніторингу України від 06.11.2015р. на строк 5 робочих днів, з 06.11.2015р. до 12.11.2015р. (включно) з підстав, передбачених ч. 3 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Цей строк був продовжений рішенням Державної служби фінансового моніторингу України від 12.11.2015р. на 25 робочих днів, з 13.11.2015р. по 17.12.2015р. (включно), з підстав, передбачених ч. 5 ст. 17 того ж Закону (а.с.29).

21 грудня 2015 року Позивач зняв грошові кошти зі свого рахунку у сумі 300000,00грн. готівкою у касі банку, а Відповідач зняв обмеження по видатковим операціям на його рахунку, що підтверджується письмовою заявою Позивача про залишення частини позовних вимог без розгляду щодо зобовязання Публічного акціонерного товариства «ЮНІСОН БАНК» зняти будь-які обмеження з поточних рахунків № 26207015007109 та № 26252015007109 (а.с.76).

Відносини у сфері фінансового моніторингу в Україні регулюються Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 1702-VII від 14.10.2014р., Законом України «Про банки та банківську діяльність», міжнародними угодами, ратифікованими державою Україна у встановленому законом порядку, іншими нормативно-правовими та підзаконними актами.

Згідно із статтею 2 Закону № 1702-VII дія закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, фізичних осіб - підприємців, а також на юридичних осіб, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 1702-VII суб'єктами державного фінансового моніторингу є, серед інших, Національний банк України, центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, Міністерство юстиції України, спеціально уповноважений орган.

Згідно з пунктом 37 статті 1 Закону № 1702-VII спеціально уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Положенням про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 р. N 537 визначено, що Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У іідповідності до підпункту 10 ч. 1 статті 20 Закону №1702-VII та п. 6 Положення від 29 липня 2015 року N537 - спеціально уповноважений орган має право, в тому числі, приймати у випадках, передбачених цим Законом, рішення про зупинення (подальше зупинення, продовження зупинення) фінансових (фінансової) операцій (операції) на строк, установлений цим Законом.

Відповідно до підпункту 1 ч. 2 ст. 5 Закону № 1702-VII суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, в тому числі, банки, страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери, кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи.

Згідно п. 18 ч. 2 статті 6 Закону № 1702-VII суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний за рішенням спеціально уповноваженого органу, наданим з метою зупинення фінансової операції (фінансових операцій) як такої, що може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, зупиняти проведення або забезпечити моніторинг фінансової операції (фінансових операцій) відповідної особи в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3-5 ст.17 Закону № 1702-VII спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до п'яти робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки:

ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкту первинного фінансового моніторингу;

є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції) (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних (відповідної) фінансових (фінансової) операцій (операції). Строк зупинення відповідних фінансових (фінансової) операцій (операції) продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів. Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) субєктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - пятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

Аналізуючи норми Закону № 1702-VII, слід відзначити, що зупинення видаткових фінансових операцій не є імперативною нормою, а правом уповноваженого органу та може бути запроваджено за умови поєднання в операції одразу декількох умов, зазначених в статтях 15, 16 вказаного Закону.

Досліджуючи та оцінюючи документи, на які Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається як на рішення Державної служби фінансового моніторингу України від 05.11.2015р. та 12.11.2015р., на підставі яких Відповідачем і було запроваджено зупинення видаткових операцій на рахунках Позивача, суд виходить з наступного:

Суду поданий Відповідачем текст, без зазначення дати прийняття рішення (його реквізитів, номер, дата), прізвища, ім`я та по-батькові особи, яка прийняла таке рішення та її посади (повноважень), інші необхідні для збереження банківської таємниці реквізити такого документу також відсутні.

Виходячи з положень статей 57-64 ЦПК України, суд не може прийняти такий документ в якості доказу.

Крім того, суду не надано доказів реєстрації такої фінансової операції як сумнівної як з боку суб`єкта первинного фінансового моніторингу так і з боку спеціально уповноваженого органу.

Так, на підставі ухвали суду про забезпечення доказів від 18 грудня 2015 року, були витребувані від Державної служби фінансового моніторингу України копії рішень, на підставі яких було запроваджено зупинення видаткових фінансових операцій на рахунку Позивача.

В свою чергу, Державна служба фінансового моніторингу України в своєму листі № 94/0820-04 від 06.01.2016р., як на підставу відмови витребуваних судом документів послалася на «таємницю фінансового моніторингу».

Згідно з п. 40 статті 1 Закону № 1702-VII, таємниця фінансового моніторингу це інформація, отримана під час здійснення державного фінансового моніторингу спеціально уповноваженим органом, а саме інформація про фінансові операції та їх учасників, додаткова інформація, інша інформація, що може бути повязана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями.

Відповідно з статтями 21 та 22 Основного Закону Конституції України, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Пунктом 3 Регламенту роботи Державної служби фінансового моніторингу України затвердженого Головою Державної служби фінансового моніторингу України ОСОБА_3 від 30.05.2011р. за № 97 (із змінами та доповненнями) визначено, що діяльність Держфінмоніторингу є відкритою та прозорою. Прозорість роботи Держфінмоніторингу забезпечується шляхом розміщення інформації на офіційному Веб-сайті Держфінмоніторингу. Гласність роботи Держфінмоніторингу забезпечується відповідно до вимог законів України «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію» та інших законодавчих актів з урахуванням вимог законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення», «Про державну таємницю» тощо.

Інформація, що віднесена до державної таємниці та порядок доступу до таємної інформації регламентовано вичерпним переліком, який зазначений в пп. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994р. № 3855-XII (із змінами та доповненнями на час виникнення спору).

Частиною 2, 3 тієї ж норми Закону № 3855-XII визначено, що конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у частині першій цієї статті, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України та з дотриманням вимог статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.

Статтею 10 Закону № 3855-XII визначено, що віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян. Державний експерт з питань таємниць відносить інформацію до державної таємниці з питань, прийняття рішень з яких належить до його компетенції згідно з посадою. У разі, якщо прийняття рішення про віднесення інформації до державної таємниці належить до компетенції кількох державних експертів з питань таємниць, воно за ініціативою державних експертів або за пропозицією Служби безпеки України приймається колегіально та ухвалюється простою більшістю голосів. Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

Статтю 12 Закону № 3855-XII регламентовано, що Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України. Зміни до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, вносяться не пізніше трьох місяців з дня одержання Службою безпеки України відповідного рішення державного експерта з питань таємниць.

Суду не надано доказів, а з зазначених нормативно-правових актів не вбачається, що інформація, отримана під час здійснення державного фінансового моніторингу спеціально уповноваженим органом, а саме інформація про фінансові операції та їх учасників, додаткова інформація, інша інформація, що може бути повязана з підозрою у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванні тероризму чи фінансуванні розповсюдження зброї масового знищення та/або іншими незаконними фінансовими операціями, віднесена до державної таємниці, внесена у встановленому Законом порядку до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, тому не підлягає розголошенню.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону «Про доступ до публічної інформації» інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Враховуючи, що 21.12.2015р. обмеження з рахунку Позивача були зняті Відповідачем, тож і підстави для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше, - відпали. Отже, і підстави не надавати на запит суду такі документи відсутні.

Державна служба фінансового моніторингу України на запит суду відповіла відмовою у підтвердженні факту видачі відповідних рішень про зупинення видаткових операцій на рахунках Позивача та відмовою у наданні копій таких рішень, посилаючись на таємницю фінансового моніторингу, встановлену статтями 12,13 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та рекомендаціями FATF, які ратифіковані державою Україна, та є для служби обов`язковими для виконання.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - статті 8, 19 Конституції України.

Відповідачем не надано документів, які б суд міг приймати та оцінити як докази в розумінні Глави V ЦПК України, які б підтверджували прийняття Державною службою фінансового моніторингу України рішення про зупинення видаткових операцій на рахунках Позивача. Самою ж Державною службою фінансового моніторингу України не підтверджено факт прийняття такого рішення та віднесення у встановленому законом порядку інформації стосовно прийняття такого рішення та підстав його прийняття до таємної (інформації з обмеженим доступом), ступеня секретності такої інформації, органу, який надав такій інформації статусу секретності, строку секретності такої інформації.

Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526, 629 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов`язань, які повинні виконуватися належним чином і в установлений договором строк. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтом (володільцеві рахунку) грошову кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Статтею 1068 ЦК України встановлений обов`язок банку вчиняти для клієнта операції, передбачені для даного виду рахунку, у тому числі зарахування грошових коштів, їх видачу за розпорядженням клієнта або перерахування.

У відповідності до ст.ст. 1073, 1074 ЦК України, які встановлюють правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, суд вважає, що Відповідачем порушені законні права та інтереси Позивача, а тому, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218, 224 ЦПК України, ст.ст. 8, 19 , 32 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 629, 1066, 1073, 1074 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконними дії ПАТ «ЮНІСОН БАНК» (код ЄДРПОУ 38514375, адреса реєстрації м. Київ, пр. Науки, 30-А) по блокуванню поточних рахунків № 26207015007109 (гривня) починаючи з 06.11.2015р. по 17.12.2015р. включно та № 26252015007109 (гривня) починаючи з 06.11.2015р. по 17.12.2015р. включно, що відкриті на ім`я ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Харківським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.М. Токарєва