Рішення № 55751707, 21.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/298/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гончаренко В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі головуючого Гончаренко В.М.

суддів Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,

з участю секретаря Желєзнова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання особи привести самочинно реконструйовану квартиру до попереднього стану за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року, -

встановила:

03.02.2012 року позивач ОСОБА_2 районна адміністрація Одеської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання привести самочинно реконструйовану квартиру до попереднього стану, посилаючись на те, що відповідач без отримання відповідних дозволів та проектів провела реконструкцію квартири АДРЕСА_1, шляхом будівництва прибудови загальною площею 16 кв.м., чим порушила вимоги норм чинного законодавства України.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.10.2013 року позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі.

Не погоджуючись із заочним рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 23 липня 2014 року заяву задоволено, заочне рішення скасовано та призначено до розгляду у загальному порядку.

Справа розглянута у відсутність представника позивача та відповідача.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.

10.09.2015 року, ОСОБА_3, вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернулася до суду про його скасування з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити їх частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_2 мешкають ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, Атакішиєв Ельбрус Мургузович, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 Мургуз Зия Огли, яким в рівних частках належить ця квартира (а.с.11).

Нею, без оформлення відповідного дозволу, проведено реконструкцію квартири за зазначеною адресою шляхом здійснення прибудови загальною площею 16 кв.м.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності. суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК України повинні роз'яснювати особам, які беруть участь у ній, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58, 59 ЦПК про належність і допустимість доказів. Зокрема, статтею 57 ЦПК передбачено, що доказами у справі є пояснення сторін, третіх осіб та їх представників, допитаних як свідків.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції прийнято рішення без всебічного та об'єктивного дослідження доказів, що мають істотне значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право судового захисту його прав, свобод і інтересів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках саме ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, Атакішиєву Ельбрус Мургузовичу, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 Мургуз Зия Огли.

Зазначені особи до участі у справі не залучені.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Порядок набуття та реалізації права на землю, зокрема порядок набуття права власності на землю громадянами регламентовано у Главі 19 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі, зокрема, і районних державних адміністрацій.

Згідно зі статтею 17 ЗК України розпорядження землями державної власності, у тому числі й надання їх у користування, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної власності відповідно до статті 116 ЗК України є рішення органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або результати аукціону.

Згідно ст.ст. 84, 122 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності.

Між цим, судом першої інстанції не залучено Одеську міську раду, яка, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України, є єдиним органом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками, розташованими в межах міста Одеси, в тому числі, і земельною ділянкою за адресою м. Одеса, вул. Прохорівська, 18, на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомості, чим, на думку колегії суддів, порушено інтереси останньої.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.60 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у достатньому обсязі не перевірив вказаних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, наданим доказам не дав належної правової оцінки в сукупності та їх взаємному зв»язку, належним чином не перевірив протиріччя та суперечності наданих сторонами доказів у справі, та ухвалив помилкове рішення, у звязку з чим судове рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання особи привести самочинно реконструйовану квартиру до попереднього стану.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.1, 3, 4 ст.309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,- вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Малиновський районний суд м. Одеси від 19 березня 2015 року задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року скасувати, постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання особи привести самочинно реконструйовану квартиру до попереднього стану відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М.Гончаренко

Судді Н.В.Комаровська

ОСОБА_9