Рішення № 55750099, 12.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 19 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на частину спадкового майна, визнання права власності на цю частину майна та припинення права власності відповідачки на частину спадкового майна,

в с т а н о в и л а :

30 грудня 2014 року ТОВ „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на частину спадкового майна, визнання права власності на цю частину майна та припинення права власності відповідачки на частину спадкового майна.

Рішенням Рівненського міського суду від 19 червня 2015 року позов задоволено частково.

З відповідачки на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 1701/1107/71-077, укладеним 22 листопада 2007 року між АКБ „ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_5, у розмірі 12355, 50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 грудня 2014 року становило 194849, 21 грн., шляхом звернення стягнення на отримане на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою 22 липня 2011 року за № 2-595, спадкове майно у вигляді квартири № 76 на вул. Заводській, 18 а, в м. Здолбунів, що є предметом договору іпотеки № 1701/1107/71-077 Z-1 від 27 листопада 2007 року, шляхом проведення прилюдних торгів за Законом України „Про виконавче провадження за початковою ціною, встановленою на час виконання рішення суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилався на те, що в АКБ „ТАС-Комерцбанк, який у подальшому був перейменований у ПАТ „Сведбанк, право вимоги до відповідачки виникло ще 2 грудня 2010 року, коли кредиторові стало відомо про смерть ОСОБА_5 та про відкриття спадщини на її майно (а. с. 17), оскільки саме в грудні 2010 року відповідачка зявилася у відділення банку та повідомила про смерть ОСОБА_5, надавши свідоцтво про смерть та частково виконавши зобовязання, які покладені на неї ст. 1282 ЦК України, шляхом сплати 161 дол. США, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Зі свідоцтва про смерть ОСОБА_6, копія якого долучена до матеріалів, справи видно, що воно (свідоцтво) надійшло до кредитора 2 грудня 2010 року.

Тому твердження позивача про те, що про смерть позичальника він дізнався лише у 2014 році, належними та допустимими законом доказами не підтверджені.

Крім того, у матеріалах справи є довідка ПАТ „Сведбанк № 861/02-1697 від 15 жовтня 2012 року про стан заборгованості позичальника ОСОБА_5, де зазначено, що її спадкоємцем є ОСОБА_1

Частиною 9 ст. 9 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення визначено, що для ідентифікації фізичних осіб банки мають зазначити інформацію про клієнта на підставі паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу).

Після ідентифікації клієнта прийняття валютного платежу здійснюється на підставі п. 7.12. Інструкції НБУ № 492 від 12 листопада 2003 року „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах. З 23 березня 2009 року ця інструкція НБУ встановлює, що здійснювати платіж в іноземній валюті готівкою може виключно власник рахунку, за винятком якщо валюта одержана в порядку спадкування, відповідно спадкоємцем. Без свідоцтва про смерть ОСОБА_7 не зміг би ідентифікувати платника та відповідно прийняти від неї платіж.

Таким чином, при здійсненні ОСОБА_1 2 грудня 2010 року платежу за кредитним договором ОСОБА_5 банк, керуючись ст. 64 Закону України „Про банки і банківську діяльність, здійснив ідентифікацію клієнта, яким виявилася спадкоємець померлої ОСОБА_5 - її дочка ОСОБА_1

13 травня 2015 року його довірителька подала заяву про застосування строків позовної давності, проте суд першої інстанції її проігнорував.

Уклавши договір факторингу, позивач відповідно до ст. 514 ЦК України отримав усі права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Заміна сторони у зобовязанні відповідно до ст. 262 ЦК України не є підставою для переривання чи поновлення строків позовної давності.

Покликаючись на ці обставини, представник відповідачки рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог вважав незаконним та необґрунтованим і просив апеляційний суд його в цій частині скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Позивачем рішення місцевого суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і зявилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення скасуванню з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України визначено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс до ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що ці вимоги є обґрунтованими.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2007 року між „ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 1701/1107/71-077, за яким позичальник отримав від банку 27000 доларів США під 12, 5 % річних строком до 26 листопада 2027 року (а. с. 5-11).

У цей же день для забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором АКБ „ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_5 уклали між собою договір іпотеки № 1701/1107/71-077 Z-1, відповідно до якого позичальник передала банку в іпотеку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру № 76 в будинку № 18 а на вул. Заводській у м. Здолбунові (а. с. 23-27).

Укладені з банком кредитний та іпотечний договори ОСОБА_5 в судовому порядку не оспорила, у звязку з чим ці правочини відповідно до правил ст. 204 ЦК України є правомірними.

У порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України позичальник узяті на себе зобовязання за кредитним договором порушила і станом на 22 листопада 2010 року допустила заборгованість перед банком на загальну суму 12355, 50 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 24 грудня 2014 року становило 194849, 21 грн., з яких: 12355, 00 доларів США або 194841, 33 грн. - заборгованість за кредитом; 0, 00 грн. - заборгованість за процентами; та 0, 50 доларів США або 7, 89 грн. - пеня.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, а тому колегією суддів він приймається як достовірний.

Частиною 1 ст. 33, ст. 39 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом установлено, що 28 листопада 2012 року ПАТ „Седбанк як правонаступник ВАТ „Сведбанк, яке, в свою чергу, було правонаступником АКБ „ТАС-Комерцбанк, уклало з ТОВ „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс договір факторингу № 15, за яким позивач у даній справі отримав право вимоги за кредитним договором № 1701/1107/71-0711 від 27 листопада 2007 року, що був укладений між АКБ „ТАС-Комерцбанк і ОСОБА_5 (а. с. 28-34).

Крім того, тоді ж ПАТ „Сведбанк і ТОВ „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс уклали між собою договір про відступлення прав за іпотечними договорами, включаючи договір № 1701/1107/71-077-Z-1 від 27 листопада 2007 року (а. с. 23).

Як видно зі свідоцтва про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану 22 листопада 2010 року, позичальник ОСОБА_5 померла 21 листопада 2010 року (а. с. 17).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2011 року, виданого Другою ОСОБА_4 державною конторою, вбачається, що після смерті позичальника ОСОБА_5 спадкоємцем квартири № 76 на вул. Заводській, 18 „а, у м. Здолбунові Рівненської області, яка є предметом іпотеки, а також іншого майна ОСОБА_5 стала дочка іпотекодавця ОСОБА_1 (а. с. 195).

22 липня 2011 року ОСОБА_4 державна нотаріальна контора своїм листом вих. № 918/02-14 відповідно до ст. 1282 ЦК України та п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повідомила АКБ „ТАС-Комерцбанк про те, що 22 липня 2011 року за реєстровим № 2-595 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на імя ОСОБА_1 на квартиру № 76 на вул. Заводській, 18 „а, у м. Здолбунів Рівненської області, що належала ОСОБА_5, яка померла 21 листопада 2010 року, щодо якої згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна є заборона за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 27 листопада 2007 року, реєстр. № 2892, згідно з яким її іпотекою забезпечено надання кредиту за договором № 1701/1107/71-077 від 27 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і АКБ „ТАС-Комерцбанк (а. с. 197).

У довідці, виданій ПАТ „Сведбанк № 861/02-1697 від 15 жовтня 2012 року, про стан заборгованості за кредитним договором № 1701/1107/71-077 від 27 листопада 2007 року банком було зазначено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 липня 2011 року спадкоємцем ОСОБА_5 є ОСОБА_1, та вказав, що прострочена заборгованість за кредитом складає 12355, 00 доларів США, що на той час було еквівалентно 98753, 52 грн. (а. с. 189).

У звязку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ „Сведбанк про смерть позичальника ОСОБА_5 стало найпізніше відомо 15 жовтня 2012 року, тобто ще до укладення із позивачем у даній справі договорів факторингу № 15 та про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року.

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Аналіз указаної норми дає підстави для висновку про те, що строки пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються і не поновлюються.

Недотримання кредитором строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, пред'явлення вимог, (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

З огляду на преклюзивний характер строків пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване у ст. 1281 ЦК України словосполучення "предявити свої вимоги до спадкоємців" протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, на думку апеляційного суду, слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до спадкоємців.

При цьому зазначене положення не виключає можливості предявлення кредитором до спадкоємців іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за спадкодавця, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

Як вже було зазначено вище, ПАТ „Сведбанк про смерть позичальника ОСОБА_5 дізналося щонайпізніше 15 жовтня 2012 року, тобто ще до укладення із позивачем договорів факторингу № 15 та про відступлення прав за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, а в суд із даним позовом ТОВ „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс звернулося до спадкоємця ОСОБА_5 ОСОБА_1 лише 30 грудня 2014 року, тобто за межами шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України (а. с. 1-4, 41).

З урахуванням викладеного рішення місцевого суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України і підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 1281 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 19 червня 2015 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на частину спадкового майна, визнання права власності на цю частину майна та припинення права власності відповідачки на частину спадкового майна відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Факторингова компанія „ОСОБА_3 плюс на користь ОСОБА_1 1 317 (одну тисячу триста сімнадцять) грн. 72 коп. понесених судових витрат у справі.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: