Ухвала суду № 55750042, 11.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді - Шимківа С.С.

суддів: - Бондаренко Н.В., Малько О.С.

секретар судового засідання - Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 покликається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що автомобіль марки "Сітроен", 1992 року випуску, був придбаний в 2001 році і до вересня 2009 року використовувався подружжям у підприємницькій діяльності, а станом на 2010 рік перебував у занедбаному стані. Тому домовленості про те, що цей автомобіль залишиться йому, а автомобіль "Мерседес" - відповідачці не могло бути, оскільки такий поділ є нерівноцінним.

Спільної згоди на розпорядження земельною ділянкою на користь сина не було, оскільки земельна ділянка була особистою власністю відповідачки, яка подарувала її синові 02 червня 2015 року за власним розсудом.

Оскільки після розірвання шлюбу в 2010 році вони з відповідачкою продовжували спільно проживати та вести спільне господарство до кінця січня 2015 року, то строк позовної давності необхідно обчислювати з 07 серпня 2015 року - дати подання відповідачкою первісного позову до суду.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 наголошує, що після розірвання 23 липня 2010 року їх шлюбу з позивачем, між ними, в добровільному порядку, було досягнуто домовленість про те, що автомобіль марки "Сітроен" залишиться позивачеві, а автомобіль марки "Мерседес" - їй. Як під час розірвання шлюбу так і в подальшому майнового спору між ними не було.

Просить суд залишити оскаржуване рішення без змін.

_____________

Справа № 572/2984/15-ц Головуючий в суді І інстанції - Товстика І.В.

Провадження № 22-ц/787/286/2016 Суддя-доповідач - Шимків С.С.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення оскаржуваного рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, перебіг якого розпочався в серпні-вересні 2010 року.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Судом встановлено, що з 02 червня 1990 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 23 липня 2010 року заочним рішенням Сарненського районного суду, яке набрало законної сили (а.с. 61).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_3 від 28 жовтня 2006 року, а також від 11.08.2015 року, серії НОМЕР_4, ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки "Мерседес-Бенц", д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 26; 28).

За ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автомобіль марки "Сітроен", д.н.з. НОМЕР_5, що вбачається з свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу від 16.06.2001 року, серії НОМЕР_6 (а.с. 60).

Вказані транспортні засоби, набуті сторонами за час шлюбу, а відтак, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями глави 8 розділу 2 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, після розірвання шлюбу 23 липня 2010 року транспортний засіб, марки "Сітроен", д.н.з. НОМЕР_5 залишився у користуванні ОСОБА_3, а транспортний засіб марки "Мерседес-Бенц", д.н.з. НОМЕР_1 - у користуванні ОСОБА_4.

До часу звернення 05 жовтня 2015 року з позовом про визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3 не ставив питання про поділ майна, хоча знав про знаходження цього майна у особистому користуванні відповідачки.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 26 листопада 2015 року встановлено, що під час розгляду Сарненським районним судом Рівненської області 23 лютого 2010 року позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу суд надав сторонам п'ятимісячний строк на примирення, після спливу якого, у судовому засіданні позивачка пояснила, що вони з відповідачем разом не проживають та спільного господарства не ведуть (а.с. 145).

Вищезазначений висновок суду спростовує доводи апеляційної скарги про те, що сторони спільно проживали та вели спільне господарство до кінця січня 2015 року.

Як роз'яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 № 11 початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) (2947-14) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

У суді першої інстанції, до винесення ним рішення, відповідачка письмово заявила про застосування судом позовної давності (а.с. 64).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що про порушення своїх прав ОСОБА_3. дізнався з часу, коли після розірвання 23 липня 2010 року шлюбу між сторонами автомобіль залишився у особистому користуванні відповідачки, а відтак звернувся за захистом порушеного права до суду, пропустивши трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_3 не надано, а судом не встановлено доказів про те, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин, а тому порушене право не підлягає захисту.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею чинності.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді: Н.В. Бондаренко

О.С. Малько