Постанова № 55749579, 08.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 лютого 2016 р. Справа № 820/327/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)" до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд визнати незаконною постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо відкриття виконавчого провадження №49868509 від 19.01.2016 року та скасувати її.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо відкриття виконавчого провадження №49868509 від 19.01.2016 року прийнята з порушенням норм вимог законодавства України, а тому є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)" зареєстровано як юридична особа 30.09.1996 року та перебуває на податковому обліку у податковій інспекції(а.с.10-13).

Поряд з цим, відповідно до статуту позивача, який затверджений наказом Державної пенітенціарної служби України від 23.05.2012 року №342, Державне підприємство "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)" засноване на Державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником(а.с.14-26).

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова зверталась до Харківського окружного адміністративного суду в якому просила суд стягнути з Підприємства Харківської виправної колонії № 43 заборгованість перед бюджетом у сумі 1919628,62 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року (справа №2а-4512/08) позов задоволено в повному обсязі(а.с.27-37).

Разом з тим, Підприємством Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№43) було подано заяву про розстрочення виконання постанови від 10.11.2008 року та зобовязання Індустріальної МДПІ м. Харкова вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року заяву Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 43) задоволено частково.

Ухвалено розстрочити виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року по справі №2а-4512/08 за позовом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова до Підприємства Харківської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№34) про стягнення суми терміном на 60 (шістдесят) місяців шляхом здійснення платежів за наступним графіком:

- з травня 2012 року по квітень 2014 року по 15000,00 грн. (пятнадцять тисяч грн.) на місяць.

- з травня 2014 року по травень 2017 року по 43323,02 грн. (сорок три тисячі триста двадцять три грн. 02 коп.) на місяць(а.с.38-40).

З матеріалів виконавчого провадження, копія якого міститься в матеріалах справи, встановлено, що 19.12.2008 року державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та 26.12.2008 року прийнято постанову про стягнення з боржника (Підприємства Харківської виправної колонії № 43) виконавчого збору у розмірі 191398,27 грн.

Крім того, 12.06.2012 року відповідачем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року.

Судом встановлено, що на підставі ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем 19.01.2016 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №49868509 по примусовому виконанню постанови про стягнення виконавчого збору №10756419 від 26.12.2008 року.

Як свідчать матеріали справи, постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.01.2016 року представником позивача отримано 21.01.2016 року.

Відповідно до п. 2 постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач повинен був добровільно виконати рішення в строк до 26.01.2016 р.

Проте, не погоджуючись з прийняттям вказаної постанови позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правовідносини з приводу визначення умов і порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606 XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанові державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас згідно ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи, що Харківським окружним адміністративним судом 07.05.2012 року прийнято ухвалу про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року по справі №2а-4512/08, таким чином відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець мав право виділити постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження та відкрити його лише протягом року з дати прийняття вищевказаної ухвали.

За таких обставин, суд зазначає, що виконавче провадження №49868509 від 19.01.2016 року про стягнення виконавчого збору відкрито державним виконавцем з порушенням строку відкриття передбаченого вимогами ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід вказати, що представником позивача до матеріалів справи надано лист від 03.02.2016 року за підписом заступника начальника Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, відповідно до якого з січня 2014 р. по 02.02.2016 р. Державне підприємство "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)" згідно графіку здійснює своєчасно та щомісячно сплату платежів.

Крім того, як вказано в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року здійснення платежів має здійснюватись до травня 2017 року.

З огляду на те, що позивач виконує судове рішення добровільно та здійснює платежі відповідно до графіку вказаного в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року у державного виконавця відсутні законні підстави для відкриття виконавчого провадження для стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували підстави винесення постанови від 19.01.2016 р. передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Так, перевіривши оскаржувану в даній справі постанову від 19.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження винесену головним державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції суд дійшов до висновку, що вона підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В звязку з наведеним суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із врахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)" до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 щодо відкриття виконавчого провадження №49868509 від 19.01.2016 року.

Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43)" (код ЄДРПОУ - 08680885) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 5098 (п'ять тисяч дев'яносто вісім) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ( код ЄДРПОУ - 34952498).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 лютого 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.