Постанова № 55749410, 08.02.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

08 лютого 2016 р. Справа № 820/12078/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати незаконним рішення Головного Управління Національної поліції Харківської області (Головного управління МВС України в Харківській області) № 9/К4 від 27.11.2015 про відмову в задоволенні заяви про визнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України та надання йому статусу "Ветеран органів внутрішніх справ"; зобов'язати Головне Управління Національної поліції Харківської області (Головне управління МВС України в Харківській області) визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальних захист" та надати йому статус "Ветеран органів внутрішніх справ".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" набув право на присвоєння звання "ветеран органів внутрішніх справ України", так як його вислуга років роботи в міліції у календарному обчисленні становить 23 років 00 місяців 23 дні, а у пільговому обчисленні 30 років 10 місяців 25 днів. Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні посвідчення, яке підтверджує вказаний статус із посиланням на те, що період навчання до вислуги років в органах внутрішніх справ зарахуванню не підлягає.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив у їх задоволенні відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши доводи позову та заперечень проти нього, проаналізувавши докази у їх сукупності дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до наказу УВС в Харківській області № 8 о/с від 10.02.1994 року ОСОБА_1 прийнято на службу до органів внутрішніх справ України.

Згідно наказу ГУ МВС України в Харківській області № 225 о/с від 26.06.2013 року, ОСОБА_1 згідно з положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України в запас за ст. 64 п."б"(через хворобу) звільнено з ОВС з вислугою років: у календарному обчисленні 23 роки 00 місяців 23 дні та у пільговому обчисленні 30 років 10 місяців 25 днів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 29.10.2015 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання статусу "ветерана органів внутрішніх справ", у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до листа ГУ Національної поліції в Харківській області від 27.11.2015 року № 9/к-4 зазначено, що так як відповідно до Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" час навчання в вищому навчальному закладі до військової служби в органах внутрішніх справ не зараховується, тому для встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ правових підстав немає.

Відповідно до архівної довідки Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" № 66-04-44/940 від 14.12.2015 року, ОСОБА_1 в період з 01 вересня 1990 року (наказ № 843-Ш від 02 серпня 1990 року) по 30 червня 1996 року (наказ № 760-Ш від 28 червня 1996 року) проходив навчання та закінчив повний курс Харківського Державного політехнічного університету з присвоєнням кваліфікації "інженер-механік", диплом спеціаліста ЛР № 009381, реєстр. № ВХ-96024.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранами органів внутрішніх справ, визнаються громадяни України, які бездоганно прослужили в органах внутрішніх справ 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД.

Суд зазначає, що Закон України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", застосовуючи поняття "календарна" та "пільгова" вислуга років, не визначає їх зміст та порядок обчислення.

За таких умов вказані поняття мають застосовуватися у значенні, що визначені іншими законами України, що регулюють спільну сферу правовідносин - соціальний захист громадян, що звільнені, зокрема, з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

В ході розгляду зазначеної справи, представник відповідача зазначив, що обов'язковою умовою для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ є наявність відповідної кількості календарних років саме служби, також відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" період навчання може зараховуватися особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ до вислуги років виключно в цілях призначення пенсії.

Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки вказаний Закон передбачаючи зарахування періоду навчання до вислуги років при призначенні пенсії, не містить норм, які б забороняли враховувати особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ до вислуги років період навчання в інших цілях.

Так, згідно ч. 1-2 ст. 10 "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ветеранам органів внутрішніх справ вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ" № 742 від 01.06.2002 р. дію "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601, поширено на видачу посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".

Відповідно до п. 3 "Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 р. №1601, підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби" є один з таких документів: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; посвідчення про нагородження медаллю "Ветеран Вооруженных Сил СССР".

Тому, в контексті підстав звернення позивача з метою оформлення статусу «Ветеран органів внутрішніх справ», достатньою підставою для надання такого статусу є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку (висновок узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України зокрема у справі № К/800/56389/14 ухвала від 26.03.2015 року).

При цьому як зазначалося, згідно наданого позивачем витяг із наказу ГУ МВС України в Харківській області від 26.06.2013 року № 225 о/с, вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить більше 23 рік 00 місяців 23 днів, а у пільговому обчисленні становить 30 років 10 місяців 25 днів. Зазначений наказ є чинним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, відповідно до вказаного Порядку № 1601 відповідач зобов'язаний надати позивачу статус "Ветеран органів внутрішніх справ» на підставі наказу ГУ МВС України в Харківській області від 26.06.2013 року № 225 о/с, в якому чітко визначено строк служби позивача, який в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" є достатнім для набуття оспорюваного статусу.

Визначаючись щодо способів захисту порушених прав позивача, суд зазначає, що позивач у позовній заяві просив визнати незаконним рішення Управління МВС України у Вінницькій області № 11/515 від 22.04.2015 року про відмову в задоволенні заяви про визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ України.

Проте, доведений до відома позивача лист про відмову у задоволенні заяви про визнання позивача ветераном органів внутрішніх справ № 9/К-4 від 27.11.2015 року за своєю правовою природою не є рішенням суб'єкта владних повноважень.

В обґрунтування висновку необхідно зазначити, що Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" не передбачає прийняття рішень за наслідками розгляду заяв про надання, в тому числі, статусу Ветеран органів внутрішніх справ України. Так, із змісту ст. 10 зазначеного Закону та норм Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран військової служби", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1601 (дію якого поширено на порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ") випливає, що факт визнання особи ветераном органів внутрішніх справ полягає у видачі посвідчення яке підтверджує набутий статус, а не прийнятті рішень.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови відповідача від 27 листопада 2015 року № 9/К-4 у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ та зобов'язання відповідача визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

При цьому необхідно зазначити, що підставою для зобов'язання відповідача визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону стало те, що судом на основі досліджених письмових доказів виключено існування будь яких інших перешкод у наданні позивачу оспорюваного статусу, а позивач у свою чергу, відповідає усім передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону вимогам.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Харківській області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним рішення Головного Управління Національної поліції в Харківській області № 9/К4 від 27.11.2015 про відмову в задоволенні заяви про визнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України та надання йому статусу "Ветеран органів внутрішніх справ".

Зобов'язати Головне Управління Національної поліції в Харківській області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальних захист" та надати йому статус "Ветеран органів внутрішніх справ".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: 61143, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Харківській області (адреса: 61002 м. Харків, вул. Раднаркомівська, 5, код 40108599).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2016 року.

Суддя Мельников Р.В.