Рішення № 55748961, 09.02.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 6673477/15-ц Головуючий в І інстанції Майдан С.І.

Номер провадження 22-ц/791/322/16 Доповідач: Пузанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6, на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, третя особа - Комсомольський районний відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби України в Херсонській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку і про витребування документів, за зустрічним позовом ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_9 про визнання права на проживання та користування квартирою,

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, зазначаючи, що 21 жовтня 2013 року помер їх батько ОСОБА_10, після якого вони отримали у спадок трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Їх право на наведену квартиру підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу 01.07.2014 року.

На даний час в квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, які на їх вимогу звільнити квартиру відповіли відмовою.

Посилаючись на те, що зі смертю первісного власника припинилося право вселених за його згодою відповідачів користуватися чужим майном, позивачі з врахуванням уточнень в процесі розгляду справи, просили суд на підставі ст.391 ЦК України та ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням спірною квартирою, шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і передачі документів, які залишилися в квартирі після смерті батька, а саме: будинкову книгу на квартиру №13, що розташована в м. Херсоні, пр. Будівельників, 11.

Ухвалою від 25 червня 2015 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд залучив до участі в справі Комсомольський районний відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби в Херсонській області /а.с. 37-38/.

В жовтні 2015 року ОСОБА_5, діючий від імені ОСОБА_6, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_9, про визнання права на проживання та користування спірною квартирою, обґрунтовуючи свої вимоги тією обставиною, що вони були вселені в квартиру, яка є їх єдиним місцем проживання, первісним власником і проживали в ній як члени його сімї та відповідно до положень ст.ст.64,65 ЖК України, ст.405 ЦК України набули право користуватися квартирою, в той час, як передбачені ст.406 ЦК України підстави вважати їх такими, що втратили право користуватися цим майном, відсутні.

Ухвалою від 30 жовтня 2015 року суд обєднав первісні та зустрічні позовні вимоги в одне провадження.

Рішенням суду від 18 листопада 2015 року постановлено усунути ОСОБА_7, ОСОБА_8 перешкоди в користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з квартири АДРЕСА_3.

Зобовязати Комсомольський районним відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби України в Херсонській області зняти з реєстрації ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_3.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Суд вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, діючий від імені ОСОБА_6, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання за ОСОБА_6 права на проживання та користування квартирою №13, розташованою по пр. Будівельників, 11 в м. Херсоні, зазначаючи, що висновки суду у спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та положенням діючого в Україні законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні позивачі та їх представник доводи скарги не визнали, рішення суду просили залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд виходив з того, що позивачі як власники спірної квартири вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпорядження нею, в тому числі шляхом виселення відповідачів, які як члени сімї колишнього власника житла втратили право користуватися ним в звязку із смертю останнього.

Однак повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_11 01 липня 2014 року, позивачкам на праві спільної часткової власності належить квартира №13, що розташована в м. Херсоні по проспекту Будівельників, 11 /а.с. 8,9/.

У наведеній квартирі зареєстровані та проживають рідний дядько позивачок ОСОБА_6 та його син ОСОБА_9, які були вселені в житлове приміщення колишнім власником (батьком позивачок) ОСОБА_10 як члени його сімї.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оформивши свої спадкові права, не бажають, щоб відповідачі проживали у належній їм на праві власності квартирі та вважають, що вони підлягають виселенню та зняттю з реєстраційного обліку як такі, що втратили право користування житловим приміщенням після смерті колишнього власника, яка настала 21 жовтня 2013 року.

При цьому позовна вимога про припинення права відповідачів на користування спірною квартирою позивачами не заявлена, в той час як ст. 391 ЦК України, на яку послався суд в обґрунтування своїх висновків, не регулює питання щодо виселення осіб із житлових приміщень.

Відповідно до діючого в Україні законодавства, правовідносини, що виникли із користування житловим будинком (квартирою), що належить до приватного житлового фонду врегульовані главою 6 ЖК України, а щодо права користування чужим майном главою 32 ЦК України.

Згідно із наведеними нормами матеріального права питання щодо виселення членів сімї, в тому числі колишнього, власника, як і щодо припинення права користування чужим майном (сервітуту) вирішується в судовому порядку, тому ці обставини, без заявленої вимоги про припинення права користування житловим приміщенням чи про виселення із передбачених житловим законодавством підстав, не можуть враховуватися судом при вирішенні спору щодо захисту прав власності від порушень, не повязаних із позбавленням володіння.

Крім того, застосувавши на підставі ст.391 ЦК України як спосіб захисту права власності, зняття з реєстрації місця проживання у спірному житловому приміщенні відповідачів як членів сімї колишнього власника, суд не врахував, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вирішення цього питання належить до компетенції органів реєстрації місця проживання та місця перебування осіб.

Згідно зі ст.7 цього Закону (у редакції Закону від 5 липня 2012 року №5088-VІ) цими органами зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, належним способом захисту цивільних прав у спірних правовідносинах є предявлення позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням (чи про позбавлення права користування житловим приміщенням), враховуючи, що на передбачені ЖК України підстави для виселення ОСОБА_6, ОСОБА_9 із спірної квартири позивачки не посилаються і наявність передбачених ним підстав для виселення не доводять.

Зобовязавши Комсомольський районний відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби України в Херсонській області зняти відповідачів з реєстрації в спірній квартирі, суд не перевірив чи має наведений відділ статус юридичної особи і не звернув уваги на те, що за процесуальним статусом відділ є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, тому на нього неможливо покласти будь-які зобовязання щодо предмета спору.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що не вирішивши в установленому законом порядку питання щодо припинення прав відповідачів на користування належною позивачам на праві власності квартирою, суд передчасно дійшов висновку про наявність правових підстав для їх виселення з неї та зняття з реєстрації в ній, тому рішення суду в частині задоволення наведених позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині як передчасно заявленого.

Що ж стосується зустрічних позовних вимог, то колегія суддів вважає їх лишньо заявленими зважаючи на те, що право відповідачів на користування спірною квартирою підтверджується реєстрацією в ній як в місті постійного проживання та не оспорено позивачами в установленому законом порядку.

Рішення суду в цій частині відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги у наведеній частині не ґрунтуються на законі та як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновок суду щодо втрати відповідачами права на користування спірною квартирою в звязку із смертю колишнього власника та відсутністю договору з новими власниками, виходить за межі предмета заявленого в справі позову і не може вважатися обставиною, що встановлена судовим рішення та не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Разом з тим, оскільки висновок суду по суті заявленого зустрічного позову як такого, що не підлягає задоволенню, є правильним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановленого судом в цій частині рішення та ухвалення нового аналогічного рішення.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України зміні підлягає розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою наведеної вище норми процесуального права, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судом першої інстанції вирішувалося питання щодо стягнення судових витрат на користь позивачів за первісним позовом, які складалися із сплати ОСОБА_7 судового збору в розмірі 243грн. 60коп. та понесених ОСОБА_8 витрат на правову допомогу в розмірі 4384грн. 80коп. /а.с. 3,89-91/.

Враховуючи, що в задоволенні первісного позову судом апеляційної інстанції відмовлено, витрати позивачів на сплату судового збору компенсації за рахунок відповідачів за первісним позовом не підлягають, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивачів судових витрат у розмірі по 121,80грн. з кожного підлягає скасуванню.

Однак, враховуючи, що витрати на правову допомогу були понесені ОСОБА_8 у тому числі і при вирішенні зустрічного позову, в задоволенні якого судом відмовлено, колегія суддів вважає, що зважаючи на принцип пропорційності розподілу судових витрат та на те, що заявлена до стягнення сума не виходить за межі встановленого законом граничного розміру, вони підлягають стягненню на користь останньої з відповідачів у розмірі 50%.

В звязку з цим рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на користь ОСОБА_8 підлягає зміні із зменшенням визначеного судом до стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 розміру судових витрат із 2314,20грн. до 1096 грн. 20 коп. з кожного.

Крім того, зважаючи на те, що апеляційна скарга, подана від імені ОСОБА_6 його представником ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивачок у рівних частинах на користь відповідача ОСОБА_6 половину понесених ним та документально підтверджених витрат на сплату при подачі апеляційної скарги судового збору, що становить 243грн. 60коп. (487,20:2), /а.с. 155/.

На підставі викладеного, ст.ст. 16,391 ЦК України, керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, діючого від імені ОСОБА_6, частково задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 18 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, третя особа - Комсомольський районний відділ у м. Херсоні Управління державної міграційної служби України в Херсонській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні наведених вище позовних вимог відмовити.

Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судових витрат у розмірі по 121,80 грн. з кожного скасувати, а в частині стягнення з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 судових витрат змінити, зменшивши визначений судом до стягнення розмір судових витрат із 2314,20 грн. з кожного до 1096 грн. 20 коп. з кожного

В решті частині це ж рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних частинах на користь ОСОБА_6 понесені ним на сплату судового збору витрати в розмірі 243 грн. 60 коп..

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_2

підпис ОСОБА_3

Згідно з оригіналом:

Суддя Л.В.Пузанова