Рішення № 55748906, 09.02.2016, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1016/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

секретар - Катюха К.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

за участю представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області про визнання недійсним заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 09.04.2014 року,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області та просить суд визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Узлісся, Дубровицького району Рівненської області, посвідчений 30.01.2001 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_8 та зареєстрований в журналі нотаріальних дій по ОСОБА_4 сільській раді Дубровицького району Рівненської області за №09 від 30.01.2001 року.

Крім того, просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 09.04.2014 року державним нотаріусом Дубровицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровані в реєстрі за №242 та за №241.

Свої вимоги мотивує тим, що 25 серпня 2013 року помер її брат ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємців першої черги за законом на час смерті брата не було. Вона, як спадкоємець другої черги за законом, звернулася до Дубровицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус повідомив їй, що на спадщину, яка відкрилась після смерті її брата ОСОБА_7 претендує також його племінниця ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом. Оспорюваний заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_8 Вважає, що даний заповіт був посвідчений не уповноваженою особою, оскільки рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради про покладення на ОСОБА_8 обов'язку вчинення нотаріальних дій немає, а тому як наслідок - заповіт не є нотаріально посвідчений. Окрім того, заповіт не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 541 ЦК УРСР (1963 року), згідно якої в заповіті повинно бути зазначено місце та час його складання. У зв'язку з цим вона була змушена звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала, просила суд скасувати заповіт від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що оспорюваний заповіт складений з недотриманням нотаріальної форми його посвідчення та такий, що не відповідає вимогам закону, оскільки посвідчений не уповноваженою на те посадовою особою і рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради про покладення на секретаря ради ОСОБА_8 повноважень щодо вчинення нотаріальних дій - відсутні.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні та пояснили, що за життя ОСОБА_2 доглядала за ОСОБА_7, після його смерті всі витрати на його поховання взяла на себе і те, що ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповів їй все своє майно, було його справжнім волевиявленням.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради - ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні та пояснила, що ніяких порушень з боку секретаря сільради ОСОБА_8 при посвідченні заповіту не було, оскільки він у своїй діяльності керувався нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про нотаріат", які прямо передбачають, що саме посадова особа сільської ради має право вчиняти нотаріальні дії.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що момент посвідчення оспорюваного заповіту, він дійсно працював на посаді секретаря та секретаря виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області. Оскільки він був посадовою особою, то відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та посадової інструкції, на нього були покладені обов'язки по вчиненню нотаріальних дій. Також додав, що ОСОБА_7 звертався до нього з приводу складення заповіту на користь ОСОБА_2. Також свідок суду ствердив, що спадкоємицею ОСОБА_7 призначив свою племінницю ОСОБА_2 і це було його доброю волею. Пригадати про те, чи приймалося рішення виконавчим комітетом про покладення на нього обов'язків щодо вчинення нотаріальних дій від імені виконкому за період його роботи і, зокрема, в 2001 році, він не зміг.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що ОСОБА_7 неодноразово йому говорив, що все своє майно він бажає заповісти своїй племінниці ОСОБА_2, оскільки вона постійно за ним доглядає та допомагає йому по господарству, і те, що він склав заповіт саме на користь ОСОБА_2, було його доброю волею.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №150174 (а.с.5) вбачається, що ОСОБА_7 помер 25 серпня 2013 року.

Згідно копії заповіта (а.с.8), посвідченого 30 січня 2001 секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_7 "все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі все, що він за законом України матиме право на день смерті" заповів своїй племінниці ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с. Узлісся, Дубровицького району Рівненської області.

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом (а.с.9-10) вбачається, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 складається з: житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в с. Бережки, вул. Набережна, 27, Дубровицького району Рівненської області, а також із земельної ділянки площею 0,0225 га, що розташована в с. Бережки, вул. Набережна, 27, Дубровицького району Рівненської області.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З вищевказаного заповіту вбачається, що на момент його складання та посвідчення діяли норми ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до ст. 41 ЦК УРСР (1963 року), угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори), а тому, заповіт є односторонньою угодою.

Відповідно до вимог ст. 47 ЦК УРСР (1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР (1963 року), заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження та делеговані повноваження.

Згідно п.п.5 п. "б" ч.1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад) - є делегованим повноваженням.

Згідно ст.ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту.

За змістом ст. 1257 ЦК України, заповіт може бути визнано недійсним.

Згідно з нормами ст.1247 ЦК України, загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25 серпня 1994 року (чинної на момент посвідчення вищевказаного заповіту), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень чинного ЦК України, цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

На даний час позивачці стало відомо, що 09.04.2014 року державним нотаріусом Дубровицької районної державної нотаріальної контори на підставі оспорюваного заповіту, на ім'я ОСОБА_2 були видані два свідоцтва про право на спадщину за заповітом: на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в с. Бережки, вул. Набережна, 27, Дубровицького району Рівненської області (зареєстрований в реєстрі за №241), а також на земельну ділянку площею 0,0225 га, що розташована в с. Бережки, вул. Набережна, 27, Дубровицького району Рівненської області (зареєстрований в реєстрі за №242).

Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Враховуючи, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину були видані на ім'я ОСОБА_2 як спадкоємиці за заповітом після смерті ОСОБА_7, то визнання недійним заповіту тягне за собою визнання недійсними і даних свідоцтв, оскільки ОСОБА_2 не мала права на спадкування вищевказаного майна.

В судовому засіданні було встановлено, що після обрання ОСОБА_8 на посаду секретаря та секретаря виконкому ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області 15 квітня 1998 року і до моменту вчинення нотаріальної дії - посвідчення 30 січня 2001 року заповіту ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_2 повноважень на вчинення нотаріальних дій від виконкому ради він не отримував.

І лише після виникнення у сторін спору щодо користування земельними ділянками та після зробленого адвокатського запиту до ОСОБА_4 сільської ради та архівного відділу Дубровицької РДА, представник позивачки отримала відповідь, з якої їй стало відомо, що рішення ОСОБА_4 сільської ради та її виконавчого комітету про покладання на секретаря Бережківської сільської ради ОСОБА_8 вчинення нотаріальних дій - відсутні.

Суд не бере до уваги покликання представника ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5 на те, що виконком ОСОБА_4 сільської ради покладав обов'язки по вчиненню нотаріальних дій на тодішнього секретаря ради ОСОБА_8 Оскільки твердження голови сільської ради ОСОБА_5 про те, що таке рішення може знаходитися в архівному відділі Дубровицької РДА, або ж могло бути знищено внаслідок проведення ремонтних робіт в адмінприміщенні сільської ради, спростовується оглянутими в судовому засіданні документами, наданими ОСОБА_4 сільською радою Дубровицького району Рівненської області на виконання ухвали суду від 24 грудня 2015 року (а.с.130-142).

Згідно копії довідки №151 від 01.09.2009 року, виданої ОСОБА_4 сільською радою Дубровицького району Рівненської області (а.с.131) вбачається, що в документах постійного зберігання відсутній журнал реєстрації нотаріальних дій за 1999-2002 роки, а тому будь-яких обставин, дані документи повинні зберігатися.

Згідно доповнення до історичної довідки до фонду ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 06.03.2009 року, виданої начальником архівного відділу Дубровицької РДА (а.с.132) вбачається, що в документах постійного зберігання відсутній журнал реєстрації нотаріальних дій за 1999-2002 роки.

Згідно відповіді архівного відділу Дубровицької РДА №19/01-06 від 25.01.2016 року на адвокатський запит №911/294 від 15.01.2016 року вбачається, що до архівного відділу Дубровицької РДА на зберігання передані документи ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області за період з 1977 року по 2004 рік. Це документи постійного терміну зберігання. Рішення ОСОБА_4 сільської ради та її виконавчого комітету про покладання на секретаря Бережківської сільської ради ОСОБА_8 вчинення нотаріальних дій - відсутні.

Окрім того, суд також не бере до уваги посилання представника ОСОБА_4 сільської ради ОСОБА_5 на те, що у функціональних обов'язках секретаря сільської ради передбачено ведення секретарем сільської ради нотаріальних дій (а.с.33), затверджених головою сільської ради ОСОБА_11 від 16.04.2001 року - 16.04.2002 року?, оскільки в даному документі є виправлення, і тим більше це документ не є документом, який уповноважує секретаря сільської ради на вчинення нотаріальних дій.

Що ж стосується пропуску строку позовної давності звернення ОСОБА_6 до суду, в цьому випадку суд звертає увагу на таке.

У відповідності з ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_6, не оспорюючи заповіту з часу його складання, вважала, що його вчинено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, а також цей факт ствердила відповідачка ОСОБА_2, позивачка ОСОБА_6 дізналася про існування заповіту в жовтні місяці 2013 року.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду, який ст. 257 ЦК України для даного виду правовідносин становить три роки, і початок перебігу якого слід рахувати від дня, коли їй стало відомо про порушення свого права як спадкоємця другої черги за законом, тобто з 2013 року, позивачка не пропустила.

Згідно п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), а тому суд вважає, що з позивачки ОСОБА_6 на користь держави слід стягнути недоплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідачів на користь позивачки слід стягнути понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Керуючись ст.ст. 47, 48, 541 ЦК УРСР (1963 року), ст.ст. 1217, 1223, 1262, 1268, 1270, 1296, 1031 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 214, 215, 218, 292, 294 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Узлісся, Дубровицького району Рівненської області, посвідчений 30.01.2001 року секретарем виконавчого комітету ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області ОСОБА_8 та зареєстрований в журналі нотаріальних дій по ОСОБА_4 сільській рад Дубровицького району Рівненської області за №09 від 30.01.2001 року.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 09.04.2014 року державним нотаріусом Дубровицької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєтровані в реєстрі за №241 та за №242.

Стягнути з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с. Бережки, вул. Набережна, 31, Дубровицького району Рівненської області на користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, жительки с. Бережки, вул. Набережна, 57, Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с. Бережки, вул. Набережна, 31, Дубровицького району Рівненської області, понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня 80 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 сільської ради Дубровицького району Рівненської області на користь ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жительки с. Бережки, вул. Набережна, 31, Дубровицького району Рівненської області, понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 121,80 грн. (сто двадцять одна гривня 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду ОСОБА_12