Ухвала суду № 55748489, 04.01.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2016 Справа №607/6306/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючої Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря Субчак Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 04 вересня 2015 року винесено рішення по справі №607/6306/15-ц за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. Вирішено позов задовольнити. В порядку регресу стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (р/р 265003941501, відкритий в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», МФО 300120, ЄДРПОУ 23510137) 10480 (десять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 89 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 (шістдесят) коп.

19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд вищевказаного рішення суду, посилаючись на те, що він не зявився на судове засідання 04 вересня 2015 року, оскільки перебував за межами Тернопільської області на роботі. Із судовим рішенням не погоджується з тих підстав, що ПрАТ СК «Провідна» невірно визначено розмір збитків, що був завданий потерпілому під час ДТП. Калькуляцію щодо розрахунку суми матеріального збитку склав ОСОБА_3, при цьому страхова компанія не додає жодних доказів, хто це такий та чи є у нього спеціальні знання для визначення суми матеріального збитку. Окрім цього, страховик не надає жодних доказів, які б підтверджували виплату страхового відшкодування потерпілому, оскільки із платіжного доручення №038334 не вбачається, що кошти були перераховані саме ОСОБА_4 З врахуванням наведеного, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2015 року по справі №607/6306/15-ц та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій просить судове засідання по розгляду заяви про перегляд заочного рішення проводити без його участі. Заяву про перегляд заочного рішення підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, врахувавши правову позицію Верховного Суду України, що викладена у постанові від 16 вересня 2015 року в справі №6-284цс15, а також рішення апеляційного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2015 року.

Представник позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» в судове засідання не зявився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час слухання справи повідомлявся, ухвала суду про участь учасника цивільного процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції ним не виконана.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторінбез фіксації судового процесу технічними засобами.

Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 232 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, зокрема, до справи приєднано конверт з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке останній, без поважних причин (тривала хвороба чи відрядження), не отримав у відділенні поштового звязку та воно повернулося до суду по закінченню терміну зберігання (а.с.56-57). Відповідачем не надано суду підтвердження того, що 04 вересня 2015 року він перебував за межами Тернопільської області на роботі, у звязку з чим не міг зявитися на призначене судове засідання. Заяв чи клопотань про відкладення чи перенесення судового засідання, призначеного на 04 вересня 2015 року на адресу суду від ОСОБА_1 не надходило.

Також відповідач не надав суду істотних доказів, якими обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, які б спростовували висновки суду, викладені в судовому рішенні.

З приводу застосування правових позицій, то, у постановах від 12 лютого 2014 (справа №6-1цс14) та 16 вересня 2015 (справа № 6-284цс15) Верховний Суд України зробив висновок, що неузгодженість нумерації підпунктів п.33.1 ст.33 та підпунктів п.38.1 ст.38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) після коригування Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» не може обмежувати встановлене ст.38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника в разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Верховний Суд України зазначив, що із внесенням змін до ст.33 Закону було розширено перелік обовязків учасників ДТП, у звязку із чим обовязок щодо вжиття заходів для невідкладного повідомлення страховика про таку пригоду був передбачений уже в пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону.

Проте зміни до абзацу «ґ», в якому міститься відсилання до відповідних номерів пунктів та підпунктів ст.33 Закону щодо строків та умов обовязкового повідомлення страховика про настання ДТП, унесені не були.

Неузгодженість нумерації підпунктів п.33.1 ст.33 та підпунктів п.38.1 ст.38 Закону не може обмежувати право страховика подати регресний позов до страхувальника в разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому не може бути підставою для відмови в його задоволенні.

З іншого боку, Верховний Суд України звернув увагу на те, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.197, 210, 224, 231, 232 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Розяснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Головуюча О.Герчаківська