Ухвала суду № 55748399, 10.02.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/2655/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Степаненко О. А.Номер провадження 22-ц/788/73/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В. Категорія - 10

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Лузан Л. В.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 листопада 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Сумигаз",

про встановлення земельного сервітуту, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні власністю,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 24 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту задоволено частково.

Усунуто перешкоди в користуванні земельною ділянкою загального користування, розташованою по АДРЕСА_1, шляхом покладання обов'язку на ОСОБА_4 демонтувати встановлену нею огорожу на земельній ділянці загального користування по АДРЕСА_1, з боку будинку №18.

В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа - ПАТ "Сумигаз" про встановлення земельного сервітуту, зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні власністю задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні, обслуговуванні, підключені та реконструкції існуючої мережі внутрішньо-будинкової системи газопостачання, розташованій на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 229,40 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави 114,70 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 752,46 грн. судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 114,70 грн. судових витрат, пов'язаних з сплатою судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 прохає скасувати рішення суду в тій частині, у якій був задоволений позов ОСОБА_4, та в тій частині, у якій йому було відмовлено у задоволенні позову і постановити в цій частині нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі, а ОСОБА_4 відмовити у задоволенні пред'явленого до нього позову з тих підстав, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального і процесуального права .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються братом і сестрою.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 22 червня 2010 року було визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину та за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року;

проведений реальний поділ названого домоволодіння АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_4 виділено 44/100 його частини, а ОСОБА_3 - 56/100 частини домоволодіння (а.с.135-136).

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 березня 2011 року визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площею 2278 м, яка розташована по АДРЕСА_1 і виділено реально на праві користування:

ОСОБА_4 згідно варіанту № 2 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи земельну ділянку загальною площею 1139 кв.м, земельну ділянку індивідуального користування - 1049 кв.м та 1/2 частину площі земельної ділянки загального користування - 90 кв.м (її лінійні розміри та площі вказані на плані додатку №2 до висновку експертизи, земельна ділянка індивідуального користування зафарбована в жовтий колір, а земельна ділянка загального користування позначена червоними штрихами);

ОСОБА_3 - земельну ділянку загальною площею 1139 кв.м : земельну ділянку індивідуального користування - 1049 кв.м та 1/2 частину площі земельної ділянки загального користування - 90 кв.м (її лінійні розміри та площі вказані на плані додатку № 2 до висновку експертизи, земельна ділянка індивідуального користування зафарбована в зелений колір, а земельна ділянка загального користування позначена червоними штрихами) (а.с.252).

Не дивлячись на те, що вищеназваним судовим рішенням був визначений порядок користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, з матеріалів справи вбачається, що на протязі тривалого часу між сторонами продовжують виникати спори з приводу користування цієї земельною ділянкою.

Частина цих спорів була розглянута у даній справі.

Покладаючи на ОСОБА_3 обов'язок не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні, обслуговуванні, підключені та реконструкції існуючої мережі внутрішньо-будинкової системи газопостачання, розташованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час ОСОБА_4 в порядку виконання рішення суду про розподіл домоволодіння має намір виконати у своїй частині будинку певні переобладнання, в тому числі влаштувати у будинку газопостачання.

Під час розгляду справи було встановлено, що "ввід до газопроводу", до якого за рекомендаціями ПАТ "Сумигаз" ОСОБА_4 повинна підключити газопровід для постачання газу у свою частину будинку, знаходиться на виділеній ОСОБА_3 у конкретне користування земельній ділянці, до якої ОСОБА_4 не має доступу. Проте, встановлено (і цей факт підтверджений представником ПАТ "Сумигаз" у судовому засіданні суду апеляційної інстанції), що власником названого "вводу до газопроводу" була ОСОБА_5, а після її смерті його власниками стали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - по ? частині кожний в порядку спадкування.

Приймаючи до уваги наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 не вправі чинити перешкоди ОСОБА_4 у користуванні, обслуговуванні, підключені та реконструкції існуючої мережі внутрішньо-будинкової системи газопостачання, оскільки це необхідно їй, в тому числі, для забезпечення газопостачальним організаціям можливості "врізки" до системи газопроводу для подальшої газифікації частини будинку ОСОБА_5( ас. 106-108) .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду в наведеній вище частині. Проте, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції він пояснив, що не заперечує того, щоб ОСОБА_4 підключила належну їй частину будинку до "вводу до газопроводу", який знаходиться на виділеній йому у користування частині земельної ділянки, а тому в цій частині свою апеляційну скаргу він не підтримує.

Під час розгляду справи було також встановлено, що поряд з садибою по АДРЕСА_1 в с. Стецьківка знаходиться садиба по АДРЕСА_2, власником якої є сторона у справі - ОСОБА_3.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснила, що по АДРЕСА_2 її брат ОСОБА_3 на межі між садибами № 16 та № 18 побудував новий будинок, при цьому порушив названу межу і розташував свій будинок таким чином, що захватив під будинок частину земельної ділянки за № 16, яка була виділена сторонам під двір загального користування. Після цього, як пояснила ОСОБА_4, вона між новим будинком ОСОБА_3 (садиба № 18) та належним їй сараєм (садиба № 16) на межі двох садиб поставила спірну огорожу.

Постановленим у справі рішенням суд поклав на ОСОБА_4 обов'язок демонтувати вищеназвану огорожу на межі двох земельних ділянок АДРЕСА_1. В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.

Проте, ОСОБА_3 оскаржує рішення суду в тій частині, що йому було відмовлено у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, за яким він би мав можливість з двору загального користування проходити на свій город в межах земельної ділянки АДРЕСА_1

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в даний час правових підстав для задоволення названого позову, висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому виходить з наступного.

Згідно ст. 98 ЗК України 1. Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). 2. Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. 3. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. 4. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 р. N 7, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном .

Як на підставу для задоволення позову про встановлення земельного сервітуту ОСОБА_3 посилається на неможливість користування ним земельною ділянкою під городом у садибі № 16. Проте, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необгрунтованість таких доводів. Зокрема.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 погодився з тим, що при встановленні порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, при ухваленні рішення від 02 березня 2011 року суд урахував його прохання виділити йому земельну ділянку під городом з боку садиби №18 (власником якої він являється). ОСОБА_3 також погодився з тим, що його прохання було обумовлене тим, що таке місце розташування городу у подальшому створювало для нього можливість для об'єднання земельної ділянки під городом у садибі №18 та земельної ділянки під городом у садибі №16 в єдиний масив з метою більшої зручності у їх оброблюванні та використанні.

Вбачається, що у свій час ОСОБА_3 погодився з рішенням суду від 02 березня 2011 року про встановлення порядку користування земельною ділянкою, який не передбачав земельного сервітуту, оскільки саме такий порядок користування земельною ділянкою був (і на теперішній час є) для нього самим прийнятним. За таким порядком вхід на земельну ділянку площею 803 кв.м. (город у садибі № 16) є для ОСОБА_3 вільним з боку належної йому земельної ділянки під городом у садибі № 18.

До аналогічних висновків прийшов і експерт при проведенні будівельно-технічної експертизи від 30 травня 2014 року №21/14 ( т.1 ас. 52-58).

В той же час єдиною умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреб власника земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб.

Колегія суддів вважає, що рішення суд про відмову ОСОБА_3 у встановленні земельного сервітуту є законним і справедливим ще й з наступних підстав.

У даній справі ОСОБА_3 заявляв позов про знесення встановленої на межі двох садиб №16 та №18 огорожі з метою створення для нього вільного проходу з двору загального користування садиби №16 у належний йому двір садиби № 18. Зважуючи на його прохання створити йому більш зручні умови у користуванні належним йому нерухомим майном та земельними ділянками як у садибі № 16, так і у садибі № 18, суд першої інстанції названий позов задовольнив і зобов'язав ОСОБА_4 знести огорожу між двома садибами. Остання з таким рішенням суду погодилась.

У такому разі доводи ОСОБА_3 про те, що за відсутності земельного сервітуту він не має можливості користуватися земельною ділянкою під городом у садибі № 16, виглядають непереконливими, оскільки він може потрапити на цю земельну ділянку в інший, вибраний ним самим, спосіб, а саме : шляхом вільного проходу з двору загального користування (садиби №16) у двір та на город своєї садиби під №18, при цьому його городи у двох названих садибах складають єдиний масив.

За таких обставин у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про встановлення безоплатного земельного сервітуту, крім того, є очевидним, що задоволення такого позову порушувало б земельні права іншого співвласника, ОСОБА_4

Слід зазначити, що при зміні певних обставин (зміна власника і т.і.) питання про встановлення земельного сервітуту може бути вирішене у іншій справі за позовом зацікавлених у цьому осіб.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були повно та всебічно встановлені обставини справи, правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду у оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий -

Судді -