Рішення № 55748052, 09.02.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/11847/15-ц

Провадження №2/592/27/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

09 лютого 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми

у складі: головуючого судді Бичкова І.Г.,

при секретарі: Троценко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Третя Сумська державна нотаріальна контора Сумської області, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та в її обґрунтування вказав про те, що ОСОБА_2 є його рідною сестрою та їхніми батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Перебуваючи у шлюбі, батьки на земельній ділянці під № 30 по вул. Одеській в м. Суми побудували житловий будинок з надвірними будівлями. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.1984 року шлюб між батьками було розірвано та за ОСОБА_4 було визнано право власності на 54/100 частин вказаного будинку, за ОСОБА_3- на 46/100 частин.

31 грудня 2000 року ОСОБА_4 померла. Спадкоємцями на належну їй частину житлового будинку є позивач та його сестра - ОСОБА_2. Вони поховали матір та справили її поминки, здійснювали догляд за будинком, частину належних матері речей роздали сусідам та знайомим, а частину позивач взяв собі на память. Вони також придбали та встановили памятник матері. Спору між ними відносно спадкового майна не було, підстав не довіряти сестрі у позивача також не було. Вони спілкувалися з сестрою, підтримували добрі стосунки. Зі згоди позивача сестра та її донька поселилися в будинку. Отже частка кожного становить 27/100 частин житлового будинку № 30 по вул. Одеській в м. Суми / 54/100 : 2/.

Від дня народження та по 29 листопада 2000 року позивач був прописаний у вказаному будинку та фактично проживав на день смерті матері разом з нею. 13 червня 2005 року помер батько - ОСОБА_3. Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складалося з 46/100 частин вказаного житлового будинку. З відповідачкою була домовленість про сумісний продаж будинку та розподіл отриманих коштів. Взимку 2014 року позивачу стало відомо, що в будинку стали проживати сторонні люди. На його запитання, на підставі чого вони проживають, відповідачка повідомила, що вони - покупці частини будинку і що відповідачці вже сплачено завдаток за частину будинку. Після цього позивач звернувся до сестри, яка повідомила про те, що вона подала заяву до нотаріально контори після смерті батька та що будинок належить лише їй, та ділитися вона не буде. Позивач звернувся до Третьої Сумської держнотконтори, де йому підтвердили цю обставину та повідомили, що в заяві про прийняття спадщини після смерті матері відповідачка навіть не зазначила його як спадкоємця. Крім того, для оформлення спадкових прав позивачу необхідно надати правовстановлюючий документ на частину будинку та зявитися до нотаріуса разом з сестрою. На його звернення до сестри остання відповіла відмовою. Крім того, позивачу стало відомо, що батько залишив заповіт на імя відповідачки.

Оформити спадщину в нотаріальному порядку на належну матері частину житлового будинку позивач позбавлений можливості з вищезазначених підстав, що й змусило його звернутися до суду. Попередньо вартість частини будинку позивач оцінює в сумі 24000 грн. Отримати довідку про вартість частини житлового будинку він позбавлений можливості. Позивач намагався вирішити з сестрою всі питання в добровільному порядку, оскільки інших родичів у нього немає і хотів зберегти з сестрою родинні стосунки. Разом з тим, позивачу стало відомо, що 15 грудня 2015 року на імя відповідачки було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим номером №2-1241 на 54/100 спірного житлового будинку після смерті їхньої матері - ОСОБА_4 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим номером №2-1243 після смерті їхнього батька - ОСОБА_3. Позивач просить суд встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_4, померлої 31 грудня 2000 року. Визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми. Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Сумською державною нотаріальною конторою 15 грудня 2015 року за реєстровим номером № 2-1241 після смерті ОСОБА_4, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми частково недійсним.

У судове засідання позивач не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. .

У судове засідання представники позивача за довіреністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не зявилися, надали суду заяву з проханням розглянути справу у їхню відсутність. Позовні вимоги позивача підтримали, просили позов задовольнити.

У судове засідання відповідачка не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, але від неї не надійшло повідомлення про причини неявки.

У судове третя особа - представник Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області не зявився, надав суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі представника Третьої Сумської державної нотаріальної контори Сумської області за наявними у справі матеріалами. У вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.

Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди представників позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що у повній мірі узгоджується та не суперечить положенням ч. 2 ст. 158 ЦПК України.

Дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження І-БП № 184339, виданого повторно 07.05.2015 року Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції за актовим записом № 1086, 09.06.1962 року народився ОСОБА_1. Його батьками записані: батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_4.

Згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.1984 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Крім того, за ОСОБА_4 було визнано право власності на 54/100 частин будинку, розташованого за адресою: м. Суми вул. Одеська, 30, за ОСОБА_3- на 46/100 частин.

31.12.2000 року померла мати позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БП № 237630, виданим повторно 07.05.2015 року Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції за актовим записом № 27.

Після смерті матері повинна була залишитися спадщина у вигляді 27/100 ч. житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми. Позивач фактично прийняв спадщину, в порядку передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав на момент відкриття спадщини зі спадкодавцем.

13.06.2005 року помер батько позивача ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БП № 237629, виданим повторно 07.05.2015 року Ковпаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції за актовим записом № 1776.

Згідно заповіту від 09.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_3 усе майно заповів дочці ОСОБА_2.

18.05.2015 та 08.06.20015 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Але йому було відмолено в видачі свідоцтво про право на спадщину за законом через відсутність у нього оригіналів правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно і рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2015 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1241, спадкоємицею зазначеного у цьому свідоцтві майна, а саме 54/100 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних, господарчих та побутових будівель, що знаходиться за адресою:м. Суми, вул. Одеська, буд. 30, є ОСОБА_2, яка є дочкою ОСОБА_4, яка померла 31.12.2000 року.

Однак при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом не була врахована частка, яка мала належати позивачу, як спадкоємцю першої черги, а саме 27/100 частин будинку № 30 по вул. Одеській м. Суми.

Статтею 524 ЦК України (1963 року) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом та за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не замінено заповітом.

Статтею 529 ЦК України (1963 року) встановлено першу чергу спадкоємців за законом, якими є в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України (1963 року) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України (1963 року) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він, зокрема, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Стаття 1261 ЦК України (2003 року) передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Положеннями ст. 1268 ЦК України (2003 року) передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до зазначених положень законів та наданих суду доказів позивач є спадкоємцем першої черги після смерті матері.

Таким чином, на основі зясованих обставин, суд дійшов висновку про те, що позовна заява ОСОБА_1 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України, ст. 16, 1261, 1268 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті матері ОСОБА_4, померлої 31.12.2000 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми.

Визнати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Сумською державною нотаріальною конторою 15 грудня 2015 року за реєстровим номером № 2-1241 після смерті ОСОБА_4, померлої 31 грудня 2000 року, на 27/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого під № 30 по вул. Одеській в м. Суми, частково недійсним.

Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення направити рекомендованим листом із повідомленням ОСОБА_2

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков