Ухвала суду № 55744712, 09.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 431/2241/15-к

Провадження № 11кп/782/314/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Сахарілєнка О.Г.,

суддів - Курліщук Н.Є., Шапка В.В.,

при секретарі - Магомедові Ш.Х.,

за участю прокурора - Сопівника А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

представника потерпілої - ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 19 листопада 2015 року, яким

ОСОБА_1, 12.08.1981 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

військовослужбовця військової частини - польова

пошта В2277, одруженого, який має на утриманні двох

неповнолітніх дітей, зареєстрований та мешкає

за адресою: м.Києв, вул.Перова, 54/27,-

засуджено за ст.116 КК України до трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обчислений з 29 березня 2015 року.

Питання про речові докази та процесуальні витрати вирішені.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_4 суму матеріальних збитків в розмірі 19854, 50 гривень, сумму моральних збитків в розмірі 100000 гривень, а всього 119854, 50 гривень; на користь ОСОБА_5 суму моральних збитків в розмірі 50000 гривень; на користь ОСОБА_6 суму моральних збитків в розмірі 50000 гривень.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

28 березня 2015 року, близько 22.00 години ОСОБА_1 з військовослужбовцем військової частини польова пошта В2277 ОСОБА_7 та іншими військовослужбовцями перебував в приміщенні будівлі, розташованої за адресою: вул. Залізнична, №1а, м.Старобільск Луганської області, за місцем дислокації частини, а саме в підсобному приміщенні частини. Перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), що раптово виник внаслідок протизаконного насильства: протизаконного психічного насильства ОСОБА_7, що для ОСОБА_1 було спроможним за своїм характером викликати реальне сильне душевне хвилювання внаслідок систематичного знущання стосовно нього, яке відображалось у систематичному приниженні честі і людської гідності, а саме довготривале негативне психологічне знущання ОСОБА_7 над обвинуваченим з приводу не належного, на думку ОСОБА_7, виконання останнім своїх військових обовязків. ОСОБА_1, після сварки з ОСОБА_7, використовуючи кухонний ніж, взятий безпосередньо перед вчиненням злочину, усвідомлюючи значення своїх дій, але перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання, що позбавляло його можливості повною мірою керувати своїми діями, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс ножем, який знаходився в правій руці ОСОБА_1 два удари в область грудної клітини ОСОБА_7, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної непроникаючої рани передньої поверхні грудної клітини зліва, яка не перебуває у причинному звязку з настанням смерті, та колото-різане проникаюче сліпе поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені та серця, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_7 на місці події.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 вважає вирок стосовно ОСОБА_1 необґрунтованим в частині кваліфікації його дій за ст.116 КК України, які на її думку підлягають кваліфікації за ч.1 ст.115 КК України, а також у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину внаслідок його мякості, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Наводить доводи порушень вимог щодо форми та порядку отримання висновку судової психолого-психіатричної експертизи №69 від 29.04.2015 року стосовно емоційного стану обвинуваченого ОСОБА_1 у момент скоєння кримінального правопорушення, який вважає недопустимим доказом, а також неправильно складеним обвинувальний акт в частині кваліфікації дій обвинуваченого за ст.116 КК України. Вказує на необґрунтовану відмову суду в призначенні повторної судово-психіатричної експертизи та повторному допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 щодо обставин кримінального правопорушення та вживання перед його скоєнням ОСОБА_1 алкогольних напоїв, а також на наявність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.115 КК України. Ставить питання про скасування вироку в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.116 КК України та призначеного йому покарання, а також ухвалення нового вироку, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України з призначенням покарання 8 років позбавлення волі. В разі визнання ОСОБА_1 винним за ст.116 КК України, просить призначити йому покарання 5 років позбавлення волі. Вважає необхідним проведення по справі повторної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_1 в іншій експертній установі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення;

2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Положеннями ст.411 КПК України передбачено, що судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів виховного характеру.

Відповідно ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Так, згідно з вимогами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою мотиви неврахування окремих доказів та зміни обвинувачення, якщо судом приймались такі рішення.

Однак зазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції не виконав.

Відповідно до обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

28.03.2015 року, протягом вечора, ОСОБА_1 разом з військовослужбовцем військової частини польова пошта В2277 ОСОБА_7 та іншими особами, за місцем дислокації частини, перебував в приміщенні будівлі, розташованої за адресою: вул. Залізнична, №1а, м.Старобільск Луганської області. Перебуваючи в стані сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту), що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства: протизаконного психічного насильства, яке виразилось у погрозах завдати фізичної шкоди з боку потерпілого ОСОБА_7, що для ОСОБА_1 було значним, тобто спроможним за своїм характером викликати сильне душевне хвилювання, а також реальним, а не уявним, внаслідок систематичного знущання з нього, що мало своє відображення у систематичному приниженні честі і людської гідності, завдаючи ОСОБА_1 моральних страждань та внаслідок тяжкої образи, яка виразилась у непристойній поведінці, що особливо принизило гідність та зганьбило честь винного з боку потерпілого, використовуючи в якості знаряддя вчинення злочину кухонний ніж, взятий безпосередньо перед вчиненням злочину, наніс ним 2 удари в області грудної клітини ОСОБА_7, спричинивши, згідно висновку експерта №81 від 29.03.2015 року тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної непроникаючої рани передньої поверхні грудної клітини зліва, яка не перебуває у причинному звязку з настанням смерті, та колото-різане проникаюче сліпе поранення грудної клітини зліва з пошкодженням лівої легені та серця, внаслідок якої настала смерть ОСОБА_7 на місці події.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфікуються як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.116 КК України, тобто умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання з боку потерпілого (т.2 а.к.п.4-5).

Суд у вироку при викладенні фабули обвинувачення вказав декілька інші обставини кримінального правопорушення.

Так, у вироку суд не зазначив про обставини, вказані в обвинувальному акті щодо спричинення ОСОБА_1 моральних страждань внаслідок тяжкої образи, яка виразилась у непристойній поведінці, що особливо принизило гідність та зганьбило честь винного з боку потерпілого.

Крім того, суд у вироку вказав обставини, які не були зазначені в обвинувальному акті, а саме:

- «довготривале негативне психологічне знущання ОСОБА_7 над обвинуваченим з приводу неналежного, на думку ОСОБА_7, виконання останнім своїх військових обовязків»;

- «ОСОБА_1 після сварки з ОСОБА_7В.», ...«усвідомлюючи значення своїх дій», ...«реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині» (т.2 а.к.п.119-122).

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі висунутого обвинувачення при викладенні обставин кримінального правопорушення та наявності у ОСОБА_1 умислу на умисне вбивство ОСОБА_7, чим погіршив становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження та порушив вимоги ст.337 КПК України і допустив у вироку в своїх висновках істотні суперечності.

Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст.116 КК України, як умисне вбивство, скоєне в стані сильного душевного хвилювання.

При цьому в порушення вимог ст.ст.370, 374 КПК України суд у вироку не навів мотиви та підстави зміни обвинувачення, а також не вказав чому він не прийняв до уваги кваліфікуючі ознаки даного кримінального правопорушення, які інкримінувались ОСОБА_1 органом досудового розслідування, як раптове виникнення сильного душевного хвилювання внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання з боку потерпілого.

Зазначені недоліки є істотним порушенням суду першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 зверталась до суду з письмовими клопотаннями про додатковий допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_13 для зясування обставин вживання ОСОБА_1 алкоголю безпосередньо перед скоєнням кримінального правопорушення та перебування його в стані алкогольного спяніння, обставин протизаконного насильства, знущання чи образ відносно нього з боку ОСОБА_7, а також допит експертів, які проводили судово-психіатричну експертизу, для зясування обставин щодо стану афекту обвинуваченого та вирішення питань чи враховано ними стан спяніння обвинуваченого, вплив стану спяніння на стан сильного душевного хвилювання, можливості в стані сильного душевного хвилювання нанесення двох ударів ножем, якими доказами обґрунтовані обставини насильства, систематичного знущання та тяжкої образи з боку потерпілого (т.2 а.к.п.20-21, 89-90).

Потерпіла ОСОБА_4 також зверталась до суду з письмовим клопотанням про призначення повторної судово-психіатричної експертизи для зясування зазначених обставин щодо емоційного стану обвинуваченого ОСОБА_1 та вирішення питань чи міг він передбачити наслідки своїх дій, впливу стану алкогольного спяніння на стан сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) (т.2 а.к.п.60), про що також заявляв клопотання в судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_3

Ухвалою від 24.09.2015 року суд відмовив у задоволенні клопотання представника потерпілої ОСОБА_3 про призначення додаткової судово-психіатричної експертизи з посиланням на відповідність висновку судової психолого-психіатричної експертизи №69 від 29.04.2015 року встановленій формі складання висновку (т.2 а.к.п.102).

Однак вказані питання не ставились на розгляд судової психолого-психіатричної експертизи №69 від 29.04.2015 року (т.1 а.к.п.207-209).

Зазначені обставини також залишились судом першої інстанції не дослідженими та не знайшли свого відображення у вироку щодо ОСОБА_1 (т.2 а.к.п.119-122).

Суд у вироку також не навів обґрунтувань відповідно доводів потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_3 про перебування ОСОБА_1 на момент інкримінованого діяння в стані алкогольного спяніння.

Зясування зазначених обставин може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, оскільки впливає на встановлення обставин справи, правильну юридично-правову оцінку дій обвинуваченого ОСОБА_1 та кримінальну відповідальність, про що обґрунтовано вказано в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_4

Отже, допущені судом порушення при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_1, ставлять під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення.

Згідно з положеннями ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про допущення місцевим судом згідно ст.ст.410, 411, 412 КПК України неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_4 в цій частині є обґрунтованими.

Вказані недоліки, які допустив місцевий суд, є істотними, й такими, що відповідно до ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення та призначення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.116 КК України до нового судового розгляду в суді першої інстанції, який слід провести з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального законодавства.

До того ж статтею 420 КПК України не передбачено постановлення судом апеляційної інстанції свого вироку після скасування вироку суду першої інстанції з підстав, визначених ст.ст.410, 411, 412 КПК України, у звязку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи, що судове рішення підлягає скасуванню з наведених підстав, розгляд вказаних в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_4 питань щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості злочинних дій внаслідок мякості, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є передчасним, оскільки такі питання вирішує суд при постановленні судового рішення в залежності від доведеності винуватості особи у вчиненні злочинних дій за обставин, предявлених в обвинуваченні, та мають бути перевірені під час нового судового розгляду.

За таких обставин апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, повно і всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати всі докази, надані сторонами, дати їм належну оцінку, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілої ОСОБА_4, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.419 КПК України колегія суддів вважає необхідним залишити щодо ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки залишились незмінними підстави для обрання такого заходу.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 19 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 за ст.116 КК України скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Залишити ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів.

Строк дії міри запобіжного заходу з 09 лютого 2016 року по 09 березня 2016 року включно.

Головуючий:

Судді: