Рішення № 55744323, 08.02.2016, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016 року Провадження №2/425/38/16

Справа №425/3514/15-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаряКулішової О.С.,

з участю відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, -

встановив:

24 вересня 2015 року КП «РВУВКГ» Рубіжанської міської ради звернулося до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2007 року по липень 2015 року в загальному розмірі 3179,55 гривень. В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 24 липня 2002 року було утворено юридичну особу КП «РВУВКГ», яка надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам міста. Також позивач вказує, що ОСОБА_1 є його абонентом (особистий рахунок № 1001), що між підприємством та відповідачем встановилися зобовязальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг; тариф на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для споживачів (населення) встановлений рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 25.06.2008 року № 37/2 у період з 01.07.2008 року по 31.08.2010 року складав 2,56 гривні за 1 куб. м. за послуги з централізованого водопостачання, а також 3,25 гривні за 1 куб. м. (з урахуванням ПДВ) за послуги з централізованого водовідведення. У період з 01.09.2010 року тариф на вказані послуги був встановлений рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 20.07.2010 року № 362 та складає 3,06 гривні за 1 куб. м. за послуги з централізованого водопостачання та 5,70 гривень за 1 куб. м. (з урахуванням ПДВ) за послуги з централізованого водовідведення. Свої зобовязання підприємство виконало, надавши відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідач отримала послуги, будь-яких претензій щодо якості чи порядку надання зазначених послуг відповідач не висувала. ОСОБА_1 не здійснювала оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

В судове засідання представник позивача не зявилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що в справі наявне письмове повідомлення, підписане представником позивача, 08.02.2016 року представник позивача через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує. В судовому засіданні 04.02.2016 року представник позивача позов підтримувала, просила задовольнити. Додатково надала пояснення, що відповідачем показання лічильника не надавалися позивачу щомісяця, тому підприємство нараховувало щомісячно оплату відповідачу за середньою нормою споживання води та після отримання інформації про показники лічильника відбувалося корегування розміру оплат за надані послуги відповідно до спожитого обєму води. При цьому при нарахування плати за надані послуги, було враховано пільги відповідача та призначення субсидії. Також, представником позивача зазначено, що письмового договору про надання комунальних послуг з відповідачем не підписано, але відсутність самого договору не може бути підставою для звільнення від оплати послуг споживача, послугами відповідач користується, здійснює оплату частково. Щодо застосування позовної давності представник позивача пояснила, що з 2011 року по жовтень 2014 року у відповідача була переплата за спожиті послуги. що не впливає на розмір її боргу, проти застосування позовної давності представник заперечує, оскільки відповідач фактично визнає борг, але не згодна з сумою боргу, також строк позовної давності переривався позивачем добровільною сплатою грошей за послуги (а.с. 89-90 журнал судового засідання).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечує проти позову в частині суми боргу, зазначає, що якійсь борг є, але з його розміром вона не згодна. Надала пояснення, що показання лічильника не повідомляла позивачу по телефону, також до неї додому не приходили контролери до грудня 2015 року, всі показання лічильника відповідач зазначала у квитанціях про сплату послуг. 09.11.2015 року відповідач надала до справи письмові заперечення на позов, згідно яких відповідач не визнає позов з 2007 року, оскільки ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.05.2015 року визнано факт пропуску позивачем позовної давності, дана ухвала не оскаржена позивачем, також відповідач має пільги як багатодітна родина, однак позивачем це не взято до уваги, також не враховано позивачем, що з 01.05.2015 року відповідачем оформлена субсидія, а в вересні 2015 року сума субсидій у 1668 гривень перерахована на її особовий рахунок, також, позивачем не було частково враховані деякі оплати відповідача (а.с. 21-33). Відповідачем надано суду контррозрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2015 року становить 2287,02 гривні, також 12.01.2016 року відповідачем подано до суду заяву, в якій вона не згодна з позовними вимогами та просить застосувати позовну давність (а.с. 52, 67-70),

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в цивільній справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.08.2015 року у справі № 425/2692/15-ц (провадження № 2-н/425/407/15) відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради заборгованості за надані комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2007 року в розмірі 3179,55 гривень (а.с. 71).

Рішенням Рубіжанської міської ради від 24 липня 2002 року було утворено юридичну особу Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради Луганської області для надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам міста.

Відповідач ОСОБА_1 є абонентом КП «РВУВКГ», особовий рахунок № 1001, та отримує від нього послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Фрунзе, будинок, 12, квартира 1, між відповідачем та позивачем встановилися зобовязальні правовідносини.

Зазначена квартира знаходиться у власності позивача, про що вона повідомила суд в судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 зазначила, що між нею та позивачем немає укладеного письмового договору про надання послуг, тому система оплати послуг не визначена та несвоєчасної оплати послуг бути не може.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що відповідач отримувала послуги централізованого водопостачання, відсутність письмового договору не є підставою для звільнення від оплати.

На вищевказані доводи сторін суд зазначає таке.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» субєктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання є, зокрема, підприємства питного водопостачання та споживачі питної води.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення є різновидом житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга по централізованому водопостачанню надається своєчасно, безпреривно, належної якості та підлягає оплаті.

Відповідно пунктів 1, 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобовязаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З справи вбачається, що відповідачу як абоненту позивача відкрито особовий рахунок № 1001, який відповідач зазначала в квитанціях про оплату послуг, додатково суд зазначає, що відповідач отримувала надані позивачем послуги водопостачання та водовідведення, частково здійснювала оплату, доказів неотримання послуг відповідачем до справи не надано, крім того, суд звертає увагу на те, що своєчасне укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. В судовому засіданні відповідач повідомила, що вона не зверталася до позивача з пропозицією укласти договір.

Відповідно ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, оплата за комунальні послуги стягується крім квартирної плати по затвердженим у встановленому законом порядку тарифам і повинна вчасно вноситися наймачем своєчасно.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (далі Постанова КМУ № 630), розрахунковим період для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність між сторонами письмового договору та погоджується з доводами представника позивача про те, що відсутність укладеного договору не позбавляє обов'язку щодо оплати наданих відповідачем послуг з централізованого водопостачання та це неозначає, що під час відсутності такого договору відповідач має право користуватися послугами, що надаютьсяпозивачем та не оплачувати їх.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення встановлені для споживачів (населення) рішеннями виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області, а саме (а.с. 7-8, зворот, 59, зворот):

-№ 4/12 від 21.06.2006 року та становить за послуги водопостачання 1,56 гривень за 1 куб.м та за послуги водовідведення 1,98 гривень за 1 куб.м;

-№ 37/2 від 25.06.2008 року та становить за послуги водопостачання 2,56 гривень за 1 куб.м та за послуги водовідведення 3,25 гривень за 1 куб.м;

-№ 362 від 20.07.2010 року та становить за послуги водопостачання 3,06 гривень за 1 куб.м та за послуги водовідведення 5,70 гривень за 1 куб.м, що сумарно становить 8,76 гривень за 1 куб.м (а.с. 8, зворот).

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 14 Постанови КМУ № 630 показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісячно.

У п. 17 Постанови КМУ № 630 зазначено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

У п. 20 Постанови КМУ № 630 зазначено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Згідно п. 22 Постанови КМУ № 630 у разі коли споживач відповідно до законодавства має пільги з оплати послуг, у договорі робиться відповідна позначка. При цьому дані про зазначену пільгу вносяться у договір між виконавцем та постачальником. У разі отримання права на пільги споживач подає виконавцю письмову заяву та документи, що його підтверджують. Оплата за послуги з урахуванням пільг нараховується з дати подання документів, що підтверджують право на пільгу. У разі встановлення квартирних засобів обліку їх показання розподіляються пропорційно кількості мешканців квартири. Пільги споживачам з оплати послуг надаються на частку, отриману після такого розподілу, за фактичними витратами, але не вище нормативів (норм) споживання, визначених законодавством.

З наданих представником позивача розрахунків заборгованості позивача вбачається, що вартість послуг водопостачання та водовідведення нараховувалася позивачем у випадку відсутності відомостей з приладу обліку за нормативами споживання, з урахуванням наявності пільги у відповідача, та після отримання інформації щодо показників лічильника (приладу обліку) відбувалося корегування розміру заборгованості, при цьому пільга відповідача завжди враховувалася. Також, в розрахунку заборгованості вбачається наявність субсидії у відповідача, яка також врахована при розрахунку заборгованості (а.с. 5, 77-79).

Тому суд відхиляє заперечення відповідача в частині неврахування позивачем при розрахунку заборгованості наявності пільги у розмірі 50% та субсидії.

Відповідач в запереченнях зазначала, що позивачем не були враховані деякі оплати: за жовтень 2007 року у сумі 41,30 гривень, у листопаді 2007 року 50,00 гривень, у березні 2009 року 100,00 гривень, у вересні 2014 року 100,00 гривень, однак судом відхиляються ці заперечення відповідача, оскільки вказані оплати були враховані та відображені в розрахунку.

Відтак, оплата 41,30 гривень була врахована у жовтні 2007 року та станом на 31.10.2007 року заборгованість зазначена у розмірі 0,00 гривень; оплата 50,00 гривень у листопаді 2007 року врахована у грудні 2007 року; оплата 100,00 гривень у березні 2009 року врахована у квітні 2009 року; оплата 100,00 гривень у вересні 2014 року врахована у жовтні 2014 року (а.с. 77-79).

Суд не приймає посилання відповідача як на підставу своїх заперечень на п. 19 та п. 23 Постанови КМУ № 630 стосовно необхідності здійснення перерахунку виконавцем послуг за фактично надані послуги та зобовязання щодо оплати пені.

Відповідно п. 19 Постанови КМУ № 630 у разі застосування авансової системи оплати послуг виконавець періодично, раз на 6 місяців, здійснює перерахунок плати за фактично надані послуги, про що повідомляє споживача та у п. 23 зазначеної Постанови передбачено нарахування пені за несвоєчасну оплату послуг.

До відповідача не застосовується авансова система оплати послуг згідно зазначеного пункту 19 Постанови, також позивачем не нарахована відповідачу пеня.

Згідно розрахунку позовних вимог позивач просить з відповідача стягнути заборгованість за період з 01.10.2007 року по 31.07.2015 року у розмірі 3179,55 гривень (5, 77-79).

Судом не приймаються заперечення відповідача стосовно неврахування позивачем при розрахунку заборгованості субсидії у розмірі 1668,10 гривень у вересні 2015 року, 333,62 гривень у жовтні 2015 року, 381,34 гривні у листопаді 2015 року, 360,67 гривень у грудні 2015 року та оплат у загальній сумі 500,00 гривень (330,00 + 66,00 + 66,00 + 38,00) у період з жовтня 2015 року по січень 2016 року, виходячи з такого.

Як вже зазначалося вище судом, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01.10.2007 року по 31.07.2015 року у розмірі 3179,55 гривень, тобто заборгованість станом на 31.07.2015 року, зазначені відповідачем оплати та субсидія надійшли після зазначеної дати 31.07.2015 року, тому не можуть бути враховані при визначені суми заборгованості саме на 31.07.2015 року.

Разом з цим суд зазначає, що вказані відповідачем оплати за жовтень 2015 січень 2016 року та сума субсидії за жовтень-грудень 2015 року врахована позивачем та відображена в оборотній відомості за інший період, який не є спірним (а.с. 80).

Відповідачем надано суду контррозрахунок заборгованості, за яким її заборгованість перед позивачем станом на 31.07.2015 року становить 4024,01 гривня (а.с. 67-70).

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не спростована сума заборгованості станом на 31.07.2015 року у розмірі 3179,55 гривень. яку з неї просить стягнути позивач, а навпаки за розрахунками відповідача сума заборгованості на дату 31.07.2015 року є навіть більшою за розрахунками відповідача 4024,01 гривень.

12.01.2016 року відповідачем до суду була подана заява, в якій вона просить застосувати позовну давність (а.с. 52).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до позовної заяви та розрахунку заборгованості особового рахунку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість послуги з 01.10.2007 року по 31.07.2015 року у розмірі 3179,55 гривень, проте доказів про те, що позивачем вчинялися будь-які дії, що свідчили про переривання строку позовної давності відповідно до положень ст. 264 ЦК України або про поважність причин пропуску строку позовної давності з 01.10.2007 року по 25.08.2015 року справа не містить.

Лише 25.08.2015 року представник позивача звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача боргу та 26.08.2015 року ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 71).

Таким чином, позивачем лише 25.08.2015 року було вчинено дію, що свідчить про переривання строку позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Разом з цим, відповідачем 06.09.2011 року було здійснено оплату відповідачу боргу за послуги у сумі 50,00 гривень, наступну оплату послуг відповідач здійснила позивачеві 01.10.2014 року у сумі 100,00 гривень (а.с. 5, 31).

Отже, суд вважає, що здійснення відповідачем оплати за послуги водопостачання та водовідведення 01.10.2014 року за квитанцією № 456 у сумі 100,00 гривень є вчиненням дії, що свідчить про переривання строку позовної давності відповідно до положень ст. 264 ЦК України.

З позовом про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення позивач звернувся до суду 24.09.2015 року.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, суд вважає, що переривання перебігу позовної давності відбулося 01.10.2014 року вчиненням відповідачем оплати, тому три роки загальної позовної давності, що передували цій даті вираховуються з 01.10.2011 року по 01.10.2014 року, при цьому з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року за відповідачем рахувалася переплата послуг.

За період з 01.10.2007 року по 31.07.2011 року у відповідача була наявна заборгованість, однак станом на 01.10.2007 року ця заборгованість була погашена відповідачем, тому немає підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з 01.10.2007 року по 30.09.2011 року, оскільки станом на 01.10.2011 року за відповідачем рахувалася переплата у сумі 96,55 гривень, заборгованість була відсутня та нова заборгованість виникла станом на 31.07.2012 року у розмірі 17,29 гривень.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.10.2007 року по 31.07.2011 року у загальній сумі 3179,55 гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 гривні.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, місце проживання: 93000, АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, місцезнаходження: 93010, місто Рубіжне Луганської області, вулиця Менделєєва, будинок 49, ідентифікаційний код 32026192, заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 31.07.2015 року в загальній сумі 3179,55 гривень (три тисячі сто сімдесят девять гривень 55 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, місце проживання: 93000, АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, місцезнаходження: 93010, місто Рубіжне Луганської області, вулиця Менделєєва, будинок 49, ідентифікаційний код 32026192, судовий збір у сумі 243,60 гривні (двісті сорок три гривні 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова