Рішення № 55742599, 21.01.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/5813/14 Головуючий у 1 інстанції: Івасівка А.П.

Провадження № 22-ц/783/290/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. Я.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Гриновця Б.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, припинення права власності на майно.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль BMW 520, д.н.з ВС 5168 ВЕ, куз. WBAHB51090BD87791.

Припинено право власності ОСОБА_2 на автомобіль BMW 520, д.н.з ВС 5168 ВЕ, куз. WBAHB51090BD87791.

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 ідеальній частині автомобіля ВАЗ 21110.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що в матеріалах справи немає належних та допустимих доказів того, що саме з підстав ч. 3 ст. 70 СК України виникла необхідність збільшити розмір частки у спільному майні подружжя його колишній дружині, так як він належним чином ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків щодо утримання їх спільної доньки, окрім того бере участь у додаткових витратах.

Крім того стверджує, що під час розгляду справи було встановлено та визнано сторонами, те що автомобіль BMW був відчужений ними ще під час шлюбу в інтересах сім"ї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін на підтримання та заперечення скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимогст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з жовтня 2004 року по липень 2014 року коли їхній шлюб було розірвано в судовому порядку. В шлюбі, 24.05.2005 року в них народилась дочка ОСОБА_4.

Під час перебування в шлюбі сторонами було набуто у власність автомобілі: НОМЕР_1 1993 року випуску та ВАЗ 21110 д/н НОМЕР_2 2003 року випуску. Дані обставини сторонами не заперечуються.

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просила визнати за нею право власності на автомобіль НОМЕР_1, а також визнати за нею право власності на ? ідеальну частину автомобіля НОМЕР_3.

Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що сторонами визнається факт набуття у власність спірного майна, а також ту обставину, що з позивачем ОСОБА_3 проживає і перебуває на утриманні дочка сторін, а відтак її частка в спільному майні підлягає збільшенню, проти чого не заперечував ОСОБА_2

Однак з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна.

У відповідності до ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка одного із подружжя може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Натомість позивач не надала, а суд не здобув жодних належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог щодо збільшення частки позивача у спільному майні подружжя.

Помилковими є покликання суду на визнання відповідачем позову в цій частині, оскільки позовні вимоги ним визнавалися лише за умови поділу одного автомобіля BMW 520 та визнання за позивачем права власності на цей автомобіль. При збільшенні позивачем позовних вимог і включаючи в спільне майно подружжя автомобіля ВАЗ 21110, відповідач позовних вимог не визнавав.

При цьому відповідач (апелянт) стверджує, що обидва автомобілі ще за час спільного з позивачем проживання були відчужені в інтересах сім"ї. На підтвердження чого ним були представлені копії нотаріально посвідчених генеральних доручень виданих ним третім особам. Однак апелянтом ні в суді першої, ні при апеляційному розгляді справи не надано доказів того, що спірні автомобілі відчужені на законних підставах.

Згідно технічних паспортів на спірні автомобілі та даних з МРЕВ ДАІ дані автомобілі належать на праві власності ОСОБА_2

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині збільшення частки позивача в спільному майні подружжя і визнання за нею права власності на автомобіль BMW 520 та припинення права власності ОСОБА_2 на цей автомобіль не можна вважати законним і обґрунтованим тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про поділ спірного автомобіля по ? ідеальних частки за кожним із сторін.

В решті рішення судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 3, 309 ч. 1 п. п.1, 4 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2015 року в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль BMW 520, д.н.з ВС 5168 ВЕ та припинення права власності ОСОБА_2 на цей автомобіль скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині автомобіля BMW 520, д.н.з ВС 5168 ВЕ.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 липня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, припинення права власності на майно, змінити зазначивши, що позови задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: