Ухвала суду № 55742551, 09.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/245/13 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/316/16 Доповідач в 2-й інстанції: Штефаніца Ю. Г.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Крайник Н.П.,

за участі судового секретаря: Брикайло М.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

В липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача грошової суми в порядку ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних , також пені у відповідності до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а всього на загальну суму 9931 грн.16 коп..

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.11.2007 р. Франківським районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 в його користь боргу в сумі 7966грн. Крім того, за рішенням Франківського районного суду м.Львова від 01.03.2010 р. з відповідачки стягнуто суму в розмірі 10546, 04грн. Однак, на момент звернення з даним позовом, борг в повному обсязі відповідачем не погашений.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги та остаточно в заяві від 09.10.14р. про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідачки 14 519,36грн., з них: 1319,59грн.- пеня за період з 20.04.2010р. по 19.04.11р.; 1663,84 грн. - пеня за період з 10.06.10 р.по 9.06.11р.; 1639,46грн. - 3% річних за період з 30.11.07р. по 09.10.14р., 1370,42грн. - 3% річних за період з 10.06.10р.по 09.10.14р.; 5520,43грн. - інфляційні за період з 30.11.07 р. по 09.10.14р. та 3005,62грн. - інфляційні за період з 10.06.10р.по 09.10.14р.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 3% річних від простроченої суми в розмірі 744,01 грн., 1624,5 грн. інфляційних, 120 грн. витрат з інформаційно - технічного забезпечення з розгляду справи та 243,60 грн. судового збору, а всього 2732 грн. 11 коп. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Вказане рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2, кожен з яких в своїх апеляційних скаргах посилаються на необґрунтованість та незаконність ухваленого рішення, на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на постановлення цього рішення без повного і всебічного з'ясування обставин справи.

Позивач ОСОБА_4 зазначає, що відповідно до судового наказу Франківського районного суду м. Львова від 15.11.2007 р сума грошового зобов'язання склала 7966 грн., а за рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року - 10546 грн.04коп. Оскільки ці суми відповідачем не погашені, то згідно з положеннямист.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені у зв'язку з невиконанням цих грошового зобов'язання на суму7966 грн. за період з 20.04.2010 р. по 19.04.2011 р. становить 1598 грн.70 коп., а з грошового зобов'язання 10546 грн.04коп. за період з 10.06.2010 р. по 19.04.2011 р. - 1815грн.0 коп.

З огляду на положення ч.2 ст.625 ЦК України вказаний апелянт стверджує, що 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання розмірі 7966 грн. з 30 листопада 2007 р. (з дати набрання чинності судовим наказом від 15.11.2007 р.) по 19 квітня 2011 р. становить 804 грн.05 коп. а за грошовим зобов'язанням в розмірі 10546 грн.04коп. за період з 10.06.2010 р.(дата набрання чинності рішенням Франківського районного суду м.Львова від 01.03.2010 р.) по 19.04.2011 р. становить 270 грн.. Відповідно інфляційні становлять: з суми 7966 грн. за період з 30 листопада 2007 р. по 19 квітня 2011 р. - 4 261 грн.81 коп. а з суми боргу 10546 грн.04коп. за період з 10.06.2010 рпо 19.04.2011 р. - 1181 грн.16 коп. Таким чином, апелянт ОСОБА_4 вважає, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за двома судовими рішеннями з відповідача підлягає 9931,16 грн.(3414,10 грн. пені, 1074 грн.09 коп. -3% річних та 542 грн.97 коп. - інфляційні), а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги та стягнути із ОСОБА_2 1519 грн.36 коп. (т.3 а.с.7-10).

Відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що суд безпідставно застосував при вирішенні спору положення ст.625ЦК України, оскільки спір фактично стосується не виконання грошового зобов'язання. а виконання рішення суду, за якими призначені грошові суми, стягнення яких підлягає в порядку виконання рішення суду. При цьому, неналежне виконання рішення суду не передбачає відповідальності згідно норм цивільного законодавства. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення , яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення грошової суми (т. 2 а.с. 267-268).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 на обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 та в заперечення апеляційної скарги ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами або іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення суду таким вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи та матеріалів цивільної справи №2н-66/07 за заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу, між сторонами було укладено угоду №2 від 13 січня 2007 р. (Додаток №1) про участь адвоката в якості захисника по кримінальній справі №184-0014 за обвинуваченням ОСОБА_5, за якою ОСОБА_4 є виконавцем послуг а ОСОБА_2 одержувачем (Клієнтом) послуг адвоката.

Згідно підписаних сторонами актів виконаних робіт за №1 від 16.01.2007 р., №2 від 31.01.2007 р. та №3 від 01 лютого 2007 р. про здачу та прийняття виконаних робіт такі виконані на загальну суму 9400 грн.. а з врахуванням сплачених сум в розмірі 1500 грн. та згідно угод №1 від 31 січня 2007 р. та №2 від 1 лютого 2007 р. про часткове(повне) відстрочення платежу, несплачений борг ОСОБА_2 перед заявником на момент звернення ОСОБА_4 до суду 23 лютого 2007 року про видачу судового наказу, становить 7900 грн. (1400 грн. +6500грн.) ( т.1 справи наказного провадження №2н-66/07 а.с.3-4).

Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2007р. Франківським районним судом м.Львова винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 боргу на загальну суму 7966грн. на підставі угоди №2 від 13.01.2007р. про участь адвоката в якості захисника по кримінальній справі,згідно якої ОСОБА_4 надав ОСОБА_2 послуги захисника по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5 за ст.27 ч.5,191 ч.3 КК України у Франківському районному суді м.Львова, а також актів виконаних робіт №1-3 від 16.01.07р.,31.01.2007р.,01.02.2007р . (т.1 а.с.4, т.1 справи наказного провадження №2н-66/07 а.с.14)

Наказ набув чинності 30.11.2007р., а 28.01.2009р. держвиконавцем Франківського ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання цього судового наказу (т.1 справи наказного провадження №2н-66/07 а.с.19).

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 01.03.2010р., яке набуло законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_4 та стягнено з ОСОБА_2 кошти на загальну суму 10546,04грн., які випливають з тих же договірних правовідносин, згідно угоди №2 від 13.01.2007р. про участь адвоката в якості захисника по кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_5 за ст.27 ч.5,191 ч.3 КК України у Франківському районному суді м.Львова, угод №1 від 31 січня 2007 р. та №2 від 1 лютого 2007 р. про часткове(повне) відстрочення платежу та актів від 01.02.07 р.,23.02.07р.,. Із загальної суми боргу: 5700 грн. складає основний борг; 967,41грн.- пеня за період з 08.03.07р.по 07.03.08р., 507,13грн.- 3% річних за час прострочення за період з 08.03.2007р.по 18.02.2010р.та 3 227,4 грн. інфляційних витрат за період з 08.03.07р.по 18.02.2010р.

Вказане рішення суду звернуто до виконання 21.06.10 р. видачею виконавчого листа №2-113, на виконання якого 5.10.2010 р. постановою державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження (а.с.48,50).

29.10.2010 р. постановою державного виконавця Франківського ВДВС Львівського МУЮ виконавче провадження з виконання судового наказу №2н-66 приєднано до зведеного виконавчого провадження Франківського ВДВС №22279939 (а.с.46).

Судом встановлено, що на час звернення позивача до суду з позовом від 19 квітня 2014 рокуу даній справі, ні судовий наказ від 15.11.2007р., ні рішення суду від 01.03.2010 р. виконані відповідачем не були та визначені судом суми в користь позивача не сплачені, що визнається сторонами.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У відповідності до положень ст.1 та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.549 ЦК України,неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно,які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка,що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно положень ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена ст.257 ЦК України тривалістю у 3 роки. Позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), згідно п.1ч.2 ст.258 ЦК України,встановлена тривалістю в 1 рік.

Як вбачається із ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності,про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про судове рішення»,встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд в рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Як вбачається з матеріалів справи №2-113/2010по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення суми, позивач 03.05.2007р. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 основного боргу, пені,3% річних та інфляційних за невиконання угоди №1 від 31.01.2007р. та угоди №2 від 1.02.2007р., згідно яких відстрочено платежі за актами здачі-приймання виконаних робіт від 15.04.06р.,19.04.06р.,09.05.06р.,04.06.06р.за договором доручення на ведення справи у Залізничному районному суді м.Львова та апеляційному суді Львівської області, а також за актами здачі-приймання виконаних робіт від 16.01.07р.,31.01.07р.,23.02.07р.за договором доручення на ведення справи у Франківському районному суді м.Львова, позивач в позовній заяві вказує, що 23.02.07р. він отримав заяву відповідача від 21.02.07р.про відмову ОСОБА_2 від послуг адвоката і захисника її сина,яка, на думку позивача, скерована відповідачкою з метою уникнення виконання нею боргового зобов'язання.

Виходячи із фактичних обставин справи та вказаних вище положень норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що про порушення свого права на отримання коштів за надані послуги захисника позивач дізнався 16.02.2007р (термін, до якого по угоді між сторонами було відстрочено оплату боргу) та 23.02.2007р.з метою захисту порушеного права звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, а позовні вимоги про стягнення пені, 3%річних та інфляційних пред'явлено 21.04.2011р, тобто по закінченні строку як загальної , так і спеціальної позовної давності, а тому правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 1319,59грн,3% річних в сумі 1639,46грн. та інфляційних сум в розмірі 5520,43грн., у зв'язку із спливом позовної давності.

Окрім того, як вбачається з рішення Франківського районного суду м.Львова від 1.03.2010 р. у цивільній справі 2-113/2010 позовні вимоги по даній справі задоволено частково та стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму основного боргу, пеню за період з 08.03.07р. по 07.03.2008р., 3% річних та інфляційні за період з 08.03.07р.по 18.02.2010р.

Таким чином, згідно рішення суду вже стягнено пеню за невиконання відповідачкою грошового зобов'язання щодо сплати основної суми боргу в розмірі 5700 грн.

В той же час, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим.

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 1.03.2010 р. встановлено, що загальна сума боргу ОСОБА_2 перед позивачем ОСОБА_4 становить 10546,04 грн., з якої безпосередньо сума грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед позивачем по угоді №2 від 13.01.2007р., згідно з угодою №2 від 1.02.2007р., актом виконаних робіт №6 від 23.02.2007р. становить 5700 грн. (т.1 а.с.5-6).

Вказана обставина відповідно до положень ст.61 ЦПК України не потребує доказування та має преюдиціальне значення.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з відповідачки слід стягнути 3% річних та інфляційні, виходячи з суми грошового зобов'язання в розмірі 5700 грн., яке існувало між сторонами до ухвалення цього судового рішення, а не з усієї суми боргу, визначену за цим рішенням Франківського районного суду в розмірі 10 546,04 грн..

При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку позивачем не пропущено строку звернення до суду та правомірно не знайшов підстав для застосування позовної давності в цій частині заявлених позовних вимог.

Правильність здійсненого розрахунку судом першої інстанції 3% річних за період з 10.06.2010р. по 09.10.14р. в розмірі 744,01грн. та інфляційних за період з 10.06.10р. по 09.10.14р в розмірі1624,5грн. апелянтами не спростовані.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Франківським районним судом м.Львова від 09 вересня 2015 року правильно встановлено фактичні обставини справи, зібраним доказам дана належна оцінка, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, яка передбачена чинним Цивільним процесуальним кодексом України, рішення відповідає вимогам закону, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому не вбачає підстави для його скасування чи зміни цього рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

Крайник Н.П.