Ухвала суду № 55742496, 01.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/12474/14 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/177/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 січня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись з позовом до Приватного підприємства "Нива В.Ш." Філія № 14, державного виконавця Головного управління юстиції у Львівській області Германчука, ОСОБА_5 про визнання недійсним протоколу № 1412177-2 від 31.05.2012 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), де було визнано переможцем торгів іпотекодержателя ОСОБА_5; визнання проведеної приватним підприємством "Нива В.Ш." підготовки по проведенню прилюдних торгів по реалізації арештованого іпотечного нерухомого майна за адресою АДРЕСА_2, як проведену з порушенням вимог діючого законодавства і проведених 31.05.2012 року прилюдних торгів недійсними; визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки, виданого державним виконавцем ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області Германчуком Р.В. про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1), де було визнано переможцем торгів іпотекодержателя ОСОБА_5

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено, скасовано арешт на квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_5, який був накладений з метою забезпечення позову ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28.10.2014 року.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі покликається на те, що договір іпотеки припинив свою чинність ще до проведення прилюдних торгів, оскільки відповідно до п. 5 договору іпотеки термін його дії закінчився 11.09.2011 року, а тому згідно зі ст.ст. 3, 17, Закону України "Про іпотеку" у зв»язку із закінченням терміну дії договору проведені прилюдні торги 31.05.2012 року слід визнати недійсними. Крім цього, апелянт зазначає, що ОСОБА_5 не мав права зараховувати кошти за придбання іпотечного мана на підставі ст. 45 Закону України "Про іпотеку", оскільки на момент такого зарахування він не був іпотекодержателем майна. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов»язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч.1 ст.55 Конституції України).

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, давши належну правову оцінку наданих сторонами доказів, з врахуванням вимог ст. 212 ЦПК України, прийшов до висновку про те, що порядок проведення прилюдних торгів відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку» та Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.10.1999 року та виходив з того, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

За ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, підставою для звернення на предмет іпотеки є порушення зобов»язань з боку боржника.

Згідно з ч.3 ст. 33 Заокну України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто, безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення прилюдних торгів, визначних саме Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого Міністерством юстиції України від 27.10.1999 року.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Отже , дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір позики на суму 1180000 грн., згідно якого ОСОБА_3 зобов»язався повернути ОСОБА_5 позичені кошти у строк до 11.09.2011 р.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець, яким є ОСОБА_3, передав в іпотеку іпотекодержателю, яким є ОСОБА_7, квартиру АДРЕСА_2, яким передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання боржником зобов'язання за договором позики.

У зв»язку з невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за договором позики, заборгованість якого станом на 11.06.2011 року становила 1122800.00 грн., на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_2.

Постановою державного виконавця Личаківського ВДВС ЛМУЮ від 25.11.2011 р. було відкрито виконавче провадження.

20.12.2011 р. державним виконавцем складено акт опису і арешту майна боржника - ОСОБА_3 та призначено суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості описаного майна, вартість якого відповідно до звіту оцінювача становила 1169708 грн.

З рецензії, складеної 19.03.2012 р. у зв'язку з непогодженням боржника з оцінкою майна, вбачається, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки майна.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 45 Закону України «Про іпотеку» будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця

майно може бути придбане ним за початковою ціною. Участь у прилюдних торгах одного покупця не може бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

31.05.2012 р. ПП «Нива-В.Ш.» були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна, згідно якого ОСОБА_5 придбав спірну квартиру за початковою ціною 1169708 грн., а оскільки він був іпотекодерджателем, а загальна сума стягнення перевищувала продажну ціну та складала 1180000 грн., то переможець торгів сплатив лише суму винагороди спеціалізованій організації в розмірі 116970.80 грн. (10% від ціни продажу).

На підставі протоколу проведення прилюдних торгів державним виконавцем було видано Акт про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про іпотеку» державний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета потеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону.

Реєстрація для участі у прилюдних торгах з реалізації предмета іпотеки, проведених 31.05.2012 р. одного покупця - ОСОБА_5, якому продано предмет іпотеки за початковою ціною, відповідає вимогам ч. 4 ст. 45 Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин безпідставними та необгрунтованими є доводи апелянта про порушення порядку проведення прилюдних торгів, встановленого ст. 45 Закону України «Про іпотеку».

Слід зазначити і те, що апелянт, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на недотримання під час проведення прилюдних торгів вимог ст. 45 Закону України «Про іпотеку», разом з тим в апеляційній скарзі не зазначає, які конкретно порушення порядку проведення прилюдних торгів були допущені при реалізації квартири АДРЕСА_2.

Твердження апелянта про те, що відповідач не мав права зараховувати кошти за придбання іпотечного майна на підставі ст. 45 Закону України «Про іпотеку», оскільки на момент такого зарахування він не був іпотекодержателем майна, що реалізовувалось, є невірними, так як дії державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не в порядку позовного провадження.

Доводи апелянта про те, що у зв»язку із закінченням 11.09.2011 року терміну дії договору іпотеки, не можна було реалізовувати квартиру АДРЕСА_2, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки було відкрито на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Тишківською Р.І. 22.11.2011 р., з приводу якого ОСОБА_3 звертався з позовом до суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вірно взяв до уваги рішення Апеляційного суду Львівської області від 07.11.2013 р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.01.2014 р., яким задоволено апеляційну скаргу приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тишківської Р.І., скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.